Олег Кирилюк: В результаті реформ український народ отримає від надр в рази більше

Віднедавна залученням інвесторів у видобуток корисних копалин України займається Олег Кирилюк. Він очолив Державну службу геології та надр України у складний момент, коли багато хто хоче користуватися копалинами, але не всі прагнуть ділитися заробленим з громадою.

Саме тому наведення ладу у існуючих розробках, проведення реформ та залучення нових інвесторів у галузь вже стали завданнями менеджера. В інтерв’ю журналістам тимчасово виконуючий обов’язки голови Держгеонадр розповів про перетворення, які мають відбутися у стратегічно важливій галузі.

- Які реформи необхідні в Україні в галузі корисних копалин?

- Перш за все в нашій країні повинна існувати чітка "Дорожня карта" для кожного інвестора. Він та всі інші повинні розуміти, куди звертатися, якщо є бажання займатися розробкою копалин, які процедури проходити, яким чином вони будуть прозорими та забезпечать рівність. Весь шлях від зацікавленості нашими родовищами аж до моменту повного видобутку копалин та рекультивації земель повинен бути зрозумілим на багато десятиліть уперед.

Сьогодні у Держгеонадр є багато працюючих розробок для застосування зазначеного механізму, але ще багато треба буде і зробити.

Одночасно не слід забувати і про створення конкурентного середовища в галузі. Вже сьогодні ми розробляємо і запроваджуємо надання спецдозволів на розробку копалин, щоб на цьому ринку могли працювати і великі, і середні, і дрібні компанії.

Навіщо це треба? Ми в Держгеонадрах розуміємо, що видобувна галузь сьогодні в Україні та світі конкурує за капітал з тими же комп'ютерними, машинобудівними, транспортними та іншими напрямками. І тому ми вже сьогодні і тут повинні бути більш гнучкими в технологіях, надавати кращій сервіс інвесторам та розробникам копалин, ніж сотні інших галузей в самих різних країнах світу.

Наприклад, ми сьогодні гарно усвідомлюємо одну свою велику конкурентну перевагу. Поки Україна була у складі СРСР, а потім не мала стабільного бізнес-клімату, на планеті дуже багато родовищ було виявлено та освоєно різними компаніями. І більшість цих виробників вже багато десятиліть цікавлять нові регіони для діяльності такі, як Україна.

Тому ми зараз дуже прискорюємо процеси створення архівів геологічної інформації у цифровому форматі, надаємо ці, тепер вже досяжні в усіх куточках світу, дані. І таким чином реалізуємо сьогоднішній унікальний шанс нашої країни залучити якісні, професійні компанії у справу розробки українських корисних копалин.

- Як ви плануєте впроваджувати ці реформи?

- Тут я бачу два шляхи. Йдучи по першому, ми зусиллями Держслужби зможемо розробити та запровадити пакети важливих документів та законів, створити прозорі та ефективні основні робочі процеси. Також впевнений, що для досягнення цих цілей ми залучимо досвід та фінансування міжнародних організацій, що допомагають Україні у справі реформування економіки.

Але є й другий, не менш важливий шлях впровадження реформ. Це підтримка створення та розвитку, посилення недержавних об’єднань компаній, що працюють у сфері корисних копалин. Адже саме ці об’єднання, ставши потужною силою, можуть гарантувати високий ступінь впровадження реформ та незворотній їх характер.

Тільки прозорі та авторитетні галузеві спілки, зможуть гарантувати боротьбу з постійно атакуючими ринок монополізмом великих компаній та надмірним державним втручанням. Забезпечити конкуренцію на базі ефективності, а не якихось інших речей.

- Яке економічне значення має сьогодні видобувний сектор в нашій країні?

- Видобувна галузь, це сьогодні 20 тис. виявлених родовищ і проявів корисних копалин, а також 117 видів корисних речовин, що залягають в надрах нашої країни. При цьому розробляється ще тільки 3 349 родовищ.

Одночасно у видобувній галузі зайняті до 20% працездатних громадян та 48% промислового виробництва базуються на переробці копалин.

Так, сьогодні в Україні видобувається 1,7% від світового об’єму видобутку кам’яного вугілля, 4,5% залізних руд, 9% марганцевих руд, 4% урану, титану, цирконію, графіту. Але є ще і багато розвіданих та вивчених родовищ, на котрих вже завтра можлива промислова розробка десятків звичних та дуже рідкісних та цінних корисних копалин.

- Чи зможуть уряд та політики "впливати" на результати конкурсів по отриманню спецдозволів після завершення реформ?

- Тут я скажу для декого незвичну річ, вона є правдою. Спроби впливу політиків на результати важливих конкурсів по розробці корисних копалин спостерігаються майже в усіх країнах світу. І не завжди ці спроби є шкідливими.

Наприклад, з міркувань національної безпеки чи з небажання співпрацювати з сумнівними компаніями та країнами, політики самих передових держав нерідко впливають на результати конкурсів. Так, всі могли бачити, як у певні проекти не пускають компанії або власників з тієї ж Росії або подібних держав. І це правильна політика.

