Інвестиції на паузі. Як руками чиновників руйнується бізнес-клімат України

Низка скандалів між держорганами та бізнесом підкосила й так нестійкий інвестклімат України. Суди та максимальна публічність стали останньою надією бізнесу, щоб відбитися від "наїздів" податківців та інших перевіряючих. До чого це у підсумку призводить і як оцінюється інвесторами – у матеріалі РБК-Україна.

Плани і обіцянки політиків щодо поліпшення бізнес-клімату в країні часто розходяться з тим, що реально відбувається в Україні. За вельми формальною гонкою в рейтингу Doing Business, що ніяк не впливає на настрої інвесторів (та й сам рейтинг восени минулого року Світовий банк вирішив більше не публікувати), є місце посиленню податкового та регуляторного тиску на легальний бізнес.

Команда нинішньої влади спочатку взяла курс на зниження тиску на бізнес. І це явно додавало оптимізму як українським, так і іноземним компаніям. Ще наприкінці 2019 року президент Володимир Зеленський підписав закон, спрямований на зменшення корупційних ризиків у діяльності перевіряючих органів. Закон також усував дублювання перевірок по ряду бізнесів, що мало дещо применшити запал ревізорів від держави.

До того ж з ініціативи глави держави парламент прийняв рік тому закон про т.зв. "інвестиційні няні", який мав сприяти відновленню інвестиційної активності. У реальності все складається трохи інакше – тиск на бізнес зростає, про що говорять гучні кейси за участю найбільших у своїх галузях українських компаній.

Перевірки бізнесу всілякими органами зростають. Якщо у 2019 році їх було 181 тисяча, то у складний для економіки "ковідний" 2020-й зафіксовано вже 248 тисяч перевірок. А за підсумком минулого року ще більше – 254 тисячі, про що свідчать офіційні цифри. Іншими словами, коли весь світ під час пандемії шукав стимули для розвитку бізнесу, в Україні навпаки стали більше перевіряти підприємства.

Окремо тут стоїть податкова служба, на яку надходить найбільше скарг з боку бізнесу. За інформацією Ради бізнес-омбудсмена, у третьому кварталі 21-го року стався рекордний з 2018 року стрибок звернень з претензіями на роботу держорганів – на 50% в порівнянні з початком року і на 45% проти третього кварталу 20-го. Підозрілим виглядає і зростання позапланових перевірок – у 3 рази (в 2021 році у порівнянні з 2018 роком). Всі розуміють, що позапланові перевірки – сильний інструмент тиску на бізнес.

Виклик бізнесу або натиснути податками

Левова частка звернень – саме скарги до податкової. Тут і кримінальні справи, і невиконання рішень суду щодо реєстрації податкових накладних, і зупинення реєстрації накладних, і необґрунтовані податкові перевірки.

Великому бізнесу вдається час від часу відбиватися від фіскалів через суд. Як у випадку з мережею "АТБ", яку податківці оштрафували на 108 млн гривень. У суді компанії вдалося довести незаконність вимог податкової.

Ще один приклад з рітейлу – мережа магазинів "Сільпо", від якої податкова служба вимагала доплатити 230 млн гривень. Лише у суді компанія змогла відбитися від держоргану, підтвердивши безпідставність вимог фіскалів щодо "зайвих" податків.

Феміда підтвердила і абсурдність претензії податкових органів до компанії "Інтерпайп". Податкова звинуватила її у тому, що всі покупки металобрухту у 2015-2019 роках нібито були фіктивними, через що "Інтерпайпу" донарахували 2 млрд гривень платежів до держбюджету. І це при тому, що для електрометалургійних заводів "Інтерпайпу" металобрухт є єдиною сировиною.

Крім того, обсяг закупленого брухту повністю відповідав обсягу виплавленої сталі. Закупівлі металобрухту з порушеннями були практично неможливі ще й тому, що це міжнародна компанія, яку фінансують міжнародні банки, а її звітність підтверджена міжнародним аудитом.

Резонанс минулого року отримала історія з донарахування заднім числом медичній компанії "Синево" понад 1,1 млрд гривень податків. Компанія, як стверджувала податкова служба, при перевірці не представила всі документи, що підтверджують її витрати.

Лише після того, як скандал став публічним і питанням зайнялися політики, податкова скасувала своє рішення, пообіцявши провести нову перевірку. Помилкове донарахування пояснили "ймовірно, дискомунікацією з боку податкових органів на низовому рівні".

Кількома місяцями раніше держоргани потрапили ще в один гучний скандал. Цього разу відзначилося відділення Держспоживслужби у Харківській області, яке наклало штраф на "Нову Пошту" у сумі 326 млн гривень. У бізнес-середовищі цей штраф сприйняли як кричущий за своєю абсурдністю і неадекватністю, оскільки його наклали на підставі скарги одержувача посилки на суму 500 гривень. Йшлося про пошкоджений при доставці акваріум.

Коли історія потрапила під пильну увагу влади і медіа Держспоживслужба у підсумку своє рішення скасувала. З'ясувалося, що перевірки відділень НП були проведені з порушеннями, а штраф не враховував принцип пропорційності порушення і покарання.

Вже цього року проблеми з держорганами продовжилися у найбільшого металургійного підприємства країни-меткомбінату "Арселор Міттал Кривий Ріг"(АМКР) – флагмана приватизації за часи незалежності України.

