ОЕСР: Греки - найпрацьовитіша нація в ЄС
Греки - найпрацьовитіша нація в ЄС. Такий висновок можна зробити зі статистики, зібраної Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), передає канал "Росія 24".
В середньому греки приділяють роботі 2017 годин на рік, що помітно більше, ніж представники будь-якої іншої країни ЄС. З іншого боку, тривалість робочого року в Німеччині - лише 1408 годин. Німці займають за цим показником 33 з 34 місце серед країн ОЕСР.
Країна |
Кількість робочих годин |
Продуктивність праці (дол./год.) |
Греція |
2017 |
33,6 |
Угорщина |
1956 |
26,1 |
Польща |
1939 |
24,7 |
Эстонія |
1880 |
26,4 |
Турція |
1877 |
26,3 |
Чехія |
1795 |
29,3 |
Италія |
1778 |
43,9 |
Словакія |
1749 |
33,6 |
Португалія |
1714 |
32 |
Исландія |
1697 |
40,1 |
Німеччина |
1408 |
53,6 |
Менше від німців працюють тільки голландці, які присвячують праці тільки 1377 годин на рік. Виходить, що середній грек працює на 40% більше, ніж середній німець.
"Цю різницю можна пояснити двома факторами. По-перше, в Греції багато людей працюють як індивідуальні підприємці. Власники невеликих фермерських господарств або магазинів зазвичай проводять на роботі більше часу, ніж наймані працівники. По-друге, у Німеччині більша кількість людей, приблизно 20-25%, працюють неповний робочий день", - вважає аналітик ринків праці ОЕСР Паскаль Маріанна. Але навіть з поправкою на ці фактори, греки працюють на 10% більше, ніж німці
Німців виручає хороша організація праці. В середньому німецький робітник за годину роботи виробляє продукції на 54 дол., у той час як грецький - лише на 33 дол. У Греції більше людей зайнято в сільському господарстві, де продуктивність праці традиційно нижча, ніж на виробництві.
Нагадаємо, 22 грудня 2011 р. Верховна Рада (ВР) України прийняла законопроект про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2012 р. і основні напрямки розвитку на 2013 і 2014 рр..
Відповідно до документа, головні зусилля будуть спрямовані на закріплення економічного зростання, справедливої оплати праці та залучення стимулів до збільшення індивідуальних доходів громадян шляхом підвищення продуктивності праці.