Медіанагляд. Як в Україні хочуть регулювати ЗМІ

"Слуга народу" не залишає спроб ухвалити закон про медіа. Правляча команда збирається внести до парламенту нову версію цього документа, щоби прописати в ній зауваження представників ЗМІ. Детальніше – в матеріалі РБК-Україна.

Парламент вчергове збирається взятись за закон про медіа. У правлячій команді сподіваються, що історія з телеканалами з пулу Медведчука дасть поштовх до ухвалення цього документа. Там пояснюють, що для боротьби зі ЗМІ, що поширюють російську пропаганду, у законі немає дієвих інструментів. Тому довелося йти санкційним шляхом.

Через критику, що обрушилася з усіх боків, законопроект про медіасферу все ніяк не доходив до сесійної зали. Перша версія документа, що наробила найбільше шуму, замахнулася навіть на контроль блогерів, соцмереж та іноземних стрімінгових платформ. Чимало представників медіаспільноти угледіли в ньому інструмент цензури, ініційований владою.

У липні минулого року профільний комітет Ради представив переписаний документ про медіа (№2693-д). Але цей варіант також далеко не всім догодив. Учасники ринку були незадоволені тим, що в ньому закладені занадто широкі повноваження Нацради з питань телебачення і радіомовлення. Так що законопроект знову повернули на доопрацювання.

Медіа – немедіа

Необхідність ухвалити цей документ в "Слузі народу" пояснюють тим, що, по-перше, нинішня законодавча база про медіа застаріла і не допомагає Україні захищати свій інформаційний простір. По-друге, оскільки закони писалися давно, то представники ринку опинилися в нерівних умовах. По-третє, новий документ потрібен для імплементації європейських директив.

"Страшилки", якими обріс документ, його автори пов'язують із тим, що багато хто плутає його норми з законопроектом про дезінформацію. Цю, ще більш резонансну ініціативу, депутати поки зовсім відсунули в сторону.

У запропонованому документі автори визначають існуючі види медіа, вимоги до них, структури власності та порядок їхньої реєстрації. А також – покарання та санкції за порушення. До медіа документ відносить не тільки традиційні телеканали, радіостанції і пресу, але й інтернет-ЗМІ, провайдерів і ОТТ-сервіси (наприклад Megogo або Oll.tv).

Іноземні платформи, соцмережі і відеохостинги не зобов'язані реєструватися на території України. Так їх по суті вивели з-під дії українського законодавства.

Усі зареєстровані медіа мусять розкрити структуру власності і вказати своїх бенефіціарів. Можливість добровільної реєстрації залишили тільки для онлайн-сайтів. Реєстрацію і отримання ліцензії для медіа законопроект пропонує спростити.

У зареєстрованих і незареєстрованих ЗМІ буде однакова відповідальність за порушення, але різні можливості. Зокрема, співробітники незареєстрованих онлайн-сайтів не зможуть користуватися правовим статусом журналіста.

Це, наприклад, ускладнює акредитацію на події, організовані держструктурами. Зате зареєстрованим медіа не зможуть відмовити в акредитації, до того ж вони можуть розраховувати на гранти від держави.

Автори законопроекту запевняють, що він не торкнеться соцмереж і телеграм-каналів. Хоча блогери можуть також зареєструватися як медіа, якщо захочуть, пояснив РБК-Україна голова комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв.

Контроль над медіа хочуть передати Національній раді з питань телебачення і радіомовлення. Відразу штрафувати Нацрада не буде. Спочатку від регулятора буде попередження – припис виправити порушення. Якщо від медіа не буде ніякої реакції, тоді йому можуть загрожувати штрафи, а з дозволу суду – навіть відкликання ліцензії та блокування. Розміри штрафів коливаються від кількох тисяч до сотень тисяч гривень.

Крім того, законопроект пропонує створити орган спільного регулювання Нацради і медіа. Мета – встановити єдині правила гри на ринку. Нова структура має визначити критерії, кого вважати медіа, і розробити кодекси для ЗМІ.

"На цей орган ми хочемо покласти тлумачення і визначення тих норм закону, які, на нашу думку, мають трактувати саме медійники. Наприклад, є Кодекс етики українського журналіста. Якщо орган співрегулювання його затвердить, то якраз за систематичне порушення цього кодексу регулятор зможе накладати санкції", – пояснив виданню Потураєв.

