Оксана Маркарова: Вийти на Ілона Маска легко, головне - з чим ми прийдемо на цю зустріч

В Офісі сприяння інвестиціям ((UkraineInvest)) завершується підготовка списку потенційних інвесторів, який умовною називається "Список 200+" - це перелік компаній, які хотілося б залучити в Україну. У ньому і великі корпорації і бізнес масштабами поменше, розповіла в інтерв'ю РБК-Україна урядовий уповноважений з питань інвестицій - перший заступник міністра фінансів Оксана Маркарова.

Уже зараз в економіку України готові інвестувати EuroCape, General Electric, DPWorld, Bombardier, Hutichison Whampoa. Компаній могло бути більше, але більшість інвесторів зупиняє від захода в країну, перш за все, нереформована судова система та як наслідок відсутність захисту права властності. Але навіть при ній Інвестування в країну надходять і лідерами по їх залученню є Львівська, Івано-Франківська, Вінницька області.

Про те, чи з'явиться в країні Starbucks та IKEA, чи є що Україні запропонувати Ілону Маску або китайському бізнесу, чи сильно відрізняється рівень корупції у нас в країні від країн Африки - про все це в інтерв'ю Оксани Маркаровой на РБК-Україна

- За даними Держстату, за 9 місяців 2016 року в Україну надійшло 3,8 мільярда доларів інвестицій. Це на більш, ніж 1 мільярд доларів більше, ніж за відповідний період 2015 року. Як відомо, більша частина йшла до банківського сектору, в основному на рекапіталізацію банків для виконання вимог НБУ. Який обсяг чистих прямих іноземних інвестицій? Які очікування в цілому по року?

- За даними НБУ за 2016 рік, чистий приплив іноземних інвестицій склав 3,4 мільярда доларів, з яких 2,2 мільярда пішли до банківського сектору, у тому числі у вигляді переоформлення боргу у статутний капітал. Але головне - в аналізі прямих інвестицій. Якість тут важливіша за кількість. Так, 3,8 мільярда доларів - це більше, ніж було роком раніше, але у них "сидить" конвертування субборгу материнських компаній у банки. З одного боку, можна говорити, що це непрямі інвестиції, з іншого - що це все-таки інвестиція, тому що конвертований субординований борг - це вже не зобов'язання повернути ці гроші, а де-факто - це кошти, які "згорнуті " у капітал. Мені здається, що нам, як уряду, необхідно звертати увагу на ті інвестиції, які прийшли як новий капітал або реінвестиції, тобто, на показники, які свідчать про те, що інвестклімат поліпшується. Для моніторингу нам важлива інформація, яка показує, що компанія, яка перебуває в Україні, отримала прибуток і вирішила його реінвестувати у нову лінію, нове виробництво, тому що вона вірить, що прийшов час інвестувати. І таких ми теж бачимо зараз. Якщо ми виключимо ту частину, яка йде на дотримання нормативів регулятора, то ми бачимо набагато більший інтерес до України. І не тільки інтерес, а реальні інвестиції.

- Яка частка реальних інвестицій?

- Наш офіс повноцінно працює три місяці. Ми бачимо оперативну інформацію щодо компаній, які з нами працюють. Ми повинні розуміти, що є певний лаг між тим, коли компанія приймає рішення про реальному інвестуванні в Україну, і тим, коли ці гроші вже будуть відображені у статистиці як прямі іноземні інвестиції. Через два тижні буде запущено сайт Офісу залучення та підтримки інвестицій, і ми працюємо над тим, яку інформацію і як подати, щоб можна було виокремити й проаналізувати якісні показники.

- Основний інвестор за всі роки незалежності був і залишається Кіпр. Його частка у загальному обсязі ПІІ більше 24%. У п'ятірці інвесторів є і Росія. У загальній структурі інвестицій внесок РФ на початку 2016 року становив 7%, за три квартали частка збільшилася вже до 10%.

- Частка Кіпру завжди була дуже великою. Це не тільки українські гроші, які йшли з України і поверталися назад. Це, у тому числі, і результат багаторічного неперегляду наших двосторонніх договорів про уникнення подвійного оподаткування, неприведення нашого законодавства до нормального правового поля, тому цілком природно, що бізнес йде до тих юрисдикцій, через які йому зручно структурувати свої інвестиції. Останні два роки Мінфін активно займається переговорами щодо приведення у відповідність всіх двосторонніх договорів моделі Конвенції ОЕСР. І наші партнери, наприклад, Австрія, Нідерланди, країни Бенілюксу, активно йдуть на переговори. Після цього ми побачимо, що ситуація зміниться. У статистиці вона зміниться через два-три роки.

У світі існують різні податкові системи, і транснаціональні компанії, у тому числі, які реєстрували свій бізнес у юрисдикціях з низькою податковою ставкою. Що стосується українського бізнесу, то Мінфін зараз активізував процеси з контролю за трансфертному ціноутворенню, і це має запрацювати у 2017 році, бо це ключове зобов'язання фіскальної служби. Коли запрацює, то преференції, що штовхають бізнес до інших юрисдикцій, зникнуть. Але варто сказати, що не всі інвестори, які працюють з Україною, структурують угоди з урахуванням податкових преференцій.

