Михайло Саакашвілі - реальність економічного дива, або...

ГОДА - голова Одеської державної адміністрації (у просторіччі - губернатор) - посада солідна і відповідальна, в залежності від того, хто її займає. Так було завжди - починаючи від Рішельє, Лажерона, Воронцова, закінчуючи сучасною історією Одеси пострадянського періоду.

Народ - кто сам себе не лжет,

Народ - кто враг духовной лени,

Лишь тот, кто мыслит - тот народ,

Все остальное - населенье.

ГОДА - голова Одеської державної адміністрації (у просторіччі - губернатор) - посада солідна і відповідальна, в залежності від того, хто її займає. Так було завжди - починаючи від Рішельє, Ланжерона, Воронцова, закінчуючи сучасною історією Одеси пострадянського періоду.

Знала Одеська область нового часу і безликих постатей, подібних до Гудвіна в "Чарівнику смарагдового міста", про існування яких ми знали, але ніколи їх не бачили. Знала і відвертих статистів на одеському святі життя. Знала і ідейних борців за грошові знаки часів Януковича. Знала і популістів-демагогів, які вважали, що гасла, які закликають до світлого майбутнього, - це і є наше світле сьогодення.

Були звичайно і талановиті особистості, які мають уявлення про те, що система державного управління - не проста наука. І про те, що куховарка не може керувати країною, не тому що куховарка - це погано, а тому що керування державою - набір спеціальних знань, вчитися яким можна все життя. Втім, без знань про те, як зварити борщ, - і доброю куховаркою не станеш.

Були і ті, хто розуміли, що боротьба з корупцією - не боротьба з окремими особистостями або кланами, а створення умов, при яких ця сама корупція просто не може існувати.

Йшли роки, преса жовтіла, гасла, що закликають до перевиборів лунали все частіше, а життя ставало все гіршим. І ось, на подив одеської публіки, губернатором Одеської області був призначений Михайло Саакашвілі.

Подія для Одеси, прямо скажемо, не ординарна. З тих пір як Арманд Емануель Сіптімані Софія Дю Плесі Рішельє, або просто ДЮК Рішельє, з градоначальника Одеси перетворився у прем'єр-міністра Франції (а було це в 1814 році), Одесу так дивували мабуть тільки призначенням маршала Жукова командувачем Одеським військовим округом. Втім, все це було давно і очевидців тих далеких подій майже не залишилося.

І ось - диво! Ми теж можемо стати свідками великих змін і доторкнутися до великих особистостей, про які немало написано в підручниках новітньої історії. В Одесі заговорили про економічне диво, яке міг би зробити новий губернатор, про улюблену тему одеситів - зону порто-франко, про таланти і слабкості нового керівника.

Спробуємо і ми тверезо оцінити шанси Одеського регіону на це саме економічне диво. Для цього корисно проаналізувати чудеса, які в Одесі вже відбувалися, і трохи зазирнути в історію, згадати слова царя Соломона "Не швидким дістається успішний біг і не в хоробрих перемога, але час і місце для всіх них". Іншими словами, роль особистості в історії важлива, але ця особистість повинна опинитися в потрібний час у потрібному місці.

Отже, про місце.

З місцем реалізації економічного дива Саакашвілі вже пощастило. Одеса, яка за кілька десятків років з моменту свого народження стрімко увірвалася в перелік Регулярних міст царської Росії і стала третім містом після Москви і Санкт-Петербурга, отримавши заслужене звання "Південна пальміра" в противагу північній Пальмірі (Санкт-Петербургу). Одеса, яка
протягом усієї своєї історії не перестає дивувати світ музикантами і гумористами, лікарями і письменниками, моряками і бандитами.

Загалом Одеса - непересічна і творча, яскрава і смачна. Місто, просочене запахом моря, світлом сонця і смаком історії відкритий для будь-якого дива. В тому числі - для економічного.

Якщо наслідувати Соломона, і говорити про час вчинення дива, то і тут для Михайла Николозовича теж все дуже навіть добре. Всі розуміють, що гірше вже нікуди. Всі вважають, що ми на дні і далі так жити не можна. Всі чекають дива і дуже хочуть, щоб фраза "коли вони думали, що опустилися на саме дно, знизу постукали" - не мала до нас ніякого відношення.

Якщо з місцем і часом для здійснення чуда у нового губернатора повний порядок, то залишається зрозуміти, чи дійсно наш герой здатний зробити те, чого від нього всі так чекають? У святковому наборі героя завжди повинні бути які-небудь чарівні речі. Підійде і меч-кладенець, шапка-невидимка, і скатертина-самобранка. На худий кінець - коник-горбоконик в якості хорошого порадника.

Все це, на превелике задоволення, у нашого героя є. І необмежені повноваження від Президента, і досвід успішних проектів в Грузії, і особиста харизма, і здатність створити команду і повести її за собою, і досвід державного управління, і можливість вирішення кадрових питань, і здоровий популізм, і любов спілкуватися з народом, і фінансові можливості американських друзів, і головне - висока особиста мотивація, яку в народі називають "або пан, або пропав".

Єдине, чого немає у нашого героя, - це часу. Тому що чудо потрібно робити швидко. А як відомо, "шо швидко робиться, то слипе родиться". Щоб чудо було по-справжньому чудовим, і швидким, важливо не потонути в бюрократичній рутині, демонстрації публічності і відкритості конкурсів на вакантні посади, боротьбі з місцевими кланами та елітами, показових виступах про те, що старе минуло - тепер буде все нове.

Важливо створити систему управління з чітко пописанными правилами гри, контролем і наповнити її професіоналами, незалежно від партійної приналежності і національності. Навіть темне минуле окремих товаришів не так важливо, якщо створення діючої моделі.

