Опора економіки. Як металургія стала ключовою галуззю в Україні

Економіка України за підсумком кризового 2020 року могла впасти ще більше, ніж вийшло за фактом. Підтримали металурги, забезпечивши приплив валюти у країну і завантаживши роботою підприємства з інших галузей. Про роль ГМК в економіці і його внесок у розвиток країни – нижче у матеріалі РБК-Україна.

Україна належить до групи країн з т. зв."малою відкритою економікою". Її частка у світовому ВВП за підсумком минулого року склала всього 0,18%. Тому й "мала". А "відкрита", оскільки країна експортує та імпортує досить значну частку товарів і послуг. За останні 15 років експорт становив у середньому 45% ВВП. Тоді як у провідних світових економіках цей показник куди нижче. Скажімо, у США близько 8-9%, в Японії – 15-16%, в Китаї – 21-22%.

"Заручники" експорту

Саме з цієї причини Україна сильно залежна від зовнішніх факторів, які впливають на політику та економіку країни набагато більше, ніж заведено вважати. Досвід попередніх років чітко це підтверджує. Економічний підйом в Україні у першій половині "нульових" багато у чому був забезпечений саме за рахунок подій, які відбулися за кордоном і на які впливу у нашої держави не було.

Наведемо кілька прикладів. Україна отримала доступ до дешевого капіталу на початку 2000-х, який у свою чергу відкрив шлях до будівельного і споживчого буму. Це стало можливим, у тому числі завдяки тому, що ФРС США на тлі обвалу котирувань на фондовому ринку через так звану "кризу доткомів" встановила низькі процентні ставки. І тим самим зменшила інтерес інвесторів до американських держболігацій. Гроші "потекли" в країни з економіками, що розвиваються.

Ще один фактор, що сприяв зростанню української економіки, тоді був пов'язаний з бурхливим розвитком Китаю та інших країн Азії. Їх промисловість потребувала постачання металу, руди та іншої сировини, яку за високими цінами їм імпортували, в тому числі й українські постачальники. Чи не половина експорту з України за вказаними категоріями йшла на азійські ринки.

Азійський бум позитивно позначився на українському металургійному секторі, дозволивши підприємствам збільшити продажі своєї продукції. Тоді сумарно металургія формувала 30-35% експорту України. І що важливо: високі ціни на метали на світових ринках забезпечували металургам високі доходи. Значна частина валютної виручки "осідала" в Україні, стимулюючи розвиток інших галузей економіки країни.

З точністю до навпаки ситуація стала розвиватися вже при світовій фінансовій кризі 2008 року. Тоді ФРС підвищила облікову ставку, створивши інвесторам "тиху гавань", щоб перечекати турбулентність на світових ринках. Інтерес до країн з ринками, що розвиваються став спадати.

У Китаї у той період сповільнилися темпи будівництва інфраструктурних проектів. Як результат – впали попит й ціни на метал. Для розуміння: ціна сталевої заготовки знизилася з 1100 доларів/тонна у 2008 році до 400 доларів/тонна у кінці 2013 року. Все це зумовило різке гальмування економіки України, у черговий раз підтвердивши її надмірну залежність від світової кон'юнктури.

Ключова ланка

Ще минулого року на початку економічної кризи, спровокованої локдаунами через пандемію, провідні світові фінансові інституції як, наприклад, МВФ пророкували Україні набагато більше падіння економіки. Але за фактом спад у 2020 році виявився досить помірним – на 4%. Більш того, багато країн з сильними економіками (наприклад, деякі країни ЄС) впали куди помітніше, ніж Україна.

Нас же виручила "експортна" структура економіки, серед іншого за рахунок продовольства і продукції ГМК. Той же Китай, відновившись раніше інших країн, розігнав попит на метали та залізорудну сировину, чим, природно, скористалися й українські підприємства.

Разом з тим багато металургійних компаній відмовилися від податкових пільг уряду, наданих в якості антикризових заходів через "ковід" і глобальний карантин. За підсумком року галузь сплатила до бюджетів різних рівнів приблизно 1,6 млрд доларів. Та й, за великим рахунком, раніше металурги набагато рідше мали доступ до всіляких держпреференцій, ніж, скажімо, аграрії, які не зовсім справедливо монополізували за собою статус "локомотивів" економіки.

Внесок підприємств ГМК в економіку країни не можна недооцінювати. Чорні метали та вироби з них – один з основних базисів промисловості та економіки України. Ця продукція разом із залізною рудою склала майже третину всього експорту з країни за підсумками минулого року. У грошах це майже 13 млрд доларів. Тобто кожен третій експортний долар забезпечив сектор ГМК.

А у 2019 році ця галузь забезпечила 10,6% у структурі ВВП або 15,2 млрд доларів. Причому половину вкладу у ВВП забезпечили суміжні з ГМК галузі та споживчі витрати працівників. Наприклад, минулого року підприємства ГМК сформували майже 40% залізничних вантажних перевезень – 120 млн тонн. Ще 66 млн тонн металургійної продукції та сировини було оброблено у морпортах, 3,4 млн тонн – у річкових портах.

Що ж стосується співробітників підприємств, то у гірничо-металургійному комплексі зайнято майже 600 тисяч осіб, а це кожен 13 найманий працівник в країні. При цьому зарплата у металургів на 20% вище, ніж середня по країні. Не кажучи вже про те, що у галузі низький відсоток тіньової зайнятості.

Саме у ГМК офіційно виплачується кожна 10-та гривня зарплат по країні. Що вкрай важливо на тлі великого відтоку молодих фахівців на заробітки в інші країни.

Інвестиції у цьому секторі найвищі серед інших галузей. Компанії зі сфери ГМК торік інвестували кожен третій долар у промисловості – всього 1,7 млрд доларів. Ці ресурси дозволяють розвиватися підприємствам з галузей з високою доданою вартістю, забезпечуючи, наприклад, приблизно 10% замовлень у машинобудуванні.

Цього року економіка України почала відновлюватися, показавши за підсумком другого кварталу вельми непоганий результат – зростання на 5,4%. За підсумком першого півріччя – 1,7%. Багато у чому це також обумовлено високими цінами на продукцію українського експорту. Але, як показує практика тих же "нульових", зашкалюючі котирування на світових ринках не можуть триматися нескінченно.

До того ж перші сигнали зміни цінової кон'юнктури вже є – світові ціни на руду почали різко знижуватися. Останні місяці також помітні цінові коливання на ринку нафти, що викликано побоюваннями через можливе зниження попиту і споживання на тлі нових ризиків пандемії.

***

За роки незалежності Україна проявила себе як сильний гравець на ринку металургії. Найчастіше це проявлялося в експорті, рідше – на внутрішньому ринку, попит на якому все ще залишає бажати кращого.

Використовуючи базу сильних інженерних шкіл Івана Бардіна і Бориса Патона, країна може проявити себе і вирватися у регіональні лідери в епоху т.зв. третьої промислової або "цифрової" революції. Базисом цього можуть стати напрацювання і можливості металургійних підприємств.

Адже саме розвинена металургія є міцним фундаментом для інших важливих галузей, як машино- та суднобудування, автопром, авіабудування, а також оборонно-промисловий комплекс.

Без вливання капіталу і пожвавлення цих промислових сфер країна навряд чи зможе претендувати на якесь серйозне зростання економіки, яка знову буде повільно дрейфувати після чергової кризи. Надолужити згаяне у цих галузях Україна зможе тільки при наявності динамічно розвинутого і високотехнологічного ГМК.