Інша справа, що якщо вже відбувається певне спотворення рівних ринкових умов впливом на конкурс, то завжди, в повному обсязі і понад міру, інвесторам та громадянам повинен даватися звіт. Звіт про те, чому саме так слід вчинити і під впливом яких міркувань та можливих загроз.

Тільки чітко показавши для чого і коли відбувається вплив на окремі, поодинокі конкурси, ми зможемо убезпечити всі інші змагання за ліцензії та дозволи від звинувачень в чиємусь таємному впливі.

- Скільки ви плануєте залучити інвестицій у видобуток? На які показники орієнтуєтесь?

- Я ще, мабуть, не готовий сказати конкретні цифри, але можу детально розповісти про напрямки, по яких ми будемо рухатись, щоб у багато разів збільшити доходи українського народу від використання корисних копалин, що йому належать.

Перший шлях — це детінізація видобувної галузі. Сотні компаній в країні мають далеко не повний пакет документів для видобутку, який ведуть просто зараз. І вже с цього факту зрозуміло, що облік того, що вони беруть у природи і продають теж є не зовсім досконалим. Це не кажучи вже про компанії, які спираючись на певні зв'язки крадуть народне багатство взагалі без жодних формальностей.

Для чесних інвесторів таке середовище є проблемним. Ніхто не захоче багато і надовго вкладати гроші там, де сусіди проходять поміж законами та правилами, як поміж краплинками дощу.

Другий шлях — це створення умов для інвестицій кращих, ніж в інших галузях, та інших країнах. В сучасному світі вже нема сенсу когось наздоганяти та копіювати — це дорога до відставання та програшу. Зразу треба робити так, щоб було краще ніж у інших.

- Які, на ваш погляд, три головні проблеми в галузі надр і як ви їх можете вирішити?

- По-перше, треба відродити повагу до рішень регулятора. Тому що з досвіду я знаю, що у держструктурах відбувається не стільки порушень, як про це звичайно говорять. Тому прозоре проведення конкурсів, зрозумілі та логічні їх умови, чесна оцінка виконання договорів на розробку копалин повернуть на належний рівень авторитет Держгеонадр. І тоді конфліктів, скандалів та судів стане менше.

Друга проблема — не недостатнє фінансування розвідки нових та існуючих родовищ корисних копалин. Їх недостатнє представлення потенційним інвесторам у цифровому форматі. Гадаю, державні вкладення та зусилля приватних структур, що ведуть розвідку та надають інформацію, з часом вирішать цю проблему.

І третя проблема — це відродження професійного, кадрового потенціалу геологічної галузі в нашій країні. Тільки залучивши та виховуючи нових спеціалістів, через створення умов для роботи компаній, ми зробимо розробку корисних копалин в Україні одним з драйверів, що буде рухати уперед всю економіку.

- В ЄС існує "План Юнкера" котрий передбачає самостійне забезпечення Європою своїх критичних потреб у мінеральній сировині. Яке місце у цьому плані займає або може зайняти Україна?

- "План Юнкера" - це важливий економічний і політичний проект, завданням якого є убезпечення господарства ЄС від наслідків масштабних коливань у сфері логістики, геополітики, тощо. І наше активне залучення до цієї роботи, безумовно, зможе стати важливим чинником, що наблизить нас до клубу провідних європейських держав.

Адже Україна, хоча і не входить до ЄС, але має багато корисних копалин поблизу кордонів об’єднання. А тому прийнявши Україну в свої лави, Союз значно наблизить момент виконання зазначеної мети. І наша країна, безумовно, повинна скористатися таким шансом наблизитися до того політичного об’єднання, до якого прагне її народ.

- Зараз проходять певні кримінальні провадження відносно рішень, що в різний час приймались в Держгеонадрах. Як це впливає на роботу установи?

- Це дуже гарна тенденція. Особисто я великий прихильник того, щоб правоохоронці довго, ретельно і великими силами працювали по проблематиці, пов'язаній з надрами. Адже це один зі шляхів наведення ладу в галузі. І я хочу дуже подякувати представникам силових структур за те, що вони знаходять час і енергію для такої роботи.

Так ми розробимо і запровадимо багато нових інституційних процедур, які зменшать корупційні ризики, підвищать прозорість. Але ж, вибачте, все одно є люди і компанії які за довгі роки звикли не дуже звертати увагу на закони. І таких гравців ринку ми умовляннями робити все чесно не перевиховаємо — їх вмовляла думати більше, ніж красти вже не одна людина.

І в такій ситуації, звичайно, без допомоги правоохоронців — не обійтись. Також впевнений, що дії правоохоронців не завадять роботі відомства.

- Наскільки зараз Україна відстає від інших країн у галузі розробки надр?

- Ситуація з видобутком природних копалин в Україні типова для країн, що переживають трансформацію. З одного боку є багато ресурсів, а з іншого — треба залучити десятки та сотні мільярдів доларів на їх видобуток та переробку. І тільки тоді багатство, що лежить під ногами, стане статками народу країни. Тому саме час подивитися на те, як і де успішно видобувають надра у світі.

