Ні Києву, ні Україні не потрібна така опозиція, - думка
Після ночі, проведеної під стінами Українського дому, можу сказати однозначно - ні мені, ні Києву, ні Україні не потрібна така опозиція. Це не опозиція, а купка неорганізованих і безвідповідальних людей.
Бездарно не впоравшись зі своїм головним завданням - не пропустити абсолютно безглуздий колесніченківський законопроект про мови в Раді, Яценюк, бютівці (збиральний образ), Кличко і Тягнібок перенесли дійство на вулицю. При цьому, якби кожен з 40 депутатів організував хоч би своїх помічників, акція б вийшла куди більш багаточисельною і, отже, впливовою.
На ділі ж так звані опозиціонери зібрали настільки малу жменьку прибічників, що коли б не журналісти і представники спецслужб в штатському, то і говорити було б не про що. Більш того, панове депутати фактично кинули абсолютно непідготовлених людей проти перевершуючих сил "Беркута" і інших спецпідрозділів. Мов, давайте бийтеся, а нас не чіпатимуть - імунітет як ніяк. Кров людська - не водиця, панове Яценюк, Кожем'якін, Кличко і, особливо, Тягнибок?
Коли "Беркут" пішов в наступ, відтісняючи мітингувальників від стін Українського дому, аби розчистити дорогу Віктору Януковичу, з боку "Свободи" в них полетіли пластикові пляшки - порожні і з водою. Якщо хто не розуміє, підкреслю особливо - в будь-якій країні, включаючи нашу, після таких дій "Беркут" мав повне право застосувати силу і за п'ять хвилин розганяти всіх і вся - незважаючи на можливі жертви.
Чия відповідальність? Кожем'якін, коли йому було сказано про це, намагався кивати у бік хлопців Тягнибока. Мов, це вони, а не ми. А де відповідальність за, хай ситуативних, колег по мітингу? Де відповідальність за, хай нечисленних, людей, що прийшли постояти за свої права? І прийшли-то переважно літні люди і зовсім юні парочки, абсолютно не виучені хитрощам вуличної боротьби, - ні до чого не готове "гарматне м'ясо" об'єднаної опозиції і до неї що приєдналися.
Виходить, наші "опозиціонери" повели на барикади людей, абсолютно не думаю про наслідки. Більш того, повели цих людей т.з. лідери, в яких не було ні плану дій, ні програми дій, - нічого. Одна безглузда ідея провести піар-акцію за рахунок мирних співгромадян. І куди, цікаво знати, регулярно пропадала наша гордість і надежа - Віталій Кличко?
І чого добилися? Перенесення прес-конференції Януковича? Невелика перемога, як би не хвалилися тепер товариші депутати. Влада відіграється і відіграється жорстко.
Хоча, збалансованості ради, повинен відзначити, що кількість людей, що зашкалює, в касках вказала на тотальну неготовність влади до вуличних акцій і відвертий страх перед своїми ж громадянами. В такої влади є дві дороги - або самоусунутися, або закрутити гайки. Здається, ніхто не сумнівається, по якій дорозі підуть господа з владних кабінетів на чолі з найголовнішим.
Дуже скоро, коли спаде з очей пелена ілюзії перемоги, "опозиціонери" побачать свою повну і беззастережну поразку. Революції робляться в столицях. А Київ не почув заклику. Варто було зробити два кроки від Українського дому по Хрещатику у бік Майдану - як тут же випаровувалися всі щонайменші ознаки хвилювань. Ранішні відвідувачі кафе, городяни, що неквапливо йдуть на роботу, і ледачий ритм життя липневого Києва, - анінайменшого натяку на заклики Яценюка і Кожем'якіна (до речі, Турчинова не було - він як не можна доречно захворів) і інших до скидання "злочинної влади".
Тобто, місто не піде за цими людьми. Не піде з багатьох причин, більшість з яких неприємні вищепереліченим товаришам.
Тому в такій ситуації залишається одне - перевірена дорога залучення мітингуючих за гроші. Але і тут, як виявилось, не все гаразд.
Сьогодні ж під Українським домом довелося стати свідком такої бесіди. Середніх років жінка і молода людина в рожевій футболці сперечалися про гроші. "Ти мені повинен 2000. Скільки можна наводити людей за обіцянки?", - голосно і гнівно говорила жінка парубкові. "2000 не можу, можу пятихатку (500) в дві години біля філармонії", - відзначила молода людина. Після чого пара швидко віддалилася убік кучкувания депутатів.
Цікаво, це разовий випадок або система - обманювати по дрібницях, не виплачуючи вчасно копійки за участь в акціях, небезпечних для життя? Або на два місяці затримувати зарплату співробітникам свого офісу, тим часом просторікуючи про створення деякої нової об'єднаної сили? Таке враження, що дух Ющенка нікуди не пішов - він міцно вкорінявся в стані опозиції, розвалюючи її зсередини.
Що б сказала Юлія Тимошенко, побачивши ось такі руїни замість опозиції, про яку їй, напевно, радісно рапортують?
Головний редактор РБК-Україна Антон Подлуцький
