Озонові дірки почали "заростати"
Провідні вчені в США стверджують, що дірка в озоновому шарі атмосфери Землі над Антарктикою перестала рости. Про це на прес-конференції у Вашингтоні заявили і двоє учених з числа тих, чиє дослідження на початку 1980 рр. звернуло увагу світової громадськості на наявність дірки в озоновому шарі. Вони сподіваються, що дірка повністю "заживе" в найближчі 60 років. Схожий процес відбувається і над Арктикою, проте в набагато меншому масштабі, і вчені упевнені, що там озоновий шар відновиться набагато раніше - між 2030 і 2040 рр. "Я вірю, що у нас коли-небудь буде нормальний озоновий шар, не на моєму віку, але, ймовірно, на вашому", - сказав доктор Девід Хофман з американської Національної адміністрації з питань світового океану і атмосфери (NOAA), передає Бі-бі-сі. Його підтримала і доктор С`юзен Соломон з Міжурядової комісії з питань зміни клімату. "Дуже важливо, на мій погляд, вимірювати озон, який не тільки перестав зникати, але навіть почав трохи відновлюватися, щоб переконатися, що прийняті міжнародні заходи по його охороні дійсно ефективні", - сказала вона. При цьому вчені попередили, що глобальне потеплення може перешкодити затягуванню озонової дірки, яка за площею досягла розмірів північноамериканського континенту. За даними NOAA, поліпшення стану озонового шару пов'язані в основному з відмовою від застосування хлорфторвуглеродів (відомих також як CFC), що руйнують озон, які широко використовувалися у всіляких аерозолях, холодильниках і кондиціонерах. Після того, як озонову дірку виявили в 1986 р., були підписані міжнародні угоди по відмові від застосування хімічних речовин, що руйнують озон. Виробництво цих хімікатів було обмежене в 1987 р. протоколом Монреаля, який вважають вельми ефективним. Проте хімікати, які замінали хлорфторвуглероди, теж не панацея, і, як вважають вчені, є однією з причин глобального потеплення. Озоновий шар захищає Землю від ультрафіолетових променів, чия дія шкідлива для людей, тварин і рослин. Молекула озону складається з трьох атомів кисню. Озон блокує небезпечне ультрафіолетове випромінювання Сонця. Озон постійно створюється і руйнується в стратосфері, на висоті приблизно 30 км від поверхні Землі. В незабрудненій атмосфері цей цикл збалансований. Проте CFC і інші хімікати, виробництво яких обмежене протоколом Монреаля, піднімаються в стратосферу, де розпадаються під дією сонячних променів. Атоми хлора і брому, що виділяються при цьому, діють як каталізатори і прискорюють процес руйнування озону.