Звичайно, з одного боку ми звикли дивитися ще на статистику радянських часів і говорити, що Україна дуже багата. Але поки ми просто потенційно багаті, інші країни чомусь багаті реально.

Наприклад, в 2013 році об’єм прямих іноземних інвестицій в видобувний сектор США склав 8 млрд дол. А вже за рік — 25 млрд дол. Тобто навіть економічно розвинені країни, не забивають про необхідність розвитку та створення умов для інвесторів у видобувному секторі. Не починають вважати його другорядним чи таким, що має бути переміщеним у більш бідні регіони світу. А стимулюють розробку копалин саме на своїй території.

Які ж фактори створюють таку ситуацію? В першу чергу це технологічний стрибок, що зробили технології видобутку за останні 20 – 30 років. Нові матеріали, речовини, знання, зробили буріння та пошук, викопування, транспортування та переробку значно дешевшими та ефективнішими. У результаті геологи та вчені побачили набагато більше досяжних корисних копалин, ніж це було 30 – 40 років тому.

Підтвердженням цьому може служити той факт, що ще 10 років тому ви могли зустріти в ЗМІ статті про те, що, наприклад, нафта скоро скінчиться. Зараз такого не кажуть навіть в якості жарту.

- Чи зможе Україна увійти у нові технологічні реалії?

- Безперечно, нова ситуація погіршила позиції країн, що мають копалини, та не мають капіталів та надсучасних технологій для їх видобутку. А також мають не дуже міцні інституційні умови для ведення бізнесу та вкладення інвестицій.

Тому сьогодні, навіть не зважаючи на відносно високі ціни на світових сировинних ринках продовж останнього десятиліття далеко не всі країни, що мають сировину, змогли гарно заробити.

Так ми можемо бачити на десятках прикладів, що за відсутності потужних інвесторів, що можуть налагодити великі об’єми видобутку, переробки та транспорту сировини, країни десятиліттями сидять на своїх родовищах мало що з них отримуючи.

10 – 15 років тому були прогнози, що потік мінеральних ресурсів з країн Африки буде потужно впливати на зниження цін. У той же час казали, що новий потік вуглеводнів з Середньої Азії, Кавказу та Ірану стане новим великим фактором впливу на ринок.

Але пройшли роки. І ми можемо бачити, що багато дуже ймовірних прогнозів у світі видобутку корисних копалин не виправдались. Так, країни Африки збільшили потік сировини, але зростаючий Китай все одно здебільшого покладається на своїх традиційних постачальників з Південної Америки та Австралії.

Збільшили продаж нафти та газу Кавказ та Середня Азія. Але в ЄС та США збільшилось споживання не з цих поставок, а з того, що нові технології дістали з землі сланцеві нафту та газ. Тому ми бачимо, що сьогодні за право працювати на родовищі конкурують не стільки компанії, скільки держави конкурують за те, щоб саме до них прийшли якісні і потужні інвестори, що будуть видобувати ресурси.

- Які технології треба використовувати для перемоги?

Для перемоги у цій конкурентній боротьбі країни створюють умови не один рік. Перш за все, уряди дуже гнучко підходять до формування умов для інвесторів, що хочуть видобувати копалини. Концесії з особливими умовами та податкові пільги вже стали звичним явищем під час перемовин по великим проектам.

Також влада країн часто робить потужні інвестиції в розвиток інфраструктури — портів, доріг, ліній електропередач, для того щоб створити умови для успішної реалізації приватного проекту, який потім дасть серйозні надходження до бюджету, створить робочі місця та сприятиме розвитку регіону.

На фоні такого рівня "залицяння" до інвесторів з метою розробки копалин держави, стає зрозумілим, наскільки дико виглядають країни, в яких замість всіх названих сервісів та поступок інвестор бачить корупцію, непрозорі процедури, правові колізії та нестійкий погляд судів на здавалося би зрозумілі ситуації.

Крім того, можна зрозуміти здивування інвесторів коли вони, отримавши документ на розробку від центральної влади країни, ще стикаються з побажаннями з боку ще й місцевої влади відносно допомоги громаді у місці розробки копалин.

Звісно, негативу в економіках, що проходять процес трансформації в різних куточках світу достатньо. Але щоб і нам подолати ці недоліки давайте дивитись, наприклад, на Об’єднані Арабські Емірати. Де почавши свій стрімкий економічний розвиток тільки з розробки копалин, країна зуміла розвитись у потужній транспортний та промисловій хаб між Європою та Азією. І якщо 20 років тому 83% виробництва в країні приходилось на нафту, то зараз доля нафти в ВВП ОАЕ менше третини.

Давайте дивитись на Канаду, де розробка велетенських родовищ узгоджується з стабільними умовами для інвесторів та серйозними екологічними вимогами. А також на приклад Казахстану, де змогли залучити до видобутку провідні світові галузеві компанії.

Або, наприклад, Бразилія, де за короткий період за 1998 по 2005 роки змогли збільшити долю нафти в ВВП країни з 2,7 до 9% уклавши ряд концесійних угод з видобувачами-інвесторами. Саме подібні економічні прориви країн за рахунок надр часто і призводять до того, що вони стають регіональними лідерами.