З надією на пересадку: як влада має намір розвивати трансплантологію в Україні

Парламент прийняв закон, який повинен врегулювати проблеми, пов'язані з неможливістю ефективно проводити трансплантацію органів в Україні. Подробиці - в матеріалі РБК-Україна.

найближчим часом президент Петро Порошенко має підписати закон, яким Верховна рада спробувала врегулювати багаторічні проблеми, пов'язані з трансплантацією органів в Україні. Нині чинний закон носить формальний характер, не дозволяючи активно розвивати в країні цю галузь охорони здоров'я. Прийнятий документ дозволить збільшити кількість пересадок органів в країні до 15 разів, вважають експерти. Але для цього потрібно підготувати фахівців, закупити обладнання і знайти кошти на фінансування цієї сфери медицини.

Навели порядок

Верховна рада 17 травня схвалила в цілому законопроект "Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині". Нині документ очікує рішення президента - його підписання або вето. Вступивши в силу, новий закон повинен заповнити прогалини чинного досі законодавства, в якому не уточнюються механізми взаємодії між донорами, реципієнтами та лікарями. "В цілому в Україні, нарешті, буде створена повноцінна, сучасна і відповідає всім міжнародним стандартам система трансплантацію органів та анатомічних матеріалів", - запевнила РБК-Україна голова комітету Верховної Ради з питань охорони здоров'я, один з авторів законопроекту Ольга Богомолець (БПП).

За її даними, в трансплантацію органів та анатомічних матеріалів щороку потребують близько п'яти тисяч українців, пересадки нирки потребують більше 2,5 тис. чоловік, печінки - до 1,5 тис., серця – тисяча чоловік, кісткового мозку – 300 пацієнтів. "З них лише близько 130 чекають необхідної операції в Україні. Кілька десятків пацієнтів держава відправляє за кордон, оплачуючи з бюджету мільйони доларів закордонним клінікам", - пояснила депутат. Наприклад, за кошти, які Україна перерахувала закордонним клінікам за операції для наших громадян у 2013-2015 роках - 2,4 млн доларів і 612 тис. євро, було проведено всього шість трансплантацій кісткового мозку, вісім - серця, п'ять - печінки і 18 - нирки.

"За ефективно діючої системи трансплантації в нашій країні за ці гроші можна було б провести 1122 пересадки серця, 116 - печінки і 5623 - нирки. Але більше 3400 пацієнтів помирають, так і не дочекавшись своєї черги. Причина - у відсутності системи виявлення донора, вилучення анатомічних матеріалів, їх збереження і транспортування, а також подальшої пересадки", - впевнена Ольга Богомолець.

Втім, новий законопроект не містить революційних норм, здатних кардинально змінити ситуацію у галузі. Наприклад, в українській трансплантології як і раніше, діятиме принцип незгоди. "У законі передбачено "презумпція незгоди", коли вилучати органи у загиблої людини можна тільки, якщо при житті він дав на це свою письмову згоду. Він також може заявити про свою незгоду, і його волю змінити не зможе ніхто, крім нього самого. Якщо ж загиблий свою волю офіційно не виявив - потрібна обов'язкова згода його родичів, - розповідає Ольга Богомолець. - Як показує досвід європейських країн, кількість донорів практично не залежить від форми презумпції, а в деяких країнах з "презумпцією незгоди" свідомих донорів навіть більше ніж там, де дозволу на вилучення органів не потрібно".

Один із засновників Українського медичного експертного співтовариства Дмитро Подтуркін підтверджує, що закон не привносить концептуальних змін в галузь трансплантології. "Але при цьому новий закон насправді запускає трансплантацію в Україні, оскільки містить детальний опис норм, які були закладені в старому законі, але не працювали через відсутність опису механізмів їх реалізації. Старий закон був прийнятий майже 20 років тому. За цей час і медичні технології, і наше розуміння місця трансплантології в медицині зазнали докорінних змін. Наприклад, у новому законі детально розписано як працює реєстр донорів – хто його веде і яким чином, які записи необхідно включати в нього і так далі", - пояснив він.

