Як Янковські вивели з концерну "Стирол" понад 1,1 млрд доларів в "епоху Януковича"

За чотири місяці роботи міжнародного консорціуму журналістів-розслідувачів вдалося розплутати більшу частину офшорних рахунків колишніх регіоналів.

За чотири місяці роботи міжнародного консорціуму журналістів-розслідувачів вдалося розплутати більшу частину офшорних рахунків колишніх регіоналів.

З чого все почалося

26 квітня цього року інформпростір країни пронизала новину про те, що герой України Микола Янковський, якому належить одне з найбільших фармацевтичних підприємств України "Стиролбіофарм", підозрюється у фінансуванні тероризму. Про це стало відомо з програми "Репортажі і розслідування" на Espreso.TV.

Як з'ясували журналісти, влітку минулого року "Стиролбіофарм" перереєструвалось у Горлівці, а взимку відновило роботу більшої частини своїх виробничих потужностей. Це відбулося за сприяння та підтримки "влади" самопроголошеної республіки - зокрема, великий внесок заводу в економіку регіону зазначив самопроголошений спікер ДНР Денис Пушилін.

---

Так, журналістам "Еспресо-ТВ" вдалося з'ясувати, що компанія Янковського платить "владі" ДНР грошові внески (данину) за можливість ведення бізнесу. Тоді влада відреагувала миттєво: СБУ розпочала досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 285-5 (фінансування тероризму).

За словами радника голови СБУ Юрія Тандіта, особливу увагу буде приділено зв'язкам з партнерами і контрагентами "Стиролбіофарм", які реалізують продукцію компанії, оскільки гроші, сплачені ними за цими контрактами, ймовірно, могли бути перенаправлені російським терористам.

Це стало приводом для міжнародного консорціуму журналістів почати масштабне розслідування стосовно колишніх співвласників державного хімічного концерну "Стирол" Миколи та Ігоря Янковських - темних постатей "епохи Януковича". У різний час до консорціуму приєдналася журналісти з України, Франції, Угорщини, Бельгії, США і Великобританії.

Спочатку журналісти заручилися підтримкою і допомогою консорціуму OCCRP, вже відомого в Україні своїм проектом розслідування #PanamaPapers. Пізніше американський фонд боротьби з корупцією з Вашингтона Kleptokracy Initiative зібрав у себе і став надавати зацікавленим виданням понад 800 сторінок документів по "Справі Янковського".

В даний час Andrew Rettman з брюссельської EU Observer і Oliver Bullough з лондонської Guardian готують свої великі публікації про цей яскравий ланцюжок корупції і відмивання грошей. В Україні матеріал досліджує і доповнює розслідувальна команда RFE/RL (Радіо "Свобода").

У США Peter Byrne в аналітичному виданні, присвяченому питанням розвідки і зовнішньої політики, AND Magazine вже першим описав основні контури "справи Янковського", зазначивши, що йдеться про вимивання Янковскими з економіки України в епоху Януковича більше мільярда доларів США. Цей матеріал – спроба підсумувати для українського читача матеріали, які вже є у відкритому доступі на Заході. Хоча очевидно, що розслідування триває і до нього прикуто такий інтерес, що українській Генпрокуратурі, яка веде зараз разом з податковою розслідування по "справі Янковського", скоро доведеться оскаржувати у своїх іноземних колег з правоохоронної системи право першими задати їм питання.

Як проводилося розслідування

Так, у 1988 році Микола Янковський був призначений генеральним директором Горлівського ЗА "Стирол" на Донбасі. Один з п'яти флагманів вітчизняної хімічної промисловості, які пізніше були придбані компанією "Group DF" Дмитра Фірташа і об'єднані в єдиний холдинг "Остхем" був і є так званим "містоутворюючим підприємством". А його власники – сім'я Янковських – ключовими політичними фігурами в місцевій політиці останні два десятиліття.

Микола Янковський, як і багато "червоних директорів" отримав Зірку "Героя України" з рук ще президента Леоніда Кучми. До самої окупації Донбасу проросійськими бойовиками він і формально очолював і всіляко підтримував місцевий підрозділ "Партії Регіонів". Ось на цьому відео, яке можна досі знайти на Youtube, він клянеться у вірності Януковичу і обіцяє виконати всі поставлені перед ним "лідером завдання".

