Ігор Насалик: Зараз питання поставок вугілля з Росії не стоїт
Міністр енергетики Ігор Насалик впевнений, що Україна встигне підготуватися до опалювального сезону
Міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик вважає, що найважчий період у цьому році українська енергетика вже пережила. І це, за його словами, не опалювальний сезон, а літні місяці. Через те, що кілька енергоблоків атомних електростанцій перебували в ремонті, а поставки вугілля з зони АТО були заблоковані, влітку довелося значно збільшити обсяг теплової генерації. Вугілля на складах залишилося на один млн тонн, при тому, що зараз країна щодня спалює до 100 тис. тонн. Міністр упевнений, що цей показник не є критичним, і не сумнівається, що до листопада на складах українських ТЕС буде не менше 2,8 млн тонн. Про те, як Міненерго планує накопичити цей обсяг вугілля, як будуть диверсифікувати поставки ядерного палива, про майбутніх контрактах з Казахстаном і про прорахунки НАК "Нафтогаз-України" Ігор Насалик розповів в інтерв'ю РБК-Україна.
РБК-Україна: Яка зараз ситуація на складах українських теплогенеруючих компаній?
Ігор Насалик: Зараз на складах більше одного мільйона тонн вугілля, з них антрацитної групи близько 420 тисяч тонн. Решта - вугілля газових марок. Антрацит, як ви знаєте, видобувається на шахтах, розташованих на непідконтрольних Україні територіях і в інших державах. Сказати про те, наскільки це великі запаси на сьогодні не можна. По-перше, тому що Україна вже, якщо можна так висловитися, "пройшла" опалювальний сезон, тільки не взимку, а у червні-серпні. Якщо в грудні 2015 року навантаження становила 6,7 тисяч мегават, а в січні 2016-го - 7,1 тисяч мегават, то зараз, влітку, у нас було 8,3 тисяч мегават. Це на 20% більше, ніж в осінньо-зимовий період. По-друге, вперше влітку працювало не 11 енергоблоків атомних електростанцій, а дев'ять. Але ми цей період подолали, спалюючи за 95-100 тисяч тонн вугілля на день. Крім того, в травні-червні з зони АТО взагалі припинилися поставки антрацитового вугілля, очевидно, щоб посилити кризову ситуацію.
Міненерго розробило план підготовки та проходження опалювального сезону, який затвердив уряд. Згідно з цим документом, до 1 листопада запаси вугілля на складах повинні становити 2,8 мільйона тонн. З них 1,1 мільйон тонн - антрацитовий група, і такий же обсяг вугілля газової групи повинен бути на складах ТЕС, плюс по 300 тисяч тонн вугілля газових і антрацитових марок на складах ТЕЦ. На сьогодні відставання по накопиченню газового вугілля немає, а по антрациту - відставання близько 220 тисяч тонн. Це - некритичний обсяг.
РБК-Україна: Ця ситуація повторюється вже третій рік поспіль: влітку ми забираємо вугілля зі складів, що ускладнює вхід країни в опалювальний сезон. Чому це відбувається? Чому не можна передбачити цю ситуацію?
Ігор Насалик: Все, що робиться в міністерстві, є передбачуваним і передбачливим. Давайте покажу на прикладі. За сім місяців Україна вже експортувала 2,5 мільярда кіловат (кВт/год). З них близько 1,8 мільярда кіловат - в Угорщину, і ще 0,7 мільярда кіловат - в Польщу. Експорт продовжується і зараз. У 2015 році за більш сприятливих умов, коли працювало 11 атомних енергоблоків, і не було такого навантаження на теплову генерацію, ми імпортували з Росії 2,5 мільярда кіловат/годин. У 2016 році по імпорту у нас "нуль". Перетоки є, але вони незначні. І все, що ми забираємо у РФ, ми передаємо в Білорусь. Це передбачено договорами про двосторонньої допомоги.
РБК-Україна: Незважаючи на стабільність ситуації, яку ви змалювали, складається враження, що поки йде АТО, тобто третій рік поспіль, Україна не може нормально запастися антрацитом.
Ігор Насалик: Цей рік серйозно відрізняється від усіх попередніх. Ми вже пройшли складний період. Умовно кажучи, при температурі мінус 17 градусів в січні ми спалювали 75 тис. тонн, а влітку по 100 тисяч. В місяць ми виходили на 3,2 мільйона тонн влітку, а взимку - по 2,4 мільйона. Чому ви говорите, що ми не можемо передбачити?
