Одним все, іншим нічого. Чим аграрний лобізм загрожує всій економіці

Верховна рада знизила з 20% до 14% ставку ПДВ на ряд сільгосппродукції. Автори цієї ідеї запевняють, що зменшення податку дозволить скоротити "тіньову" частку в аграрному секторі. Критики ж вказують, що це лобістська норма на користь великих холдингів, і що у підсумку вся ця витівка призведе до втрат держбюджету. Детальніше – у матеріалі РБК-Україна.

Рада минулого тижня прийняла закон, яким зменшила ставку податку на додану вартість для агровиробників зі стандартних 20% до 14%. Пільга буде поширюватися на кілька видів сільгосппродукції. Мова йде про велику рогату худобу, свиней, пшеницю, жито, ячмінь, овес, кукурудзу, соєві бобові, насіння льону, ріпаку, соняшнику, насіння та плоди інших олійних культур, а також цукрові буряки.

На догоду холдингам

Враховуючи, що під пільгу потрапляє список товарів не кінцевого споживання, а проміжного (грубо кажучи, сировина), то для покупців готової продукції не буде відчутна різниця після зниження податку. Інше питання, що за рахунок економії на податках зросте прибуток власників агробізнесу. І найбільше у виграші опиняться переробні підприємства – вони зможуть заощадити 6% витрат при закупівлі продукції за рахунок менших податків.

Говорити про підтримку малого та середнього фермерства у зв'язку з цими нововведеннями не доводиться. Потрібно враховувати, що левову частку товарів, на які будуть поширюватися пільги, великі агрохолдинги продають на експорт, а значить їм мають відшкодовувати ПДВ. Іншими словами, експортерам не доведеться віддавати державі ці 6%, тижнями й довше чекаючи очікуваного відшкодування.

Автори закону (група депутатів різних фракцій) запевняють, що ключове завдання цих змін – не надприбутки агрокомпаній, а наведення порядку у "тіньовому" сегменті галузі. За їх оцінкою, зниження ставки не призведе до масштабних спотворень у структурі надходжень і втрат ПДВ ні для держбюджету, ні для бізнесу. При цьому зникнуть стимули для так званих "скруток" – оптимізації податків.

У Раді так і не пояснили, чому необхідно знижувати ставку саме до такого розміру і саме на перераховані види продукції, а не на інші. Крім того, депутати не стали вказувати, які компанії найбільше виграють від цих преференцій. Так само як і немає розрахунків щодо того, як це вплине на обсяг податків, які бізнес платить до держбюджету.

Тоді як у експертів немає сумнівів, що втрати для казни будуть. Як пояснили у Національному науковому центрі "Інститут аграрної економіки", зниження ставки ПДВ до 14% призведе до недоотримання 5,5 млрд гривень до державного бюджету. І це при тому, що дефіцит бюджету перевищить 240 млрд гривень у наступному році. Інші економісти говорять про дещо менші суми, проте більшість сходиться на думці, що втрат для держскарбниці не уникнути.

Всупереч МВФ і ЄС

Ідея зі зниженням ставки ПДВ суперечить принципам співпраці з МВФ. Набрання чинності закону може ускладнити й без того непрості переговори з кредитором про перегляд програми та отримання нових траншів. Тим більше, що рішення про зниження ставки до 14% приймали вже після затвердження держбюджету, основні параметри якого були погоджені з Фондом.

Треба нагадати, що Фонд завжди був проти преференцій конкретним галузям, тим більше коли мова йде про досить маржинальний бізнес. У випадку з аграріями МВФ кілька років тому наполіг на скасуванні для них спецрежиму сплати ПДВ, тим самим вивільнивши більший ресурс бюджету.

У чинному меморандумі з МВФ Україна взяла на себе зобов'язання, що протягом дії програми влада буде утримуватися від введення нових звільнень від сплати податків чи податкових пільг. Тепер же, беручи до уваги прийнятий закон, є ризик як зниження надходжень до держбюджету, так і додаткових труднощів в отриманні кредитів від МВФ, які потрібні для компенсації дефіциту держбюджету.

