К.Куликов: "Без добровільного сприяння аферистів повернути гроші інвесторам "Еліта-центр" неможливо".

Екстрадиція до України головного підозрюваного в організації афери "Еліта-центр" викликала новий сплеск суспільного інтересу до цієї справи. Втім, обдуреним інвесторам це навряд чи принесе щось істотніше, ніж моральне задоволення. РБК-Україна вдалося з'ясувати деталі пошуку, затримання і висилки одного з можливих організаторів цієї резонансної афери у колишнього керівника бюро Інтерполу в нашій країні, народного депутата Кирила Куликова. РБК-Україна: Яким чином ви брали участь в пошуку і затриманні Волконського-Шахова? Кирило Куликов: Афера ця спливла в січні 2006 р., коли ця мильна бульбашка - "Еліта-центр" - лопнула дуже різко. Маса людей, викинутих на вулицю, паніка, всі газети пишуть про те, що відбулося… І це була дуже цікава ситуація в контексті виборів 2006 р. Оскільки, по моєму, саме ця афера істотно вплинула на провал виборчої кампанії тодішнього мера Омельченко. У нього був найвищий рейтинг, але вибори він все-таки програв. Але це так, ліричний відступ… Ця справа знаходилася в компетенції Міністерства внутрішніх справ. Я тоді очолював Національне бюро Інтерполу в Україні. Дуже багато хто плутає, називає його представництвом Інтерполу. Але це - Національне бюро Інтерполу, структура МВС, де керівники призначаються безпосередньо нашим міністром внутрішніх справ. А генеральний секретаріат Інтерполу і центральна база даних Інтерполу знаходяться в штаб-квартирі організації, в місті Ліон (Франція). І саме наше бюро, українське бюро здійснювало координацію міжнародного розшуку злочинця. РБК-Україна: З чого починалося розслідування? К.К.: Коли ми приступили до роботи над цією справою, ми зіткнулися з тим, що про головного фігуранта – Волконського, нам практично нічого не відомо. Він був цілком публічною людиною, достатньо популярною в середовищі так званої "золотої молоді", дітей сильних світу цього. А фактично виявилось, що ми нічого про нього не знаємо. Більше того, виявилось, що Волконського як такого взагалі юридично не існує. Наші співробітники почали перевіряти по базах даних – але такої людини немає. Куди він відлетів – не зрозуміло. Швидко зібрався, ні з ким не попрощався, і відлетів. Та і не збирався навіть особливо, буквально зник з однією спортивною сумкою. А далі почали з'ясовуватися дуже цікаві речі. Волконського охороняли співробітники "Беркута". Питаємо у них: - Що ви про нього знаєте? – Нічого. – Що він при вас говорив по телефону? – Нічого. Як з'ясувалося, коли Волконський, будемо його по старій пам'яті називати так, їхав в машині, і йому потрібно було поговорити по телефону, він зупинявся і виганяв з машини всіх людей. Показова особа. Або, наприклад, регулярно виймав з свого комп'ютера жорсткий диск і розбивав його. Все це ясно свідчило - не все так просто в цій справі. І при всьому цьому, він був вхожий до багатьох серйозних людей. Хіба що ледачий не дивився відео з вечірки за участю Волконського і багатьох нинішніх депутатів Київради. РБК-Україна: Але, не дивлячись на всі ці хитрощі, він же залишив якісь зачіпки? К.К.: Спочатку поступила інформація, що він громадянин Росії. Почали перевіряти – нічого знайти не можемо. Довго не могли зрозуміти, хто він такий і що з себе представляє. Дуже довго шукали, довго думали, потім з'явилася маленька зачіпка. Волконський, незважаючи на те, що жив на широку ногу і ні в чому собі не відмовляв, власності ніякої не мав. Все було оформлено на інших людей. Ми почали перевіряти цих людей, і виявилось, що всі вони живуть за межами України. Довелося відправити наших співробітників у відрядження до Казахстану. Ті вийшли на одну людину, яка, як потім виявилось, є родичем Волконського. У нього нам і вдалося з'ясувати, що Волконській - уродженець міста Кемерово, Російській Федерації. Наші співробітники поїхали відразу з Казахстану в Кемерово. Поїхали, до речі, два фахівці, замначальника Подільського РВВС Києва і начальник відділу нашого бюро Інтерполу, які, по-моєму, відмінно відпрацювали, і те, що надалі ця людина була все-таки затримана, є багато в чому результатом їх роботи. Крок за кроком, по маршруту Казахстан – Кемерово – Москва - Санкт-Петербург, велося розслідування. Наші люди об'їхали практично половину колишнього Радянського Союзу. І підтвердили - це хлопець зовсім не простий. Він мав досвід роботи в правоохоронних органах, був членом одного із злочинних угрупувань, яке активно діяло на території Санкт-Петербургу в середині 90-х. На цьому угрупуванні і на нашому персонажі зокрема числиться досить багато злочинів. РБК-Україна: Він притягувався раніше до кримінальної відповідальності? К.