Операція "Каса", або скільки підприємці заплатять за непотрібні РРО
Примусивши малий і середній бізнес масово обзавестися касовими апаратами, уряд Арсенія Яценюка зніме з підприємців не одну сотню мільйонів гривень, як зазвичай - через фірми-прокладки.
Павло Харламов, журнал "Деньги", спеціально для РБК-Україна
Малий і середній бізнес (МСБ) завжди користувався особливим інтересом з боку влади та податкових органів. Досить згадати, скільки разів робилися спроби перекроїти спрощену систему оподаткування або зобов'язати підприємців використовувати у своїй роботі касові апарати.
Причому, якщо перед Кабінетом міністрів Тимошенко, а потім і Азарова, представникам МСБ вдалося частину своїх інтересів відстояти (мова про "податковий Майдан", який зібрався восени 2010 року і домігся вето Податкового кодексу), то Арсеній Яценюк і його уряд виявилися непохитними. Тому, починаючи з 2015 року, життя невеликого бізнесу істотно змінилася.
Щоправда, ці зміни для багатьох спочатку пройшли непоміченими, так як їх затьмарив резонанс навколо єдиного соціального внеску, нової системи адміністрування ПДВ, збільшений прибутковий податок. Але підприємці все частіше починають говорити про те, що їх вперто намагаються загнати "в тінь" і повернути в "славні 90-ті". Принаймні, нинішнє фіскальне поле всіляко цьому сприяє.
Дати чи забрати
На перший погляд уряд дорікнути ні в чому. І правда, за що лаяти чиновників, які погодилися на послаблення для підприємців?
Так, вже з 2015 року для 1 групи "єдинників" граничний річний оборот збільшено з 150 до 300 тис грн, для 2 групи - з 1 до 1,5 млн грн, а для 3 групи - з 3 до 20 млн грн. Або що поганого в тому, що 3-6 групи єдиного податку зведені в одну? Врешті-решт, менше паперової роботи податківцям, простіше зі звітністю підприємцям.
Але не дарма кажуть, що безкоштовний сир буває тільки в мишоловці. Адже в обмін на "пряник" підприємців 2 і 3 груп єдиного податку нагородили касовими апаратами. Фактично, Кабмін проштовхнув через парламент норму, якій бізнес противився довгі роки.
Про що конкретно йдеться? Починаючи з 1 липня 2015 року, платники 3 групи, а з 1 січня 2016 року - 2 групи, повинні використовувати у своїй діяльності реєстратори розрахункових операцій (РРО), в тому числі, при наданні послуг.
Ця вимога не стосується тих, хто торгує на ринках або реалізує товари з мобільних точок продажу. Можуть не використовувати РРО також ті підприємці, які торгують продукцією власного виробництва, надають банківські послуги і т. д. (більш докладно про це написано в ст. 9 закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР).
В принципі, вимоги прописані вичерпно. Питання в іншому: який сенс ускладнювати життя підприємцям, які сплачують суми податку, що не залежать від обсягу виручки? Адже СПД 2 групи щомісяця віддають в бюджет, наприклад, суму еквівалентну 20% мінімальної зарплати.
Можна звичайно припустити, що таким чином податківці хочуть контролювати дотримання підприємцями вимог до граничного обігу. Але, враховуючи, що в цю податкову групу найчастіше входить мікро - і дрібний бізнес, випадки порушення вимог до річної виручки не так вже й часті.
З боку 3 групи теж є питання. Так, підприємці у даному випадку платять 4% від обороту з урахуванням ПДВ або 2%+ПДВ. Однак, ловити податківцям тут теж особливо нічого, оскільки цю групу єдиного податку, як правило, вибирають СПД, що працюють з іншими підприємцями або юридичними особами. Це означає, що всі платежі - безготівкові, тому приховати що-небудь досить складно.