На розсуд саморегулювання залишиться визначення ознак шкідливого контенту, прихованої політичної реклами та інформації, яку заборонено поширювати в Україні. Наприклад, заклики до повалення конституційного ладу, мова ворожнечі, дискримінація тощо. Ці теми, нарівні з пропагандою тероризму, висвітлювати забороняється.

Окрему увагу документ приділяє обмеженням, пов'язаним з російською агресією. Громадянам РФ, російським юридичним особам і фірмам, які фінансуються з держави-агресора, не можна володіти і фінансувати медіа в Україні. Під заборону потрапляє і виправдання російської агресії, популяризація країни-окупанта, її чиновників і держорганів.

У цьому сенсі закон відображає все те, що вже було ухвалено впродовж останніх років, каже виконавчий директор Українського інституту медіа і комунікації Діана Дуцик. Інша справа – він не визначає критерії, за якими до проросійських медіа можна було б застосувати якісь санкції, вважає співрозмовниця.

"Навіть коли ми говоримо про визначення проросійських ЗМІ – всі ці деталі закон не регулює. Якщо взяти, наприклад, три останні телеканали, до яких застосували санкції – я не знаю, чи можна було цей закон застосувати в цій ситуації. Мені здається, що він би не вирішив цю проблему. Зрештою, ніщо не заважає пізніше ухвалити зміни до цього закону", – припустила Дуцик.

Сам законопроект, за її оцінкою, не ідеальний. Але його треба ухвалити, оскільки багато документів, якими зараз регулюється медіасфера, були прийняті ще в 90-х роках, говорить Дуцик.

"Те, що він незабаром буде винесений на голосування – великий позитив. Є багато дискусійних питань, але інакше бути не може. Тому що це сфера, де перетинається багато різних інтересів. І всім догодити неможливо. Індустрія лобіює свої інтереси, держава – свої, стейкхолдери – свої", – вважає співрозмовниця.

Старший брат

Одна з головних претензій медіаспільноти зводиться до повноважень Нацради. Автори законопроекту вважають, що регулятор має контролювати весь медіаринок, а не тільки аудіовізуальні ЗМІ, як зараз. Але багатьох представників онлайн-сайтів це не влаштовує. Як і необхідність створення органу спільного регулювання.

Десятки журналістів із відомих онлайн-видань та телеканалів вже не раз зверталися зі спільною заявою проти цього закону. Серед них головред сайту "Гордон" Олеся Бацман, шеф-редактор Lb.ua Соня Кошкіна, голова правління Національної асоціації українських медіа Тетяна Котюжинська, телеведучі Дмитро Гордон, Савік Шустер і Наталя Влащенко.

Вони переконані, що остання редакція документа ігнорує зауваження ОБСЄ, Головного науково-експертного управління ВР та експертів Ради Європи. В одному зі своїх звернень підписанти зазначають, що в жодному регулятивному документі ЄС не передбачений контроль контенту або навіть згадка про онлайн-ЗМІ.

Інший "табір" медіаспільноти – наприклад, "Інтерньюз - Україна" та Комісія з журналістської етики – загалом підтримують ухвалення такого документа. Водночас у КЖЕ вважають, що в законі потрібно передбачити не тільки спільне регулювання, але й саморегулювання (створення медійних об'єднань, асоціацій, комітетів і тощо).

"Після консультації з медійниками ми вирішили розділити орган співрегулювання на кілька комітетів чи палат. Тому що, наприклад, немає сенсу об'єднувати телевізійників з онлайн-ресурсами. Ми також хочемо вписати в закон факт існування органів саморегулювання і те, що вони можуть брати участь в органі співрегулювання. Але ми не збираємося уточнювати, які вони мають бути і скільки", – зазначив Потураєв.

За його словами, онлайн-медіа противляться закону тому, що на відміну від інших ЗМІ зараз вони не підпадають під будь-яке регулювання. Тому і не хочуть якогось регулювання в майбутньому, вважає нардеп.

Головне побоювання щодо будь-яких законопроектів, які стосуються медіа – щоби Нацрада як державна інституція не стала інструментом цензури та обмеження свобод, каже керівник програм нових медіа "Інтерньюз - Україна" Віталій Мороз.