Податкова вимагає від компанії доплатити 2,2 млрд гривень, несплачених нібито через неправильне нарахування ренти на видобуток залізної руди. Через це рахунки підприємства були заарештовані, а проти фіндиректора порушили кримінальну справу.

Усі претензії у компанії називають політичним тиском на іноземного інвестора. У галузі ж вважають, що вимога податкової абсурдна. Хоча б тому, що, згідно з Податковим кодексом, рента сплачується з видобутої руди. Тоді як податківці вимагають, щоб її сплатили з залізорудного концентрату, тобто з готової продукції. Є кілька рішень суду, що підтверджують якраз правоту меткомбінату.

"Це як зобов'язати "Укрнафту" платити ренту не за видобуту зі свердловин нафту, а вираховувати з вартості бензину, який потім виробляють з цієї нафти на Кременчуцькому НПЗ", – роз'яснив президент "Укрметалургпрому" Олександр Каленков.

Під удар з цієї ж причини потрапили криворізькі підприємства холдингу "Метінвест", де на початку лютого Бюро економічної безпеки провело обшуки. У БЕП вважають, що й тут нібито занижувалися рентні платежі. За їх версією, нібито недоуплачено близько 18 млрд гривень, при тому, що у податківців тут питань немає. У компанії ці претензії, як і у випадку з АМКР, не приймають, називаючи те, що відбувається, нічим іншим як "залякуванням і утиском бізнесу".

В обшуках, що примітно, брав участь спецназ СБУ. Втручання СБУ у господарську діяльність підприємства з податкового питання – нонсенс. Нічим іншим, ніж спробою залякування, це бути не може.

Очевидно, у іноземних інвесторів не додасться бажання вкладати кошти в Україну. До військових ризиків додаються страхітливі "маски-шоу" і показове ігнорування податківцями рішень судів – про те, що рента сплачується з видобутої з надр руди, а не з готової продукції (концентрат або агломерат) є більше двадцяти судових рішень.

Палиці у колеса замість інвестицій

Список скандалів, де чиновники кинули виклик великому бізнесу, часто не маючи для цього реальних підстав, можна продовжувати. Тільки далеко не завжди компанії можуть відбитися від необґрунтованих претензій, навіть кинувши на це всі ресурси.

Що отримує від цього держава? Влада, декларуючи відкритість до інвесторів з усього світу, тут же ускладнює роботу українським компаніям. Про мотиви тиску податкових і регуляторних органів на великий легальний бізнес можна тільки здогадуватися. Це може бути як банальне виконання плану по зборах в держскарбницю, так і розправа з неугодними компаніями, що належать опонентам влади. Навряд чи це ново для України, але очікування у бізнесу останні кілька років явно були інші.

І, воюючи проти легального бізнесу, чиновники тим часом не звертають уваги на "тіньовий" сектор, де є реальний ресурс для потреб країни – від армії і медицини до доріг та інших проектів. Десятки, якщо не сотні мільярдів гривень на рік уряд може перенаправити у казну, поставивши крапку на контрабанді, торгівлі нелегальними нафтопродуктами, а також "скрутках" ПДВ.

Сюди ж можна додати все ще працюючі конвертаційні центри, оренду землі без оформлення договорів і т. д. Боротьба з цими порушеннями закону – реальний резерв наповнення держбюджету. І тут якраз стали б у нагоді знання і старанність податківців, які замість цього створюють головний біль легальному бізнесу.

У бізнес-середовищі тим часом зростає невдоволення інвестиційним кліматом у країні. Європейська бізнес асоціація в своєму опитуванні генеральних директорів великих компаній прийшла до висновку, що настрої топ-менеджерів явно погіршилися у другій половині минулого року. Майже 60% керівників підприємств вважають інвестклімат несприятливим для ведення бізнесу. Іншої думки дотримується лише 7% опитаних, що у два рази менше, ніж на початку року.

І це не просто цифри у рядовому квартальному опитуванні. За цими настроями стоять конкретні рішення бізнесу не вкладати в Україну гроші, виводити прибуток і відкладати нові проекти. Наприклад, виплата компаніями дивідендів за кордон в 2021 році склала понад 10 млрд доларів. З цієї суми понад 4 млрд доларів купили на міжбанку, що зіграло не на користь курсу гривні.

Наростаючий тиск на бізнес остаточно руйнує інвестиційний клімат в Україні. Які б ідеальні закони не приймала Рада, ніхто не буде інвестувати в країну, де ризики військової агресії посилюються регулярними донарахуваннями, перевірками і необґрунтованими штрафами. Працювати під таким пресом податкових і регуляторних органів не зможе жоден бізнес.

На цьому тлі дещо безглуздими бачаться очікування влади, що інвестори захочуть працювати з Україною. Прем'єр Денис Шмигаль раніше говорив, що розраховує на 6,5 млрд доларів інвестицій за підсумком року. Але, як пояснив голова Ради НБУ Богдан Данилишин, прямі інвестиції без урахування реінвестованих доходів становлять трохи більше 740 млн доларів. Тоді як у 2019 році було понад 5 млрд доларів прямих інвестицій – нових інвестицій, без урахування реінвестованих грошей.

Ризикувати своїми грошима іноземці не стануть, поки країна не дасть їм стабільність і передбачуваність, як за правилами гри у податках і регуляції, так і прозорості судової системи. Без цих елементів економічний ривок просто неможливий. А без інвестицій і зростання економіки не варто очікувати підвищення рівня життя людей. Тому українці, маючи країну з великим потенціалом, поки змушені залишатися однією з найбідніших націй в Європі.