Кабмін "тролять" толлінгом на постачання ядерного палива з РФ

Твердження про те, що в українському парламенті найвища в країні концентрація відчайдушних пройдисвітів, звучить нудно і буденно. Однак, стикаючись з результатами життєдіяльності окремих депутатів, іноді все ж не вдається утриматися від подиву і не вигукнути у розпачі: чорт забирай, а ось це вже за межею! Саме таку реакцію викликає так звана програма реформування атомно-промислового комплексу України до 2055 року, окремі питання якої викладені у додатку до депутатського звернення нардепа-радикала Артеменка на ім'я прем'єр-міністра Гройсмана. З тексту, який має у своєму розпорядженні видання, випливає, що голові уряду на повному серйозі пропонують домовлятись з росіянами про використання сумнозвісної ще з 1990-х толлінгової схеми постачання російського ядерного палива на українські АЕС. Паралельно пропонується згорнути співпрацю оператора українських АЕС – НАЕК "Енергоатом" з компанією Westinghоuse, яка вже забезпечує диверсифікацію джерел постачання ядерного палива в нашу країну та закрити проект будівництва в Україні власного Централізованого сховища для відпрацьованого ядерного палива. Щоб було зрозуміліше, що це означає для вітчизняної електроенергетики, уявіть собі, що хтось запропонує українській владі здати контрольовані ВСУ території Донецької та Луганської областей сепаратистам, погодитись з анексією Криму та відновити переговори з Москвою про приєднання до Митного союзу РФ, Білорусі та Казахстану.

Провокатори-реформатори

Для того, щоб з паном Артеменком усе відразу стало зрозуміло, достатньо нагадати, що він є звичайним шахраєм, який на початку 2000-х мав отримати 10 років за повністю доведеним злочином, але був відпущений на поруки через нібито невиліковну смертельну хворобу. Матеріали слідства легко знайти в інтернеті, наприклад, тут.

Десь біля року тому Артеменко несподівано зацікавився атомною енергетикою, до цього він жодного стосунку до неї не мав. Ось один з його постів у Фейсбуці.

"Ми повинні негайно реформировувати атомну галзуь, або вона просто зникне в найближчі 7 років", - пише автор від власного імені, а нижче подає посилання на статтю з глибин інтернет-каналізації під назвою "Україна на порозі масштабної ядерної катастрофи: будь-яка АЕС може взірватись коли завгодно". І як нормальній людині сприймати такі закиди від народного обранця - з одного боку "вона зникне через 7 років", а з іншого "вибухне коли завгодно", шизофренія та й годі.

Раніше Андрій Артеменко взагалі постив фейкові новини про аварії на українських АЕС, інспіровані нашими заклятими друзями з Заходу, але потім все ж таки видалив їх зі своєї сторінки. На тому можна було б ставити крапку, а також жирний хрест на прізвищі соратника Ляшка, адже вочевидь ми маємо справу із безсоромним провокатором, якій поширює відверту брехню, нехтуючи інтересами держави та залякуючи власних виборців.

На жаль, все не так просто. Текст, надісланий Артеменком на початку вересня на розгляд уряду, все ж таки потребує пояснень, але почнемо трохи здалеку.

"Програма реформування атомно-промислового комплексу України", яку Артеменко суне до Кабміну, вже спливала у ЗМІ. До останнього часу вона була відома лише тим, що її текст ніхто не бачив. Так, 19 серпня 2016 року в інформагентстві УНІАН відбулась прес-конференція на тему "Стан атомної енергетики в Україні. Шляхи вирішення проблем". Серед учасників заходу, окрім Артеменка, був заявлений ще більш знаний "фахівець" в атомній енергетиці - позафракційний депутат ВР Андрій Деркач. (До речі, презентувати будь-яку ініціативу, тим більше в атомній енергетиці, за допомогою тандему Деркач-Артеменко це настільки ж безглузда ідея, як пропонувати адекватній людині їсти млинці з лопати).

На жаль, в останній момент Артеменко з Деркачем, так би мовити, з теми зіскочили, залишивши відбувати номер двох пенсіонерів від атомної енергетики: колишнього директора ЧАЕС Михайло Уманця та такого собі фахівця з наукового забезпечення діяльності атомної енергетики Анатолія Чернова. Саме вони, хоча і дуже плутано, розповіли журналістам про зміст програми реформування атомної галузі, нібито підготованої групою авторитетних науковців. Наразі, окрім цих двох товаришів, ніхто участь у цій групі так і не підтвердив.

На прохання журналістів підказати де можна ознайомитись з текстом програми Чернов та Уманець несподівано заявили, що громадськості ще зарано її бачити, мовляв, занадто складні речі там викладено. "Кому треба, вже все знають", - безапеляційно відповів Михайло Уманець. Натомість, він дав можливість уявити глибину власного проникнення в поточні проблеми атомної генерації, повідомивши, що, на його думку, найбільш ефективним менеджером, який би міг очолити атомну енергетику країни, є Станіслав Дямінов.