Коли ми говоримо про бізнес-клімат в Україні, то головне питання - це захист прав власності. І це проблема номер один, з якою звертаються іноземні компанії до UkraineInvest і до мене як урядового уповноваженого з інвестицій. Звернення стосуються неправомірних дій до їх прав власності: або скаржаться на контролюючі органи, які не зовсім правильно розуміють свої завдання, або це стосується корпоративних конфліктів, коли партнери вдаються до не завжди законних способів вирішення питань. Тобто, це те, чим Офіс займається у першу чергу.

- Які глобальні завдання вашого офісу?

- Є три напрямки, за якими працює UkraineInvest. Один з них - і він стандартний для всіх подібних структур - просування України як країни, у яку можна і потрібно саме зараз інвестувати. Тобто Офіс - це точка входу, куди інвестор може звернутися за інформацією, у тому числі, і за кордоном. Другий напрям - робота над тим, що потрібно змінити у країні, щоб створити сприятливий інвестклімат. Якщо говорити про точкові проблеми конкретних інвесторів, то тут офіс працює у зв'язці із бізнес-омбудсменом. Ми включаємося і займаємося разом з ними проблемами бізнесу.

- Не дублюються функції з бізнес-омбудсменом?

- Ні в якому разі. Якщо компанія звертається з конкретною проблемою, ми, у першу чергу, рекомендуємо звернутися туди. Чому ми працюємо разом, що важливо мені? Аналізуючи різні випадки, ми структуруємо, систематизуємо проблематику бізнесу. Тоді зрозуміло, що потрібно поміняти і яке рішення прийняти на рівні уряду або окремих міністерств, що швидше, а також шляхом внесення змін до законодавства. Ми зараз готуємо масштабні зміни разом з бізнесом, профільними асоціаціями, щоб один раз вийти з пропозиціями, які б допомогли інвесторам тут легше дихати.

- Всі проблеми вже структуровані? Про які зміни йдеться?

- Ще не всі проблеми відпрацювали. Їх велика кількість, але важливо зрозуміти, які з них є системними для всіх, а які - локальні. Але ми вже близькі до фіналу. Хоча проблеми вирішуємо і по мірі їх надходження. Взяти хоча б практику проведення в уряді дерегуляційного дня. За один день ми ліквідували понад 360 нормативних актів, що заважають бізнесу. Частина з них - це вже результат роботи Офісу.

- І прем'єр-міністр, заступник міністра економрозвитку Максим Нефьодов обіцяли зробити дерегуляційні дні в уряді традиційними. Тоді дійсно були скасовані кілька сотень нормативно-правових актів, прийнятих ще при СРСР. Але також мова йшла і про пакет змін до законів, зокрема, про спрощення реєстрації бізнесу та процедури отримання дозвільної документації, наприклад, у будівельній сфері, які планувалося передати до Ради до кінця минулого року. Чому так і не внесені законопроекти?

- Законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні" поки що не внесено. Проте частина документів з інвест пакету вже подана, та, яка включає спрощення і прискорення процесу судового захисту, закон про медіацію, закон про підвищення ефективності процедур банкрутства, ряд законів про спрощення будівництва. По темі дерегуляційних питань ми збираємося щотижня. В офісі навіть є окремий підрозділ, що працює з Максимом Нефьодовим. Ми повинні виходити з якісними рішеннями. Коли ми зустрічаємося з бізнес-асоціаціями, то один з головних меседжів: "Не приходьте до нас тільки з проблемою, пропонуйте і варіанти її рішення".

Проблема у чому? Начебто є розуміння вирішення питань, але коли починаємо обговорювати варіанти, то згоду знаходимо не завжди, а іноді навіть є протилежні точки зору на вирішення однієї і тієї ж проблеми. Мені здається, поспішати треба, але, як кажуть, поспішати повільно. Краще подати якісний документ через два тижні, ніж сьогодні, якщо він не вирішує проблем. В Офісі ми замислюємося над проведенням інвестиційних днів і у парламенті, і в уряді, оскільки є питання, які можна оперативно вирішити і на рівні Кабміну.

- Президент на останній Нацраді реформ говорив, що, крім сектору оборони, питанням життя і смерті ще є інвестклімат. А ключовою оцінкою реформ в країні є приплив прямих іноземних інвестицій, коли інвестори за країну голосують доларом, фунтом, євро або гривнею. Відсутність глобальної динаміки припливу інвестицій говорить про те, що інвестори не бачать реформ в Україні?

- Я не згодна з відсутністю динаміки. Ми побачимо її через два-три роки. Бізнес мобільний, але не настільки. Нещодавно у нас був ряд зустрічей з великими компаніями, у тому числі із General Electric, Škoda. Рівень зацікавленості та масштаб зустрічей на досить високому рівні компаній говорить про багато що. Я була приємно здивована інтересом. Я не думала, що він буде настільки великим.

- Чому?

- Тому що якщо подивитися на медіапростір за межами України, то нас там, на жаль, немає. Під час активної фази конфлікту на сході ми були присутні в медіа з негативної точки зору, і багато компаній, які нам вдалося все-таки запросити сюди, попередньо абсолютно серйозно запитували у своїх посольств рекомендації і роз'яснення, чи не небезпечно до України, Києва їхати. Так було з європейськими, американськими компаніями. Нам здається, що всі знають, що у нас відбувається. Але якщо говорити про решту частини світу, то всі, як правило, живуть телевізором або спираються на звіти аналітиків. Ми теж моніторимо аналітичні документи, і хочу вам сказати, що Україна в них займає незначну частину. Над цим ми зараз працюємо, щоб Україна повернулася на радари інвесторів. Тому все, що ми зараз робимо, обов'язково з часом з'явиться, і ми побачимо позитивну динаміку.

