З мантією на вихід: зліт і падіння судді Оксани Царевич

29 вересня президент Петро Порошенко підписав указ про звільнення судді  Печерського районного суду Києва Оксана Царевич. За два тижні до цього Вища рада юстиції проголосувала за її звільнення. Останні кілька років Царевич була однією з найбільш відомих суддів країни. Їй вдалося пройти шлях від звичайного працівника апарату суду до судді, яка розглядала найрезонансніші справи в державі. Саме Царевич брала участь у розгляді справ Юлії Тимошенко, Юрія Луценка, Олександра Єфремова, колишнього голови митниці Анатолія Макаренка та багатьох інших. Як стрімкий кар'єрний зліт Оксани Царевич змінився настільки ж стрімким падінням, розбиралося "РБК-Україна".

Зробити саму себе

Першим про звільнення судді Царевич, на своїй сторінці в Facebook повідомив прес-секретар президента Святослав Цеголко. "Очікуване рішення. Президент звільнив суддю О. Царевич, яка переслідувала автомайданівців. Відповідний указ після надходження документів з ВРЮ був підписаний сьогодні (29 вересня, - ред.)", - повідомив Цеголко.

До 2010 року про Оксану Царевич широкої громадськості не було відомо зовсім нічого. Вона народилася в місті Коростень Житомирської області, в сім'ї медиків. Потім її сім'я переїхала в місто Калуш Івано-Франківської області, де Царевич закінчила школу, а вже в Івано-Франківську – чотири курсу місцевого інституту права, економіки та будівництва за спеціальністю "правознавство". Повну вищу юридичну освіту майбутня суддя отримала заочно тільки в 2005 році, в столичному Міжнародному науково-технічному університеті.

Працювати юристом, за даними видання, Царевич почала ще студенткою, в 2001 році в Калуші. Першими її роботодавцями були місцеві приватні та комунальні підприємства. У 2005 році, отримавши повну вищу юридичну освіту, Оксана Царевич прийшла працювати в судову систему. Вона стала помічником судді Калуського міськрайонного суду Миколи Гриніва. Яких-небудь нарікань на її роботу не було. В 2007 році Царевич несподівано звільнилася з суду і поїхала в Харків, де вступила на факультет підготовки професійних суддів юридичної академії ім. Ярослава Мудрого. За даними РБК-Україна, несподіваний переїзд був пов'язаний не тільки з бажанням Царевич стати суддею, а й з розлученням з чоловіком. У 2008 здобувши освіту у Харкові, вона приїхала в Київ, де влаштувалася працювати в Печерський райсуд. До цього часу цей суд вже більше року очолювала Інна Отрош.

Початок роботи Оксани Царевич у Печерському суді не був багатообіцяючим. У цьому суді традиційно висока конкуренція серед бажаючих стати помічниками суддів, тому спочатку Царевич довелося працювати на рядових посадах, починала вона з оператора ПК і працівника канцелярії суду. Подаючу надії юристку поступово помітило керівництво, і вона зайняла посаду консультанта суду. До її повноважень входила робота з кореспонденцією, яка надходила з органів влади і громадян, облік кількості справ у суді та аналіз юридичної практики. Через деякий час Царевич подала документи на посаду судді. На посаді консультанта суду вона працювала аж до листопада 2010 року, ставши після цього помічником Інни Отрош. Справа в тому, що посада консультанта підлягала скороченню, а перехід в помічники голови дозволяв їй спокійно дочекатися указу Віктора Януковича про призначення суддею. Дійсно, відповідний указ про призначення Царевич суддею на п'ять років не змусив себе довго чекати, і був підписаний 19 листопада 2010 року.

Життя на роботі

Практично всі опитані автором судді і адвокати, знайомі з Царевич, підтверджують її високу кваліфікацію і працездатність. "Вона дійсно висококласний суддя і юрист", - зазначив авторові один із супротивників Царевич, адвокат "Автомайдану" Роман Маселко. Під час проходження 31 березня 2016 року кваліфікаційного оцінювання суддів, які бажають стати суддями безстроково, Оксана Царевич виявилася однією з небагатьох з майже ста суддів, які отримали за результатами іспитів найвищі оцінки.

Про працездатності судді говорить те, що в період з 2012 по 2015 роки Оксана Царевич розглянула 2017 кримінальних справ, а також 2476 справ про адміністративні правопорушення. Варто при цьому зазначити, що в 2014 і 2015 роках суддя багато часу взагалі не працювала, оскільки була усунута в зв'язку з кримінальним провадженням, або перебувала у відпустці. Вищими інстанціями було скасовано 43 її рішення у кримінальних справах (з них сім вироків) і дев'ять рішень у справах про адміністративні правопорушення. Навантаження у судді було більш високе, у порівнянні з багатьма її колегами. На дії судді Царевич за цей період надійшли скарги 32. У виробництві по більшості з них було відмовлено суддівськими дисциплінарними органами.