РБК-Україна: Тому, що в кінці серпня минулого року при потребі в 2,7 мільйонів тонн вугілля на складах було, як і зараз - 1,2 мільйона тонн. Приблизно така ж ситуація була і в позаминулому році...
Ігор Насалик: В цьому році ми по-новому підійшли до вирішення цього питання, особливо в частині, яка стосується запасів вугілля антрацитової групи. По-перше, ми зрозуміли, що поставки вугілля з зони АТО - нестабільні. Тому ми зараз поступово переобладнуємо котлоагрегати з антрацитної групи на вугілля газової групи. Зокрема, мова йде про котлоагрегатах №2 і №5 Зміївської ТЕС (ПАТ "Центренерго", - ред.). Другий крок, який ми зробили, - імпорт вугілля з інших країн. Перший корабель з імпортним вугіллям прийшов в країну 22 серпня. Зараз 78 тисяч тонн антрациту знаходиться в порту "Південний" і невеликими суднами вугілля буде доставлений в Миколаїв, а звідти - на теплогенеруючі підприємства.
РБК-Україна: Скільки всього вугілля Україна планує імпортувати?
Ігор Насалик: Все у нас зафрахтовано вугілля більш ніж на 300 тисяч тонн. Цей обсяг ми отримаємо у вересні-жовтні. Але, якщо не буде вугілля із зони АТО, з якими виникають труднощі не лише у видобутку, але і в логістиці постачання, то ми можемо ще збільшити обсяг імпорту. В тому, що ми зможемо до листопада накопичити 2,8 мільйона тонн, у мене взагалі ніяких сумнівів не виникає.
РБК-Україна: На чому ґрунтується ваша впевненість?
Ігор Насалик: Ось ми зараз на 200 тисяч тонн відстаємо від графіка накопичення вугілля на складах, а щодня ми досі спалюємо близько 100 тисяч тонн. Хіба це відставання можна назвати критичним? Думаю, ні.
І вважаю, що саме зараз Міненерго вдалося розробити таку систему, яка дає можливість маневрування в генерації, поступово виводячи з неї антрацитовую групу, і збільшуючи частку газових вугілля. І коли ми це зробимо, навіть якщо ми не будемо взагалі отримувати вугілля із зони АТО, ми зможемо у повній мірі забезпечити нашу теплову енергетику паливом.
РБК-Україна: У скільки обійдеться переобладнання котлів на Зміївській ТЕС? І чи проводили ви розрахунки, скільки коштує перевести всі антрацитові котли на іншу марку вугілля?
Ігор Насалик: Ми ж тут в міністерстві не просто так сидимо (усміхається, - ред.). Міненерго затвердило порядок освоєння коштів, передбачених на ці цілі, і, згідно з даними проектних інститутів, які займалися розрахунками для двох енергоблоків Зміївської ТЕС, це - 175 мільйонів гривень. Про все котлоагрегати в країні я говорити не можу, оскільки більша частина українських ТЕС - приватні підприємства. Група компаній ДТЕК у цьому, наприклад, не дуже зацікавлена. У них більша частина шахт зосереджена на непідконтрольної території, і там видобувається вугілля антрацитових марок. Відповідно, перевівши котлоагрегати на газову групу, вони можуть позбутися своїх підприємств там. А з державних залишилися тільки котли "Центренерго" та підприємство в цьому повністю зацікавлене. Вуглегірська ТЕС - повністю працює на газовому вугіллі, а Трипільську ТЕС поступово переведемо. Переведення котлів на Зміївській ТЕС займе близько півроку, сім місяців.
РБК-Україна: тобто, до опалювального сезону реалізувати проект з переобладнання котлів ми не встигнемо?
Ігор Насалик: Ну, це не гратиме такої серйозної ролі в осінньо-зимовий період. Хоча це, звичайно, серйозний крок.
РБК-Україна: 175 мільйонів гривень, про які ви сказали, - це кошти держбюджету або залучати капітал з інших джерел?
Ігор Насалик: За великим рахунком, Нацкомісія, що здійснює держрегулювання у сферах енергетики і комунальних послуг, може за заявою підприємства закласти ці кошти в інвестиційну програму, і цього буде достатньо.
РБК-Україна: А що, коли ми говоримо про імпорт вугілля, хто наші постачальники? Раніше ми постачали з ПАР, говорили про постачання з Австралії...