Наш Офіс зараз знаходиться на фінальній стадії розробки переліку потенційних інвесторів, ми його умовно називаємо "Список 200+ ". Це ті міжнародні компанії, які ми б хотіли бачити в Україні. Вони представляють сектори, куди б ми хотіли залучити інвестиції, наприклад, у інновації, IT, агросектор, або йдеться про питання національної безпеки, як у випадку з енергетикою, енергоефективністю, або сам факт їхньої присутності тут, наприклад, Starbucks, який я дуже люблю, став би сигналом для інших інвесторів. У відповідності зі стратегією інвестування ми і складаємо "Список 200+" компаній, які або не присутні в Україні, або присутні, але не повною мірою.

- Starbucks не бюджетне кафе, чи буде попит в Україні? Ще й франшиза у них дуже дорога.

- Те ж саме говорили і про McDonalds, і KFC. Але їх історія присутності в Україні каже, що незважаючи на те, що їх продукція у порівнянні з українським борщем та популярною традиційною їжею дорожче, бізнес рентабельно працює.

- Хто ще може увійти до "Списку 200+"?

- Міжнародні компанії з високою репутацією, які є лідерами ринку. Це американські, європейські, японські, транснаціональні компанії, ще ряд компаній з країн Затоки, Японії та Кореї. Ми вважаємо, що для нас всі компанії незалежно від географічного розташування є пріоритетними в рівній мірі. У кожній офіційній поїздці прем'єра за кордон ми організовуємо зустрічі з інвестором. Вони проходять у форматі "сніданку " або "обіду " і реального обговорення.

- Практично за рік прем'єрства Володимира Гройсмана хтось з інвесторів "вистрілив " і готовий інвестувати в Україну або поки тільки здійснюють "візити ввічливості"?

- Близько 10 компаній, які вже готові. Серед них EuroCape, GE, DPWorld, Bombardier, Hutichison Whampoa.

- На який обсяг інвестицій Україна розраховує? Перший віце-прем'єр Степан Кубів заявляв про чисті ПІІ у 2017 році у розмірі 4,5 мільярда доларів.

- Я можу сказати, що UkraineInvest поставила собі за мету привести додатковий 1 мальярд доларів інвестицій до кінця року.

- Мова йде про інвестиції у нове виробництво? Розширення вже існуючих ліній, що конкретно? Це гроші у розвиток інфраструктури, будівництво доріг, у сільське господарство, у застарілу промисловість або у розвиток високих технологій, маржинальну продукцію для її подальшого експорту?

- Не важливо. Для нас найголовніше, щоб були гроші, інвестовані в країну: чи то купівля акцій, чи інвестування в обладнання. Але інвестиції в інфраструктуру нам життєво необхідні. Без нормально існуючої інфраструктури ми будемо дуже обмежені у розвитку бізнесу. Потрібно зацікавити інвестора вкладати у такі проекти. Потрібно приймати законодавство про концесії, удосконалити закон про приватне публічне партнерство, не всі питання він знімає, наприклад, не можна у нас побудувати платні дороги. Немає у нас для цього законодавства. Це треба робити, і ми будемо це робити.

Аеропорти - місце, де повинен бути інвестор, порти - те ж саме. Приватизація, концесії як можна більшої кількості інфраструктурних проектів - це великий плюс. Якщо говорити про технології, інновації - це пріоритет для нас. І не важливо, які. В IT, у медицині, у сільскому господарстві. Також ми вважаємо, що і промисловість потрібно розвивати. Ніхто не говорить про відновлення старої промисловості у тому вигляді, в якому вона була колись. Це і неможливо. Є великий інтерес до судноремонту, глобальні лідери ремонтних компаній і суднобудівні компанії шукають для себе нові майданчики. Нам, з нашої портовою інфраструктурою, з нашими заводами, з яких зараз більша частина, на жаль, не працює, але ще є люди, яких можна повернути у індустрію, необхідно залучати таких інвесторів.

- Перші інвестори, до яких ви підете у рамках проекту "200+ ", це світові гіганти?

- Швидше так. Ми вважаємо, що нам потрібно орієнтуватися на кращих. Ми раді будь-якому інвестору, але активно залучаємо світові бренди, інвесторів з високою репутацією, з високою капіталізацією, які працюють не тільки в своїй країні, а й на міжнародних ринках. Це компанії, які вже дивилися на Україну або розуміють, що Україна може дати їх виробничому або сервісному ланцюжку. І від них ми, до речі, бачимо найбільший інтерес: у ситуаціях невизначеності великі компанії відчувають себе більш впевнено, оскільки у них є досвід роботи в країнах з перехідними економіками.

- Акцент на великі і середні компанії?

- Так.

- Чи не лякають інвесторів такі кейси, як з австрійським інвестором, який намагався придбати пакет акцій Харківського тракторного заводу, але відмовився через корупційну складову і через відсутність інтересу з боку влади? Або як з естонським инвесторомв у Затоці Одеської області, коли місцеві органи влади приймали рішення про передачу в оренду земельних ділянок, а потім скасовували. IKEA, за неофіційними даними, обурювалася розміром хабарів при пошуку земельних ділянок в Україні.