Нарікання у адвокатів викликала манера судді Царевич вести судові засідання. Деякі з них звертали увагу, що поводилася вона зарозуміло і не тільки по відношенню до адвокатів, а й до прокурорів. Неодноразово були випадки, коли Царевич без всякого пояснення відхиляла клопотання захисту або ігнорувала, здавалося б, очевидні докази.

Як відзначають знайомі з Царевич судді і адвокати, на відміну від багатьох колег, вона, принаймні, зовні, намагалася жити скромно. Згідно з даними про майно, офіційно у неї є тільки службова квартира в користуванні у Дніпровському районі, яку вона отримала в 2012 році. До речі, в сучасній історії України отримання суддею службового житла – велика рідкість, що породило чутки, що таким чином влада "розрахувались" з суддею за обвинувальний вирок у справі Юрія Луценка, в якому брала участь і Царевич.

"Можна багато говорити про зв'язок Царевич з Отрош і Андрієм Портновим (в минулому відповідав за суддівську реформу в адміністрації президента Віктора Януковича, - ред.), але не можна не відзначити, що вона володіє надзвичайною завзятістю і працездатністю. Існує не так багато суддів, та й взагалі людей, здатних так "пахати". Царевич належить до тієї категорії суддів, які багато зробили для кар'єри самі, перш, ніж їх помітили "вгорі", - розповів автору один зі столичних адвокатів, знайомих з суддею.

Гучні справи

Незважаючи на те, що Оксана Царевич стала суддею тільки в 2010 році, резонансні справи в Печерському суді досить швидко стали розподілятися на неї одна за іншою. До речі, так само, як і на її молодих колег Родіона Кірєєва та Сергія Вовка, які засудили в 2011 і 2012 роках Юлію Тимошенко і Юрія Луценка.

За час недовгої суддівської кар'єри Царевич входила в колегію суддів, що засудила Юрія Луценка, була слідчим суддею у справі про вбивство народного депутата Євгена Щербаня, фігурантом якої була Юлія Тимошенко, в 2011 році вона засудила колишнього заступника глави "Нафтогазу" Ігоря Діденка, а в 2012 році - колишнього голову митниці Анатолія Макаренка та в.о. міністра оборони Валерія Іващенка. Вже в 2015 році Царевич звільнила під заставу обвинуваченого у сепаратизмі колишнього "регіонала" Олександра Єфремова, а також давала санкцію на обшук в рамках справи спецроти МВС "Торнадо".

За відгуками знайомих з Царевич суддів та адвокатів, сама суддя досить аполітична, і вважає за краще утримуватися від розмов про політику. Цікаво, що її близькі родичі в брали участь у політиці - батько судді, Ігор Царевич у Калуші полягав у місцевому відділенні "Партії регіонів", а сестра судді - Наталія, також у Калуші була членом "Нашії України".

Під колесами "Автомайдану"

Початком кінця стрімкої кар'єри судді стали події Майдану. 29 грудня 2013 кілька сотень автомобілів "Автомайдану" попрямували до резиденції Януковича "Межигір'я". За підсумками співробітники ДАІ виписали близько 650 протоколів про порушення водіями ст. 122-2 Кодексу про адміністративні правопорушення ("Невиконання водіями вимог про зупинку"). У багатьох випадках, водії навіть не знали, що їх намагалися зупинити, оскільки інспектора ДАІ часто просто переписували номери проїжджаючих повз автомобілів.

У січні 2014 року ці протоколи і рапорти стали масово надходити до судів, у тому числі і в Печерський суд. 9 січня того року в суді було здійснено автоматичний розподіл таких справ. Характерно, що вони розподілялися тільки на трьох суддів: Оксану Царевич (11 справ, по 9 справах суддя винесла рішення про позбавлення водіїв прав на шість місяців), Віктора Кицюка (п'ять справ, чотири з них закінчилися позбавленням прав водіїв) і Родіона Кірєєва (одна справа, повернуто в ДАІ на доопрацювання).

Серед тих, кого в січні 2014 року позбавила прав суддя Царевич, була підприємець, що працює в сфері IT Ольга Лугова, журналіст "Української правди" Оксана Коваленко, прес-секретар посольства Канади Інна Царькова. У більшості випадків, вина осіб, позбавлених прав, не була чітко встановлена судом, а багато хто, як Царькова або Коваленко, взагалі заперечували участь в автопробігу.

Як пізніше було встановлено слідством, існує велика ймовірність того, що розподіл за ст. 122-2 саме на цих суддів здійснювалося не просто так, оскільки з декількох десятків суддів Печерського суду, адміністративні справи були розподілені тільки на молодих суддів, які не відпрацювали ще й перших обов'язкових п'яти років. Людиною, яка здійснювала розподіл справ у Печерському суді, була сестра судді Кицюка, Людмила. Втім, повністю встановити всі деталі того, що відбувається тоді в суді, навряд чи буде можливо, оскільки голова суду Інна Отрош ще в 2014 році втекла з України, ймовірно в Росію.