Ігор Насалик: Не весь імпортний вугілля нам підходить. Наприклад, нам не дуже підходить вугілля антрацитної групи з Роттердамської біржі. І я про це говорив, коли йшли дискусії по прив'язці ціни вугілля до формули "Роттердам плюс транспорт" (формула розрахунку граничної вартості вугілля, при якій ціна формується з урахуванням спеціального індексу біржі та ціни транспортування вугілля на внутрішній ринок, - ред.). Справа в тому, що в їх вугіллі летючість (вихід летких речовин, що виділяються при розкладанні вугілля; визначає термічну стійкість вугілля - ред.) - 18%, а у нас у вугіллі-антрациті летючість повинна становити не менше 16%. Тому у світі не так багато вугілля, який може нам підійти. Нам підходить вугілля з ПАР, Південної Америки, Австралії, Казахстан також готовий постачати нам вугілля.
РБК-Україна: А російське вугілля?
Ігор Насалик: Зараз питання поставок вугілля з Росії не варто. Але, якщо нам буде потрібно, тут вже, звичайно, питання економічної доцільності. Якщо Росія буде поставляти вугілля дешевше інших імпортерів, то, може бути, ми будемо проводити ці закупівлі. Але тут виникає ще й патріотична складова, яка включається в економічний процес.
РБК-Україна: Ви неодноразово анонсували, що Міненерго займається розробкою концепції програми подальшого розвитку вугільної галузі. В чому її основна суть?
Ігор Насалик: Ви розумієте, в державі до вугільної галузі завжди ставилися як? Ходили і просили: "дайте з держбюджету 15 мільярдів гривень на дотації". Мені на початку моєї міністерської каденції деякі чиновники підказували: "Проси чотири мільярди, дадуть - два" (сміється, - ред.). Але така позиція мене повністю не влаштовує. Тому ми розробили програму, яка передбачає для закриття ряду шахт і адаптацію, а для решти приватизацію. Ми визначилися, у що і як ми будемо вкладати державні кошти в подальшому. В 2013-14 роках дотації вугільних шахт становили 15 мільярдів гривень, у минулому році дотували 1,6 мільярд гривень, то сьогодні вже - 400 мільйонів гривень. Звичайно, ми домовилися і з губернаторами вугільних регіонів, і з профспілками, і проведемо зустріч з прем'єром по кожному положенню програми, але можу сказати, що це мізерні кошти.
РБК-Україна: Це скільки?
Ігор Насалик: Умовно кажучи, до кінця року все буде 600 мільйонів, а на наступний рік дотації складуть 1-1,1 мільярдів гривень.
РБК-Україна: Скільки шахт ви плануєте закрити, а скільки - приватизувати?
Ігор Насалик: Ми залишимо приблизно сім шахт, в які будемо інвестувати, а близько 11-13 шахт будуть закриті. Якщо на деяких шахтах собівартість вугілля становить 1,2 мільйона гривень за тонну, то в мене виникає запитання: "Вони вугілля видобувають або золото!?". Звичайно, така шахта працювати не може, тому що вона тягне вниз всю вугільну галузь. Ті шахти, які будуть закриті, отримають дотацію, щоб дати людям роботу. Ми працюємо в цьому напрямку і з німецькими, і з британськими спеціальними програмами адаптації. Інші 17-18 шахт будуть виставлені на приватизацію.
РБК-Україна: Коли можна буде очікувати початку процесу приватизації?
Ігор Насалик: Якщо наша програма буде в найближчій перспективі схвалена урядом, а ми очікуємо, що це відбудеться до 1 вересня, то вже до кінця року ми будемо подавати об'єкти на приватизацію.
РБК-Україна: Давайте поговоримо про атомної генерації. Коли запустяться в роботу атомні енергоблоки, які повинні були вивести з ремонту ще в липні, але цього не сталося через судових розглядів "Енергоатому"?
Ігор Насалик: Зараз планується, що енергоблоки, зокрема, Запорізької АЕС, запустяться 6 і 15 вересня. Я впевнений, що цього не станеться. За нашими підрахунками, вони запустяться не раніше 25 вересня цього року.
Одна з основних проблем, яка пов'язана з відстрочкою запуску, - арешт рахунків НАЕК "Енергоатом". Це не дозволяло компанії вести господарську діяльність, проводити ремонти. Тепер це питання вирішене, але це - об'єктивна причина. Є ще суб'єктивні причини.
РБК-Україна: Які?
