Кампанія Гриценко: кого веде у Раду "справжній полковник"
Валентин Гладких, кандидат філософських наук, політичний аналітик, спеціально для РБК-Україна
"У деяких людях є добро, у деяких - зло, а у деяких лише глисти"... Сказавши цю фразу, Фаїна Раневська навіть не підозрювала, що дає досить точну характеристику списків окремих політичних сил, які з усіх сил намагаються пролізти в український парламент. В яких списках є зло, виборці, слава Богу, після Євромайдану і війни на Донбасі бачать досить чітко. Набагато складніше зі списками політичних лідерів, в яких хотілося б побачити добро. Але на жаль... На жаль, у більшості випадків відсутність у списках явного зла зовсім не свідчить про наявність там добра. Найчастіше це є лише симптомом наявності політичних паразитів.
Дуже показовим у цьому відношенні список "Громадянської позиції" Анатолія Гриценка. Пробігаючи поглядом по списку кандидатів, висунутих "справжнім полковником", не чіпляєшся за одіозні, знайомі до болю прізвища. На жаль, це єдиний плюс, тому що в списку "першого непрохідного" погляд взагалі нема на кому зупиняти.
І це ж не так давно в "лідерах" "Громадянської позиції" ходили такі відомі і, м'яко кажучи, неоднозначні особистості, як нардеп III-V скликань Борис Беспалий, перший в історії незалежної України секретар Ради національної безпеки і оборони України Володимир Горбулін, заступник голови Народної партії, нардеп Сергій Гриневецький, нардеп IV скликання Олександр Морозов, депутат II і IV скликань Віктор Мусіяка та інші. Сьогодні народець подрібнішав. Що лише гостріше ставить питання щодо джерел фінансування "стійкого олов'яного солдатика".
В партії практично немає "впізнаваних" персонажів, крім самого Анатолія Гриценка. Та й він, взагалі-то, відомий "широкій публіці" переважно завдяки своїй епатажній і згубній звичці з певною періодичністю влаштовувати "внутрішньофракційні розборки" і писати заяви про складання з себе депутатських повноважень.
Досить цікавою у цьому плані є унікальна здатність "справжнього полковника", по-перше, помічати помилковість лінії партії тільки після того, як під її прапорами він потрапляв під купол парламенту; а, по-друге, зберігати депутатський мандат, всупереч своїм гучним заявам про його складання. Так-так, Гриценко жодного разу так і не зміг "перестати бути депутатом". Чи зможе людина, не здатна навіть скласти з себе повноваження депутата, щось змінити в парламенті - питання риторичне.
З іншого боку Анатолій Степанович завжди готовий звалити на свої плечі тягар відповідальності і що-небудь та й очолити. Безумовно, ця риса свідчить не про якусь там амбітність або, не дай Бог, нарцисизм, а виключно про лідерські якості і загострене почуття обов'язку людини, яка запам'яталася багатьом працівникам регіональних штабів "Об'єднаної опозиції" зразка 2012 року віп-агітатором, що полюбляв люксові номери, дорогі коньяки і сигари.
Безумовно, всі ці дрібні недоліки не применшують вміння пана Гриценка говорити правильні і потрібні речі. Щоправда, в цьому він мало чим відрізняється від інших українських політиків-демагогів-популістів, які так само, як і він, регулярно з'являються на тих самих телеканалах.
Гідними спадкоємцями у нелегкій справі "боротьби проти олігархів, корупції і т.д. і т.п." є "партнери" Анатолія Гриценка, лідери "Демократичного альянсу" Василь Гацько та Віталій Шабунін. Злі язики подейкують, що тут не обійшлося без домовленостей "спонсорів" "незалежних проектів", якими називають структури, близькі Рінату Ахметову. Тим не менше, питання про те, чому Анатолій Степанович вирішив співпрацювати саме з "Демальянсом", а не з будь-якою іншою новою політичною силою, "народженої революцією", поки що можна залишити до кращих часів.
А тим часом залишається лише констатувати, що від факту співпраці з Анатолієм Гриценком лідерів "Демальянсу", громадських активістів та незалежних журналістів, наприклад, Наталії Соколенко, яким раніше складно було дорікнути в заангажованості або продажності, виникає неприємне відчуття, схоже на те, коли випадково зустрічаєш на панелі доньку близького друга.
Наскільки помилковим було рішення нових лідерів, "народжених Євромайданом, громадських активістів і журналістів зіграти роль ракетоносія для виведення на орбіту політичного мотлоху, покаже майбутнє. А поки можна лише зробити припущення про те, що відсутність де-небудь явного зла зовсім не означає наявності там якогось добра. Отже, незалежно від результатів "Громадянської позиції" Анатолія Гриценка на майбутніх парламентських виборах, очікувати продуктивної та результативної роботи від політичних паразитів не доводиться.