"Водночас вона може грати і позитивну роль щодо нормалізації медіапростору. Тут є дуже тонка грань залежно від того, як вони використовують наявні повноваження", – сказав виданню Мороз.

А повноваження в ньому виписані досить широко. Тому частина медіасередовища скаржиться, що це створить ризики для покарання, штрафування і закриття всіх неугодних ЗМІ. Тим більше – зважаючи на принцип формування регулятора. За Конституцією, він складається з 8 членів, яких порівну призначає президент і парламент.

В українських реаліях не можна один регулятор наділяти такими повноваженнями, вважає Дуцик. Адже в Нацраді представлені інтереси політиків та індустрії, і так було завжди, зазначила співрозмовниця.

"Це дуже серйозний фактор впливу на прийняття рішень регулятором. Але я не бачу можливості змінити це і деполітизувати Нацраду на нинішньому етапі. Тому автори проекту мусили слідувати тій рамці, яку встановила Конституція", – сказала журналіст.

У самій Нацраді активно агітують за ухвалення закону про медіа. У регуляторі стверджують, що документ дасть важелі для захисту інформаційного простору країни.

"Спротив, який чиниться ухваленню Закону "Про медіа", кампанії, в яких, на жаль, бере участь і Національна спілка журналістів, і низка працівників медіа, що звуть себе відомими журналістами, спрямовані на те, щоби закріпити ситуацію, в якій країна не зможе опиратися інформаційній окупації. Все це маніпулятивно іменується боротьбою за свободу слова", – заявили в Нацраді.

Зараз до другого читання готується ще один законопроект – про незалежність Нацради. За словами Потураєва, він має захистити регулятор від політичного впливу. Згідно з документом, фракції втрачають право висувати своїх кандидатів у члени Нацради. А претенденти від президента обиратимуться на конкурсі.

Член гуманітарної комітету Микола Княжицький ("Євросолідарність") не бачить жодних проблем із повноваженнями Нацради, прописаними в законі про медіа. За його словами, у регулятора має бути достатньо функцій для того, щоби протистояти російській пропаганді.

"Але водночас Нацрада має бути незалежною. А в тих версіях, які зараз пропонують "слуги", ця незалежність обмежена. Ми проти того, щоби цей орган перетворився в інструмент цензури щодо українських ЗМІ. Ось тут ми будемо намагатися шукати баланс у медіазаконодавстві", – сказав РБК-Україна нардеп.

Іншим спірним моментом було скасування так званих "чорних списків" російських артистів, які підтримали російську агресію та окупацію. Спочатку представники провладної команди запропонували, щоби закон дав право Нацраді скласти нові списки.

Проти таких змін виступили в "Євросолідарності". В результаті сторони прийшли до компромісу і списки чіпати не стали. За словами Княжицького, комітет і робоча група по законопроекту врахували багато пропозицій їхньої фракції.

"У першому читанні ми будемо за нього голосувати, але ще будемо вносити поправки до другого читання. Наприклад, у частині прозорості власності і фінансування. У нас є багато зауважень до документа, але ми вважаємо, що можемо виправити його до другого читання. Тому що сам закон потрібен. Українське законодавство потрібно привести у відповідність із сучасними інформаційними реаліями і директивами ЄС", – говорить парламентарій.

Зараз у комітеті стурбовані тим, як би наші компанії змогли вистояти під натиском конкуренції західних платформ, типу Netflix. І це одна з головних причин, з якої затягується ухвалення цього документа. Українські сервіси, на відміну від закордонних, мають дотримуватися закону про державну мову, пояснив Потураєв.

"Ці платформи не реєструються в Європі. Вони виконують там тільки одну норму законодавства – про 30% європейського продукту в їхній бібліотеці. Ми ж не можемо змусити Netflix зареєструватися в Україні. Це якраз потрібно вирішити, щоб у них не було конкурентних переваг. І це дуже непроста історія. А є ще російські сервіси і там усе ще складніше", – каже нардеп.

У парламенті прогнозують, що закон буде винесений на голосування в першому читанні не раніше квітня. До того часу профільне міністерство і комітет розраховують знайти компроміс з усіма учасниками ринку і врахувати їхні зауваження. Після чого зареєструвати новий документ. Тому що в тому вигляді, в якому він розміщений на сайті Ради зараз, необхідний мінімум голосів "за" він не збере.