У свою чергу проект журналістських розслідувань Радіо "Свобода" на сайті, присвяченому розслідуванню злочинів колишнього президента-диктатора, помістив його фото на першій сторінці, назвавши "одним з 28 найближчих друзів Януковича".

Типова схема, за якою колишні "червоні директори" перебирали контроль над отриманими від колишнього СРСР підприємствами, – це "приховування" експортної виручки. Часто кошти від продажу продукції на Західні ринки пропускали через "свої" офшори, де осідала їх вагома частина, а потім накопичені суми використовували для викупу у держави або інших акціонерів акцій самого заводу. Стаючи, таким чином, його повноправним власником. Дивно, але в "справі Янковського" використовувалася саме така схема.

Для того щоб виявити рахунки Янковських на Заході, шукалися дані в публічних реєстрах компаній в різних країнах Європи. Це могло виявитися складним завданням, адже частина офшорних компаній реєструються на підставних осіб і довести їх зв'язок з "олігархами" чи "червоними директорами" буває важко навіть міжнародним слідчим.

Перші дві країни для пошуку – Англія і Голландія – дали нам результат відразу по трьом компаніям: Fristоn LLP ChemoInvestTrade LLP і Doeterbloem Holding B. V. – серед офіційних власників числилися самі батько і син Микола та Ігор Янковські.

В даних Єдиної митної бази даних України видно всі контракти "Стиролу" з 2003 по 2008 рік, коли завод знаходився в руках Янковського та підконтрольного їм менеджменту. В ній реєструються всі контракти, суми, умови поставок і контрагенти. (Сьогодні всі дані цих реєстрів, необхідних американськими журналістами знаходяться в відкритому доступі).

Досить легко було визначити з Єдиної митної бази даних України, що всі контракти "Стиролу" по "карбаміду" і "аміаку" до певного моменту укладалися з угорською компанією Interprofit 2000 KFT, яка в свою чергу укладала контракти з британським офшором Friston LLP. Потім Friston LLP і сам почав мати прямі контракти з заводом. Оскільки Friston LLP є компанією, що знаходиться під Англійським правом, то вона зобов'язана була проходити щорічний незалежний аудит. З відкритих джерел стало відомо, що аудитом Friston LLP займалася Matthew Edwards & Co.

З копій аудиторських звітів Matthew Edwards & Co. ще раз підтвердилося, що кінцевими бенефіціарами цієї компанії були Микола та Ігор - батько і син Янковські.

Звіти містили відомості про позики, які Friston LLP давав своїм бенефіціарам на купівлю дорогих будинків і машин.

Єдиною українською компанією, з трьох, відображених у звітах англійських аудиторів, чиї назви починалися на "Каміа..." і які в загальному отримали безповоротних кредитів з офшору Янковських на суму понад 10 млн доларів США, виявилася київська охоронна фірма ТОВ "Каміа сек'юріті сервіс" (KSS), очолювана якимось колишнім полковником СБУ Павлом Олексійовичем Комирчим. Про це досі офіційно зазначено на його публічній сторінці у ФБ, поряд із закликами підтримати "Хресний хід", що йде в ці дні на Київ.

На що витрачалися ці гроші, і які таки питання "безпеки" вимагали в Україні такого щедрого фінансування, ще буде темою подальшого розслідування.

Однак повертаючись до ходу розслідування. У звітах Matthew Edwards & Co. у якості "пов'язаних осіб" вказувалася компанія ChemoInvest LLP, яка в 2006 році змінила Friston LLP в ланцюжку продажів "карбаміду" і "аміаку" (див. Аудиторські звіти Matthew Edwards & Co http://en.yankovskiy-leaks.com/).

Був поданий запит на публічну палату Угорщини і через місцеву юридичну компанію отримані копії реєстраційних документів угорської Interprofit 2000 KFT (компанія кілька разів перереєструвала адресу і директорів - див. "Угорські документи"). У них як бенефіціарів компанії були вказані Ігор Янковський і його дружина Світлана Сухіна.

Тобто з'явилося 100-відсоткове підтвердження того, що весь ланцюжок фірм, через які поставлявся експорт із "Стиролу" на світові ринки, належала одній родині – родині Янковського. Такої "ясності" і "простоти" організації "вимивання" виручки з держпідприємства нашим американським колегам досі, за їх власним визнанням, не зустрічалося ще ніколи.

