Іменем України: як скандальні судді повертаються на посади

Суддів часто критикують за неоднозначні рішення у резонансних справах. Тим не менш звільнити їх навіть за грубі порушення практично неможливо. Як "служителі Феміди" зберігають свої посади при різних політичних режимах – в матеріалі РБК-Україна.

Масове звільнення суддів, які порушили присягу, відбулося 29 вересня 2016 року. Тоді Верховна рада на позачерговому засіданні "пакетом" звільнила майже 30 суддів. Це був останній день, коли парламент міг так вчинити. Через добу, 30 вересня, ця функція перейшла до Вищої ради правосуддя (ВСП). Через чотири роки багато звільнених з Радою суддів змогли поновитися на посаді і повернутися на роботу в столичні суди.

Більшість "служителів Феміди" зі скандальною репутацією працюють у Печерському та Шевченківському райсудах, в яких часто розглядаються справи за участю представників політичної еліти.

Окремо стоїть і Окружний адмінсуд Києва. Тут підозрюваними у захопленні влади стали семеро суддів на чолі з головою суду Павлом Вовком та двома його заступниками. Зараз жоден з них не відсторонений від посади.

"Подарунком" судовій системі стало прийняте на початку червня рішення Конституційного суду, який фактично скасував кримінальну відповідальність суддів за неправосудні рішення. І хоча це рішення набуде чинності лише на початку 2021 року, суди першої інстанції вже почали їм керуватися і виправдовувати своїх екс-колег.

Незамінні вигнанці

В столичному Печерському суді, можливо, працює найбільше суддів, які виносили суперечливі вердикти у "гучних справах". Територіальне розташування робить цей суд головною точкою, де сходяться інтереси різних гілок влади, політиків і чиновників.

Саме судді Печерського суду у часи режиму Януковича виносили рішення, які прийнято вважати політично мотивованими. З 2010 по 2013 рік тут було засуджено до тюремних термінів Юлію Тимошенко, Юрія Луценка та екс-заступника міністра оборони Валерія Іващенка. Всі вони після Революції гідності були реабілітовані, а їх вироки скасовані. Судді, які їх судили, почали піддаватися кримінальному переслідуванню.

Родіону Кірєєву, який судив Тимошенко, вдалося втекти. З липня 2014 року він перебуває в розшуку, йому заочно висунуто підозру у винесенні завідомо неправосудного рішення і грубому порушенні права обвинуваченого на захист.

Кірєєв від українського правосуддя ховається в Москві, він офіційно зареєструвався як російський адвокат у фірмі "Правовий ресурс". Очолює її Касаткін Юрій Валерійович - член Громадської ради при місцевому управлінні МВС РФ.

Колеги Кірєєва з Печерського суду обрали іншу тактику. Суддя Сергій Вовк, який виносив вироки і Луценку, й Іващенку, залишився в Україні і отримав підозру у винесенні завідомо неправосудних рішень. Причому йому інкримінувалися дії не в політичних процесах, а в судовому спорі про право власності на автомобіль та квартиру в Києві.

Акція протесту проти неоднозначних судових рішень (Фото: Віталій Носач, РБК-Україна)

Парламент у березні 2015 року зняв недоторканність з судді і дозволив його заарештувати. Але під варту Вовк так і не потрапив. Від посади судді його відсторонили всього на півтора року. У січні цього року Вовка повністю виправдали і визнали невинуватим. У липні це рішення підтвердила апеляційна інстанція.

"Очистившись" від усіх пред'явлених звинувачень суддя Сергій Вовк став знову виносити рішення у резонансних справах: від арешту фігурантів кримінальної справи про вбивство Шеремета до стягнення з державного ПриватБанку 10 млрд гривень на користь сім'ї Суркісів.

Вдалося поновитися в Печерському суді і Світлані Волковій. Ця суддя була звільнена рішенням Верховної ради 29 вересня 2016 року за порушення присяги. Саме Волкова несподівано відпустила з-під варти командира "чорної роти" спецназу міліції "Беркут" Дмитра Садовника, після чого той втік у Росію.

Слідство вважає, що саме Садівник керував "чорною ротою" силовиків в момент розстрілу "Небесної сотні" на Інститутській у Києві. Більше чотирьох років Шевченківський районний суд Києва судив Волкову за завідомо незаконне рішення.

У серпні цього року її повністю виправдали. Але ще задовго до виправдувального вироку – у жовтні 2019 року – Верховний Суд поновив її на посаді судді, визнавши незаконним і скасувавши рішення Ради про її звільнення. Це рішення судді пояснили тим, що Рада порушила процедуру, оскільки Волкова нібито перебувала на лікарняному, коли її знімали з посади.

Таким же чином повернулася на роботу ще одна суддя, звільнена парламентом за порушення присяги. Екс-заступник голови Шевченківського районного суду Києва Наталія Сіромашенко виносила неправосудні рішення проти активістів Евромайдану, за що і була звільнена.

Більше 3,5 років вона намагалася повернутися на роботу. Їй вдалося зробити це тільки до початку 2020 року. У березні Верховний суд визнав незаконною постанову парламенту про її звільнення. Причина та ж – суддя перебувала у відпустці, коли депутати звільняли її за порушення присяги.

Ще двоє звільнених раніше суддів Печерського райсуду Оксана Царевич і Віктор Кицюк – зараз якраз займаються питанням свого поновлення. Вони обидва ще в 2015 році отримали від правоохоронців підозри у винесенні завідомо неправосудних рішень проти активістів Автомайдана і були звільнені.

