Н.Королевська: "Імітація реформ гірше за їх відсутность"
РБК-Україна: Нещодавно Ви повернулися з Петербурзького міжнародного економічного форуму. Відомо, що основною темою минулого року був світова економічна криза. Чи завершено кризу і чи варто очікувати її другої хвилі?
Наталія Королевська: Експерти висловлюються максимально обережно і їхні висновки зводяться приблизно до наступного: світло в кінці тунелю видно, але це може бути як вихід, так і вогні потягу, що наближається. Остаточна відповідь залежить від заходів, які вживе кожна країна.
Споживчий та інвестиційний попит все ще залишаються на низькому рівні, процес відновлення світової економіки йде нерівномірно і говорити про стійку тенденцію зростання базових показників передчасно. Разом з тим, ми бачимо, що проблеми у кожної країни свої: колосальне безробіття в США, послаблення євро в ЄС, зростання зовнішнього боргу в Японії.
Виринають застарілі хвороби - криза стала каталізатором, яка висадила в повітря все наносне і розкрила хронічні хвороби економік. І якщо кожна країна встигне вчасно відреагувати на існуючі виклики, у неї є шанс для розвитку економіки. Якщо ж не вживати адекватних заходів, то можна скотитися дуже глибоко і безповоротно.
РБК-Україна: Яка вірогідність для України другої хвилі кризи?
Н.К.: Передумови для виникнення другої хвилі кризи для України та, зокрема, Європи різні. Так, наприклад, квітневе зростання промвиробництва в ЄС складало 0,53%, і це стійке зростання в останні кілька місяців. В цей час Україна продемонструвала падіння помісячного індексу промвиробництва на 1,8%, яке продовжилося і в травні.
Європейська економіка демонструє більш високі можливості посткризової адаптації, інвестиційної привабливості і стійкості до кризових явищ. Майбутнє ж економіки України викликає сьогодні великі побоювання: ми виходимо з рецесії, перебуваючи в уразливому, немодернізовану стані.
Яскравий приклад - ситуація в металургійному секторі. У структурі собівартості металопрокату в Україні на витрати на паливно-енергетичні ресурси припадає 50%, тоді як у промислово розвинених країнах цей показник дорівнює 20%. Сумарні енерговитрати на виробництво чавуну, сталі і прокату на українських меткомбінатах приблизно на 30% вище, ніж на сучасних підприємствах країн Євросоюзу, а також Індії та Китаю. Природно, що подібні показники загрожують «вибити» вітчизняну продукцію із зовнішніх ринків.
Подібні тенденції характерні і для інших експортоорієнтованих галузей. Для того, щоб цього не сталося, потрібні стимулюючі пакети, розроблені урядом і представниками галузі, визначення нових точок зростання конкурентоспроможності країни.
РБК-Україна: На Ваш погляд, чи вийшла Україна з першої хвилі кризи?
Н.К.: В цілому, на це питання можна відповісти ствердно. Проте якщо запитати: «Чи можна вважати кризу завершеним?», то відповідь на нього буде неоднозначна. Ми стоїмо на краю прірви і від того, в який бік ми зробимо крок, буде залежати, чи почне економіка своє зростання або прискорить падіння.
Без того складну ситуацію посилює деструктивна діяльність чиновників, які почали масовий наступ на малий і середній бізнес. Якщо тиск не зменшиться, восени нас очікують масові виступи бізнесу, незадоволеного економічною політикою влади. При такому розвитку подій ймовірність другої хвилі кризи дуже висока.
І це в умовах, коли у нашої економіки з'явився реальний шанс зробити ривок і наздогнати «групу лідерів». Світова економіка знаходиться на початку виходу з кризи, і для кожної країни відкривається вікно для прискореного розвитку. При правильно розставлених пріоритетах, в Україні вже зараз можна почати будівництво економіки XXI ст., і робити це необхідно з допомогою сучасного інструментарію. Часу мало, якщо негайно не почати діяти, можна упустити наданий шанс.
РБК-Україна: Куди, на Ваш погляд, рухається світова економіка?
Н.К.: посткризовий світ шукає нові форми самоідентифікації та виживання. Подальший розвиток країн залежатиме від готовності урядів провести реформи і почати інвестування в модернізацію економіки. Для цього необхідно визначити конкурентні переваги країни і почати будівництво креативної економіки, побудованої на знаннях. Майбутнє за міцним партнерством держава-бізнес-наука. Без залучення інноваційних технологій, створення інноваційних моделей економіки, без інвестицій у знання - нічого не вийде, потрібен новий прорив. Цей сектор недофінансований у світі, хоча саме він, швидше за все, стане новою точкою зростання.
Очевидно, що економіка має розвиватися за правилами XXI ст., і основна причина кризи в тому, що фінансові, інвестиційні ринки перейшли на нові технології, а держрегулювання, технічні регламенти залишилися на рівні середини XX ст. Цей колосальний розрив призвів до того, що регулятори не встигали стежити за фінансовою системою, і виникли міхури, які підірвали економіку, викликали кризу. При цьому регулювання реального сектора економіки потребує лібералізації.
РБК-Україна: При цьому більше року ми спостерігаємо і в ЄС, і в США, і в іншому світі посилення інститутів держрегулювання економіки.
Н.К.: Фінансова система посткризового періоду не може просто повернутися до докризового стану: сьогодні вона являє собою поєднання менших фінансових важелів і більшого урядового втручання. Це більш суворий контроль, більш високі вимоги до капіталу, більш ефективна банківська система.
