Іран приватизує нафтовий сектор, щоб уникнути санкцій
Іран збирається частково приватизувати нафтовий сектор країни. Робиться це для того, щоб уникнути санкцій, введених проти Ірану країнами Європи та США.
Зараз держава має монополію на експорт нафти. Планується довести частку приватного експорту до 20%, повідомляє "Росія 24".
На думку експертів, таким чином уникнути бойкоту буде вкрай складно. Як сказав "Комерсант FM" аналітик ІФД "Капітал' Віталій Крюков, "Іран відчуває серйозний дефіцит інвестицій в нафтогазовій видобувній галузі. Інвестори можуть принести технології, гроші, і це може допомогти уникнути "нафтового шоку" від призупинення постачань іранської нафти на ринок. Але я не здивуюся, якщо з липня не будуть введені очікувані санкції на іранську нафту, враховуючи поганий стан світової економіки. я не виключаю, що іранський фактор перебільшений, може бути, до кінця року", - говорить він.
На думку партнера компанії RusEnergy Михайла Крутіхіна, такий крок практично нездійсненний: "Щоб провести хоча б невелику часткову приватизацію, необхідно змінити конституцію країни. Конституція зараз - це конституція ісламської республіки. Всі пункти, які стосуються статусу нафтогазової промисловості, увійшли в неї з конституції , прийнятої ще в 1952-1953 році, коли була націоналізована іранська нафта. Думаю, що це настільки складне питання, що приватизації не буде ".
Приватним компаніям легше буде обходити санкції, так як вони будуть укладати контракти безпосередньо з іншими фірмами, а операції будуть проходити повз Центробанк країни, проти якого спрямовані санкції.
Приватні компанії отримають право на експорт 400 тис. барелів на добу. Бухгалтерія також буде у віданні компаній. Санкції проти Ірану починають діяти з 1 липня 2012 р. ЄС і США будуть бойкотувати фінансові інститути Ісламської Республіки, а також введуть ембарго на іранські нафту та газ.
Європейський Союз імпортує близько 25% іранської нафти. Ісламська Республіка буде вимушена шукати альтернативні ринки збуту. Проте всі найбільші азіатські імпортери енергоносіїв поступово зменшують торговельний оборот з Тегераном.
У I кварталі Японія, Південна Корея та Китай скоротили закупівлі на 22%. У квітні Токіо урізав постачання з Ірану на 77% в порівнянні з минулим роком до 78 тис. барелів на день. Індія планує зменшити поставки з 20 млн тонн в 2011 р. до 14 млн тонн в 2012 р.
У квітні Іран повністю припинив експорт сирої нафти до Греції. Також повідомлялося, що Тегеран розглядає можливість припинення нафтових поставок до Німеччини і Італії. У лютому 2012 р. Іран припинив поставки нафти Франції та Великобританії. Припинення поставок в іранському уряді пояснили як відповідь на санкції ЄС.
Як заявив Президент Ірану Махмуд Ахмадінежад, країна зможе спокійно існувати в умовах повної заборони на продаж нафти протягом двох-трьох років.
На думку експертів, через санкцій Іран може знизити видобуток нафти на 1 млн барелів на добу до кінця червня 2012 р. до менш ніж 2,5 млн барелів на добу.
Санкції проти нафтової промисловості Ірану покликані змусити країну припинити програму збагачення урану. Тегеран же відстоює право на мирні атомні розробки.
Відносно Ірану вже діє ряд санкцій, покликаних змусити Ісламську Республіку відмовитися від атомних розробок. Так, 21 листопада 2011р. США, Великобританія і Канада оголосили про введення відносно Ірану односторонніх санкцій, спрямованих проти енергетичного та фінансового секторів іранської економіки. Причиною санкцій стала доповідь Міжнародної організації з атомної енергії, в якому говорилося, що Іран до 2003 р. вів роботи, спрямовані на створення ядерної зброї, і що така діяльність може вестися і до цього дня.
Іран - другий найбільший виробник нафти серед країн ОПЕК після Саудівської Аравії, експорт нафти з країни становить 2,5 млн бар. на рік. На частку країн Євросоюзу на початок 2012 р. припадало близько 20% іранського експорту сирої нафти. Найбільшим споживачем іранського чорного золота є Китай, який закуповує 20% видобутої в Ісламській Республіки нафти. Компенсувати відсутність іранської нафти країнам ЄС можуть Саудівська Аравія та інші країни ОПЕК.
