Обдурити Європу: чому затягується введення безвізового режиму з ЄС для України
Глава МЗС України Павло Клімкін вважає, що в питанні безвізового режиму з ЄС немає політичного підтексту
Минулого тижня європейські чиновники змусили понервувати українців, заявивши про те, що питання надання безвізового режиму для України і Грузії будуть розглядатися окремо. В Україні в цьому рішенні побачили зволікання розгляду українського питання. З чим пов'язані затримки в отриманні безвізового режиму для України - в матеріалі РБК-Україна.
Грузинсько-український поділ
У середу, 2 березня, Євросоюз вирішив розглядати окремо від України питання надання Грузії безвізового режиму. Тоді доповідач Європарламенту від Грузії Андрес Мамыкинс буквально заявив: "Хочу привітати мій улюблений грузинський народ. Питання Грузії і України офіційно розділені і тема візового режиму для вашої країни буде розглядатися окремо".
Разом з тим, Мамыкинс висловив надію, що рано чи пізно і Україна матиме безвізовий повідомлення з ЄС, "тому що це важливо і для українців, і для європейців, так само як для Грузії і всього Східного партнерства. Виділення питання Грузії на підставі окремого рішення було прийнято вчора і буде опубліковано сьогодні або завтра", - цитує слова Мамыкинса інтернет-видання "Грузія-Online".
Ця заява стала несподіванкою для українських дипломатів, які розраховували на спільне вирішення українсько-грузинського безвізового питання. Адже ще в грудні минулого року і українські, і європейські політики і чиновники запевняли, що зі свого боку Україна виконала всі зобов'язання, передбачені Планом дій щодо лібералізації візового режиму України з ЄС.
Більш того, тоді офіційний Брюссель обіцяв внести необхідні поправки до законодавства Європейського союзу, щоб омріяний безвізовий режим заробив на практиці для українців вже в 2016 році. Так, у грудні 2015 року єврокомісар з питань міграції, внутрішніх справ та громадянства Дімітріс Аврамопулос заявив журналістам, що Європейська Рада і Європарламент можуть відкрити безвізовий режим для України через 3-7 місяців. "Від трьох до шести, семи місяців. Залежить від тих питань, які залишилися. Не вважайте це місяцями, а вважайте діями", - повідомив він тоді. Також Аврамопулос зазначив, що всі вимоги, які були поставлені перед Україною, були виконані.
Обманюючи ЄС, ми обманюємо себе
В ключовому, третьому блоці Плану дій візової лібералізації (ПДВЛ) передбачалося, що Україна повинна прийняти закони, що стосуються боротьби з корупцією, створити єдиний і незалежний антикорупційний орган, посилити координацію між органами влади, відповідальними за боротьбу з корупцією.
На виконанні цих умов неодноразово наполягала Єврокомісія і вказувала їх у своєму звіті про виконання Україною плану дій в грудні. Рекомендація у звіті ЄК стосувалася запуску Національного агентства з запобіганню корупції (НАПК), яка буде підпорядковуватися уряду. Саме після запуску Нацагентства має запрацювати онлайн-декларування чиновниками свого майна.
Однак замість того, щоб чітко слідувати зазначенням ЄС, українські парламентарії придумали цікаву комбінацію: проголосувати за необхідну поправку з електронного декларування, але відстрочити її повноцінне вступ в силу до 1 січня 2017 року.
Про неприпустимість такого сценарію розвитку подій говорив ще на початку лютого глава представництва ЄС в Україні Ян Томбінський. Він акцентував увагу на тому, що НАПК не може працювати без відповідних електронних декларацій.
Пізніше Томбінський висловив незадоволення прийнятим Верховною Радою законом (№3755), яким парламентарії все-таки скасували скандальне поправку. Тоді парламентарії відмовилися від перенесення строків декларування доходів, але кримінальна відповідальність, при цьому, за недостовірне декларування було відстрочено до початку 2017 року.
Таким чином, депутати "поміняли шило на мило". Проблеми з електронним декларуванням - це створення перешкоди у повноцінній роботі агентства, а відсутність діючого органу по боротьбі з корупцією - не може розцінюватися в ЄС інакше, крім як невиконання Україною частині зобов'язань щодо лібералізації візового режиму і рекомендацій Європейської комісії.
