Максим Нефьодов: Ми намагаємося створити умови, в яких красти буде дуже складно
Нефьодов: стверджує, що завдяки впровадженню електронних закупівель будь-які махінації буде легко відстежити
18 листопада Кабінет міністрів погодив проект закону "Про публічні закупівлі", який дозволить перевести всі державні тендери в електронну форму. Чиновники очікують, що документ буде повністю прийнятий і підписаний президентом до кінця року, а перехід на нову систему розпочнеться вже з 1 січня.
Пілотна система електронних закупівель під назвою Prozorro стартувала в лютому 2015 року. По суті, це постійно оновлювана база даних, до якої підключені електронні майданчики приватних компаній. За весь час через них пройшло майже 25 тис. тендерів на суму 5,7 млрд гривень, а заощадити вдалося понад 400 млн гривень. Але це лише мала частина держтендерів, які проходять в країні.
Що ще належить зробити і як реформа держзакупівель позначиться на міжнародному іміджі України, в інтерв'ю РБК-Україна розповів заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Максим Нефьодов.
РБК-Україна: Скільки коштів, за вашими оцінками, зараз "відмивається" в процесі проведення державних тендерів?
Максим Нефьодов: Ми оцінюємо втрати в системі десь у 20%. Якщо брати дані за 2014 рік, то це понад 50 млрд гривень. Мова не тільки про втрати внаслідок прямої крадіжки, але і про неефективних закупівель. Всі звертають увагу, коли хтось купив щось за завищеною ціною. Але зазвичай, щоб вкрасти на гривню, проводиться закупівля на 10 гривень, тоді це не помітно на загальному тлі. Причому крадуть і школи, і лікарні - за дрібниці, а сума виходить ого-го!
Проконтролювати і покарати всіх і кожного неможливо, тому ми намагаємося створити умови, в яких красти буде дуже складно, але легко буде це відстежити.
У пілоті Prozorro ми використовуємо модуль бізнес-аналітики - програмне забезпечення, яке підключається до баз даних і перетворює інформацію в графічно зрозумілий вигляд. Можна побачити, хто що купив і скільки кому за це заплатив. Протягом півроку ми підключимо до бізнес-аналітики сайт tender.me.gov.ua, де зараз публікуються дані про всіх проведених державою тендерах.
Історично так склалося, що цей сайт веде ДП "Зовнішторгвидав" (ЗТВ) і буде вести ще, як мінімум, рік для забезпечення сумісності і плавного переходу всіх процесів і користувачів.
РБК-Україна: "Зовнішторгвидав" - досить проблемне підприємство, яке вважають дуже корумпованим...
Максим Нефьодов: Так і було. Але ми скоротили значну частину персоналу, змінили керівництво. Тепер там новий директор, Олександр Наход. З попереднім ми розлучилися. Він з нами судився і намагався відновитися, але буквально на днях ми уклали мирову угоду і врегулювали всі спірні питання.
Колишніх співробітників там досить багато, так як на балансі підприємства є друкарня. Ми її закриваємо і сподіваємося або продати (але з цим є непереборні бюрократичні складності), або здавати в оренду. Тому що ніякого відношення до профільної діяльності ЗТВ друкарня не має.
В найближчому майбутньому на базі "Зовнішторгвидава" ми повинні розгорнути програмний код системи Prozorro. Спочатку ми цього не зробили саме тому, що діяльність підприємства викликала багато питань.
Зараз код розгорнуто на базі українського представництва міжнародної організації Transparency International. Вона також подала заявку на реєстрацію торгового знаку Prozorro, який переоформлюється на ЗТВ.
РБК-Україна: Зараз до Prozorro підключено шість майданчиків: SmartTenders.biz, Public-Bid, е-tender.biz, Newtend, Prom.ua і "Держзакупівлі онлайн". Чи є ще бажаючі?
Максим Нефьодов: Так, ми сподіваємося, що на початку грудня підключиться сьомий майданчик, "ПриватБанк", а до кінця першого кварталу наступного року таких майданчиків буде вже 10.
РБК-Україна: Щоб взяти участь у тендері на суму понад 35 тис. гривень постачальник повинен заплатити майданчику 175 гривень. Куди потім йдуть ці гроші?
