Олег Бахматюк: ринок землі не самоціль, головне - розумна економічна модель

Напередодні можливого рішення Конституційного суду щодо відкриття ринку землі ми поцікавилися у власника одного з флагманів українського аграрного сектора, компанії ULF Олега Бахматюка, чи вірить він у відкриття ринку землі і якою повинна бути модель цього ринку.

- На вашу думку, можна говорити про те, що ринок землі запрацює в 2019 році?

- Чесно кажучи, не дуже вірю, бо в рік парламентських та президентських виборів такі рішення приймаються лише у тому разі, коли лідер виборів бере на щит питання. Наскільки я бачу, один з реальних кандидатів у президенти не те, що не готовий комунікувати цю тему, більшість з них будують свої кампанії саме на тому, що ринок землі можна відкривати.

- Ну добре, але якщо Конституційний суд приймає рішення про те, що потрібно відкривати ринок землі, як далі буде розвиватися ситуація?

- Як на мене, ми віз ставимо перед конем. Моделей відкриття ринку існує кілька десятків. І деякі добре спрацювали в одних країнах і навпаки, призвели до колапсу в інших. Кілька років тому я чув від одного діяча, що нам треба втілювати в життя естонську модель, тому що вона там дала неймовірний ефект. Він дійсно правий - ця модель чудово запрацювала в Естонії, але Естонія - це одна з найменших країн Європи і їх модель є нормальною для країни з населенням трохи більше мільйона людей і яка зовсім не має амбіцій стати житницею Європи.

- Тоді яка модель нам потрібна?

- Ринок землі не самоціль. Головне, щоб працювала економічна модель. Я думаю, що модель земельного ринку має кілька складових. Я б розділив ринок землі на три приблизно однакових кластера.

Перший - це по суті невеликі ділянки до 5 га землі. Держава вже почала давати певні дотації цим людям на утримання однієї корови, але треба продумати і інші механізми, насамперед пов'язані з кооперацією. Другий кластер - середній землевласник, який повинен наситити внутрішній ринок своєю продукцією. І левова частка дотацій держави повинна йти саме сюди.

Крім того, саме ця частина господарств страждає від рейдерства. Що вже зроблено, але це ненормально, коли фермери об'єднуються в воєнізовані загони проти рейдерів. І третій кластер - це крупний виробник, який повинен працювати перш за все на експорт.

І тут держава має працювати не стільки за допомогою інструменту дотацій, скільки допомогою з інфраструктурою (дороги, під'їзні шляхи до портів, робота самих портів і т. д.) і, безумовно, лобізмом на зовнішніх ринках. Американський посол в одній країні світу не соромиться говорити, що "Я - це Coca-Cola", а японський посол ніде не соромиться говорити, що "Я - це Toyota або Mazda".

І тільки український посол боїться навіть заїкнутися про те, що він підтримує якусь українську компанію. Тому, модель ринку землі, по-моєму, повинна виходити саме з цих трьох кластерів і максимального комфорту для роботи бізнесу.