За словами голови правління громадської організації "Національний рух "За трансплантацію"" Юрія Андрєєва, досі в українському законодавстві була передбачена норма про функціонування у країні Координаційного центру, який і повинен був створити і утримувати реєстр потенційних донорів: людей, які за життя написали згоду на посмертне донорство "Але за всі роки співробітники центру навіть не визначилися з тим, де і як людина може повідомити про свою згоду бути донором. Єдиною можливістю для лікарів було взяти дозвіл на посмертне донорство у родичів", - розповів виданню Андрєєв. Він уточнив, що тепер для людей, згодних на посмертне донорство, Кабінет міністрів пропише чітку та зрозумілу процедуру. "В ідеалі це буде виглядати наступним чином: людина пише заяву про згоду, несе його трансплант-координатора при клініці, а він буде вносити ці дані до реєстру. Але в цьому реєстрі не буде інформації про здоров'я людини, щоб не допустити ризику умисного вбивства людини для пересадки органів. Про стан органів лікарі зможуть дізнатися лише після смерті людини", - пояснив Юрій Андрєєв.

Реєстри та координатори

Новим законом буде введена спеціальність трансплантат-координатора. "У результаті з'являється основний координаційний стрижень трансплантації і ті, чия робота повинна в реальності побороти "трансплантологічні" страхи суспільства і прибрати грунт з-під міфу про "чорних трансплантологів", - упевнений Подтуркін.

Трансплант-координатор - це людина, яка буде займатися введенням даних в єдину систему, каже Юрій Андрєєв. "А вже єдина система в автоматичному режимі буде здійснювати пошуки співпадаючих пар донорів і реципієнтів. У разі якщо система знайде, наприклад, донора в Києві та реципієнта в Харкові, то він зв'язується з лікарями з Харкова, щоб вони приїхали в столицю і взяли необхідний орган", - відзначає він.

Крім того, в новому проекті уточнюється, як коректно встановити факт смерті. "Раніше в законі було написано, що факт смерті - це смерть мозку і все. Новий документ повністю описує механізм встановлення факту смерті мозку, наприклад, описується до якої міри необхідно підтримувати життєдіяльність пацієнта, - уточнив Подтуркін. - Все це повинно запобігти навіть теоретично можливі маніпуляції з цього критично важливого для суспільства питання".

Таким чином, коли документ набере чинності, будь-яка повнолітня дієздатна особа може дати письмову згоду стати донором органів після своєї смерті. Після цього на нього буде оформлятися карта потенційного донора державного зразка, а також внесені дані в Єдину державну інформаційну систему трансплантації. Примітно, дана згода людина може відкликати в будь-який момент.

Зараз в Україні дозволено два види донорства – "посмертне" і "живе". Експерти пояснили РБК-Україна, що при "живому" донорство пересадка печінки і нирок дозволена тільки між родичами. "Новий закон пропонує розширити цей спектр. Наприклад, пацієнт, який потребує нової нирці. У нього є родич, який готовий бути донором, але вони не сумісні. В цей же час в іншій лікарні може виявитися інший пацієнт з такою ж ситуацією - родич і радий би стати донором, але не підходить. В такому випадку закон дозволяє такий своєрідний обмін. Це буде робитися абсолютно безкоштовно, тобто ніякої фінансової вигоди для донорів, ні для пацієнтів не буде. Я припускаю, що до такої ситуації будуть приходити тільки у разі критичного стану пацієнтів", - впевнений Юрій Андрєєв.

Крім того, новий закон передбачає створення у кожному закладі охорони здоров'я спеціалізовані відділення трансплантології по міжнародним стандартам, при яких будуть обов'язково функціонувати етичні комітети. Останні будуть зобов'язані перевіряти волевиявлення реципієнтів, контролювати діяльність лікарень і клінік на предмет недопущення порушень основних принципів добровільності та марності при здійсненні трансплантації, а також стежити за дотриманням чинного законодавства у сфері трансплантації.

"Раніше в Україні в сфері трансплантології багато чого було дозволено на папері, але воно не виконувалося, тому що механізм роботи трансплантології не був прописаний в підзаконних актах. Кабмін ніколи не брав на себе відповідальність їх прийняти. Новий закон прописує ідеологію функціонування в Україні трансплантології", - говорить Дмитро Подтуркін.

