Кампанія Яценюка: кого веде у Раду "європейський прем'єр"
Валентин Гладких, кандидат філософських наук, політичний аналітик, спеціально для РБК-Україна
Quis custodiet custodes ipsos? - хто ж буде стерегти самих сторожів? Кожному, хто має владу та піариться в Україні на питаннях "очищення влади", варто було б відповісти на це непросте запитання, що мучило ще стародавніх римлян. На жаль, рівень свідомості та самосвідомості представників вітчизняної політичної еліти, як зелених молодиків, так і зрілих чоловіків, не дає "видатним державним діячам" змогу поставити собі дуже неприємний запитання: "А чи не від мене, власне, хотів би очистити владу український народ?".
Між тим, результати соціологічного дослідження "Партійна система України: особливості становлення, проблеми функціонування, перспективи розвитку", проведеного Центром Разумкова з 19 до 23 вересня 2014 в усіх регіонах України, за винятком Криму, свідчать, що 62% українців не бажають бачити в новообраному парламенті колишніх народних депутатів.
Беручи до уваги сказане вище, мимоволі задаєшся питанням: чи Арсеній Яценюк не бачив даних цього дослідження, чи орієнтується на решту 38% виборців? Інакше як і чим можна пояснити той факт, що у списку "Народного фронту", який виступає за очищення влади, виявилося так багато тих, від кого якраз і варто було б очистити владу?
Варіантом відповіді міг би, звичайно, стати архаїчний "міф про вічне повернення", вчасно розказаний Арсенію Петровичу кандидатом філософських наук В'ячеславом Кириленком, який встиг поміняти за свою політичну кар'єру стільки партій, що навіть найсучасніший калькулятор збився б з рахунку. Як би там не було, але в партії Арсенія Яценюка чимало людей, для яких, як і для В'ячеслава Кириленка, принципово важливо опинитися в парламенті чи уряді, оскільки нічого іншого, крім як дрімати в шкіряних кріслах, отримуючи винагороду, ці професійні демагоги просто не вміють.
Ще більш яскравими героями "міфу про вічне повернення на український політичний Олімп" є неабияк набридлі широким верствам населення Микола Мартиненко, Людмила Денисова, Арсен Аваков, Олександр Турчинов, Сергій Пашинський, Іван Васюник.
Та й сам Арсеній Петрович - риба далеко "не першої свіжості", висловлюючись мовою класика. Встиг наш "європейський прем'єр" попрацювати на різних відповідальних і, що дещо підозріло, виключно керівних посадах, ще з часів Леоніда Кучми. Тобто досвід у Яценюка чималий. Зокрема, досвід проводу в парламент "тушок". Згадаймо хоча б Батька і Сина Табалових, які не Духу Святому зобов'язані своїми депутатськими мандатами.
Чи не повториться і цього разу історія, лейтмотивом якої є фраза "гроші вперед", невідомо, але те, що, на відміну від народу, у "Народного фронту" є гроші і чималі гроші - це факт. Так, за свідченням начальника відділу моніторингу Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Дмитра Швидченка, "Народний фронт" розмістив тільки за минулий тиждень 12 годин агітаційного відео, значно випередивши за цим показником всіх своїх конкурентів.
Так само, як і більшість політичних сил, "Народний фронт" не встояв перед спокусою взяти в список учасників АТО, громадських активістів та журналістів. Тут вам і командир батальйону "Миротворець" Андрій Тетерук і командир батальйону "Дніпро" Юрій Береза. І, звичайно, "непохитний борець проти корупції" Тетяна Чорновіл, яка до того, як опинилася в списку "європейського прем'єра", встигла звинуватити багатьох зі своїх нинішніх соратників у причетності до корупційних схем і відсутності бажання реально боротися проти корупціонерів.
Але заради справедливості потрібно відзначити, що в списку Арсеній Яценюка є чимало людей, яких важко звинуватити в некомпетентності або продажності. Насамперед, це Лілія Гриневич, яка чимало зробила і робить для української освіти. Окремої уваги заслуговують гламурна блондинка Тетяна Донець, яка час від часу передає армії броньовані машини; висхідна зірка телеефірів Антон Геращенко, який плідно працює над своїм іміджем; міністр юстиції Павло Петренко, який не встиг вляпатися, принаймні, поки, в якісь гучні скандали.
Всю це різношерсту компанію веде в парламент під гаслом "сильна команда для важких часів "європейський прем'єр" Арсеній Яценюк. Правда, не зовсім зрозуміло, чи ці люди завжди там, де важко, чи то там, де ці люди, важко завжди.
Загалом, якщо Арсеній Яценюк вирішив здійснити політичне самогубство, то команду собі він зібрав "те, що треба". Куля в лоб, так куля в лоб.
