Кандидат у народні депутати на Кіровоградщині уникає призову до армії
Андрій Шпатько
У ході виборчої кампанії значна увага приділяється підтримці бойових дій на сході України. Кандидати особисто беруть участь в добровольчих батальйонах або організовують збір допомоги для армії.
Безумовно, їхня позиція не залишиться непоміченою для виборців.
Але коли тема війни використовується лише виключно для піару, а статус кандидата слугує причиною відмови від військового призову, це викликає не тільки питання, а й природну огиду.
Кандидат на Кіровоградщині в виборчому окрузі №102 Андрій Лаврусь у вересні отримав з військкомату повістку про призов на військову службу. Зі сторінок газет та телевізійних екранів не сходять його передвиборчі заклики щодо допомоги учасникам бойових дій в зоні АТО та необхідності вступу в добровольчі батальйони. Здавалося б, ось він шанс особисто взяти участь в бойових діях, повести земляків за собою. Але в армію цей молодий політик, на відміну від багатьох своїх ровесників, йти відмовляється.
Випадок, скажімо - кричущий, особливо, коли щодня ми стаємо свідками героїзму військових та добровольців, серед яких чимало і відомих депутатів та політиків, які перебувають у зоні бойових дій на сході України.
Цинізм і політика - нероздільні, - скаже дехто, коли це стосується Андрія Лавруся. Під час революційних подій 2013-2014 рр. він був активним учасником кіровоградського Майдану, а за сумісництвом працював помічником народного депутата Андрія Табалова, який став у парламенті "тушкою" - синхронно голосував разом із фракцією Партії регіонів в парламенті, зокрема, за антидемократичні закони 16 січня. Ці закони були спрямовані на жорстке придушення народних виступів. Поєднуючи зовсім несумісні поняття, по обидва боки ворогуючих сторін трудився теперішній кандидат в народні депутати Лаврусь.
Після закінчення трагічних подій, коли на вулицях вже намітився перелом на користь протестуючих проти влади біло-синіх, в пресі була розгорнута кампанія, що нібито кіровоградський Майдан фінансувався структурами "хлібо-булочного" магната. Метою публікацій була спроба відбілити "господарів" Лавруся від "регіонального" пилу та підготувати підгрунття для їхнього повернення в нові політичні реалії.
Щоразу, виступаючи на зустрічах з виборцями в Олександрівському районі, кандидат Лаврусь розповідає про підтримку земляків та кривить душею, бо вже давно переїхав жити до Кіровограду, подалі від місцевих проблем. Критикує колег-депутатів Олександрівської районної ради за те, що вони нібито не підтримали його ініціативу написати листа до Президента на підтримку АТО. Насправді ж депутати вважали, що у скрутний час краще ділом, а не словами допомогти обороноздатності. Вони разом з керівниками підприємств, установ та організацій зібрали та перерахували на благодійний рахунок підтримки військових більш 167 тис. гривень.
Як і з порядком про призов на військову службу, вірніше - ухиленням від призову, так і в інших випадках, Андрій Лаврусь з транспарантом "громадських" вимог, із закликами й гаслами намагається зіграти на почуттях виборців. Насправді він майстерно приховує справжнє обличчя "маріонетки", яку смикають за ниточки його справжні "господарі. Спекулюючи на смерті героїв, загиблих в зоні бойових дій на сході, він усього лише безсоромно ховається від армії за посвідченням кандидата в народні депутати.
Насправді відмова деяких кіровоградських "важковаговиків" балотуватися на майбутніх парламентських виборах, вбачає певний політичний розрахунок на місцеві вибори в 2015 р. Плани ці пов'язані з очікуваним розширенням владних повноважень місцевим органам. А зараз, як на тренувальному полігоні, "феодали" обкатують технології, розчищаючи дорогу до влади за допомогою "кишенькових лідерів". Як тут не згадати, що революцію роблять романтики, а плодами користуються негідники-псевдополітики, для яких існують лише особиста вигода і політичні уподобання "господарів".