- Історію з IKEA я знаю ще з своєї попередньої діяльності. Обидва рази, коли вони хотіли заходити, вони як раз і зіткнулися з кричущими випадками корупції. Наші завдання після цього ускладнюються. Ми можемо скільки завгодно розповідати, як ми будемо все міняти, які перспективи є в України, але інвестор завжди буде дивитися на те, що тут було. Але ми бачимо вже, як компанії, які присутні в Україні, починають розширюватися, наприклад, Cargill, Bunge. Тобто, ми бачимо новий кредит довіри, він частково заснований на трирічній історії реформ, які ми разом пройшли. Зараз у нас унікальний час, коли ми змогли переконати багато компаній повернутися і розглянути Україну заново.

- Хто починає повертатися? Буквально днями e ЗМІ знову вийшла новина, що шведський бренд H&M знову придивляється до України і шукає торгові площі.

- Наш офіс з H&M не працює, тому я не можу сказати щодо них. З IKEA ми чітко розуміємо, що їм може бути цікаво, що їм потрібно і важливо. Коли ми зможемо пакетно їм щось запропонувати, - а їм потрібна не тільки земля, а й зрозумілий попит, експортно-імпортні процедури, які працюють як годинник, - тоді можна буде включатися. Французькі компанії активно дивляться на Україну і на реалізацію тут інфраструктурних проектів, наприклад, з переробки відходів.

- Стоїть велика кількість заводів. Розглянути хоча б Запорізький алюмінієвий комбінат, який повернули у власність держави, і де не без благословення керівництва Фонду держмайна вирізається останнє обладнання. Хоча там міг би бути промисловий хаб. "Південмаш", КБ "Південне" у сусідній Дніпропетровській області - теж стоять, контрактів немає. Чи ведете ви переговори або хоча б розглядаєте можливість переговорів, скажімо з Илоном Маском щодо участі у виробництві "Фальконів", можливо, міжпланетних транспортних систем, космічних вантажівок?

- Ми працюємо у цьому напрямку. У нас, на жаль, існує дві парадигми. Є люди, які кажуть, що ми - могутня космічна держава, нам треба розвивати сферу, і самим запускати ракети. Але це утопія. У нас таких грошей у бюджеті немає, щоб розвивати, і, мабуть, найближчим часом не буде. Тому друга група людей говорить, що все це потрібно закрити. Це теж неправильно. Тому яке наше бачення?

На кожному з цих підприємств, а ще сюди можна додати ряд технологічних підприємств оборонної промисловості, ми повинні сісти і розібратися у конкурентних перевагах і експертизі, яка є у них є. Очевидно, ракету ми самі не запустимо, але у нас є те, і це, і певні речі ми можемо зробити, а ми як UkraineInvest зможемо пакетувати це все і просувати, відвезти інвестору, привести його сюди. Це саме та ніша, куди ми зможемо залучити серйозних інвесторів.

- Є у нас виходи на Маска? Через кого ми можемо зайти до нього з пропозицією? Сорос, якого він хотів залучити до Націнвестради, може взяти на себе такий обов'язок?

- Виходів може і не бути, але їх легко знайти. Головне - з якими пропозиціями ми прийдемо на цю зустріч. Питання в тому, що у нас ніколи не буде другого шансу справити перше враження.. У чому плюс офісу? У тому, що специалисти, яких ми взяли, мають досвід роботи в інвестбанках, вони знають, з чим потрібно їхати. І коли ми приїдемо до Starbucks або до Ілона Маска, то за півгодини повинні презентувати те, що приверне їх увагу і вони скажуть: "О, потрібно їхати до України!".

- Для мене був показовий досвід Катовіце (Польща), котре пережило закриття шахт, безробіття, але буквально за кілька років стало бізнес-центром, технохабом, побудувавши центр інноваційних технологій і залучаючи інвесторів, таких, наприклад, як IBM. Що ми можемо запропонувати і можемо взагалі, орієнтуючись на досвід Катовіце?

- Однозначно, можемо, але для цього нам потрібно зробити крок назад і подивитися більш стратегічно на це питання. Ми намагаємося наздоганяти і вирішувати проблеми точково. Ми подивилися, як у наших сусідів працюють технопарки, і намагаємося на себе приміряти. Або, якщо бачимо, як індустрія певна починає розвиватися, відразу намагаємося її підтримати. Але зараз саме той момент, коли потрібно подивитися на структуру економіки України і визначитися, що ми розвиваємо і куди ми направляємо держресурси, яких небагато, але вони є. Зрозуміло, що ми говоримо про підтримку експорту, промисловості, інвестицій, але ці всі категорії ми повинні наповнити реальним змістом. Що я маю на увазі? Якщо говоримо про розвиток промисловості, то потрібно сказати, який саме. Наприклад, у нас розвивається агробізнес.