Максим Нефьодов: Частина зібраних грошей майданчики залишають собі, а частину будуть відправляти нам як центральній базі даних (ЦБД). ЦБД, в свою чергу, буде використовувати ці гроші для оплати хостингу, підтримки свого колл-центру, забезпечення захисту інформації, доступу до реєстрів даних інших органів. Ми реалісти і розуміємо, що грошей з бюджету не отримаємо, зрештою, країна в стані війни.
За попередніми оцінками, утримання ДП "Зовнішторгвидав" обійдеться в суму до 20 млн гривень на рік. Сума залежить від того, яке навантаження візьмуть на себе майданчики, а яка залишиться нам.
При цьому ми категорично проти того, щоб на самій системі подачі тендерів можна було заробляти. Ми спеціально встановили тариф набагато менше, ніж в інших країнах. Для порівняння, у Грузії платить і замовник, і постачальник - по 30 доларів за тендер.
Крім того, плата за підключення дозволяє вберегтися від надмірного тендерного спаму (подання тисяч фіктивних пропозицій). Її розмір буде переглядатися - граничні тарифи має встановити Кабмін.
РБК-Україна: Якщо майданчики не зможуть заробити на заявках, який сенс їм тоді підключатися до Prozorro?
Максим Нефьодов: Вони розраховують заробляти на додаткових послугах. Це можуть бути послуги по зберіганню тендерного забезпечення або платна підтримка, аналіз цінової кон'юнктури, рейтингування постачальників, платна ідентифікація постачальників (щоб постачальнику не треба було кожного разу показувати документи). Це можуть бути платні додатки для різних пристроїв, інтеграція з корпоративними системами постачальників. Варіантів безліч. Я впевнений, що люди, які займаються торгами на стороні майданчиків, обов'язково щось придумають.
РБК-Україна: Через який з майданчиків проходить найбільше тендерів?
Максим Нефьодов: Не можу сказати точно. Але з того, що ми бачимо, ні в один момент часу ні на один з них не припадає більше третини.
РБК-Україна: Представники деяких майданчиків скаржаться, мовляв, чиновники просувають Prom.ua: дзвонять, наприклад, в міськадміністрації і закликають підключатися саме через цей майданчик...
Максим Нефьодов: Я запевняю, що ніхто не може так дзвонити. Більше того, ми категорично рекомендуємо замовникам і постачальникам користуватися більше ніж одним майданчиком. Ми опрацьовуємо питання інтероперабельності між майданчиками: щоб тендер, розпочатий на одній з них, можна було закінчити на інший. У будь-якому випадку, кожен тендер, чи заявка, що подана на одному з майданчиків, видно і на всіх інших.
РБК-Україна: Яка вартість участі в проекті для таких майданчиків?
Максим Нефьодов: Ті майданчики, з якими система стартувала, скинулися на загальну справу по 10 тис. доларів. Стільки ж платять і нові учасники - ми вважаємо, що це справедливо. Цей платіж - це якесь мінімальне підтвердження серйозності намірів. Для будь-якого працюючого бізнесу ця сума не критична, і ми її розглядаємо, скоріше, як певний символічний внесок.
Цей внесок вже давно не є основним джерелом фінансування системи. На щастя, її підтримують донори - це USAID через WNISEF, які дали 200 тис. доларів кількома траншами. Це GIZ, які дали 70 тис. євро - 60 тис. євро грошима і 10 тис. євро у вигляді офісного обладнання, а також ЄБРР, Світовий банк, фонд "Відродження".
РБК-Україна: Хто розпоряджається донорськими грошима?
Максим Нефьодов: Технічно гроші заходять на українське представництво міжнародної організації Transparency International. Це робиться для того, щоб підняти рівень довіри донорів та громадськості. Тому що, якщо грошима буде розпоряджатися, наприклад, особисто Максим Нефьодов, всі будуть думати, що Максим Нефьодов на них купує собі краватки. Недовіра людей до держави є зрозумілою, тут у мене немає ніякої образи або нерозуміння.
Після того як гроші потрапляють на рахунок, Transparency International пропускає їх через свої тендерні процедури. Наприклад, зараз оголосили тендер на розробку нового сайту державних закупівель. Крім того, є так званий Steering Committee (керівний комітет), куди входять представники від нашого департаменту, від донорів і майданчиків, від Transparency International. І комітет теж контролює використання цих грошей.
