Л.Кравчук: "В результаті газової війни значущість України в Європі повинна вирости".

Росія в газовому протистоянні з Україною зважилась на те, чого раніше не робила – повністю припинила транзит газу в Європу. Не стали на заваді навіть сотні мільйонів доларів недоотриманих грошей. Своїми думками про можливі причини і наслідки таких дій з РБК-Україна поділився перший Президент України Леонід Кравчук. РБК-Україна: Недавно новопризначений радник Президента, знаний нафтогазовий експерт Іван Діяк заявив, що основні цілі Росії у газовій війні – дискредитувати Україну в очах ЄС і здобути контроль над її газотранспортною системою. Як Ви би це прокоментували? Леонід Кравчук: Росія може дискредитувати Україну. Але і себе також. В даному випадку не можна говорити про втрати тільки однієї сторони - це втрати двох сторін. І це видно з європейської преси, з заяв європейських чиновників. Вони вже критично ставляться і до Росії, і до України. І високі чиновники Євросоюзу заявляють, що якщо подавати до суду – то і на Україну, і на Росію. А заволодіти українською трубою таким способом Росія не зможе. Тут нема відповідних механізмів. Треба пам"ятати, що газова труба – це велике національне багатство України. Але труба без газу втрачає свою вартість. Ми потрібні одне одному. Ми можемо прокачувати до 170 млрд кубометрів газу. Російські проекти – Північний і Південний потоки, які зараз будуються – разом матимуть пропускну спроможність 70 млрд куб. м. Враховуючи рівень споживання газу в Європі – а це не менше 500 млрд кубометрів газу щороку - Україна дуже потрібна Росії, щоб забезпечувати транзит. Тому нам треба шукати спокійно і виважено, без особливих амбіцій, як зробити так, щоб через українську територію, через українські газогони йшов російський газ. І відмовитися від пустих слів, заяв чи протестів. Я думаю, що нам варто повернутися до формату газового консорціуму. Це питання піднімалося ще, коли я був Президентом. Консорціуму в складі України, Росії, і європейських країн – споживачів газу. Це буде гарантія того, що наша газотранспортна система буде в прекрасному технічному стані - а вона зараз уже має багато проблем. Також це гарантія того, що наша ГТС не стане власністю Росії, тому що вся Європа не буде в цьому зацікавлена. Україна буде одержувати великі гроші, і мати великий авторитет у Європі. Це наша власність - вона нею і залишиться. І є всі юридичні механізми це забезпечити. РБК-Україна: Які ж все-таки цілі переслідує Росія, втрачаючи немалі гроші від припинення транзиту? Л.К.: Основна ціль – показати Європі, що без російського газу вона не обійдеться. Щоб Європейський союз не заважав будівництву Північного і Південного газопроводів. Щоб Європа зрозуміла, що альтернативи російському газу зараз для неї фактично немає. А в широкому глобальному плані – це великий політичний вплив на Європу. Росія хоче, щоб Європа так будувала свою політику в стосунках з нею, щоб ця політика не суперечила російським інтересам і на Сході, і на Заході. Росія територіально знаходиться значно ближче до Європи, ніж США, і, я не виключаю, що Росія хоче мати не менший вплив на Європу, ніж Сполучені штати. Якщо вона побудує цих два газопроводи – Північний і Південний, то додавши об"єми транзиту газу через них до тих об"ємів, які транспортуються через Україну, Російська федерація міцно візьме Європу в газові обійми. І ця енергетична залежність дала би Росії дуже широкий маневр в політичній, дипломатичній сферах, вона дала б їй можливість впливати на європейську безпеку. І на всі структури, які є в Європі – ЄС, НАТО і т.д. Цілі Росії дуже широкі, стратегічні. РБК-Україна: Як Ви вважаєте, вона їх доcягне? Л.