Ігор Насалик: Сам управлінський апарат НАЕК "Енергоатом" заслуговує перегляду і кадрових ротацій. Зокрема, кадрові висновки зроблені відносно директора ЗАЕС В'ячеслава Тищенка. Він зараз написав заяву і переведений на іншу роботу. (В'ячеслав Тищенко, який обіймав посаду генерального директора ЗАЕС з 2003 року, переведений на посаду радника президента "Енергоатому" Юрія Недашковського і також є постійним представником президента компанії на ЗАЕС, - ред.).
Я вважаю, що повне збалансування роботи системи - це і є завдання міністерства. Звичайно, мене як міністра, не влаштовувало, що атомна генерація на початку року давала 87 мільярдів кіловат/годин, а потім 85, а потім 80, а потім взагалі зупинилися на позначці 19,3 мільярда кіловат/годин. Довелося компенсувати нестачу, і це навантаження взяла на себе теплова генерація. На сьогодні вже розроблено план з активізації і прискореного проведення ремонтних робіт на атомних енергоблоках, і я впевнений, що до початку жовтня Україна отримає профіцит потужності в 2,4-2,7 МВт. Тоді ми зможемо відновити експорт електроенергії в Білорусь і Молдову.
РБК-Україна: В експертному середовищі ходять чутки, що ви також незадоволені роботою Юрія Недашковського, і наполягаєте на його звільненні. Ви можете це підтвердити?
Ігор Насалик: Цю інформацію я вперше дізнався зараз від вас. Досі не стояло питання про звільнення пана Недашковського з посади. Ну, а те, що така інформація де-то з'являється, то я вважаю, що за нею стоять деякі фінансово-промислові групи. Які? Залишимо "за кадром".
РБК-Україна: Коли рахунки "Енергоатому" були заблоковані, "Росатом" відмовився вивозити першу в цьому році партію відпрацьованого ядерного палива (ВЯП). Зараз ці відносини відновлені? І які плани щодо завершення будівництва сховища для ВЯП, для чого був притягнутий американський кредит в 260 мільйонів доларів?
Ігор Насалик: По-перше, "Росатом" не виключав можливості вивезення ВЯП, але вони наполягали на тому, що за якусь відвантаження потрібно платити гроші. А в рік за вивезення ВЯП ми платимо "Росатому" близько 200 мільйонів доларів. І, коли вісім місяців від нас не було оплати, то росіяни поставили "питання руба". І тут навряд чи можна їх звинувачувати. Але ми розуміємо, що залежати в цьому питанні тільки від РФ було б нерозумно. Тому, за останні три місяці ми зробили роботу, виконання якої було розраховано на п'ять років. В результаті ми отримали кредит Bank of America на 260 мільйонів доларів (всього в "Енергоатомі" оцінювали будівництво ЦСВЯП у 350 мільйонів доларів, - ред.), НКРЭКУ заклав інвестскладову в розрахунки "Енергоатому". Вже виділено місце для будівництва такого об'єкта. І я впевнений, що в кінці 2017 року у нас вже буде власне сховище. І це буде серйозна диверсифікація в сегменті поховання ВЯП.
РБК-Україна: А який об'єм відпрацьованого палива ми зможемо зберігати?
Ігор Насалик: Ну, років на 15 нам вистачить, як мінімум. І ми повністю відмовимося від послуг "Росатому" з вивезення ядерних відходів. Ми порахували, що якщо будівництво власного сховища нам обійдеться приблизно в 400 мільйонів доларів, а кожен рік ми платимо за 200 мільйонів доларів, то економічний ефект колосальний.
РБК-Україна: Зараз "Енергоатом" продовжує працювати над диверсифікацією та ядерних матеріалів, та ядерного палива, перш за все, це постачання ядерного палива американської компанії Westinghouse. Яка їх частка палива на українських АЕС? Є план щодо її збільшення? Наскільки вирішена проблема відповідності палива компанії нашим реакторів?
Ігор Насалик: Як не можна залежати від Росії в питанні утилізації відпрацьованого ядерного палива, так не можна мати одне джерело поставок ядерного палива. До 2015 року ми 100% палива купували у російської компанії ТВЕЛ. Звичайно, питання диверсифікації стояло гостро. Але ми ж не могли повністю новим паливом завантажити реактори. І Держатомрегулювання проводив дослідження ще з 2005 року, і як ви пам'ятаєте, тоді було виявлено невідповідність американського палива нашим тепловим збірок. Але ми за ці роки провели безліч досліджень, і вже сьогодні на паливі Westinghouse працює енергоблок Південноукраїнської АЕС, і ось буквально 20-25 днів тому ми запустили в роботу на цьому паливі блок на Запорізькій АЕС. У планах - перевести шість атомних енергоблоків (всього 15 енергоблоків в країні - ред.) на американське ядерне паливо. Це енергоблоки №1,3,4 і 5 ЗАЕС і №2 і №3 ЮУАЕС. По ціновій політиці американське паливо фактично не відрізняється від російського, і ми на 40% зможемо диверсифікувати поставки.
