РБК-Україна: Миколо Васильовичу, Віктор Ющенко вніс до Конституційного суду подання на нову редакцію закону "Про вибори Президента України". Як, на Ваш погляд, це може вплинути на хід виборів?
М.О.: Вважаю, що подання не завадить цьому процесу і що мета створити перешкоди або зірвати вибори не ставиться.
Переконаний, що внесення подання було продиктовано мотивами захисту виборчих прав громадян. В пропозиціях Президента порушується низка питань. Зокрема, про українців, які мешкають за кордоном. З тим, щоб питання консульського обліку не було перешкодою для права наших громадян формувати свою політичну владу. Крім цього, в поданні йдеться про судовий контроль, проблему введення реєстру (мається на увазі весь комплекс питань, пов"язаних із реєстром виборців), про порядок формування комісій, відкріпні талони та про низку інших питань.
Також, зазначу, що відповідно до чинного законодавства ці подання не можуть зупинити виборчий процес. Він буде розпочатий у конституційні строки. А рішення КС з питань, в яких мова про захист виборчих прав громадян, гадаю, варто очікувати ще до початку виборів.
Тому ще раз запевняю: ніяких загроз виборам і виборчому процесу подання не створює, натомість воно має на меті стимулювати і забезпечити проведення виборів Президента у відповідності до європейських стандартів.
РБК-Україна: Як особисто Ви оцінюєте нову редакцію даного закону, особливо в частині формування територіальних виборчих комісій і збільшення внеску з 500 тис. грн. до 2,5 млн грн.?
М.О.: Стосовно формування територіальних виборчих комісій зазначу, що яку б модель ми не застосували, так чи інакше вона буде вразливою: і якщо ми визнаємо суб"єктом формування комісій самих кандидатів в Президенти, і коли віддамо це право парламентським партіям, і при умові формування цих комісій радами відповідного рівня. Будь-яке рішення в класичному варіанті буде мати як окремі вади, так і, можливо, переваги. Головне, щоб у формулі, яка застосована для формування комісії, вдалося мінімізувати ризики.
Запропонована ж модель більше наближена до конструктивної. Тому, гадаю, особливих проблем у формуванні комісій і їх діяльності не має виникнути. Є інша проблема, пов"язана з тим, що усувається належний судовий контроль за рішеннями, які ухвалюються комісіями. В тому числі, в питанні про протоколи. Ця проблема дійсно існує і, можливо, Конституційний суд дасть їй належну оцінку.
Щодо питання підвищення внеску, то вважаю його палкою з двома кінцями. З одного боку, наявність такого фінансового цензу замінює збирання підписів, яке, зазначу, так себе і не виправдало, оскільки часто носило корупційних характер – підписи просто купувалися. Разом з тим, ми добре усвідомлюємо, що так звані технічні кандидати, які заносяться до списку, в тому числі з метою формування виборчих комісій, отримують відповідні ресурси від лідерів перегонів для забезпечення необхідної підтримки у складі комісій. Тому, збільшуючи внесок, ми не досягнемо тієї мети, яку ставив перед собою парламент, а саме – суттєво обмежити кількість кандидатів і не допустити технічних учасників.
З іншого боку, думаю, що особливістю регулювання цих відносин є те, що внесок не повертається для тих, хто не потрапить до другого туру виборів. А це, в свою чергу, означає обмеження виборчих прав громадян, бо вони позбавляються можливості використати це право через високий майновий ценз. Тому тема внеску залишається дискусійною.
Загалом, підвищення внеску до певної міри виконає функцію фільтру. Адже у нас є багато політиків, які з різних причин, в тому числі задля задоволення власних амбіцій, можуть скористатися тим, щоб за умови відсутності подібного цензу подати формальний документ до ЦВК і використати бюджетний ресурс (по суті – гроші платників податків) на власні потреби. Іншої мети вони не можуть мати, через те, що їх електоральний індекс знаходиться нижче 0,001%. Наявність цензу дозволить зберегти народні гроші і усунути від процесу висування людей, які нічого спільного з реальною участю в перегонах не мають. В цілому ж, на мою, думку, користі в підвищенні внеску більше.
РБК-Україна: Останні півроку не вщухають розмови про те, що на майбутніх президентських перегонах велика роль буде приділена судам. У зв"язку з цим, на скільки можна говорити про заангажованість судів – по вертикалі і регіонам – по відношенню до певних політичних сил?
М.О.: Як міністр юстиції зазначу, що суди мають бути незаангажовані, оскільки вони здійснюють правосуддя від імені всієї нації. На жаль, останнім часом низка рішень, які так чи інакше мають політичну складову, змушують говорити, що окремі судді, а інколи і суди, виносять рішення не іменем України, а тієї чи іншої партії. На щастя, подібних суддів стає все менше і врешті-решт, сподіваюся, вони залишать лави суддівства. Інакше не має виправдань, що такі суди утримуються за рахунок податків громадян.