Мені здається, що було б правильно звернути увагу на ті сектори, які підтримають і розвиток аграрного сектору. Якщо машинобудування, то сільхозмашинобудування. Якщо говоримо про інновації, то це повинні бути біо - і агроінновації. А у нас, коли говорять про підтримку, намагаються трохи примітизувати і відразу ж згадують про податкові пільги. Але у розмовах з конкретним інвестором питання про податкові знижки та пільги жодного разу не було поставлено за останні чотири місяці активної роботи. У той же час задаються питання про стабільність законодавчого поля. Інвесторів влаштовують ставки, тарифи, норми їх не лякають, вони готові навіть до змін, але вони хочуть знати, що буде у перспективі 5-10 років. Особливо це важливо для великих інфраструктурних проектів. Якщо ми говоримо про технопарки або парки розвитку, ми не повинні говорити тільки про пільги, а чітко сказати, що сюди будуть підведені дороги, підключена електроенергія, газ і вода, і все це буде швидко і прозоро. Бізнес готовий нести бізнес-ризики, але зайві адміністративні і бюрократичні ризики, а особливо корупційні - ні. Тому ми, знявши ці ризики, можемо суттєво покращити залучення інвесторів.

- Ви знаєте, що у парламенті у першому читанні прийнято законопроект про технопарки, норми якого, зокрема, передбачають податкові пільги, преференційне ввезення обладнання. Яка тоді перспектива прийняття цього документа? Адже інші країни успішно надають пільги.

- Якщо говорити про технопарки а-ля ВЕЗ (вільна економічна зона, - ред) з минулого, то в більшості випадків, поки у зони був статус, була і діяльність. А коли статус ліквідували, то і діяльність пропала. Але були приклади і навпаки. Ми не проти технопарків, ми проти тих парків, де можуть бути тільки податкові пільги і при чому не прив'язані до результатів, очікуваних від інвестора та діяльності компаній на території парку, так як преференції роблять нерівним податкове поле. Із законопроекту, про який ви говорите, "пішли" прямі податкові пільги. Привабливість і суть технопарку може бути у спрощених процедурах. Умовно, інвестор, який прийде сюди, протягом місяця зможе отримати всі дозволи.

- Але дозвільні процедури повинні бути простими і швидкими для всіх інвесторів, а не тільки тих, хто до технопарку йде.

- Так, простими для всіх. Зараз вони такими не є. Бізнес з конкретними назвами міст, районів, з прізвищами розповідає, хто з місцевої влади дійсно підтримує інвесторів, а хто створює проблеми, і пропонує варіанти їх рішень.

Ми дуже скоро запустимо проект з моніторингу інвестпривабливості регіонів, і всі зможуть оцінити і побачити, у кого яка ситуація. До речі, минулого тижня обговорювали з головою Херсонської області якраз такий парк, де всі процедури будуть швидкими і прозорими. І ми готові підтримати такі ініціативи.

- Ваш колега по залученню інвестицій, екс-глава адміністрації президента Борис Ложкін говорив, що Націнвестрада у 2017 році має намір залучити в Україну 3-5 мальярдів доларів. Мова, за його словами, йде про "декілька серйозних інституційних ініціатив". Ви розумієте, про що він говорить, хто ці інвестори?

- Це великі суверенні фонди, корпорації. Але тут інше питання: чи є у нас проекти на мільярд? Коли ми разом працювали над підготовкою візиту до України катарської делегації, то ми виявили, що у нас немає таких проектів - приватних, державних або приватного державного партнерства, які були б на стадії такої готовності, що їх можна запропонувати інвесторам. Це можуть бути великі інфраструктурні проекти, пов'язані з державою. Офіс систематизував все, що держкомпанії і міністерства мають на сьогоднішній момент, і за винятком одиничних проектів, нам пропонувати поки що нічого.

- Чому так?

- Ми не готові, ми не завжди переходили від ідей до реалізації бізнес-планів. Останні два місяці наш офіс працює з низкою міністерств - Мінінфраструктури, Мінекології. І один з великих проектів, який ми готуємо, - це проект з сонячної енергетики у Чорнобильській зоні. Сонячна активність там дуже висока. Для нас також дуже важливо залучити такого інвестора на цю територію, тому що не дуже багато варіантів її альтернативного використання. Французький GlobalEcoPower дуже зацікавлений у цьому проекті, а також німецький консорціум, болгарська, американські і китайські компанії. Дуже багато зацікавлених.

- Про який обсяг інвестицій може йти мова?

- Від 100 до 500 мілліонів доларів.

- Тобто, у перспективі ми можемо говорити знову про експорт електроенергії?

- Такі можливості є, але стоїть питання економічної доцільності. "Зелений тариф", який регулятор кілька разів знижував, все одно залишається досить привабливим для інвесторів, а отже, високим для держави. Є у нас ще один більший проект - будівництво вітряної станції у Запорізькій області. Тут інвестор - Euro Cape New Energy плюс Європейський інвестиційний банк. Мова йде про величезний парк на 500 мВт електроенергії. Крім Запорізької області, у плані вітру цікаві ще й Миколаївська, Дніпропетровська, частина Луганської та Донецької областей.

- Якщо Україна всім так цікава, чому ми активно не присутні у порядку денному інвесторів, чому інвестор не голосує своїми грошима за Україну?

- Голосує. Коли я кажу, що нас немає у медіапросторі, це не означає, що України немає у порядку денному. У медіа такого ажіотажу немає, тому що у світу свої проблеми.

- У Європі складна ситуація: біженці, тероризм, війна в Сирії їх турбує...., Америка, ось, змінила президента і що буде, поки теж не дуже зрозуміло. Може, варто подивитися на Азію, Близький Схід, ОАЕ, Катар, Китай, Індію?