К.: Я не думаю, що це питання вирішиться так просто. Взагалі, нам треба думати про свої інтереси. Україна тут буде відігравати дуже важливу роль. Цей конфлікт повинен дати сигнал Європі, що без України вирішувати такі важливі питання, як забезпечення енергоносіями, сьогодні не можна. З Україною треба рахуватись. Бо, наприклад, Франція, Німеччина – вони ж дивляться на Україну, а бачать Росію. Я думаю, в нинішній ситуації значення України в очах європейців має зрости. Безумовно, буде критика, буде невдоволення. Але в свідомості європейців має закарбуватись незаперечний факт,- що є така Україна, без якої не можна сьогодні вирішувати питання енергетичної безпеки або забезпечення газом Європи. А на рахунок Росії, важко сказати, чи зможе вона вирішити свої стратегічні цілі. Тут багато є факторів, які не дають можливість чітко прогнозувати - запаси газу, розвиток альтернативних джерел енергії. Але те, що така ціль поставлена, і вони до неї йдуть – це незаперечний факт. РБК-Україна: Чим, на Вашу думку, має закінчитися нинішня газова війна? Л.Кравчук: Завтра Юлія Тимошенко збирається їхати в Москву. Я би рекомендував їй відмовитися від цієї неприступної твердолобої політики – 201 дол. за тис. кубів і не більше. Не можна диктувати виробнику газу свою ціну таким способом. Ми маємо своє бачення, але тут повинна бути домовленість між продавцем і покупцем. Немає інших варіантів. Я думаю, вона має підписати домовленості з Росією, навіть якщо це не сподобається Президенту України чи ще комусь. Підписати той варіант, який на сьогодні є реальним, на який піде Росія. І підписати документи, які відкриють дорогу російському газу до Європи. Тому що Росія зараз втрачає, але вона законсервувала свої свердловини, вона в любий час їх відкриє і газ продасть. Це ж золотий товар. Їх втрати – виключно віртуальні. Тому нам треба погоджуватися на будь-які прийнятні умови. І тут має проявити самостійність уряд. Тому що саме він несе пряму відповідальність за економічну і за енергетичну безпеку країни. Президент дає доручення, президент може впливати, але якщо прем"єр-міністр не буде приймати самостійні рішення, то це не приведе до поліпшення ситуації. Це не вирішить головного питання для наших громадян. РБК-Україна: На яку ціну варто погоджуватись українській стороні? Адже цифра 450 дол. за тис. куб. м, яку зараз називає "Газпром", – це також нереальна ціна. Л.К.: Треба брати ту цифру, яку вони називали раніше – 250 дол. за тис. куб. м. РБК-Україна: Наскільки така ціна болюче вплине на українську економіку? Л.К.: Вплив матиме суттєвий. Але ж ви самі розумієте, що ціни 201 дол. немає ніде. 250 – це цифра, яку треба брати, іншої не буде. Наші урядовці стверджують, що нам на рік вистачить газу, але ж підприємства вже зараз не одержують газ. Дубина заявляє, що все буде - на побутовому рівні, скажімо, може і э можливість витримати до літа. Але нам треба продукцію випускати. Я би по такій ціні підписав. А газ треба економити. Чому на мазут не хочуть переходити? Тому що за мазут треба платити одразу, а газ включив – і він йде. Газ дешевий, і його просто спалюють. Треба шукати альтернативу. Треба переходити на мазут, треба краще використовувати вугілля, а газ економити. Немає ж іншого виходу – якщо у нас нема свого газу, то треба розумно використовувати те, що є. А бути впертими не варто. Коли ми приймаємо рішення, треба мати на увазі прикінцеві наслідки – чим це може для нас закінчитись. РБК-Україна: Інша важлива проблема для України, як і для всього світу – це фінансова криза. Які наслідки вона матиме для України? Л.К.: Наслідки дуже негативні. Зараз до світової фінансової кризу, яка має також свою специфіку в Україні, додається ще і газова криза. Підвищення ціни на газ, і все це протистояння дуже серйозно позначиться на термінах виходу нашої держави з економічної кризи. Хоча це дасть нам необхідність швидко структурувати нашу промисловість, швидко переходити до економії енергоносіїв, і т.