Чому на виборах проігноровані голоси 23% виборців?
Роман Марченко, старший партнер ЮФ "Ілляшев і Партнери"
За результатами голосування в жовтні 2014 р. на дострокових парламентських виборах до Верховної Ради за партійними списками пройшли 6 політичних сил. При цьому 22 інших - не пройшли.
Нагадаю, що за чинним законом "Про вибори народних депутатів України" вибори половини депутатів здійснюються на засадах пропорційної системи. При цьому у розподілі мандатів депутатів беруть участь партії, виборчі списки яких за підсумками голосування набрали не менше п'яти відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.
На цих виборах ми стали свідками запеклої боротьби політичних партій за "заповітні" п'ять відсотків. Але, наприклад, за "Свободу" проголосували 4,71% виборців, за комуністів - 3,87%. Зазначені проценти означають, що в масштабах України за політичні сили, які не набрали 5 відсотків голосів, проголосували понад три з половиною мільйона (!) громадян. Тобто голоси майже 23 відсотків, виборців фактично не будуть враховані при формуванні нового складу Верховної Ради. А їхні голоси пропорційно розподілені між партіями, які подолали п'ятивідсотковий бар'єр. І ці партії будуть втілювати програмні ідеї, що не відповідають поглядам мільйонів голосуючих українців, а іноді і абсолютно суперечать їм.
За таких обставин, навряд чи збереження 5% прохідного бар'єру в умовах політичної системи України є проявом демократії.
Адже демократія являє собою таку форму держави, яка заснована на здійсненні народовладдя шляхом забезпечення права участі громадян у формуванні і функціонуванні апарату політичної влади.
Одним із фундаментальних принципів, за яким діє демократія, є політичний плюралізм. Він передбачає однакове ставлення держави до проявів волі як більшості, так і меншості. Проявом цього принципу, зокрема, є можливість політичної меншості бути представленим у різних державних органах, в т. ч. в парламенті. І що суттєво - права меншості не можуть бути скасовані голосами більшості.
Але ми маємо ситуацію, коли держава, конституційно проголошуючи демократичні принципи, але законодавчо вводячи високий прохідний бар'єр, фактично знецінює роль громадян в управлінні країною, і, більше того, позбавляє їх прав, дарованих міжнародними актами та Конституцією України.
Таким чином, наприклад, на останніх виборах право трьох з половиною мільйонів виборців взагалі, та право кожного громадянина окремо брати участь у веденні державних справ через вільно обраних представників є нереалізованим, і, більше того, порушеним. Фактором, який вносить перекручування в пропорційне представництво (і, до речі, принижує роль парламенту як елементу представницької демократії в Україні) є саме процентний бар'єр.
Кілька років тому депутати Стретович та Марущенко внесли законопроект, що передбачає, серед іншого, зниження порогу попадання в Раду до 1%. Цікавим було обґрунтування проекту: "Запропоноване зниження виборчого бар'єру ... також сприятиме більшій відповідності складу парламенту результатам волевиявлення виборців". Але вірно "сприяти більшій відповідності"? Чи може слід виписати Закон так, щоб склад обранців повністю відповідав волевиявленню народу?
На мій погляд, вирішення питання щодо введення певного розміру прохідного проценту - збільшення, зменшення або залишення на сьогоднішньому рівні - повинно суворо відповідати Конституції. Навіть 1% прохідний бар'єр буде недемократичним та таким, що буде пов'язаним з порушенням конституційних прав виборців з огляду на наступну логіку. Згідно Конституції України конституційний склад Верховної Ради України - чотириста п'ятдесят народних депутатів України, з них половина обирається за списками.
Простим арифметичним підрахунком можна визначити процентне співвідношення представництва, тобто який процент виборців представляє депутат Верховної Ради України. Якщо 225 "партійних" народних депутатів представляють всіх виборців, то один депутат репрезентує близько 0,44%. Відповідно саме і виключно такий бар'єр (0.4% - 1 депутат) відповідав би вимогам Основного Закону України. При такому підрахунку теперішній парламент мав би представників КПУ, "Свободи", Гриценко, Тігіпко, "Правого сектора", "Заступ" та ін. І це не питання того, що телетрансляції засідань Ради за участю панів Тягнибока, Балашова і Симоненка були б веселішими, - мова йде про реальну реалізацію права громадян бути представленими в парламенті своєї країни.