Треба визнати, що ця заява справила глибоке враження на людей, які знайомі із прізвищем Дямінов, дехто з них почав дивитись на пана Уманця із помітним співчуттям. Але більшість з журналістів, присутніх на прес-конференції, перепитували один в одного: а хто такий цей Дямінов? Нічого дивного – діяльність Станіслава Дямінова на ниві атомної енергетики припала на середину 1990-х – початок 2000-х років. І якщо шлейф гучних скандалів, який тягнеться за Андрієм Деркачем ще дає можливість молодим журналістам чітко ідентифікувати цього персонажа, то Дямінова знають лише ті, хто був у вирі подій у лихі 90-ті. Дуже довго про нього взагалі не було нічого чутно, але у 2015 році у пресі з’явились чутки, що окремі сили в уряді просувають Дямінова на посаду президента НАЕК "Енергоатом". Повірити в це було досить важко, адже останні роки Дямінов відсиджується у РФ.

Д'ефективний менеджер

Харків’янин Дямінов - класичний висуванець зразка 1990-их: у 1989 - 1990 роках він працював у кооперативі "Зоря", у 1990 - 1991 роках заступник директора з маркетингу "Харківтракторозапчастина", у 1991 році Дямінов створює та очолює АТ "Станк"). Завдяки родинним зв’язкам з одним з керівників Запорізького алюмінієвого комбінату (ЗАлК), очолювана Дяміновим фірма "Станк" отримала квоти на експорт алюмінію. Саме з цього почалось впровадження толлінгової схеми на постачання з Росії ядерного палива для Запорізької АЕС, один з блоків-мільйонників якої був повністю орієнтований на забезпечення потреб ЗАЛКу в електроенергії.

Все було досить примітивно: "Станк" по-суті взяв в оренду один з блоків ЗАЕС, який поставляв електроенергію на алюмінієвий комбінат, а за валюту, отриману від експорту алюмінію за кордон, фірма Дямінова купувала в Росії паливні збірки для ЗАЕС. Тобто мова йде про звичайний бартер, але під більш-менш гідною назвою – толлінг. До чого призвів бартер та вексельні схеми в українській електроенергетиці 90-х, розповідати можна довго, варто лише нагадати, що штучно створені борги тих часів досі стають приводом для судових позовів до НАЕК "Енергоатом", завдаючи юристам компанії неабиякого клопоту. Зокрема, у 2016 році рахунки компанії були півроку частково заблоковані саме через позов, який базувався на шахрайських схемах з далеких 90-х.

Дямінов зі своїм толлінгом бавився недовго: вже у 1996 році його діяльністю зацікавився корифей української корупції Павло Лазаренко, і наш герой був змушений виїхати до Росії, залишившись у боргу практично перед усіма своїми партнерами.

Але найсмішніше те, що відбувалось із Дяміновим у Росії. Ось що можна прочитати у матеріалах Комісії Державної думи РФ з боротьби із корупцією, оприлюднених у лютому 2001 року:

"Наказом Мінатома Росії від 2 лютого 2000 № 60 нібито для здійснення толлінгових схем з Вірменією та іншими республіками колишнього Союзу РСР (фактично експорт тепловиділяючих збірок) створено Державне унітарне підприємство (ДУП) "Средмашенерго" зі статусом експлуатуючої організації (відповідальної за ядерну і радіаційну безпеку при поводженні з ядерним паливом), директором якого призначено 30-річного Дямінова С.Г. За отриманими даними, очолюючи фірму "Станк", Дямінов активно займався розрахунками українських АЕС за поставлене з Росії ядерне паливо (ЯП), все виробництво якого знаходиться в РФ. В результаті цієї діяльності АТ "Станк" залишилась винною виробникам ЯТ (в той час вони об'єдналися в концерн ТВЕЛ) близько 12 млн доларів США. Дямінов виїхав з України, вивізши сім'ю за кордон, а борги взяло на себе українське об'єднання АЕС "Енергоатом" (НАЕК "Енергоатом" було створене у 1996 році, - ред.)".

Після цього уривку можна припустити, що Дямінова в Росії прийняли як зазвичай приймають шпигунів після провалу – забезпечили теплим місцем та надали можливість продовжувати експерименти з толлінговими схемами, наприклад з Вірменською АЕС. Але не на того натрапили.

"У 1998 р. Дямінов заснував у місті Курчатов (Курська АЕС) підприємство "Енергоімпекс". Вже будучи директором ДУП "Средмашенерго" він уклав з Ленінградською АЕС через "Енергоімпекс" договір від 1 червня 2000 року про постачання за прості векселі на суму 360 млн. руб., обмінені в цих цілях на векселі ВАТ "Машинобудівний завод", ядерного палива для ЛАЕС. Зобов'язання не були виконані, ЯП не поставлено. В результаті тривалих розглядів ЛАЕС з великими труднощами вдалося повернути свої активи. У вересні 2000 року Дямінов був звільнений з Мінатома Росії "за власним бажанням", - повідомляється у доповіді того ж антикорупційного комітету Держдуми РФ.