д. Звичайно, криза позначиться на всіх негативно, але не треба думати, що криза – це тільки негатив. Криза – це ще і очищення. Очищення свідомості людей. Треба думати… Україна має друге місце у світі за запасами метану, але ж ми його не переробляємо, як належить. Треба шукати… Вчені пропонують дуже багато цікавих розробок, винаходів, які є просто українським ноу-хау, а їх не хочуть брати, тому що легше купувався газ. Тут не треба драматизувати, а треба сісти спокійно, взяти все, що в нас є, привести його в дію, і спокійно виходити з цієї важкої ситуації. РБК-Україна: Що би Ви порадили робити представникам влади у першу чергу для подолання наслідків кризи? Л.К.: В першу чергу треба, щоб уряд подав до Верховної Ради всі законодавчі акти, які вже є розроблені. Тому що без змін і доповнень до законів діла не буде. Далі, оскільки прийняти реальний бюджет ми не можемо, то треба ввести систему доповнення бюджету кожен місяць-два, залежно від ситуації. Ми маємо ввести режим суворої економії, у всіх сферах, без винятку. В адміністративній, в економічній, де тільки можливо. Кожна копійка має бути на рахунку. Ми маємо виставити на ринок те, що дає гроші, і контролювати, щоб не було людей, які на цьому заробляють. Я думаю, що нам потрібно в решті решт розібратися, хто в нас сидить на газовому ринку в Україні. Що це за посередники, що це за "РосУкрЕнерго"? Хто його кришує? Треба повичищати з українського ринку всі ці фірми-метелики, які заробляють гроші на україно-російських газових і не тільки газових відносинах. І обов"язково треба замінити тих людей в уряді, які не вміють працювати. РБК-Україна: А кого саме Ви вважаєте треба замінити? Л.К.: Я не хочу називати імен. Вони це знають самі, без мене. РБК-Україна: Останнім часом звучить жорстка критика в сторону НБУ, зокрема щодо його голови – Володимира Стельмаха. Як Ви оцінюєте його діяльність? Л.К.: Я зі Стельмахом працював. Він – професіонал. Що стосується критики - все має бути відкрито, щоб не було гри в один бік. Створили ж комісію в Верховній Раді, комісія хай зробить доповідь – і послухаємо тоді їх, послухаємо аргументи Національного банку. Головне - не наламати дров. РБК-Україна: Як Ви оцінюєте ініціативу Партії регіонів щодо відставки уряду? Л.К.: А хто прийде на заміну? Янукович? Нехай Президент вийде на люди, і скаже: "Я вважаю, що цей уряд неефективний, і якщо коаліція внесе кандидатуру Віктора Федоровича Януковича – я її подам до Верховної ради". Якщо парламент його підтримає - будь ласка. Але вони ж хочуть відправити уряд у відставку, не думаючи, що буде далі, не думаючи, хто прийде на звільнене місце. Адже приймати керівництво економікою країни в таких умовах ніхто не хоче. Тому такі ініціативи можуть остаточно поламати будь-яку систему управління країною. Може наступити повне безладдя. Тоді Президент призначить технічний уряд, візьме управління державою в свої руки – і ми матимемо абсолютно ясний крок в сторону протилежну до демократії. Зараз треба ставити до влади людей, які вміють працювати, і викинути тих, які не вміють. Тих, які залізли десь в якісь структури, якісь схеми, і в цих схемах живуть, багатіють. А люди бідують. РБК-Україна: У нас до всіх криз – газової, фінансової – додається ще і постійна політична криза. Як Ви вважаєте, який вихід може бути з цієї ситуації? Л.К.: Я думаю, що вже тільки вибори. Я сподівався спочатку, що вони приймуть рішення, які відповідають настроям людей. Але тепер бачу, що з цього нічого не вийде. Вони не здатні помиритись, вони зайшли вже дуже далеко. Тому треба просто пережити цей час, нічого не робити зараз, ніяких рішучих кроків - ні відставки уряду, ні дострокових виборів Президента чи парламенту. Треба в конституційні терміни прийти на вибори – і змінити владу. Хай люди самі приймають рішення. А пройдуть президентські вибори – там і буде видно. Якщо оберуть Президента, який не погодиться з цим парламентом, з його програмою, тоді треба провести дострокові парламентські вибори. Бо ця тяганина, ця війна між парламентом і Президентом – вона тільки шкодить Україні.