Ізраїль відмовив В.Ющенку в візиті через Голодомор
Ізраїль відхилив прохання Президента України Віктора Ющенка приїхати туди 5 травня на День катастрофи, який відзначається на згадку про загиблих євреїв під час Другої світової війни. Офіційно відмову в листі послу України Ігорю Тімофєєву пояснили нестачею часу для підготовки візиту В.Ющенка і напруженим графіком в.о. президента Ізраїлю Далії Іцик, передає "5 канал". В той же час, ізраїльська газета "Маарів" інформує зі своїх джерел про справжню причину відмови В.Ющенкові. МЗС Ізраїлю дізналося, що В.Ющенко в промові на ізраїльський день Катастрофи хоче провести паралель між Холокостом і Голодомором. Газета стверджує, що Ізраїль не хоче визнавати Голодомор геноцидом, щоб не псувати стосунки з Росією. Тим часом, Секретаріат президента повідомив, що за останні три місяці Адміністрація не надсилала до Ізраїлю жодних запитів про візит в цю країну Президента України. Про це сьогодні під час брифінгу повідомила керівник Головної служби інформаційної політики Секретаріату Президента Лариса Мудрак. За її словами, минулого року мав відбутися візит В.Ющенка до Ізраїлю, але він був перенесений на цей рік. Л.Мудрак повідомила також, що в даний час представники МЗС обох країн відпрацьовують дату візиту, який запланований на друге півріччя 2007 р. "Історія, яка виникла сьогодні, пов'язана з самостійними діями посольства України в Ізраїлі розглянути ймовірну можливість присутності Президента України на торжествах з нагоди національного дня - Дня катастрофи, який відзначають 5 травня", - сказала Л.Мудрак. За її словами, цього дня президенти багатьох країн беруть участь в цьому заході, тому і розглядалася можливість присутності там В.Ющенка. Л.Мудрак підкреслила, що ні про яку відмову у візиті В.Ющенка до Ізраїлю мова йти не може. Нагадаємо, що в січні ц.р. парламент Ізраїлю (Кнесет) обіцяв незабаром схвалити резолюцію і визнати голодомор в Україні 1932-33 рр. геноцидом українського народу. Зокрема, про це повідомляла лідер української опозиції Юлія Тимошенко під час свого останнього візиту до Ізраїлю. Ю.Тимошенко передала звернення БЮТ до парламентаріїв Ізраїлю з проханням розглянути питання українського голодомору. Про позитивні наміри Кнесета в цьому питанні Ю.Тимошенко заявила після зустрічі із згаданою вище Д.Іцик (тоді ще спікером Кнесету). Як відомо, Президент В.Ющенко наполягає на визнанні Голодомору геноцидом нації. З проханням сприяти визнанню Голодомору 1932-1933 рр. актом геноциду українського народу він має намір звернутися до лідерів іноземних держав. До кінця року, за дорученням Президента, повинен бути створений реєстр документальних джерел з тематики Голодомору, і проведена його інвентаризація. Особливу увагу Президент приділив поверненню історичних документів до України. Також планується, що меморіал жертв голодомору в Києві буде зведений до осені 2008 р. Центром меморіального комплексу повинна стати Національна книга пам'яті, до якої будуть внесені імена жертв Голодомору. У березні ц.р. В.Ющенко направив у Верховну Раду законопроект, згідно якому вводиться кримінальна відповідальність за заперечення голодомору, холокоста і геноциду. Таку норму пропонується прописати в змінах до Кримінального кодексу. Подібна практика є в багатьох європейських країнах, а в Україні може стати запобіжником спекуляцій навколо трагічних сторінок історії держави. Проте політологи скептично ставляться до ухвалення цього закону, принаймні до тих пір, поки у ВР більшість має проурядова коаліція. Нагадаємо, що 28 листопада 2006 р. Верховна Рада України прийняла закон про Голодомор 1932-33 рр. Документ визнає Голодомор актом геноциду українського народу і передбачає адміністративну відповідальність за публічне заперечення Голодомору. На сьогодні Голодомор в Україні визнали геноцидом 26 країн, серед яких США, Канада, Австралія, Грузія, Молдавія, країни Балтії. Проте в Москві відмовляються визнавати український Голодомор геноцидом на тій підставі, що схожі події відбувалися по всій території СРСР. У 1932-33 рр. з голоду померли мільйони українців, оскільки вони були позбавлені продуктів своєї праці внаслідок насильницької колективізації в сільському господарстві.