Більше того, прагнення досягти тотального контролю розрахункових операцій виявилося настільки великим, що в ПКУ навіть передбачили перехідний період для підприємців, які погодяться встановити РРО заздалегідь. Тим, хто обзаведеться обладнанням до 1 липня 2015 року, пообіцяли дворічну відстрочку по перевіркам. Своєрідний бартер від фіскальної служби: "Ви ставите касовий апарат - ми вас до 2017 року не чіпаємо".
Зберуть з кожного
Насправді, справжні мотиви уряду "взяти касу" лежать дещо в іншій площині.
Перша причина - посилення контролю платежів в державний бюджет. Адже ще з січня введено 5%-й податок з обороту, який поширюється на роздрібний продаж алкогольних напоїв (з липня 2015 року їх число, до речі, увійде і пиво), тютюнових виробів, нафтопродуктів. Крім цього, не треба забувати про спецмито в розмірі 5-10% на імпорт, яке, за обіцянками представників Кабміну, запрацює "ось-ось".
Безсумнівно, всі ці побори рітейлери перекладуть на плечі покупців - у них просто немає виходу. Але, якщо великі торгові мережі можуть собі дозволити жонглювати цінами, то у дрібних торговців такої можливості немає.
Вихід? Продавати з-під поли, повз каси (алкоголь і сигарети тут не беремо в рахунок, для них завжди був посилений режим). Але тепер такий жест не пройде, оскільки будь-яку операцію доведеться проводити через РРО і звітувати за неї перед податковими органами.
Друга причина розширення території покриття касовими апаратами не така очевидна, хоча ціна питання в цьому випадку набагато вища. Адже продаж, установка і обслуговування РРО - це окремий бізнес з чималими оборотами.
Приміром, один касовий апарат коштує в середніх межах від 5 до 10 тис. грн, в залежності від виробника і моделі. Але, крім цього, щомісяця слід витрачати 150-200 грн за підтримку РРО.
В цю суму входить плата за послуги так званого "Центру сервісного обслуговування" і послуги певної компанії-еквайра, яка забезпечує зв'язок касового апарату з серверами Державної фіскальної служби (ГФС). Причому, остання ланка є найбільш сумнівною, оскільки підключити користувачів РРО до каналів зв'язку з ДФС безпосередньо не представляє ніяких проблем.
Але, звичайно ж, набагато зручніше використовувати в цьому ланцюгу компанію-прокладку (спочатку монопольні функції еквайрів на себе взяли приватні фірми "Укркарт" та "Інтерплат"), на рахунках яких будуть осідати гроші платників податків.
Все тільки починається
Факт того, що на підприємців і їхніх касових апаратах заробить не тільки бюджет, сумніву не викликає. Справа в тому, що ще з 2014 року весь бізнес, який використовує у своїй роботі РРО, зобов'язали замінити обладнання, яке буде передавати дані чекових стрічок фіскалам - в режимі онлайн.
Підприємці і компанії обурювалися, вимагали скасувати цю норму, але змирилися і витратили на переоснащення своїх кас близько 1 млрд грн.
Однак податківцям цього виявилося мало. І до 2016 року бізнесу доведеться обзавестися РРО, які передають інформацію не тільки про обсяг розрахункових операцій, але і копії розрахункових документів.
Повторимося, очевидно, що подібна норма - відмінний спосіб зірвати мільйони гривень з бізнесу та їх розчинення в кишенях "потрібних" компаній, що виробляють РРО та їх обслуговують.
Втім, політика Кабміну з закручування гайок платникам податків вже зовсім не дивує. Особливо після примусового відсторонення від керівництва ДФС Ігоря Білоуса, який намагався хоч якось чути бізнес і ще восени 2014 року розкритикував дії Яценюка, який спробував нахрапом проштовхнути в парламент свій пакет податкових змін.
І судячи з того, що уряду таки вдалося домогтися свого, і навіть зрушити з місця головного рахівника країни, бізнесу, як дрібному, так і не дуже, треба готуватися до чергової порції змін. Адже маніпуляції з РРО - це явно не межа.