Прес-служба Моз запит РБК-Україна, що стосується норм нового законпроекту, проігнорувало. Втім, нещодавно заступник міністра охорони здоров'я Олександр Лінчевський заявив "Радіо Свобода", що прийнятий парламентом документ принципово нічого не змінює. "Він створює передумови для розвитку трансплантології, але до того, як це запрацює на рівні Іспанії (один зі світових лідерів в трансплантології, - ред.), ще дуже багато роботи", - зазначив він.

Крім того, 3 червня Моз повідомило, що "з розвитком власної трансплантології, в тому числі в результаті зняття законодавчих перешкод, яке відбулося 17 травня цього року (прийняття нового закону, - ред.), за наявні бюджетні кошти, які досі витрачаються на лікування за кордоном, стане можливим забезпечити в декілька разів більшу кількість пацієнтів необхідними операціями".

Залишиться на папері

Просто прийняття закону для розвитку трансплантології в Україні справді недостатньо, вважає Дмитро Подтуркін. "Країні тепер потрібно навчити фахівців, знайти фінансування для цієї галузі, оскільки всі операції з пересадки органів повинні здійснюватися за рахунок коштів держбюджету. По суті, необхідно створити цілий сегмент у сфері охорони здоров'я. А це залежить від тисячі умов, не тільки прийняття закону", - відзначає він.

В Україні пересадкою органів займаються кілька медичних установ - Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова, Інститут хірургії та трансплантології імені А. А. Шалімова, Дніпропетровська, Запорізька і Львівська обласна лікарні. "Але проблема в тому, що в країні немає доступних органів. Ми ховаємо їх разом з людьми. Крім того, немає логістики для перевезення органів, немає комунікації між клініками. За старим законом, в Україні було пересаджено від померлих донорів близько ста нирок і вісім сердець. Але цього дуже мало в межах країни. Для побудови системи трансплантології необхідно більш чітко прописати механізми її функціонування, що і зроблено в новому законі", - впевнений Юрій Андрєєв.

"Закон ставить в центр процесу трансплант-координатора, яких немає і які невідомо як з'являться. Сама процедура отримання згоди надмірно ускладнена і спирається на неіснуючі реєстри. А також посилюється відповідальність за порушення правил. Не уявляю, як цим займатися", - розповів РБК-Україна лікар відділення інтенсивної терапії лікарні швидкої медичної допомоги Запоріжжя (раніше трансплант-координатор Запорізького центру трансплантації та асистент кафедри анестезіології) Ігор Писаренко.

На його думку, новий документ лише створює нові бюрократичні структури. "Необхідно забезпечити відділення реанімації сучасним обладнанням, щоб лікарі могли ставити діагноз смерті мозку. Діагностика смерті мозку це результат хорошої, високотехнологічної медицини. В минулому році по Україні було поставлено нуль таких діагнозів, крім Запорізької області. Всі інші новації закону будуть працювати тільки після рішення з можливістю встановлення діагнозу смерті мозку", - упевнений він.

Про те, що потрібно розвивати матеріальну базу клінік і закуповувати сучасне обладнання, проводити навчання фахівців і підвищувати їхню кваліфікацію за кордоном, говорить і член опікунської ради " Охматдиту, народний депутат Валерій Дубіль (БЮТ). "Головне - забезпечити фінансування їх роботи - державне замовлення на проведення подібних операцій, - говорить він. - Адже зараз самі пацієнти не можуть оплачувати таке дороге лікування, і лише держава повинна їм у цьому допомогти. І гроші на це є. Це не ті 112 мільйонів гривень, які вперше в цьому році Моз направляє на пілотний проект фінансування операцій з трансплантації всередині країни. Реальний фінансовий джерело - поступове перенаправлення коштів, передбачених на лікування за кордоном на фінансування проведення операцій в нашій країні". За словами Дубила, за останнє десятиліття Україна виділила з держбюджету на лікування громадян за кордоном близько двох мільярдів гривень.