І невже пани Уманець та Чернов не знали про те, що "ефективність" Дямінова коштувала Енергоатому 12 мільйонів доларів, і сталось це саме тоді, коли українські атомники потерпали від тотальних неплатежів за відпущену електроенергію?

Довічний бан без права створення нового аккаунту

Скоріш за все, це жарти Андрія Леонідовича Деркача, відомого своїм КДБістським минулим. Саме КДБ можна вважати одним з родоначальників загальновідомого сьогодні у соцмережах явища під назвою троллінг. Як повідомляє нам «Вікіпедія», троль намагається представити себе типовим користувачем, який розділяє спільні інтереси і проблеми групи або спільноти, при цьому зміст його повідомлень (постів) є навмисно шкідливим та брехливим. Таким чином тролі сприяють швидкому зниженню довіри до тієї чи іншої теми або спільноти. Дуже схоже на поведінку Деркача, адже він на кожному перехресті кричить про занепад атомної генерації, тоді як будь-який професіонал-атомник прекрасно знає, що саме Андрій Леонідович за часів свого керівництва "Енергоатомом" трохи не занапастив галузь, намагаючись переформатувати її під власні бізнес-інтереси та російські забаганки.

Нарешті прийшов час перейти до тексту програми реформування, або точніше до її скороченого варіанту, викладеного у зверненні Артеменка. З нього відразу видно, що він складається з переліку реальних програм, які розробив та впроваджує сам НАЕК "Енергоатом". До них додано кілька перспективних проектів, типу будівництва в Україні ректорів за канадською технологією CANDU. Але на цьому тлі першим питанням йде тема постачання ядерного палива. "Опрацьована прозора та законна, в т. ч. з пункту бачення МАГАТЕ, процедура постачання ядерного палива на АЕС України у найближчі 10 років (зі зняттям напруги у стосунках з РФ)", - йдеться у програмі.

Далі повідомляється, що до участі у толлінговій схемі планується залучити швейцарсько-нідерландську компанію Vitol, яка є одним з провідних міжнародних гравців на ринку нафти та нафтопродуктів. Цікаво що історія цієї компанії рясніє білими плямами, а про її голову Яна Тейлора кажуть, що він готовий вести справи із тими, від кого інші компанії намагаються триматись подалі. Ну то таке, можливо Vitol насправді зацікавився ядерною енергетикою України, хоча на сайті компанії про Україну можна знайти лише одне повідомлення від 2012 року. Стосується цей прес-реліз співпраці з групою EastOne Віктора Пінчука у сфері видобутку газу в Україні.

Далі Кабміну пропонується, що Vitol, уклавши з Енергоатомом контракт на 5 років, буде за власні кошти закуповувати для українських АЕС ядерне паливо російської компанії "ТВЕЛ". При цьому окремо уточнюється, що обсяги закупівель палива розраховуються з необхідності виробництва щонайменше 90 млрд кВт-год. електроенергії на рік. Тобто мова йде по повну відмову українських АЕС від палива американської компанії Westinghouse, яким вже частково завантажені два з п’ятнадцяти енергоблоків наших АЕС, а найближчим ще для одного енергоблоку паливо вже поставлено. Справа в тому, що 90 млрд кВт-год це і є середній показник виробництва електроенергії українськими АЕС за один рік.

На цьому місці російські виробники палива мають зняти капелюха та схилившись простягнути руку авторові наведеного пасажу.

Компанія Westinghouse все ж таки згадується у тексті, але виключно, як постачальник палива для новозбудованих в Україні реакторів типу CANDU. "Бінго!", - кричать американці – "Нарешті дочекались, а то 10 років доводили конструкцію збірок для українських реакторів ВВЕР-1000, вже втомились чекати, коли ж нам запропонують канадський реактор".

Про те, коли в Україні з’являться канадські реактори, щоправда, нічого не говориться, але до чого такі дрібниці. Натомість в документі повідомляється, що з урядами США та Канади вже все обговорено та узгоджено, навіть інвестиції в будівництво пристанційних сховищ для відпрацьованого ядерного палива (ВЯП), мовляв створення Централізованого сховища для ВЯП несе загрозу аварій.

І знову лунають аплодисменти, але це вже американська компанія Holtec вітає своє звільнення від багаторічної роботи за проектом українського ЦСВЯП і бажає "Енергоатому" всього найкращого у співпраці з Росатомом у сфері переробки та зберігання відпрацьованого палива.

А як же пристанційні сховища, вони ж мають замінити проект ЦСВЯП? А ніяк, бо це ще роки проектно-вишукувальних робіт, на час яких вітчизняна атомна генерація буде залишатись у стовідсотковій залежності від РФ.

В програмі пана Деркача ще багато сюрпризів для російських товаришів, але ну їх до біса, досить і наведеного вище, щоб пересвідчитись: автори документу мають українських урядовців за ідіотів. А раз так, то і відповідь з боку Кабміну має бути симетричною.

В інтернеті тролей банять, нажаль у випадку з Артеменком і Деркачем такої можливості немає, але хоча б повідомити їм, що їхня програма реформування буде використана як тест на профпридатність при прийнятті на роботу до прес-центру НАЕК "Енергоатом" цілком можна.