Пошук винуватих
Нинішня ситуація з черговою відстроченням з надання Україні безвізового режиму з ЄС, роз'єднання в цьому процесі України та Грузії, є цілком логічною і не пов'язана з якоюсь упередженою позицією Європи щодо української держави.
Грузія, наприклад, чітко і своєчасно виконала всі необхідні умови для лібералізації візового режиму. Так це при тому, що деякі експерти і аналітики теперішнє керівництво Грузії в Україні часто називають "проросійським". Виходить, що нібито "проросійський" уряд Грузії, набагато швидше виконало свої зобов'язання перед ЄС, ніж українська "проєвропейська" коаліція у Верховній Раді.
Грузини, на відміну від своїх українських колег, не придумували різні юридичні зачіпки, аби відкласти виконання безвізових планів, обійти їх або схитрувати.
Не варто також пов'язувати все, що відбувається з безвізовим питанням для українців, з референдумом в Нідерландах, який повинен пройти 6 квітня. Ця подія стосується лише Угоди про асоціацію України з ЄС, та його організація пов'язана з внутрішньополітичними причинами в Нідерландах і з традиційним євроскептицизмом, яке характерно для частини голландського суспільства.
Не варто в ЄС шукати виправдання своїм власним помилкам. Всі відповіді і розгадки криються в Україні, конкретно - в кулуарах українського парламенту і уряду.
В наших руках
Масло у вогонь підлило ще недавню заяву глави Єврокомісії Жан-Клода Юнкера, про те, що Україні "не світить" стати членом ЄС і НАТО у найближчі 20-25 років. Тим не менш, не потрібно надмірно драматизувати ситуацію. Україна як держава продовжує жити і розвиватися.
Такі посилання європейських чиновників є чіткими сигналами українцям, і насамперед українським політикам про те, що не потрібно грати з ЄС.
Європейський парламентаризм, і взагалі вся європейська демократія має багаторічну традицію та історію. Коли вступаєш в офіційні відносини з ЄС, ти береш на себе певні зобов'язання, які потрібно виконувати. Якщо з якихось причин ти не можеш виконувати свої зобов'язання, то тоді своїх європейських колег варто попередити, що це - неможливо.
Переконати європейців, чому стаття про кримінальну відповідальність за несвоєчасну подачу електронних декларацій повинна вступити в силу з 2017 року, а не з 2016 року - складно. Для ЄС це не виглядає інакше, як спроба сховати корупційну складову в спробі чиновників до початку наступного року підготується і приховати свої активи і майно.
Що робити Україні зараз для отримання безвізового режиму? Залишається два варіанти. Перший. Якщо залишити все як є, і не прийняти необхідних поправок з електронного декларування, то тоді мінімум рік безвізовий режим не запрацює, а швидше за все, не почне функціонувати до тих пір, поки скандальна поправка не набере чинності.
Другий варіант: вже зараз намагатися привести у відповідність з вимогами ЄС своє законодавство. Тоді залишається велика ймовірність, що Європейська рада все ж таки прийме рішення про введення безвізового режиму з Україною вже в цьому році.
Про те, що в України все ще є шанси виправити ситуацію свідчить заява прес-аташе представництва ЄС в Україні Давіда Стуліка. У п'ятницю, 4 березня, він заявив, що представники ЄС спільно з українськими політиками досягли компромісу щодо прийняття законів, необхідних для запровадження безвізового режиму.
"Я можу розкрити маленький секрет, що наші юристи, наші експерти напрацювали на цьому тижні з українськими колегами компромісні рішення цих спірних питань щодо електронного декларування, перелік близьких родичів, щодо бази, від якої чиновники повинні будуть давати ці декларації. Так що цей компроміс більш-менш готовий, побачимо що буде в парламенті", - сказав Стулік.
За його словами, Євросоюз також назвав конкретні умови, які необхідні для лібералізації відносин з Україною. "Наші експерти сказали, які умови і параметри цього рішення або закону будуть нас влаштовувати, і коли ми зможемо їх вважати виконаними", - зазначив він.
Склалася ситуація - це хороший іспит для українських парламентаріїв на їх демократичну і європейську зрілість.