Але чинний закон суттєво обмежив обсяги суддівської юрисдикції щодо розгляду суперечок у ході виборчого процесу. З одного боку, маючи на увазі можливість судів впливати на виборчий процес, – це добре. З іншого, є питання чи принесе це позитивні результати з точки зору аналізу ролі судів в очікуваній виборчій компанії? В будь-якому випадку я закликаю представників судової влади забезпечити неухильне виконання вимог закону і безсторонність суду.
РБК-Україна: Важливим фактором у питанні незалежності судів було і залишається їх фінансування. Цього року в зв"язку з цим регулярно виникали проблеми. На Вашу думку, чи вдасться в наступному році покращити ситуацію?
М.О.: Обсяг бюджетних ресурсів, які скеровуються на утримання судів, приблизно на 10% більше ніж в минулому році. Звісно, це не задовольняє всіх потреб. Але для виконання завдань судочинства щодо забезпечення виборів Президента у судів є всі можливості. Наголошую, що окремі проблеми з фінансуванням не можуть бути підставою для невиконання судами своїх функцій під час виборів.
РБК-Україна: Фінансування судів залишається у віданні Державної судової адміністрації (ДСА), Верховного та Вищих судів України. Перерозподіл коштів на користь місцевих бюджетів не додасть грошей ані ДСА, ані ВСУ. Як Ви особисто оцінюєте цю ситуацію?
М.О.: Зміна в системі трансферів між центральним та місцевими бюджетами дійсно не має відношення до фінансування судової влади, тому що вона є владою державною і ніякого стосунку до муніципального самоврядування не має. Тому в даному випадку уряд та парламент несуть відповідальність за належне фінансування судів. Таке фінансування здійснюється відповідно до затверджених бюджетних програм, які розраховані виходячи із виду судочинства і судового устрою, тобто судів місцевих, апеляційних тощо. Іншими словами, очікувана реформа бюджетного процесу з точки зору взаємин центрального та місцевих бюджетів, прямої кореляції з фінансуванням судової системи не має і не впливає на ефективність діяльності судової системи.
РБК-Україна: Особисто Ви вважаєте реальним прорахувати в централізованому порядку близько 10 тис. місцевих бюджетів?
М.О.: Сучасні технічні і технологічні засоби дозволять це зробити. Тут швидше правова проблема, оскільки чинний Бюджетний кодекс потребує для запровадження цієї системи відповідних змін. Вважаю, що очікувати на ухвалення Верховної Ради цих пертурбацій складно. І, думаю, основні кандидати в Президенти усвідомлюють, що по завершенню виборчих перегонів їм, вочевидь, доведеться поновлювати законодавче вирішення всього комплексу бюджетних відносин та процесу.
РБК-Україна: Чи можливе введення таких бюджетних змін не через рішення Верховної Ради, а шляхом прийняття постанови Кабміну?
М.О.: Бюджетний кодекс України врегульовує ситуацію у випадку, коли з різних причин бюджет не є ухвалений. І в таких випадках ним встановлюється ряд обмежень на здійснення фінансування видатків держбюджету. В цій ситуації їх фінансування реалізовується в розмірі 1/12 від бюджету минулого року, за умови, якщо ті чи інші видатки були передбачені в бюджеті минулого року та нового. При цьому закон встановлює заборону капітальних витрат. Уряд має дотримуватися цих принципів.
Що стосується міжбюджетних трансферів, то, вважаю, до кінця року час дозволяє знайти можливості ухвалення відповідного закону.
РБК-Україна: Але голова уряду Юлія Тимошенко заявила, що держбюджет-2010 може бути прийнятий постановою Кабміну. Наскільки це реально і яка в такому випадку необхідна процедура?
М.О.: Право творити закони України є виключною прерогативою парламенту. Уряд таких можливостей не має. Таким чином, заяви прем"єр-міністра, очевидно, необхідно тлумачити як розуміння того, що фінансування державних видатків наступного року буде забезпечено незалежно від того, чи буде ухвалено бюджет. І це зрозуміло, адже, незважаючи на ситуацію у Верховній Раді, право громадян на отримання пенсій, стипендій, зарплат тощо має бути дотримано. Бюджетний кодекс передбачає умови і засади, які забезпечують видатки на державні, суспільні потреби і програми, що фінансуються з бюджету.
РБК-Україна: В зв"язку з наближенням виборів чи не відчуваєте Ви на собі підвищення тиску з боку Юлії Тимошенко з одного боку та Віктора Ющенко – з іншого?
М.О.: Ніякого тиску з боку Президента та прем"єр-міністра не відчуваю. Ані глава держави, ані керівник уряду жодним чином не виказали свої наміри або побажання бачити позицію Міністерства юстиції іншою ніж та, яку воно сьогодні має. Наш Бог в Міністерстві – це Конституція, дотримання закону і захист прав громадян. Тому на чолі Міністерства я сповідую саме такі парадигми.
Спілкувався Олександр Семененко