Чому взагалі таке стало можливим, відомо зі свідчень у Генеральній прокуратурі колишнього голови Оболонського райсуду Києва Ірини Мамонтової, які вона дала у 2014 році в ході розслідування справи про тиск на суддів з боку Адміністрації Президента (витяг з протоколу допиту є в розпорядженні видання). Як випливає зі свідчень судді, в кінці грудня 2013 року Мамонтовій подзвонив тодішній керівник Головного управління з питань судоустрою АП Вадим Фесенко. Він повідомив, що скоро в суди надійдуть матеріали справ за ст. 122-2 щодо протестувальників, які треба буде швидко розглянути і винести рішення. Однак коли 17 січня 2014 року Оболонський райсуд розглянув перші такі справи і лише оштрафував учасників автопробігу в Межигір'ї, а не позбавив їх прав, в той же день Фесенко знову подзвонив Мамонтовій і зажадав від неї забезпечити саме позбавлення прав. "Мені повідомили, що я не можу належним чином організувати роботу суду, що мені необхідно визначити конкретних суддів, які будуть розглядати цю категорію справ", - розповіла Мамонтова в ГПУ. 20 січня Фесенко подзвонив їй знову і заявив, що "нагорі" незадоволені нею, і що на Мамонтову скаржаться співробітники прокуратури. Недовго думаючи Ірина Мамонтова пішла на лікарняний, а потім написала заяву про звільнення з посади голови суду. Після цього Оболонський суд, з новим головою, за даними адвоката Романа Маселко, позбавив водійських прав близько 40 громадян, а більше десяти заарештований за участь у заворушеннях.

Наприкінці 2014 – початку 2015 років саме ці події стали підставою для залучення Царевич до кримінальної відповідальності за ст. 375 КК ("Постановлення суддею завідомо неправосудного рішення"). За версією прокуратури, між суддями та працівниками ДАІ існувала змова. Суди повинні були позбавити прав як можна більше число порушників. При цьому більшість суддів закривали очі на те, що багато протоколів про порушення оформлялися недбало, з порушенням вимог, а співробітники ДАІ в суді не могли чітко пояснити, в чому полягало порушення. Кримінальне провадження щодо судді Царевич в даний час розглядається в Шевченківському райсуді Києва.

Коли проти Царевич було розпочато кримінальне провадження, прокурорам довелося витратити чимало сил, щоб повідомити їй про підозру. За словами джерела автора в судовій системі, знайомого з цією справою, вона будь-якими шляхами намагалася уникати зустрічі з прокурорами, під будь-яким приводом відмовляючись зустрітися з ними.

Фінал кар'єри

Рішення Вищої ради юстиції Оксана Царевич і її адвокат Сергій Демченко намагалися відтягнути щосили. Двічі засідання переносилося у зв'язку з хворобою судді, було заявлено безліч клопотань. Підсумкова розв'язка настала 15 вересня. Члени Ради юстиції визнали, що суддя Царевич при розгляді справ у січні 2014 року, порушила принцип презумпції невинуватості, оскільки позбавила прав людей, на підставі документів сумнівної якості і без чітких доказів їх провини.

Хоча суддя заявила, що серед тих, кого вона позбавила прав, ніхто не заявляв у суді про участь в акціях протесту, Рада юстиції її доводи відхилила, зазначивши, що до моменту першого рішення Царевич по справі Автомайдану (15 січня 2014 року, - ред.), про ситуацію з автопробігом в Межигір'ї і численними "проблемними" протоколами ДАІ вже було добре відомо, а суддя повинна була бути уважною. За звільнення судді у підсумку проголосували 13 членів Ради, а проти - тільки двоє.

Цікаво, що в суддівському співтоваристві, Оксана Царевич користувалася великим авторитетом навіть після того, як вона опинилася під слідством. У кулуарах з'їзду суддів у листопаді 2015 року, де суддя була делегатом від Печерського суду, багато суддів хотіли поспілкування з нею, закликали триматися і заявляли про солідарність з нею. Більш виважену позицію тоді зайняла Рада суддів, яка не стала відкрито заявляти про підтримку судді, оскільки багато її членів розуміли неоднозначність багатьох прийнятих нею судових рішень.

"Історія судді Царевич, як і багатьох молодих колег, кар'єра яких несподівано злетіла в останні п'ять-шість років і так само раптово обірвалася, показує, що не варто занадто сильно зближуватися з владою. Хто високо злітає, той боляче падає. Схоже, що багато хто судді у якийсь момент, просто не змогли протистояти спокусам зробити кар'єру, спираючись на владу, а не на свої професійні якості. Думаю, що багато з них справді бажали бути кращими і успішними, але не сильно вибираючи методи. Тепер багатьом з них доводиться відповідати за свою самовпевненість", - зазначив автору один з членів Ради суддів.