К.: Ми із здивуванням дізналися, що ця людина відбувала термін за злочин, але за іншими документами. Тобто, у нього є певний досвід перебування в "місцях не таких віддалених". РБК-Україна: За які злочини? К.К.: Злочин тоді був підробка документів, різні махінації з паспортами. За весь час роботи нам вдалося встановити тільки близько 10-15 паспортів, якими він користувався. На абсолютно різні прізвища. Волконський, Кайбулін, зараз вже всі і не пригадаю. Цілий ряд прізвищ, ряд паспортів різних країн – Росії, України, Ізраїлю і т.д. РБК-Україна: Як саме вдалося вийти на самого Волконського? К.К.: В результаті співпраці із спеціальним підрозділом міліції нашій групі вдалося встановити його відбитки пальців. А далі - справа техніки. Дані були передані в базу даних Інтерполу, а звідти - по всьому світу. І одного разу, при перетині Волконським швейцарського кордну, це спрацювало. РБК-Україна: Були якісь проблеми з його екстрадицією до України? К.К.: Після затримання події розвивалися виключно в юридичній площині. Абсолютно правильну позицію тут зайняла Генпрокуратура. Відпрацювала максимально ефективно, не даючи можливості цю тему яким-небудь чином афішувати, надавати гласності. У Швейцарії процес видачі і злочинців, і підозрюваних в здійсненні злочинів, достатньо довгий. Перше, що робить в подібному випадку людина, яку затримують, - заявляє, що його переслідують за політичні переконання. Починається розгляд - чи мають право його екстрадувати. Людину не можна екстрадувати в тому випадку, якщо йому, наприклад, загрожує страта. Або якщо його переслідують за релігійні переконання. І Волконський, звичайно ж, подав таку заяву. Оскільки він, завдяки обдуреним співгромадянам, людина небідна, він міг собі дозволити наймати достатньо серйозних адвокатів. І "писати губернія"… Коли ухвалюється рішення про екстрадицію, людина має право оскаржити це рішення. Спочатку в першій інстанції – суді кантону, потім в другій – апеляційному суді. Таким чином тягнули час. Ми при цьому всьому, звичайно ж, не просто сиділи і чекали. Постійно йшла робота у контакті з правоохоронцями Швейцарії. Ми їм постійно надавали всі необхідні документи, всю необхідну інформацію. І, видно, спрацювали достатньо ефективно, оскільки екстрадиція все-таки відбулася. РБК-Україна: Чи перешкоджав хтось в Україні проведенню екстрадиції Волконського-Шахова? К.К.: Коли почали слідство, почався галас про банківську таємницю. До речі, кредитні картки Волконському були видані одним з українських банків – Правексом. Ці картки часто спрацьовували в банкоматах різних країн. Втім, явних перешкод від яких-небудь структур в Україні не було. Робота велася дуже грамотно, все ретельно опрацьовувалося, тому рано чи пізно це мало вилитися в його затримання. РБК-Україна: Які успіхи в розшуку інших фігурантів справи "Еліти-центр"? К.К.: Ведеться розшук партнера Волконського, Олега Шостака, колишнього військового. Поки безуспішно. Поки нічого конкретного по цьому фігурантові сказати не можна. РБК-Україна: Тобто, всю цю аферу організували всього дві людини? К.К.: Ні, це були не дві людини. Для того, щоб здійснити таку аферу, повинна була бути і серйозна банківська підтримка, і серйозна підтримка з боку різних правоохоронних органів тощо. Ми з вами бачимо тільки вершину айсберга. Ми знаємо тільки близько 1700 сімей, які були обдурені. А айсберг має ще нижню частину. Існує маса людей, які купували там квартири і які просто не можуть задекларувати свої доходи. Це і чиновники, і правоохоронці - тобто ті, які просто не можуть озвучити, що вони постраждали. В усякому разі, коли ми його шукали, я завжди відчував, що за спиною хтось є. Його і бандити шукали, і приватні структури. Шукали всі. РБК-Україна: Наскільки можливо, що Волконський-Шахов всього лише "цап-відбувайло", а за аферою стоять зовсім інші люди? К.