РБК-Україна: Звітуючи з приводу 100 днів своєї роботи, ви анонсували, що компанія Westinghouse планує будувати в Україні завод з виробництва теплових збірок. Пізніше компанія спростувала ваші слова. Та й віце-президент Westinghouse Майкл Кирст в інтерв'ю РБК-Україна в грудні минулого року казав, що про будівництво такого об'єкта ще рано думати. Так кому вірити - вам або американцям?
Ігор Насалик: Під час недавньої поїздки з прем'єр-міністром в США у нас була зустріч з представниками компанії Westinghouse. І під час цієї зустрічі, а вона повністю стенографовувалась, я підняв питання про можливість будівництва заводу з виробництва теплових збірок в Україні. Дослівно відповідь американської компанії звучав так: "Ми не виключаємо можливості будівництва такого підприємства в Україні". На яких фінансових паритетах? Я поки це не обговорював. Проте пізніше Westinghouse уточнили, що не готові будувати виключно за рахунок власних коштів. А ось в яких пропорціях передбачається фінансова участь - предмет подальших комерційних переговорів.
Розповім вам та іншу історію. Я буквально кілька днів тому повернувся з Казахстану, де провів кілька дуже плідних зустрічей з НАК "Казатомпром" (нацоператор по експорту-імпорту урану, ядерного палива і рідкісних металів, - ред.) і міністром енергетики Казахстану Канатом Бозумбаевым. Зараз Казахстан ставить теплові складання на своїх АЕС, і вони також запропонували нам увійти в цей проект. В тому числі і фінансово, щоб, таким чином, мати ще одне джерело постачання ядерного палива, окрім "Росатому".
Тут ще варто сказати, що Україна виробляє лише одну тисячу тонн уранової руди, а решта закуповує через якусь не дуже зрозумілу австрійську фірму. Не буду розкривати подробиці, але скажу, що ціна, яку виставляє ця австрійська фірма в рази відрізняється від ринкової. Очевидно, що це - схема, яку раніше втілили в життя. І ось я як раз поїхав в Казахстан, щоб цю схему зруйнувати.
В результаті ми домовилися, що Казахстан і Україна будуть працювати за чотирма напрямками. По-перше, як я вже сказав, що Україна розгляне можливість участі в будівництві заводу з виробництва ТВЕЛ в Казахстані. По-друге, Казахстан готовий створити з нами спільне підприємство з видобутку уранової руди в своїй країні. Для розуміння, собівартість уранової руди в Казахстані становить близько 30 доларів за тонну, в Україні - 129 доларів. А ми купуємо півтори тисячі тонн. Вигода - очевидна.
Казахи також сказали, що готові надати нам свої технології вилуговування (вилуговування - видобуток руди і мінералів з допомогою хімічних розчинників, через свердловини, пробурені в поклад, - ред.), які є одними з найпрогресивніших у світі. На зустрічі Казахстан підтвердив готовність розвивати видобуток в Україні не шахтним методом, а методом вилуговування поверхні.
Крім того, казахи висловили побажання закуповувати нашу іонообмінну смолу (використовується при обробці радіоактивних стоків, очищення охолоджувальної води реакторів і фільтрів змішаної дії, - ред.) в обсязі близько 700 тонн. Для України - це дуже цікава пропозиція, адже раніше Казахстан купував іонні смоли тільки у Китаю, а зараз вони сказали, що наша смола за якістю краще і будуть брати участь у відповідному тендері. Нюанс у тому, що з казахської законодавством, вони можуть закуповувати смолу лише у своїх фірм, але ми спільно знайдемо спосіб, як вийти на ринок Казахстану.
17-18 вересня в Україну приїдуть представники "Казатомпрому" і ми будемо укладати відповідний меморандум. А потім відбудеться зустріч двох президентів, і швидше за все, меморандум перейде в державні зобов'язання двох сторін.
