Кампанія Бойко: кого веде у Раду "енергетик"
Валентин Гладких, кандидат філософських наук, політичний аналітик, спеціально для РБК-Україна
Про "Опозиційний блок" хотілося б говорити тільки хороше... Як про небіжчика. Але оскільки за оцінками деяких "незалежних" і "непідкупних" "експертів" пацієнт швидше живий, ніж мертвий, нічого хорошого про цей політичний проект сказати, на жаль, поки не виходить. Та й що доброго можна сказати про найбільш одіозних постатей епохи режиму Віктора Януковича, відповідального не лише за тотальне розграбування країни, але й за криваві наслідки свого повалення?
Здавалося б, після "революції гідності" і втечі "вічно легітимного Президента" люди, що складають кістяк його режиму, вся пропрезидентська "біло-блакитна" рать "регіоналів" повинна була б, як мінімум, піти у політичне небуття. Але виявилося все зовсім по-іншому, або як співав Володимир Висоцький: "Нам здавалося, що земля померла, а вона тимчасово зачаїлася".
Рать колишнього Президента теж лише зачаїлася на час в похмурому царстві тіней, де її чомусь не стали шукати ані Генеральна прокуратура, ані СБУ, ані інші компетентні органи.
І ось напередодні дострокових парламентських виборів 2014 року "біло-блакитні" вирішили повстати з небуття. Більш того, "повсталі" намагаються взяти реванш. Між тим, будь-якій людині, знайомій з культом Вуду або хоча б з голлівудським кінематографом, повинно бути відомо: "ожилі" небіжчики-зомбі не бувають добрими, навіть якщо мають кумедний дурнуватий вираз обличчя, як у деяких спікерів "Опозиційного блоку".
Заради справедливості потрібно зазначити, що більшість кандидатів від "Опозиційного блоку" мають далеко не "добродушно придуркуваті" обличчя політичних паяців Михайла Добкіна, Нестора Шуфрича або Наталії Королевської. Навпаки, у більшості осіб представників "Опозиційного блоку" чітко проглядається ніцшеанська воля до влади, макіавеллієвський прагматизм і повне презирство до християнських заповідей. Родоначальник антропологічного напряму в кримінології та кримінальному праві італійський лікар-психіатр Чезаре Ломброзо відчував би себе вельми незатишно на зустрічі "опозиціонерів" з виборцями.
Втім, в Україні політика і великий бізнес знаходяться "по той бік добра і зла" і ніколи не були притулком для сентиментальних людей, схильних до споглядання, саморефлексії та пошуків відповіді на філософське питання: "Що таке добре, а що таке погано". В цьому плані Юрій Бойко, Вадим Рабинович, Віктор Новінський, Іван Мирний, Юрій Воропаєв, які успішно склали іспит на міцність і пройшли жорсткий природний відбір в кам'яних джунглях "дикого капіталізму", можуть бути в деякому сенсі навіть симпатичні, оскільки на відміну від натовпу трусів-пристосуванців, демагогів і популістів воліли б не "прогинатися під мінливий світ", а прагнули б прогнути його під себе.
Більше того, на відміну від "книжкових дітей", популістів і демагогів як старої, так і нової генерації, ці люди досить добре знають, "як сідає лава і шумить прибій", а головне - "почому в Одесі рубероїд". Коротше кажучи, якщо те, що жінки люблять "поганих хлопчиків" - правда, тоді "Опозиційний блок" може розраховувати на голоси українських виборниць.
Крім згаданих вище осіб, у списку "Опозиційного блоку" є чимало інших не менш цікавих персонажів. Насамперед, це колишній глава президентської адміністрації Сергій Льовочкін, якого небезпідставно вважають не лише "архітектором матриці режиму Януковича", але, одночасно, і людиною, причетною до падіння "диктатора". Загалом, політичним кредо Сергія Володимировича може вважатися фраза: "Вчасно зрадити - це не зрадити, це передбачити!".
Про політичну прозорливість Сергія Льовочкіна можуть свідчити "нав'язливі розмови" про його причетність до фінансування деяких альтернативних політичних проектів.
Втім, мистецтвом "розкладати яйця в різні кошики" володіє не тільки Сергій Льовочкін. Яйця по різних кошиках розклали практично всі українські олігархи, так що після виборів у виборців неминуче почнеться прозріння, коли вони побачать, як у гніздах "нових політичних, проєвропейських, демократичних сил, що виступають за радикальні перетворення", один за одним почнуть вилуплюватися пташенята-зозуленята.
Але це відбудеться трохи пізніше.
А поки слід зазначити, що в списку "Опозиційного блоку" потрапили не тільки самі олігархи Вадим Рабинович, Віктор Новінський, але й люди Ріната Ахметова - Тетяна Бахтєєва, Олександр Вілкул, Олексій Білий, Володимир Гусак. До речі, список "Опозиційного блоку" примітний ще й тим, що в ньому представлені люди Віктора Медведчука Тарас Козак, Ігор Шурма, Михайло Папієв. Причому останнього пов'язують ще і з ім'ям іншого опального олігарха Дмитра Фірташа.
Беручи до уваги те, що в "Опозиційному блоці" зібралося так багато, м'яко кажучи, небідних людей, здається кумедною передвиборна риторика цієї політичної сили, ліва за своїм змістом. Таке відчуття, що при всій різниці інтелектуальних потенціалів нинішнім українським олігархам не дає спокою слава Фур'є, Сен-Сімона і, врешті-решт, Енгельса, які, будучи великими капіталістами, боролися за права трудящих. Воістину, як багато в світі відбувається чудових речей.
Але у випадку з "Опозиційним блоком" хочеться вірити, що на майбутніх виборах дива не станеться і зовсім скоро про цей політичний проект можна буде говорити тільки хороше.