В кінці червня 2020 року Шевченківський суд повністю виправдав Царевич, не знайшовши переконливих доказів її провини. Справу проти Кицюка цей же суд розгляне 29 жовтня. Крім того, екс-суддя близький до того, щоб знову одягти суддівську мантію, так як 16 січня поточного року набрало чинності рішення Верховного Суду, яке дозволяє йому знову претендувати на посаду "служителя Феміди".

Царевич після виправдувального вироку, незважаючи на подану прокуратурою апеляцію, намагається через Верховний суд домогтися поновлення на посаді судді.

Оксана Царевич (Фото: УНІАН)

Діюча суддя Печерського суду Марія-Маргарита Пилаєва раніше також виносила "гучні" рішення у політичних справах. У грудні 2010 року саме вона відправила під варту Юрія Луценка. Це рішення розкритикував Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ).

Суддя уникла звільнення через закінчення строків притягнення до відповідальності. Зараз вона як суддя-спікер коментує пресі позицію Печерського суду по тим чи іншим питанням. Пилаєва категорично не згодна з критикою на адресу колег і вважає її деструктивною.

"Критика окремих суддів як персоналій лежить в позаправовому полі. Бо може мати місце думка щодо судового рішення, а не щодо персоналії судді. Інакше це може мати ознаки впливу на суддю", – заявила вона в коментарі РБК-Україна.

При цьому Пилаєва стверджує, що через велике навантаження в суддів просто не залишається часу аналізувати "будь-яку іншу інформацію, крім матеріалів справ, які розглядаються".

Судді першої необхідності

Суддя-спікер Печерського суду висловлює сподівання, що органи державної влади будуть працювати над тим, щоб підвищувати, а не знижувати авторитет судової влади в суспільстві. Але в чинній владі поки що не всі прислухаються до цього "побажання".

На початку вересня міністр юстиції Денис Малюська вступив в публічну конфронтацію з суддею Сергієм Вовком через його рішення по справі Приватбанку. Міністр вважає, що ця ситуація може стати або "символом тотального краху судової системи або початком її відродження".

В коментарі РБК-Україна Малюська зазначив, що ще 8 вересня подав скаргу на Вовка до Вищої ради правосуддя – єдиний орган в країні, який займається питаннями звільнення, призначення та покарання суддів. Міністр вимагає від ВСП звільнити Вовка, поки що його скарга ще не прийнята до розгляду.

Питання збереження у владі одіозних суддів, на думку Малюськи, перебуває в політичній площині, а не в юридичній і законодавчій. Міністр зазначив, що тільки в 2019-2020 році за грубі дисциплінарні проступки були звільнені 73 судді.

"Механізми є, але моя суб'єктивна думка, що є певна категорія суддів, які є впливовими і "зручними" для тих, хто приймає рішення (у владі, - ред.)", - додав Малюська.

Як приклад він привів того ж суддю Вовка. За його словами, потерпілий від дій судді екс-генеральний прокурор Юрій Луценко мав всі можливості домогтися звільнення свого "винуватця", але чомусь не зробив цього.

Член Громадської ради доброчесності (допоміжний орган, який допомагає "відсіювати" недоброчесних суддів судової системи, - ред.), юрист Роман Куйбіда не згоден з тим, що Вища рада правосуддя ефективно очищає судову владу.

"Система сама себе не буде очищати, крім тих випадків, коли вона делегує в керівництво цих органів (Вища рада правосуддя і Вища кваліфкомісія суддів, - ред.) "агентів змін". А зараз там люди, які фактично просто намагаються зберегти і "законсервувати" поточну ситуацію і самим зберегтися на посадах", – сказав він РБК-Україна.

Куйбіда додав, що і окремі політики намагаються зберегти вплив на підконтрольних їм суддів. Він упевнений, що тут поширений механізм за принципом "ти - мені, я - тобі": політична влада виконує побажання окремих фігур із судової системи, а ті, у свою чергу, виконують побажання політиків.

Керівництво ВРП не згідно з критикою і бачить проблему в іншому - недостатньому законодавчому врегулюванні. Заступник голови Ради правосуддя Олексій Маловацький впевнений, що в законах має бути чітко прописано, що таке "доброчесність суддів" і як її визначати.

"Цей термін можна використовувати в будь-який спосіб. Будь-яку ознаку, що може виходити за норми поведінки, можна інтерпретувати як недобропочесність. Наприклад, порушення правил дорожнього руху. Тому питання, що стосуються відповідальності, суддівської кар'єри, мають бути чітко нормативно врегульовані", - вважає він.

Міністр юстиції Денис Малюська (Фото: Віталій Носач, РБК-Україна)

На думку Маловацького, заяви про недовіру суспільства до судової влади нічим не підкріплені і часто використовуються політиками для маніпуляцій.

У той же час міністр юстиції Денис Малюська визнає, що Україна, підписавши Меморандум з Міжнародним валютним фондом (МВФ), взяла на себе зобов'язання запровадити механізм "очищення" Вищої ради правосуддя як ключового органу судової влади. Підготовка відповідного законопроекту вже на фінальній стадії.

"Є певні ініціативи в Офісу президента, і ми готували деякі тексти, але узгоджена позиція швидше за все зайде в Раду від імені президента. Я думаю, що це станеться найближчим часом, вже є певні тексти і вони дуже близькі до фінальної стадії", - сказав він.

Причому Малюська впевнений, що проходження цього законопроекту в парламенті буде "мегаскладним".