Для того, щоб визначити, які суми за 2003-2008 роки осіли по цьому ланцюжку підставних фірм, був поданий запит за даними про вартість "аміаку", "карбомід". Для цього експерти порадили взяти дані котирувань на цю продукцію на світових ринках, які публікує авторитетний британський журнал хімічної індустрії Profercy (див. додаток Світові ціни за даними журналу Profercy на http://en.yankovskiy-leaks.com/).

Знаючи ціни на ці ж дані на світових ринках і обсяги поставок і суми контактів з "карбаміду" і "амиаку", згідно Єдиної митної Базі даних України, де зафіксовані контракти Стиролу з Interprofit 2000 KFT, Friston LLP і Chemoinvesttrade LL, можна порахувати по роках суму коштів, які залишилися в ланцюжку фірм, що належать Янковським від заниження цін продукції. Різниця склала 342 млн доларів.

Однак були виділені лише два найменування експортної продукції заводу, а їх - десятки. У той же час, оскільки ланцюжок вже був ясний, оскільки ми мали в руках щорічні публічні звіти британських аудиторів Matthew Edwards & Co. -- просто були зіставлені обороти по всіх трьох компаніях-посередниках, відкрито належав Янковським. Сума лише за період 2003-2006 роки перевищила 533 млн доларів США.

Таким чином, по суті, більша частина злочинної схеми "толінгу", або використання пов'язаних офшорів для несплати податків та виведення з країни валютної виручки в "лихі 2000-і" розкрилася менш, ніж за три місяці силами журналістського розслідування з відкритих джерел.

Вся "Тіньова імперія" клану Янковського, яка вибудовувалася роками, звалилася від першого променя світла. Але залишався останній, чи не найважливіший факт: за офіційними даними, "Концерн "Стирол" був проданий Group DF олігарха Дмитра Фірташа за більш, ніж 700 млн доларів в липні 2010-го року.

Як Янковські продавали концерн "Стирол" Фірташу

Згідно офіційної біографії Ігоря Янковського, в кінці 2008 року він вперше зайняв публічну посаду в батьківському Концерні "Стирол" - і ця посада називалася скромно – голови комітету з аудиту Наглядової ради концерну, де батько його всі роки залишається почесним президентом.

Проте вже в 2009-м році, по всій видимості, їм надходить пропозиція Фірташа про покупку бізнесу (2009-2011 роки – період скупки олігархом всіх п'яти найбільших хімічних підприємств в Україні та об'єднання їх в єдиний "Остхем-Холдинг"). І перед Янковскими починає розгортатися план "виходу" в кеш".

При активній участі вже згаданого керівника служби безпеки концерну Комірчого, крім чого, змушують до "звільнення за власним бажанням", як підтвердили джерела з колишніх співробітників "Стиролу" майже весь вищий і середній менеджмент заводу.

В результаті, що підтверджується офіційними даними ДКЦПФР, Ігор Янковський, який до цього обіймав лише посади в іноземних "прокладках" "клану Янковського" в Угорщині та Англії, безпосередньо стає президентом концерну "Стирол", а посаду фінансового директора концерну займає відданий сім'ї людина – Юрій Мироненко.

У цьому ж році, вже відомий нам англійський офшор Янковських Friston LLP концентрує у себе 14% акцій Концерну "Стирол", а ще 76,3% скуповує у держателя акцій "Стиролхімінвеста" - Doetterbloem Holding B. V. за рахунок кредитів, виданих все тим же Friston LLP і Chemoinvesttrade LLP, що "нещадно" відображається у все тих же аудиторських звітах лондонської Matthew Edwards & Co.

Аудиторські звіти прекрасні ще й тим, що прямо вказують "облікову" (за українськими нормами бухгалтерського обліку – "балансова") вартість придбання цих акцій. Оскільки ці папери не оберталися тоді (і не обертаються зараз на фондових біржах), аудитор має право (під страхом юридичної відповідальності) заносити в свій звіт тільки одну "облікову вартість" цих акцій – реальну вартість покупки.

Так, шляхом нескладних обчислень можна зробити висновок, що вартість загального пакету у 90,3%, який сконцентрували на двох своїх компаніях Янковські (Friston LLP і ChemoInvestTrade LLP) обійшлася їм близько 75 млн доларів. І надалі, як відомо з відкритих джерел, включаючи офіційний реліз Group DF – цей пакет був проданий за суму в 700 млн доларів.