У нас часто плутають фінансове регулювання з регулюванням реального сектора, а це різні речі - реальний сектор економіки має бути максимально дерегульований. Україна, на жаль, збилася з цього шляху. У нас буквально кілька місяців тому була непогана динаміка з дерегуляції економіки. Хай не було цілісних програм, але приймалися відповідні закони, країна рухалася в правильному напрямку. І інвестиційний потенціал України виглядав привабливішим російського - завдяки зрозумілості і передбачуваності. А зараз є негласне рішення провідних світових інвесторів не вкладати кошти в українську економіку - почекати і подивитися. І ми бачимо по фінансово-банківській системі, по приватизації, що в Україну не йдуть довгі гроші.
РБК-Україна: Якщо говорити про українське інноваційне вікно, які галузі реальної економіки і сфери науки можуть стати для нас шляхом виходу на новий, сучасний рівень розвитку?
Н.К.: У нас сьогодні розірваний зв'язок між виробництвом і наукою. У той же Росії, де в Підмосков'ї створюється ультрасучасний науково-технологічний комплекс з розробки та комерціалізації нових технологій, бізнесу дано право самому визначати, які інновації фінансувати в проекті створення російської Силіконової долини.
Необхідно використовувати всі наявні у нас можливості. Ми багато говоримо про високий потенціал України в авіабудуванні, суднобудуванні, космічних технологіях, але розуміємо, що не зможемо підняти ці галузі. Якщо вже ми говоримо, що у нас колосальний потенціал в аграрному секторі, то й треба шукати в цій галузі інноваційні прориви.
Крім цього, у нас за часів СРСР були розвинені науково-виробничі об'єднання. Сьогодні вони, найчастіше, знаходяться в жалюгідному стані. Флагмани економіки України - підприємства гірничо-металургійного комплексу, хімічної промисловості - знаходяться в загрозливо немодернізовану стані. Необхідні реальні реформи, спрямовані на модернізацію економіки, на підтримку інноваційних проектів. Поки ж ми чуємо тільки розмови про реформи.
РБК-Україна: Як же так, адже нинішня влада заявила курс на реформи? Навіть представила відповідний проект для обговорення.
Н.К.: Найнебезпечніше в суспільстві - це розчарування. За роки незалежності народ України надто часто розчаровувався: у виборах, політиках та політиці. Сьогодні в суспільстві дуже сильні настрої очікування реформ. І імітація таких необхідних Україні реформ призведе до сильного розчарування, яке поставить жирну крапку на майбутньому процесі перетворень в країні. Тому я переконана, що імітація реформ гірше за їх відсутність.
Найяскравішою ілюстрацією дійсного стану справ є проект Податкового кодексу: документ, який повинен був стати основою всіх реформ, закласти фундамент для модернізації економіки, на перевірку виявився набором інструментів 20-30-річної давності, повної фальсифікацією.
Швидше, це новий пожежний інструмент наповнення бюджету за всяку ціну і боротьби з його дефіцитом, який створить дисбаланс в економіці. Він не вирішує головного завдання - стимулювання і стратегічного моделювання економіки.
Вітчизняна податкова система продовжує функціонувати за стандартами минулого століття, концентруючись виключно на зборі податків і ігноруючи стимулювання інновацій і розвиток високотехнологічних галузей. Податковий кодекс не містить норм, спрямованих на модернізацію економіки, хоча він і позиціонувався як документ, спрямований на її стимулювання.
Податкова система повинна бути простою, передбачуваною і ефективною, але наші чиновники, які навіть шпаківню не побудували, не розуміють, що таке посилення або послаблення фіскального тиску. Якщо ж у підприємців не буде впевненості в тому, як у найближчому майбутньому буде змінюватися податкове навантаження, важко буде говорити про капіталовкладеннях в модернізацію.
У разі прийняття запропонованого Податкового кодексу, весь бізнес, навіть після сплати податків, буде належати податковому інспектору. Тоді краще чесно сказати, що намірами уряду є не виведення країни з кризи, а націоналізація малого та середнього бізнесу.
Проблеми Податкового кодексу носять системний характер, а тому не можуть бути виправлені навіть шляхом внесення декількох тисяч поправок. Якщо ми хочемо створити дійсно реформаторський документ, спрямований на модернізацію української економіки, необхідно негайно відкликати існуючий проект і розробити новий з залучення вітчизняних і міжнародних експертів, представників бізнесу, а автору Податкового кодексу - Сергію Тігіпко - треба добре замислитися, для кого він запропонував таку реформу .
РБК-Україна: То що, в плані реформ взагалі ніякого просування?
Н.К.: Першим документом, дійсно відповідним поняттю «реформа» став прийнятий минулого тижня закон про основи державно-приватного партнерства. Він більше року розроблявся фахівцями парламентського комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва з широким залученням міжнародних та українських експертів, підприємців і представників Фонду ефективного управління.
Закон пропонує абсолютно новий для України інноваційний механізм співпраці між державними та комунальними організаціями і приватними компаніями. При цьому держава допускає інвесторів до об'єктів інфраструктури (доріг, мостів, житлово-комунальному господарству, системі охорони здоров'я та освіти), але продовжує керувати цими об'єктами, не передаючи їх у приватні руки.
Зрозуміло, що прийняття закону про державно-приватне партнерство - це тільки перший крок. Однак ми дали уряду сучасний інструмент залучення інвестицій у держсектор. Реалізація цього механізму - іспит для виконавчої влади України, який покаже, чи готова вона керувати країною за допомогою технологій XXI ст.
Спілкувався Олексій Алтинов
