Перші враження: "Динамо" без динаміки
За "бронзу" підсумок підведений. "Металісту" поставлена оцінка "добре". А ось про "срібне" "Динамо" так не скажеш. Як не крути, а назвати сезон, в якому команда виграла тільки Суперкубок України, гарним не можна.
Якщо подивитися на турнірну таблицю, то можна подумати, що "Динамо" відіграло непоганий сезон. Так, пропустили менше за всіх. Так, до матчу з "Шахтарем" не програвали. Але гра... Гра киян не просто бажала кращого. Вона кричала про це.
Юрій Сьомін хороший фахівець. Зі своїм баченням футболу. І що дуже важливо, концепцією. Яка відрізняється від того ж "Шахтаря" або "Металіста". Адже, якщо прибрати з донецького або харківського клубу всіх бразильців або аргентинців, то і "Шахтар" і "Метал" будуть мало на себе схожі. У випадку з "Динамо", команда також стане слабкішою. Але кістяк-то, у киян свій - український. І це те, що повинно обнадіювати київського вболівальника.
На жаль, "Динамо" поки може працювати тільки з цієї надією. Тому що всередині клубу, в головах футболістів відбувається щось таке, що з боку здається чимось незрозумілим. Як ніби, конфлікт між тим, як тренувалися і тим, що відбувається на полі. І це заважає грати. Ось що відбувається з Мілевським? Або з Ярмоленко? Чому так слабо грає Махмеді? Чому не ставлять Дуду? Всі ці питання, як би, апелюють до вболівальницької логіки. Але у тренера вона інша. І що найстрашніше, може кардинально відрізнятися.
Просто київським вболівальнику страшно від слів, що "Ми, в принципі, добре грали, відірвалися від "Металіста", програли лише один матч"... В голові вболівальника є тільки одне "Динамо" - єдине і непереможне. І саме з цим "Динамо" входить в конфлікт "Динамо" нинішнє. Обережне, місцями непоказне, нестабільне.
Проблема в тому, що Сьомін, напевно, будував тактичну підготовку в розрахунку на Лігу Чемпіонів, де киянам довелося б грати більше від захисту. І коли "Динамо" в цю Лігу Чемпіонів не потрапило, то й захисна модель виявилася непотрібною. А перебудовуватися було вже пізно. От і не навчилось "Динамо" зразка 2011/12 років якісно атакувати і зламувати захист суперника. І якщо до матчу з "Шахтарем" динамівцям часто відверто щастило, то в самий відповідальний момент, і тим не менш, несподіваний, в матчі з аутсайдером "Зорею", гра дала збій. І все. Всі надії впали. Очі закрилися. І залишилося тільки чекати і сподіватися...
Просто уболівальник пам'ятає багато чого. А головне, перемоги. Великі перемоги. І йому незрозуміло, як його улюблене "Динамо" з величезним трудом перемагає "Волинь". Або "Карпати". Або кого-завгодно. Адже таких "величезних зусиль" в сезоні було дуже багато.
І важливо перед стартом нового сезону подумати над тим, як буде грати нове "Динамо". Яке багато забиває і мало пропускає. Хоча попереду знову Ліга Чемпіонів, в якій, найімовірніше, треба буде грати від оборони.
