ІТ-бізнес: що може стояти за компаніями з російським корінням
Останнім часом лунають заяви про те, що українська держава нападає на IT-бізнес, що розвивається і приносить в країну "живі" гроші. Айтіспільнота практично одноголосно стає на захист колег, а соцмережі стрясають гучні голоси "наших б'ють!"
Традиційно для України "наїзди" силовиків на бізнес пов'язують з рейдерством - діяльністю, спрямованою на привласнення чужого бізнесу з використанням владних повноважень. Рейдери стали візитною карткою режиму збіглого Віктора Януковича, родина якого за звичкою прагнула підім'яти під себе і відібрати все, що "погано лежало".
Багато бізнесменів позбулося тоді своєї прибуткової справи тому, що стали цікаві нечистим на руку правителям. Власників міняли заводи, фабрики та інші підприємства реального сектора економіки, який завжди був зрозумілий можновладцям старої закалки. Але інша справа - IT-сектор. Він не виробляє товарів, не продає їх в країні, не має високоліквідних засобів виробництва. Як "віджати" те, що не можна помацати і навіть усвідомити?
Проаналізувавши ситуацію з ІТ-бізнесом та інформацію, яка циркулювала навколо нього, можна зробити висновок, що нападкам з боку українських правоохоронців піддавалися далеко не всі айтішники. Топові українські IT-компанії, такі як EPAM, SoftServe, Luxoft, Ciklum та багато інших, стабільно зростають, платять податки і не мають проблем з державою.
При цьому найбільш гучні справи, в яких Україна протистоїть айтішникам, пов'язані з компаніями, які, за деякими даними, могли мати відношення до російських громадян. Першими в цьому ряду стоять Lucky Labs, до яких, за даними ЗМІ, за останній рік з обшуками приходили представники СБУ. Крім того, як повідомляє Forbes, Україна ще й внесла власників компанії в санкційний список. Для того, щоб розібратися в ситуації, звернемося до історії України, коли Крим не був анексований Росією, а на Донбасі панував мир.
Перші спроби відокремлення Криму від України вживалися місцевими проросійськи налаштованими силами ще на зорі української незалежності. У 1992 році Верховна Рада України скасувала рішення кримського парламенту про проведення загальнокримського референдуму з питання незалежності і державної самостійності Республіки Крим.
У 1994-1995 роках ВРУ перейменувала Республіку Крим в АРК і скасувала конституцію, таким чином усунувши від влади раніше обраного проросійського президента Криму Юрія Мєшкова. Чому тоді з Кримом не вийшло, а зараз вийшло? Схоже, що суть справи в грошах. Тоді при владі в Росії замість авторитарного Путіна стояв ліберальний Єльцин, а кримські чиновники ще не влізли в астрономічні борги і "пиляли" місцеві бюджети значно скромніше.
Після анексії Криму почалася війна на Донбасі, яка за деякими даними, повинна була охопити половину України. Для роботи в Україні та Росії щодня потрібен був "чорний нал" у величезних обсягах, завозити його вільно через Крим і Донбас з кожним днем ставало все важче. Хтось запитає, а як же російські банки? "Відмивних" російських, яких не шкода втратити, в Україні немає, а ризикувати Сбербанком, ВТБ і ВЕБ ніхто не хотів. Керівник Сбербанку Герман Греф заявив, що Сбербанку РФ не буде навіть в Криму - він коштує десятки мільярдів доларів. Російські підприємства в Україні не мають доступу до такої кількості готівки. Та й ті біжать, адже теперішня ціна російських активів в Україні не перевищує 5% від вкладеного в них.
Для виконання завдання забезпечення російських інтересів в Україні коштами необхідні були фахівці високого рівня. Знайти таких у постмайданній Україні було складно і небезпечно - могли бути витоки. Це пояснює, чому російські спецслужби зробили ставку на своїх і почали підшукувати громадян РФ, які мають навички відмивання грошей. Як мотивувати їх їхати в Україну для заняття настільки небезпечною справою? Дуже по-російськи - притиснути до стінки. Так вербували в КДБ своїх агентів з незапам'ятних часів. Як правило, вербуються ті, хто вже займається протизаконною діяльністю. Їх "бізнес" на якийсь час можуть прикрити, можуть і посадити ненадовго для більшої зговірливості. Потім перед завербованим ставиться вибір: або тюрма, або місія.
Сьогодні під такий сценарій ідеально підходять ті, хто управляє в Росії нелегальним азартним бізнесом в онлайні - інтернет-казино. У них і відповідний досвід є, і мотивацію для них підібрати нескладно. Під "дахом" російських силовиків, користуючись своїм досвідом переведення десятків мільйонів доларів з РФ на офшорні рахунки, такі фахівці можуть "доставляти" їх готівку в будь-яку точку світу.
Нагадаємо, згідно з інформацією ЗМІ, керівництво, а також працівників IT-компанії Lucky Labs звинувачували у фінансуванні тероризму, зокрема, перерахування коштів бойовикам ДНР/ЛНР, а також у Крим. При цьому самі Lucky Labs заявили, що співробітники СБУ проводять обшуки в офісах незаконно і вони готують позов до суду.
Отже, в той час, як російські бізнесмени згортають справи і повертаються на батьківщину, кілька IT-команд з можливим проросійським корінням переїжджають в Україну. При цьому вони продовжують вести свій нелегальний "бізнес" в Росії, розглядаючи українських гравців лише як невеликий додатковий заробіток - у РФ все давно відпрацьоване і грошей набагато більше. Зовні все виглядає пристойно: IT-бізнес, гарний офіс, колл-центр. А якщо такі "залетять" - невелика втрата, знайдуть інших.
Публічно айтішники говорять про хороші заробітки від звичайного айтиаутсорсинга і високі платежі в бюджет країни. Важко звинувачувати українських правоохоронців у тому, що вони відчувають особливий інтерес до подібних IT-компаній. Так, українські силовики часом не ідеальні, але приписувати їм пристрасне бажання "віджати" такий IT-бізнес на користь нових українських чиновників рука не повертається.
Як повідомлялося, ігровий розробник Lucky Labs, що спеціалізується на геймблінгу, оголосив про плани інвестувати в європейські стартапи своєї сфери. Компанія планує викуповувати невеликі німецькі, британські та латвійські проекти вартістю від 20 до 30 мільйонів доларів. Подібний бізнес вже не є IT-розробкою, адже новими ігровими активами доведеться керувати. Це частково підтверджує наявність у компанії досвіду управління подібними проектами, в чому раніше її звинувачувало СБУ.
Яким чином компанія, яка знаходиться в списку санкцій, планує здійснити ці інвестиції, залишається загадкою. Згідно з додатком 3 до указу Президента №467/2016, до власників Lucky Labs Романа і Рустама Гільфанових, а також Сергія Токарєва застосовані такі види обмежень, як заборона на видачу дозволів і ліцензій НБУ на здійснення інвестицій в іноземну державу, зупинка видачі дозволів і ліцензій на вивіз з України валютних цінностей. В таких умовах мова, очевидно, йде про кошти, які не контролюються українськими властями і потраплять в Європу не з України. Настільки сміливі публічні заяви людей, проти яких державою введені персональні санкції, побічно підтверджують наше припущення про їх вельми впливових кураторів. Можливо, таким чином російські спецслужби можуть направляти грошові потоки для фінансування своїх гібридних операцій в європейських державах, які небезпідставно активно готуються до боротьби з російською пропагандою.