- Якщо говорити про Китай, то вони ще у більш замкненому просторі живуть. Давайте розділяти. Ми не у топ-agenda (порядок денний, - ред.), якщо говорити про загальнополітичні питання. Але якщо говорити про економічний напрямок, то робота, яку робить наш Офіс, і Офіс сприяння експорту Наталії Микольської, зараз вже починає давати свої плоди. Ми з торговим представником працюємо разом, ми дві сторони однієї медалі. І часто деякі інвестори приходять через існуючі експортних можливостей. Наприклад, наше підписання з Канадою зони вільної торгівлі сприяло тому, що деякі інвестори зацікавилися Україною і розглядають країну як майданчик, з якого вони будуть експортувати до Канади. Мова йде про компанії, представлені у секторі легкої промисловості, частково - переробки у сільському господарстві та послуги, плюс електротехніка та запчастини.

- Неодноразово в уряді, у Мінекономрозвитку при різному керівництві обговорювалося питання відкриття торгових місій при наших посольствах. Чому так і не запущений цей механізм, хоча б у тих регіонах, з якими ми хочемо активізувати торговельне співробітництво і розглядаємо їх як потенційних інвесторів?

- МЕРТ займається цим. Якщо говорити про мій Офіс по залученню інвестицій і наше представництво за кордоном, то нам це не потрібно. Я вважаю, що ми повинні активізувати роботу, і ми це почали робити з нашими посольствами. Як показує досвід, у багатьох посольствах є дуже кваліфіковані співробітники, дипломати, які націлені саме на залучення інвестицій в Україну. Ми активно працюємо з американським, німецьким посольствами. Дуже активні наші посли в Австрії, Сінгапурі. Просто потрібно максимально інтенсифікувати цю роботу. Головне - залучити інвестора в країну. Але це не найскладніша частина роботи. Далі ми повинні йому максимально полегшити практичний вхід в Україну.

- Які аргументи ви знаходите, скажімо, для GE, яка працює у більш, ніж 100 країнах світу, щоб залучити їхній капітал в Україну? Чим можна зацікавити інвестора, з чого починається розмова?

- Розмова дуже проста. Перше - інформація про Україну, де ми знаходимося зараз, як пройшли останні три роки і які у нас перспективи. Не дуже багато зараз країн, де прогноз зростання економіки позитивний і настільки позитивний, як в Україні.

- Але, напевно, небагато "впали" так, як Україна.

- Є країни, які падали і більше. Капітал шукає можливості для виробництва і збуту своєї продукції та послуг, щоб у перспективі заробити. Що ми бачимо в Україні? Величезні потреби в інфраструктурі: у дорогах, вагонах, у комунальних підприємствах, наприклад, в індустрії переробки сміття. Потреба у цьому є вже 25 років. Тобто, це ті сектори, які у Європі, США вже увійшли у стадію зрілості, де є конкуренція навіть за соті частки ринку. Тому у нас є величезні можливості, і такі можливості у багатьох секторах. І девальвація, яка стала для нас негативним питанням, для інвесторів створює додаткові можливості, тому що тут можна зробити свої товари і послуги дешевше, ніж в інших країнах. Крім того, ми багато говоримо про те, що наша освіта потребує серйозного реформування. Але якщо говорити про людський капітал, то він є, і багато компаній про це знають. Але спочатку всіх відлякувала війна, а тепер вже всі хочуть бачити, що у нас покращився інвестклімат.

Наше завдання, як держави, залучити максимальну кількість інвестицій. І ми хочемо, щоб вони були якісні. Це ті інвестиції, які йдуть на створення додаткової вартості, які створюють робочі місця. Тому що є і спекулятивні інвестиції: можна зайти, швидко заробити і вийти. Я не кажу, що це погано. Кожен бізнес має право на існування. Але наш інтерес - у бізнесі, який прийде сюди надовго і прийде з технологіями, інноваціями і створить тут додану вартість. Тому що просто виростити зерно, зібрати його і продати, це, звичайно, важливо, це теж хороший бізнес і це приплив валюти у країну. Але якщо ми можемо зібрати зерно, переробити і продати пакетований продукт, який піде на полиці магазинів, то тут вже набагато більше доданої вартості. У бізнесу інтерес завжди один - заробити грошей. І це правильно. Тому бізнес завжди буде виступати, наприклад, за зниження ставок ренти. А завдання держави - знайти баланс, коли бізнесу буде цікаво тут працювати і заробляти, а нам - отримати якісного інвестора, відрахування до бюджету і розвиток. Але при цьому повинна дотримуватися справедливість і однакові правила для всіх.

- При всій зацікавленості інвесторів до України наші рейтинги інвестпривабливості істотно не змінюються. Позиції у Doing Business за легкістю ведення бізнесу у 2016 році не сильно відрізняються від 2015 року. Україна піднялася з 81 на 80 місце. У Індексі інвестпривабливості Європейської бізнес-асоціації 67% опитаних керівників компаній не задоволені кліматом і вважають, що серйозних кроків не робиться, а влада лише декларує наміри. Індекс конкурентноздатності Світового економічного форуму показують невтішну динаміку. Якщо у 2014-2015 роках Україна була на 76-му місці у загальному рейтингу, то у 2016-2017 - вже на 85. Про що ми говоримо, якщо всі результати видно?