Що дозволяє зробити однозначний висновок про суму незаконного збагачення "клану Янковського" на українському державному Концерні "Стирол" крім 533 млн доларів, вимитих за рахунок "толінгу" ще і про мінімум 600 млн доларів, зароблених на продажу. Разом – мінімум 1,1 млрд доларів.

Але, так як "Стиролхімінвест" також контролювався ними самими, то мова йде про навмисне заниження вартості акциий і побудову схеми про уникнення оподаткування в жахливих масштабах.

На Заході, коли одна і та ж особа (Ігор Янковський) є одночасно і президентом концерну, що продає акції в 10 разів нижче їх ринкової ціни, і бенефіціаром офшору, їх скуповує і продає в 10 раз дорожче – називається "конфліктом інтересів" і в різних юрисдикціях підпадає під різні дефініції – від несплати податків до "незаконного збагачення".

В Україні подібні дії чітко підпадають під дефініцію статті 191 Кримінального кодексу України: "використання службового становища з метою незаконного збагачення". Під цю статтю потрапляють і Ігор Янковкий (президент Концерну "Стирол" в 2008-2009 рр. – перед операцією з Фірташем) і фінансовий директор Концерну Юрій Мироненко.

Консорціуму поки не вдалося встановити особисті рахунки Ю. Мироненка – але про те, що його зусилля "фіндиректора", що не помітив "конфлікту інтересів" при продажу акцій за ціною в десять разів нижчою ринкової були щедро винагороджені "кланом Янковського" говорить лише один факт. Він випадково сплив, коли виявилося, що шикарна вілла поруч з колишнім міністром МВС Януковича В.Захарченком, через якого під час подій Майдану постраждала Тетяна Чорновол, належить йому.

Акцент на особистості Юрія Мироненка зроблений не просто так: сьогодні він вже "готовий продукт" і дає коментарі, як директор інституту Соціально-економічних досліджень"; Потім ми бачимо таких модних "технократів" на різних ток-шоу і в уряді, у них начебто "чиста" історія – в офіційній біографії на сайті свого "центру" він ні словом не вказує про належність до "Стиролу" періоду Янковських – і тепер зрозуміло чому.

Юрій Мироненко сьогодні – остання надія Янковських отримати свій адмінресурс у "новій владі" - їм все одно, скільки коштує його "трамплін" для нібито незалежної політичної кар'єри, щоб "їх" людина проникла в "нову чиновницьку вертикаль".

Як Янковські витрачали виведені з України гроші

За час розслідування з відкритих джерел вдалося дізнатися чимало фактів, які свідчать про "відкриту" і навіть показову розкіш способу життя Янковських в ЄС і США.

Ось, наприклад, Янковський купує колекційне вино на аукціоні в Бургундії за 270 тис. євро, який проводить дружина колишнього президента Франції Карла Бруні.

А ось "вілла" Янковського, куплена ними у Доменіко Дольче і Серджіо Габанни. Вона знаходиться на Кап д'Антіб, і про неї ходили лише чутки (транзакції за покупку вілли були повністю закриті і не піддавалися обчисленню з відкритих джерел). Але в підсумку журналісти французької газети Nice Martin передали оголошення про оренду вілли на Лазурному березі Франції, де в якості довіреної особи був представлений Віталій Вольський – який раніше фігурував в документах як директор фірми, яка належала Янковським в Угорщині Interprofit 2000 KFT і Top Estate KFT.

Ціна оренди вілли, яку замовляють мільярдери-янковські за всі місяці року, крім серпня-вересня – хай-сізона, коли вони, очевидно, мають намір відпочивати на ній самі – 20 000 євро на тиждень.

І це лише деякі факти, встановлені в межах тримісячного розслідування. Україна, що сьогодні стікає кров'ю від військового конфлікту, позбулася багатьох своїх активів в епоху правління президента-диктатора Януковича і його найближчих соратників.

Корупція колишніх чиновників і олігархів, наближених до влади, – за визнанням багатьох західних експертів – чи не головний чинник, який заважає сьогодні Україні успішно просунутися на шляху реформ. І "справа клану Янковського" - один з ключових індикаторів, до якого сьогодні прикута увага Заходу.

Завдяки величезній роботі, проведеній Klеptokracy Initiative – більшість фактів, що стосуються цієї справи сьогодні стали надбанням громадськості. І від реакції на неї української влади – на Заході багато в чому будуть судити про те, наскільки нова українська влада дотримується шляху боротьби з корупцією та просування реформ.