К.: Це точно не "цап-відбувайло". Це професійний злочинець. Людина, яка, чесно кажучи, спокійно могла б викладати предмет "легендування" в академії МВС або в школі розвідки. Він жив під легендою постійно. З 19 років він міняв біографію кожні півроку. З іншого боку, якщо подивитися на його кар'єру, займатися тим, чим займався він в Санкт-Петербурзі в 1995 р. і вийти сухим з води – для цього треба мати деяку вправність. Адже тоді все злочинне угрупування було затримане, а він втік. РБК-Україна: Які ще злочини, окрім "Еліти-центр", числяться за Волконським-Шаховим? К.К.: Були справи, але, звичайно ж, дрібнішого масштабу. За наявними даними, в результаті афери "Еліта-центр" він забрав більше 100 млн дол. Це дуже серйозна афера. Раніше він створював подібні схеми, тільки не такі великі. Першу схему він створив в Кемерово - це була афера з автомобілями. Він брав аванси за придбання в Європі автомобілів, але, звичайно ж, ніяких автомобілів згодом не було. Відносно Волконського було порушено з десяток кримінальних справ. РБК-Україна: Що за законодавством може загрожувати Волконському-Шахову? К.К.: Він звинувачується за декількома статтями, зокрема, привласнення, розтрата і заволодіння майном шляхом зловживання службовим положенням. Не кажучи вже про підробку документів, фіктивне підприємництво і т.д. Думаю, це буде досить серйозне покарання. Не найвища міра, оскільки в Україні найвища міра не передбачена, але покарання має бути серйозне. Одне але… Шкода український кримінальний процес не передбачає значного пом'якшення вироку у разі "видачі" обвинуваченим співучасника. В даному випадку це просто необхідно. РБК-Україна: Чи є зараз яка-небудь можливість розкрити рахунки Волконського і повернути, хоч би частково, гроші постраждалим? К.К.:. Відверто скажу, щоб хтось марно не сподівався, без його добровільного сприяння – це все нереально. Ряд рахунків арештований, але там були дуже незначні суми грошей. Тому і необхідно ввести норму, як в США, наприклад: віддав гроші, повідомив про спільника – під програму захисту свідків. РБК-Україна: Судячи з усього, нас чекає ще один гучний судовий процес… К.К.: За процедурою зараз суд має вибрати попередній запобіжний захід. Я думаю, це, швидше за все, буде утримання під вартою. У слідства накопичилося досить багато питань до головного підозрюваного, і одночасно, головного свідка, у справі "Еліти-центру". Є терміни, які передбачені карно-процесуальним кодексом. Після завершення слідства всі матеріали будуть передані до суду. РБК-Україна: Наскільки можна говорити про політичне підґрунтя цієї справи? А то якось дивно виходить, втік він напередодні одних виборів, примусово повернений до України відразу ж після оголошення інших… К.К.: Ця екстрадиція має таке ж відношення до новооголошених виборів, як політ людини на Місяць до страйків в Тибеті. Ця екстрадиція готувалася вже достатньо давно. І те, що вона здійснена зараз – це простий збіг. Іронія долі, і тільки. РБК-Україна: Недавно знову спливла тема ще однієї екстрадиції, опального прем'єр-міністра Павла Лазаренка. Як Ви вважаєте, наскільки це вірогідно? К.К.: Я, коли розповідаю про екстрадицію Лазаренка, весь час згадую старий анекдот. Єврей молиться в синагозі: "Господи, допоможи виграти в лотерею". Небеса розверзлись, і Бог говорить: "Абрам, ти хоч лотерейний квиток-то купи…". Для того, щоб здійснити екстрадицію, необхідно мати договір про екстрадицію. Це двосторонній договір, який Україна повинна укладати з кожною країною окремо. Так от, між Україною і США договору про екстрадицію не існує. Екстрадиція є виключно компетенцією Генеральної прокуратури. Працюють над його підготовкою і Генпрокуратура, і МЗС, і інші відомства. Це довгий, копіткий процес. До 2004 р. США не підписували цей договір, оскільки Україна вважалася країною, де можливі політичні переслідування. Після 2004 р. США відносилися до цього питання достатньо інертно, не дивлячись на деякі спроби української сторони. І мені так здається, що цей договір найближчим часом підписаний не буде. Тому про екстрадицію Павла Лазаренко говорити неможливо і крапка!