- Наше завдання, як UkraineInvest, надати інвестору інформацію і привести його за руку. У наших розмовах з конкретними компаніями бізнес жодного разу не запитав про індекси. Вони потрібні для створення медіа-поля за межами країни. Індекси потрібні, щоб аналітиків інвестбанків включили країну у свої рекомендації і, умовно, сказали, що зараз час вкладати в Україну. Коли ми вже залучили інвестора, він далеко не індексами цікавиться. Він запитує конкретні речі про його індустрію. Інвестори цікавляться законодавчим полем, і перш за все податковим законодавством.

Цікавлять правила гри на його ринку, у галузі, де він виробляє товари і послуги, плани держзакупівель. Наприклад, тим, хто хоче інвестувати у виробництво вагонів в Україні, цікаві плани держави з "Укрзалізниці", чи буде вона оновлювати свій парк. Інвестори - виробники сільгосптехніки - цікавляться, куди рухається Україна як аграрна країна. Тому і в бюджеті у нас зафіксовані чіткі пріоритети, наприклад, будівництво доріг, розвиток інфраструктури. Це важливі сигнали для інвесторів, які дивляться на ці сфери, як на потенційні напрямки попиту для своїх товарів і послуг. Плюс, ми активно намагаємося вирішити проблеми тих інвесторів, які вже присутні в Україні. Тому що потенційний інвестор перш, ніж послухати нас і оцінити можливості ринку, поговорить з компаніями, які інвестують в країну і у яких вже є успіхи. Якщо вони скажуть, що тут можна працювати і заробляти гроші,- це найкращий "продаж" України як місця для інвестицій.

- Назвіть ТОП-5 проблем інвесторів, з якими вони звертаються до уряду, чим незадоволені? Раніше серед причин, що негативно впливають на інвестпривабливість, компанії називали корупцію, повільний темп реформ, недотримання законодавства, відсутність захисту прав інвесторів. Тенденції змінилися?

- Перше, що ми чуємо, - це нереформовані суди. Реформа судової системи тільки почалася, прийнятий закон, який тільки вступив у силу, є чітка дорожня карта з тим, яким чином будуть створюватися нові суди, відбиратися судді. Всі розуміють, що це не швидкий процес. Але інвестори за ним зараз дуже стежать. Я вважаю, що судова реформа для залучення інвесторів - реформа №1. Коли в країні є чесний і неупереджений суд, як остання інстанція, яка точно прийме правильне рішення, то це "вбиває", корупцію у всіх правоохоронних органах, у чиновницькому середовищі. У багатьох країнах KPI (Key Performance Indicators, kpi, - ред.) роботи чиновників, у тому числі податкових, - це який відсоток їх рішень судами визнається неправильним. У нас же ми не можемо зрозуміти: або суд приймає неправильне рішення, або чиновник спочатку. І саме на неправомірне, з їх точки зору, прийняття рішень судами інвестори скаржаться найбільше.

- Добре, суди реформуємо, але адже багато рішень судів просто не виконуються.

- Скарг на невиконання рішень судів набагато менше, ніж на їх неправомірні рішення.

- Проблему №1 для бізнесу можна було вирішити за три роки?

- Я до судової реформи не маю ніякого відношення. Міжнародний, транснаціональний бізнес працює у багатьох країнах і, повірте, є країни, де корупція набагато більше, ніж у нас, Африка, наприклад. Якщо говорити про толерантність до корупції 15 років тому і сьогодні, то картина не дуже сильно змінилася. Якщо поговорити з інвесторами, які працюють у країнах Африки, Південної Америки, деяких країнах Азії, то нічого нового вони для себе в Україні у плані корупції не відкрили. Більш того, більшість каже, що за останні три роки їх приємно дивують тенденції.

- Тенденції у чому?

- У макроекономічній стабілізації. Тут тенденції безпрецедентні. Якщо ми подивимося на реформи, які робили наші сусіди у Східній Європі, і подивимося на графік реалізації, то багато чого, що вони робили протягом 10 років, ми зробили протягом 1-2,5 років. Звичайно, було б добре, якщо б ми це робили з 90-х років і рухалися у напрямку реформ, як і наші сусіди - поступово, без шокових терапій.

- Для мене стабілізація проявляється, наприклад, у створенні робочих місць, покращення добробуту та якості життя громадян. Поки цього немає, тому приємне здивування інвесторів безпрецедентними тенденціями теж дивує.

- Безумовно. Тут проблема двостороння. Багато інвестори кажуть, що робота є, а людей знайти важко. Згадайте конфлікт на Fujikura, коли створена там профспілка, наприклад, обурювалася через те, що передбачена всього одна перерва на обід і що потрібно працювати з ранку і до вечора. Для мене особисто було дивно читати, що за таку роботу, за таку зарплату співробітники не будуть працювати, тому що їм мало години на обід. Я, як людина, яка прийшла з бізнесу і яка має відношення до реального сектору, хочу сказати, що не просто у нас знайти працівників, особливо робітничих професій. Не просто знайти хороший офісний персонал.

- Якщо повернутися до позитивних тенденцій, які приємно дивують бізнес. Що ще, крім економічної стабілізації?

- Безпрецедентна прозорість. Мова йде про реєстри, систему ProZzorro, про портал відкритих даних e-data. Ніде у світі немає аналогів порталу, де всі казначейські транзакції було б видно. Коли все розкриваєш і показуєш, то корупція виходить на поверхню. Ми країна з високим рівнем корупції і у той же час з високим рівнем інформації про неї. І це перший і великий крок у боротьбі з нею.