РБК-Україна: Давайте поговоримо про газовому сегменті галузі, управління яким ви ділите з Мінекономрозвитку. У червні ви заявили, що Міненерго розробило програму, яку ви назвали "Крива незалежності" і її реалізація дозволить Україні через 4,5 роки відмовитися від імпорту природного газу. Коли ця програма буде реалізована, і які її основні етапи?
Ігор Насалик: Я в травні розповів про проект цієї програми. Багато посміялися. А потім взяли ручки, порахували, і в результаті цей проект був затверджений на засіданні Кабміну, а потім і на Національній раді реформ. Програма включає в себе дві складові. Насамперед, це збільшення власного видобутку природного газу. Згідно з планами "Укргазвидобування", вони розглядають збільшення видобутку на 6,5-7 мільярдів кубометрів. З іншого боку, згідно з держпрограмою енергоефективності, яку розробляв і вже впроваджує Мінрегіонрозвитку, країна витрачає 11 мільярдів кубометрів газу на обігрів повітря". Тобто, це - результат високого рівня втрат тепла в житловому секторі. А адже це резерв, який ми можемо заощадити. До того ж, у нас різниця між імпортом газу і його здобиччю - вісім мільярдів кубометрів, так от ми цей обсяг хочемо компенсувати. По-перше, за рахунок зростання обсягів видобутку, по-друге, за рахунок енергоефективності. При цьому, чотири з половиною роки - це песимістичний прогноз щодо відмови від імпорту газу. Якщо країна буде працювати, як належить, у цьому напрямку - досить і трьох років.
РБК-Україна: Коли ця програма почне втілюватися в життя?
Ігор Насалик: А це вже відбувається. І я маю на увазі не тільки так звані "теплі" кредити, якими займається Держенергоефективності, але і кредитні кошти ЄІБ (у квітні Україна залучила кредит ЄІБ на покращення міської інфраструктури, модернізації енергетики і водопостачання, підвищення рівня енергоефективності в цих сферах на суму 400 млн євро, - ред.). Крім того, у нас же 24 мільярди гривень виділено бюджетній сфері на енергоносії. Тому, я вважаю, що починати потрібно саме звідси. І вже через рік ми зможемо з цих коштів заощадити мінімум 30-40%. Поки цей процес йде дуже туго. Але якщо правильно вибудувати систему, то ми отримаємо хороший результат.
РБК-Україна: З приводу фінансування закачування газу. 4-6 липня ви провели ряд зустрічей з представниками Світового банку, ЄБРР, обговорювали газову галузь. Чи є вже розуміння, коли буде виділений кредит СБ в 500 мільйонів доларів НАК "Нафтогаз України" на фінансування поставок природного газу в Україну?
Ігор Насалик: А от у мене виникає велике питання: а навіщо "Нафтогазу" кредит Світового банку?! Прем'єр сказав, що за перше півріччя "Нафтогаз" отримав прибуток у розмірі 20 мільярдів гривень. Хіба цього недостатньо для того, щоб купувати газ? Я вважаю, що після того, як ми прийшли до єдиної ціни на газ, залучення будь-яких кредитів, крім інвестиційних, немає необхідності. Що таке НАК "Нафтогаз України"? Це - химерна структура, яка була створена в 1998 році Ігорем Бакаєм (в 1997-98 роках він був першим заступником голови Держкомітету з питань нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, радником президента Леоніда Кучми, - ред.).
Крім того, як не дивно, але саме Міністерство енергетики, а не МЕРТ відповідально за закачування газу в ПГС. Це сказав прем'єр. І ось я, протягом двох тижнів, не можу добитися від "Нафтогазу" відповіді, яка ж ціна закупівлі газу, який ми імпортуємо? Вони мені кажуть, що це - комерційна таємниця. Але вони ж не приватна компанія, а державна. І тут я хотів би нагадати, що Міненерго в травні заявив про необхідність початку закачування газу. Але вони її не почали. Чому вони не дають нам ціну на газ зараз? Тому що вона, зрозуміло, вище тієї, яка була в травні. І якщо ми порахуємо, скільки ж країна втратила від того, що почала закачування не в травні-червні, а тільки в липні-серпні, то це десятки і десятки мільйонів доларів. Зараз вони закачали 11 мільярдів кубометрів, а до початку опалювального сезону, відповідно до затвердженого балансу, має бути 17 мільярдів кубометрів. НАК "Нафтогаз України" вже технічно не встигне це зробити.
Розмовляла Марія Цатурян