РБК-Україна: Існуючий сайт Prozorro розроблявся волонтерами - Мирославом Опиром і його компанією "Група Квінта". На даному етапі за свою роботу вони отримують якісь гроші і, можливо, будуть підтримувати систему в майбутньому. Чому вибрали саме їх і чому без конкурсу?
Максим Нефьодов: Ми проходимо період інституціоналізації. Поки робиться пілот, його можна підтримувати зусиллями людей, що приходять, - того ж Мирослава, якому просто було цікаво щось робити. Тепер обсяг допомоги, що надають волонтери, перевищує розумну межу, що люди можуть зробити безкоштовно.
Крім того, нам потрібні гарантії. Коли запускається пілот, там бувають помилки - десь щось злетіло або хтось щось не так зробив. Але коли в системі знаходяться десятки тисяч тендерів і тисячі замовників, десятки тисяч постачальників, ми не можемо сказати "ой, вибачте, не вийшло". А волонтера ніщо не зобов'язує - він може захворіти, поїхати на весілля чи ще кудись, і система залишиться без підтримки. Тому, звичайно, ми йдемо шляхом переведення існуючих відносин в комерційну площину з жорстко прописаними взаємними зобов'язаннями. Або ж укладаємо договори з новими компаніями.
РБК-Україна: В цьому місяці Україна приєдналася до GPA - Угоди СОТ про публічні закупівлі. Що це нам дає?
Максим Нефьодов: Це великий успіх для України і української дипломатії. Учасники GPA - близько 45 країн. Членів Світової торгової організації (СОТ) майже в чотири рази більше. Отже, величезна кількість країн, що входять до СОТ, поки не приєдналося до GPA. Так ось, Україна, як член GPA може вступати в двосторонні переговори з цими країнами, торгуватися, домовлятися про відкриття ринку. Це додатковий "козир" для наших дипломатів.
Крім того, угода відкриває ринок держзакупівель країн-членів GPA для українських компаній. Багато хто з наших компаній навіть не замислювалися про участь у держтендерах, не кажучи вже про те, щоб це були тендери іншої держави. Але це колосальний ринок - 1,7 трлн доларів. Кожен день ці країни купують на мільярди.
Не можна розраховувати, що українські компанії відразу стануть отримувати величезні замовлення. Але шанси у них великі. Адже у держзакупівлях в будь-якій країні важливу роль грає ціна. А Україна, особливо після девальвації, в цьому плані дуже конкурентоспроможна. Особливо щодо простих споживчих товарів, які не вимагають особливих сертифікатів безпеки - ручки, папір туалетний папір, чашки, одяг, лампочки, ізоляція тощо.
Щоб невеликому українському виробнику потрапити, наприклад, в Wallmart, треба 25 кіл пекла пройти. Це потрібно вести багаторічні переговори, навіть якщо ви конкурентоспроможна компанія. Ринок держзакупівель, нехай навіть бюрократичний, але зрозумілий і доступний.
РБК-Україна: Де українським компаніям шукати дані про цих тендерах?
Максим Нефьодов: В кожній країні є ресурс, де публікується інформація про тендери. Наприклад, в Європі є TED.europa.eu. Там, можливо, не вийде подавати заявки, як в Prozorro, але інформація про тендери там є. Процедура подачі в різних країнах трохи відрізняється, але вона принципово однакова.
РБК-Україна: тобто, компанії повинні самі шукати ці тендери? Або ви плануєте зробити додаткову функцію в Prozorro?
Максим Нефьодов: насправді, в цьому плані Україна йде попереду планети всієї. Ми розглядаємо можливість того, щоб "підтягувати" інформацію, нехай навіть не з усіх 45 країн-учасників GPA. От якраз ведемо переговори з тим же TED, щоб наші компанії з'являлися у них і були видні іноземним замовникам, а ми у себе бачили їх тендери. Це завдання, яке поки не вирішене ніде в світі. Хоча технічно її можна вирішити.
Це як раз той випадок, коли Україна може стати лідером в держзакупівлях. Так ми і зараз один з лідерів по впровадженню електронних торгів. Ми є "модельної країною" для Open Contracting Partnership - ця організація вийшла з ініціативи Світового банку та займається відкриттям даних з держзакупівель. Наша від початку спочатку написана за їхніми принципами і форматами видачі даних.
Потреба в об'єднанні всіх світових тендерів в одному місці, безумовно, існує. Цілком можливо, що хтось в Україні її реалізує.
Розмовляла Вікторія Власенко