В нашій країні так часто змінювалася влада, що темне минуле є у будь-якого професіонала. Професіоналізм необхідно десь застосовувати, а якщо застосування немає, то практик стає теоретиком. Більшість українських успішних практиків-професіоналів були причетні до обслуговування інтересів тих чи інших політичних еліт. Зрештою, це можливість годувати свої сім'ї. Не варто зараховувати до ворогів народу тих, хто працював у створених не ними моделях управління. Потрібно змінювати саму модель!

З тих пір, як Булат Окуджава написав "Давно в обиходе у нас ярлыки, по фунту на грошик, на медный. И умным кричат - дураки! Дураки! А вон дураки незаметны" мало що змінилося. Ярлики - це слабка сторона героя. Правильно вибудувана модель управління - велика сила.

Розумні повинні або прийняти нові правила і працювати, або піти.Так було у всі часи великих змін, так необхідно зробити і зараз. Професіоналізм, підтверджений реальними результатами, - ось єдиний критерій формування команди. А морально-етичні категорії - чесність, порядність, любов до батьківщини - дуже важливі, але об'єктивно оцінити їх майже неможливо.

Ніхто не посадить за штурвал Боїнга недосвідчену, але дуже патріотичну людину, або дуже хорошого теоретика. Це всі розуміють, але бажання відповідати очікуванням народу, подобатися эллекторату, набирати політичні дивіденди - ахіллесова п'ята сучасних політиків.

Вірю, що наш герой не такий. Що він хоче не здаватися, а бути героєм". До того ж, при чітко побудованій системі управління і контролю шанси виявити зрадника стратегічних інтересів команди - дуже високі.

Але повернемося до економічного дива. Нашому героєві необхідно діяти швидко і результативно, для цього механізми давно придумані. В радянські часи це називалося "програмно-цільовий підхід". Аналізується ситуація, розробляються програми, виділяється бюджет, формуються команди під їх реалізацію - і плечем до плеча в світле сьогодення.

Ви скажете, що це вже було. Так, відповім я. Але ніколи ще в Одесі не був губернатором президент країни, що здійснила економічне диво.

Ви скажете, що в Грузії були мільярдні бюджети, а у нас - діра в кишені. А я скажу, що коли у них все починалося, була війна, розруха і кишені не було взагалі. Герой тому і герой, що вже здійснював подвиги.

Економічне диво періоду Рішельє, Ланжерона, Воронцова теж починалося словами Пушкіна "все хорошо, но дело в том, что степь нагая там кругом" - і закінчилося словами того ж Пушкіна "там все Европой дышит, веет. Все блещет югом и пестреет разнообразностью живой Язык Италии златой звучит по улице веселой". І це майже 200 років тому.

Тобто, в Європі ми вже були. Як туди повернутися? Можливо, повернувшись до того, що робили у Одесі 200 років тому кращі уми Європи.

Один з найбільш яскравих прикладів того часу - будівництво Приморського бульвару, потьомкінських сходів, Катерининської площі та створення морського фасаду Одеси. Все той же програмно-цільовий підхід. Розробка єдиного проекту, виділення ділянок під будівництво інвесторам (безкоштовно) із зобов'язаннями побудувати протягом двох років. І ось результат - історичний центр, яким ми пишаємося сьогодні, Катерининська площа, яка в 1901 році на Всесвітньому конгресі архітекторів в Парижі була визнана найкрасивішою площею Європи.

Нічого не нагадує? Тоді я вам скажу, що 10 років тому в Батумі Саакашвілі робив те ж саме - і у нього це дуже добре вийшло. Як скульптору економічного дива, новому губернатору необхідно "взяти брилу і відсікти від неї все зайве".

Що зайве, запитаєте ви? Зайве - це думати, що місцева еліта суцільно складається із злодіїв, які грабували місто і область. Бо місцева еліта сама пограбована попередньою владою і змушена була пристосовуватися і виживати так само, як це робить більшість людей, не маючи можливості змінити правила, встановлені не ними.

Потрібно дозволити собі бути собою, а іншим - бути іншими. Авгієві стайні ефективніше вичищати, направивши в них потік чистої води, тобто, створивши нову модель поведінки, яку приймуть, за якою підуть. А хто не піде, той залишиться собою - і не варто за це його таврувати ганьбою. На це просто немає часу.

Проведена 14 червня за ініціативи губернатора стратегічна сесія Одеського регіону, показала новизну підходів, здатність створювати майданчики для комунікації з людьми. Але також показала, що необхідний більш вузький діалог з професіоналами, а не тільки з громадськими діячами, якими був наповнений цей захід.

А дивитися у нас є на що. Це і порти, як стратегічні майданчики для залучення інвестицій. Чого варті лише 12 інвестиційних майданчиків, презентовані Іллічівським морським портом 3 червня в Одесі на інвестфорумі БАСПА (Міжнародна асоціація портів Чорного і Азовського морів, президентом якої є Юрій Крук, директор Іллічівського порту, якого поливають брудом конкуренти перед конкурсом на посаду, який проводить МІУ).

І та ж ідея створення в Одесі морського фасаду і набережної, як комплесного інфраструктурного проекту, щоб було чим пишатися нашим правнукам через 200 років. І бізнес-інкубатори, IT-технологій, які можуть бути створені дуже швидко і принести швидкі результати (свого роду Кремнієва долина в Америці). І сільське господарство, якому не вистачає програмно-цільового підходу. І будівництво поромної переправи Ізмаїл-Тулча і Орлівка-Ісакча. І багато іншого, що під силу людині, що опинилася в потрібний час в потрібному місці.

Загалом, Одеса чекає і вірить у диво. І нехай усім нам нарешті пощастить!