Закон, крім іншого, як звернули експерти Центру аналізу суспільних фінансів і публічного управління Київської школи економіки, не відповідає Угоді про асоціацію між Україною та ЄС. Річ у тім, що Україна зобов'язана наблизити своє законодавство до європейського. Це стосується Директиви ЄС № 2006/112/ЄС про спільну систему ПДВ. Знижені ставки, згідно з документом, застосовуються тільки для товарів, призначених для безпосереднього споживання, а не для виробництва.

Цікаво, що проти ідеї зі зниженням ставки для аграріїв виступив глава профільного фінансового комітету Ради Данило Гетманцев (фракція "Слуга народу"). Він пояснив, що парламент не має права надавати пільги "одній з небагатьох галузей, яка добре заробляє, у важкий для країни час".

Крім того, в законі про держбюджет, який був прийнятий кількома днями раніше, на дотації аграріям і так передбачено 4,5 млрд гривень. Тоді як на підтримку інших галузей економіки практично нічого не виділено.

Без належної уваги

Чи є у влади інші пріоритети, крім підтримки аграріїв? Судячи за рівнем наданих пільг і фінансової підтримки, може здатися, що немає. Тоді як у всій Європі зараз особлива увага приділяється інвестицій в екологічні проекти, в тому числі пов'язані з планами щодо Green Deal. Це план ЄС, який передбачає поступове скорочення викидів парникових газів. Україна, якщо не збирається залишатися в стороні від європейського ринку, не може ігнорувати ці плани.

Чому це важливо? Ті країни, які приєднаються до цього плану, повинні будуть до 2050 року стати вуглецево нейтральними. Це означає, що кожному підприємству, скажімо, заводу або електростанції, доведеться знизити викиди. Інше питання, чиїм коштом це буде відбуватися. До речі, у держбюджеті на 2021 рік на охорону навколишнього середовища уряд практично нічого не заклав, проігнорувавши потреби цього сектору.

Чим загрожує відсутність інвестицій в екомодернізацію? У разі повноцінного прийняття Green Deal Україна з часом не зможе продавати свою продукцію на експорт в Європу, яка за останні роки стала основним ринком збуту для вітчизняних компаній.

Ще одним виходом у цьому плані могло б стати прийняття законопроекту про надання бізнесу права використовувати до 70% екологічного податку на компенсацію витрат на природоохоронні заходи та екологічні інвестиції.

Щорічно підприємства платять близько 4 млрд гривень екоподатку, який розчиняється при латанні бюджетних дірок. Цільове використання коштів дозволило б, у тому числі державним підприємствам, планувати й реалізовувати проекти по екомодернізації. І це тільки один з прикладів, де потрібна підтримка держави. Поки ж владі куди важливіше виділити 4,5 млрд аграріям на дотації та знизити для них ПДВ, чим займатися реальним сектором.

***

Маючи низку викликів для економіки, уряд і парламент відверто ігнорують їх, приймаючи ситуативні рішення під тиском лобістів на користь великих компаній. Історія з дотаціями та податковими пільгами аграріям у черговий раз це підтвердила. І це при тому, що на кон поставлено зниження надходжень до бюджету і потенційно неприємні пояснення з західними партнерами.

І якщо лобізм у відношенні й без того багатого українського АПК знаходить підтримку у влади, то спроби підтримати промисловість, що знаходиться у збитках і страждає від високих тарифів, нариваються на критику і відверті маніпуляції. Через що може скластися враження, що у вищому істеблішменті прийнято рішення "топити" одних – промисловість, щоб дати можливість розвиватися одній привілейованій галузі – сільському господарству.

Тільки, йдучи за принципом одним все, іншим нічого, влада має розуміти, що у світі не було країн, економічно процвітаючих протягом тривалого часу, які при цьому не мали розвинутого промислового сектора. Швидше навпаки – досвід провідних європейських держав свідчить, що в України немає іншого шляху до економічного відродження і підвищенню добробуту населення, крім як через розвиток промисловості та її протекціонізм.

Звичайно, це не означає, що варто забути про сектор АПК. Але спеціалізований статус аграрної держави навряд чи сильно допомагає підвищити рівень життя більшості населення (у сільському, лісовому і рибному господарстві країни зайнято лише 18% від загальної кількості зайнятих в країні). І як мінімум зараз владі варто взяти паузу у плані лобізму одного лише агросектору. Адже економічне виживання країни і її населення залежить від підтримки національної промисловості.