За старою схемою. Моз представив нібито новий законопроект за медстрахування
.
Міністерство охорони здоров'я пропонує до 2018 року ввести обов'язкове медичне страхування. Ця пропозиція вже викликала подив у страховиків та представників фармацевтичної галузі, оскільки МОЗ, використавши законопроект часів Раїси Богатирьової, не хоче допускати до контролю коштів ні страховиків, ні пацієнтів. При цьому коштів, які планують через три роки почати збирати чиновники, все одно не вистачить на покриття потреб хворих.
Нове керівництво МОЗ почало презентувати перші ключові реформи. Зокрема, в лютому на офіційному сайті міністерства був опублікований (для громадського обговорення) законопроект, який передбачає введення загальнодержавного соціального медичного страхування. Згідно з проектом документа, запровадження такого страхування планується з початку 2018 року.
Працюючи над документом, чиновники МОЗ не відходили від давно обговорюваної схеми реформи. Тому, стверджує директор Української федерації страхування Галина Третьякова, новий законопроект майже нічим не відрізняється від документа, який обговорювався приблизно півтора року тому.
"МОЗ чомусь пішов по старій колії, хоча від нового керівника відомства чекали свіжого погляду на вирішення проблем системи охорони здоров'я", - сказала Галина Третьякова.
Відповідно до законопроекту, страхові платежі будуть здійснювати чотири категорії страховиків:
1. Роботодавці, які сплачують внески за своїх працівників.
2. Місцеві органи влади, відповідальні за страхування безробітних, інвалідів, молодих батьків, людей похилого віку, хворих та ін.
3. Державна пенітенціарна служба буде оплачувати страховки для ув'язнених.
4. Фізособи-підприємці.
Передбачається, що застрахованими повинні бути: громадяни України; іноземці, які працюють в Україні; особи без громадянства, які проживають в нашій країні. Звільняти від необхідності оплачувати страховки будуть військовослужбовців та інші подібні категорії населення.
Як випливає із законопроекту, чиновники сподіваються, що страховий платіж буде покривати практично всі медичні послуги. При цьому, частина послуг, що не покривається страховкою, буде оплачуватися за рахунок інших державних програм - лікування туберкульозу і т. п.
Оперувати засобами, що аккумулються в рамках загальнообов'язкового медичного страхування, буде Фонд медичного страхування України - некомерційна організація. На чолі Фонду буде стояти правління з 15 чоловік - по п'ять представників від держави, роботодавців та застрахованих осіб. Передбачається, що від держави до правління Фонду зайдуть представники Кабміну, від роботодавців - якийсь "Спільний представницький орган", від застрахованих осіб - Національний союз профспілок. Правління буде обиратися на шість років.
Крім того, Фондом буде керувати постійно діючий орган - виконавча дирекція. Правління фонду буде призначати директора та заступників директора виконавчої дирекції.
Відзначимо, що подібна схема управління Фондом несе в собі велику небезпеку неконтрольованого витрачання коштів. Для прийняття рішення достатньо, щоб за нього проголосувала половина членів правління, а для затвердження бюджету - дві третини.
У законопроекті не зазначено, яке саме об'єднання буде представляти роботодавців. Проте, можна припустити, що ним стане найбільш публічно відоме об'єднання - Федерація роботодавців України (ФРУ), головою ради якої є Дмитро Фірташ. Та мало що може перешкодити Кабміну і ФРУ прийняти рішення, яке буде вигідно тільки цим двом сторонам - в обхід профспілок.
Законопроектом також пропонується впровадити систему управління, яка зараз діє в Фонді соціального страхування та не дозволяє ефективно контролювати витрачання коштів, стверджує Галина Третьякова.
"Цим фондом керують 15 осіб від профспілок, які не вміють ефективно управляти системою охорони здоров'я, 15 - від ФРУ та 15 осіб від держструктур. Коли система управління побудована таким чином, виходить в результаті колективна безвідповідальність", - стверджує вона.
Законопроект передбачає наявність державного і квазідержавного контролю за роботою органів управління Фонду. Перший вид контролю будуть здійснювати Мінсоцполітики та Мінфіну, другий - спостережна рада, який буде формуватися за принципом формування правління (за рахунок Кабміну, роботодавців та профспілок). По суті, це передбачає тотальний держконтроль.
Втім, навіть якщо б профспілки отримали реальне право впливати на роботу Фонду медстрахування, це мало позначилося на ефективності управління. Законопроект не передбачає участі в управлінні Фондом або контролю за його витратами громадських організацій (пацієнтів) і страхових компаній. Хоча громадські організації і страховики забезпечили б куди кращий контроль за витрачанням коштів, ніж, наприклад, ревізійна комісія.
Але поки що приватні страхові компанії не хочуть йти в держсектор обов'язкового медстрахування, тому що там буде низька або від'ємна рентабельність і незрозумілі правила гри, сказала Галина Третьякова. "Разом з тим, страхові компанії залучають населення в добровільне медстрахування. Зараз в ньому беруть участь близько 2 млн осіб", - уточнила вона.
Директор департаменту зовнішніх зв'язків фармацевтичного холдингу STADA CIS Іван Глушков переконаний, що відсторонення приватних страхових компаній від системи обов'язкового медстрахування призведе до регулярного штучного зведення бюджету Фонду і, за великим рахунком, її недостовірності.
"Фінансування з Фонду буде йти не в залежності від потреб, а в залежності від того, скільки грошей є у Фонді. Правда, для пересічного пацієнта і це добре - є хоч якась надія на отримання безоплатної медичної допомоги", - зазначив Іван Глушков.
Згідно з розрахунками МОЗ, якби реформа була запроваджена з 2014 року, роботодавці (5% від зарплати), місцеві і державний бюджети, а також фізособи-підприємці у сукупності внесли б близько 59,2 млрд грн страхових внесків до бюджету фонду.
"Якщо розділити цю суму на все населення України, то вийде приблизно 40-45 дол. на людину. Це в два з половиною рази менше, ніж в Росії, де вже діє система обов'язкового медстрахування", - сказав Іван Глушков.
А Галина Третьякова, підводячи риску під дискусією, підкреслила, що нинішні потуги МОЗ - це "гарячкові пошуки додаткового фінансування дефіциту, а не системний підхід до реформування галузі охорони здоров'я".