Коли я перебувала у бізнесі, мені теж здавалося, що багато речей в уряді, місцевій владі можна було робити швидше, але коли вже опинилася тут, то зрозуміла, що деякі рішення, що здаються простими і зрозумілими, не на всіх позитивно відображаються. Правильно враховувати вплив на всіх. Якщо для одного конкретного сектора рішення буде хорошим, то не завжди таке ж позитивне воно для бюджету, або його складно адміністративно впровадити. Плюс бюрократична машина, узгодження і опір зацікавлених осіб, що гальмують процес. Повертаючись до проблем бізнесу, я б питання судової реформи розглядала ширше. Маю на увазі повний захист прав власності.

- Що глобального у цьому напрямку було зроблено? Я, крім скасування реєстрації іноземних інвестицій, нічого іншого й не згадаю.

- Ми захистимо інвестора, коли права власності захистимо для всіх. Були змінені правила реєстрації. Зараз сервіс можна налаштувати таким чином, що автоматично компанія отримує повідомлення, навіть якщо про об’єкт шукають інформацію у реєстрі. Це дуже важливо. Створена антирейдерська комісія у Мін'юсті, куди можна звернутися, якщо є спроби рейдерства. Це важливі механізми. Вони тільки почали працювати, але результат вже є.

- Що ще планується у змінах законодавства щодо захисту прав інвесторів?

- Потрібно виконувати закони. Як тільки запрацює суд, як тільки у суді можна буде відстояти свої права, нічого іншого не потрібно буде. Другий блок - податковий - теж пов'язаний з першою проблемою. Всі інвестори, з якими працює наш Офіс, відзначають поліпшення ситуації з відшкодуванням ПДВ. Так, є у нас заборгованість по виплаті податку, але ми це питання врегулюємо, і законодавство, прийняте наприкінці минулого року, дає нам таку можливість. З 2015 року ці проблеми вирішуються. Ми зараз у процесі формування реєстру за простроченими боргами і ми зможемо вирішити проблему по мірі того, як будуть вільні ресурси. До речі, станом на кінець 2016 року, сума простроченого ПДВ становить 12,2 мільярди гривень, а це менше, ніж було на початку року. Те, що ми зараз чуємо від бізнесу з ПДВ не порівняти з тим, у якій системній корупції раніше звинувачували ДФС і Мінфін ще декільув років тому. Ми у кількох тижнях від того, коли процес відшкодування ПДВ стане максимально прозорим і автоматичним.

Минулого тижня на Кабміні був прийнятий новий порядок відшкодування ПДВ. Це досить великий крок вперед. Але, у той же час, проблема №2 для інвесторів все ще пов'язана з адмініструванням податків, застосуванням законодавства (не тільки податкового), тобто з тим, як на практиці застосовується те, що написано у законах, чи можна, наприклад, за вказаний у законах термін підключитися до електромереж або отримати відшкодування ПДВ. Скарг на податківців значно менше, є прогрес, але ніхто не говорить, що все працює ідеально. Ми активно працюємо з регіонами. З початком децентралізації ми чітко бачимо, як місцева влада може вирішувати проблеми бізнесу. Коли інвестор приходить до конкретної області або конкретного міста, від позиції місцевої влади багато залежить. Зрозуміло, що податкова, пожежники мають центральні органи у Києві, але на прикладі міністерств ми бачимо, що саме від людей на місцях багато залежить. Тому ті мери міст, ті керівники районів і областей, які розуміють, що інвестор для них - це їхній інтерес і їх завдання, тому що це додаткові кошти і робочі місця, намагаються максимально полегшити життя інвестора, його входження у регіон.

- Хто у лідерах серед регіонів із залучення інвестицій?

- Львівська, Івано-Франківська, Вінницька області. Ми скоро запустимо дуже цікавий проект - інвестиційний монітор, який буде відслідковувати інвестиційну привабливість регіонів . Це як раз і буде моніторинг ефективності місцевих органів влади, з точки зору їх ставлення до інвесторів. Буде близько 10-15 критеріїв, які стосуються підключення, ліцензування, податків. Оцінювати буде сам бізнес.

- Ми також моніторили сайти місцевих органів влади у плані наявності інформації про інвестпривабливість регіонів. Лише деякі мають інвестмапи, конкретні пропозиції по об'єктах і нерухомості. У більшості ця інформація "захована".

- Все ще набагато сумніше. Є області, які дійсно лідери, а є регіони і міста, де інвестиціями взагалі не займаються. Частково ця проблема пов'язана з кадрами. Тому одне із завдань UkraineInvest - донести інформацію і посилити інституційну спроможність на місцях.

- Чому не всі регіони зацікавлені у залученні інвестора? Один із пріоритетів держави - інвестиції, прихід іноземного капіталу, а деякі регіони відверто саботують. Чому?

- Не всі розуміють, що їм це дасть. У нас, на жаль, різний рівень керівництва у деяких регіонах. Однак децентралізація дала чітку прив'язку залучення інвестицій зі створенням додаткових робочих місць і, як результат, збільшенням відрахувань до місцевих бюджетів. Таким чином, інвестиції у бізнес у результаті дають інвестиції у реальне покращення життя громад і громадян. І це наше головне завдання.