І.Мітюков: "В 2010 р. ОПЗ точно буде приватизовано"
РБК-Україна: Зараз головна тема - приватизація Одеського припортового заводу. Як на конкурс можуть вплинути судові позови і заборона приватизації?
І.М.: Будь-яка юридична перепона в ході приватизаційної операції істотно може вплинути на ціну. Cитуація на ринку не дозволяє чекати високих результатів. Я думаю, що минулого року ОПЗ можна було продати мінімум відсотків на 20-30 дорожче, аніж його можна продати зараз. Але, на жаль, і юридичні аспекти пов'язані з можливим заперечуванням, теж можуть вплинути на ціну в бік її зниження. З іншого боку, уряд гостро потребує зараз додаткових коштів, і, я вважаю, робитиме все, щоб приватизація відбулася. Ми знаємо, що є достатня кількість охочих купити ОПЗ і тут інтереси учасників тендеру і уряду можуть співпадати.
РБК-Україна: Чим можна пояснити всі перипетії навколо ОПЗ: суди, заборона президента і т.д.?
І.М.: Політична боротьба. Скоро вибори. РБК-Україна: Позови подавали і черкаський "Азот", і "Дніпроазот". Були звинувачення на адресу президента, що тягнуть "свого" покупця И.М.: Відкритий тендер, за наявності більш ніж двох учасників, робить дуже складною задачу цільового продажу. Тому, я думаю, що якщо вимоги відкритого тендеру будуть виконані, то ми зможемо побачити змагання.
РБК-Україна: У нинішній ситуації конкурс взагалі може відбутися?
І.М.: Я думаю, що кожен з учасників конкурсу, вкладаючи сотні мільйонів доларів, забезпечить себе підтримкою серйозних юридичних компаній і консультантів, які забезпечать операцію для інвестора. Якщо інвестор не відчуватиме себе досить комфортно, то він просто не візьме участі в конкурсі. І я не виключаю такої можливості, що в останній день учасники конкурсу можуть відмовитися від участі в ньому. Ми бачимо сьогодні інтерес як мінімум трьох учасників - це факт. І за інших рівних умов організувати між ними змагання можливо.
РБК-Україна: Як пояснити відхід фаворита конкурсу - норвезької Yara International?
І.М.: Yara - один з найвідоміших гравців на ринку хімічних добрив і має великий інтерес до ОПЗ. У цьому сумнівів немає. Тут якраз саме політична і юридична невизначеність послужила головним чинником, що Yara в даних умовах не зацікавилась тендером. Але я цілком припускаю, що в майбутньому вони повернуться і вестимуть переговори і прагнутимуть зміцнити свої позиції.
РБК-Україна: Досить жорсткі вимоги до інвесторів ОПЗ, наскільки вони здійснимі?
І.М.: Важко здійснимі. Вимоги дуже жорсткі.
РБК-Україна: Чи не злякає це інвесторів?
І.М.: Ну, ми бачимо, що поки не злякало. Думаю, такі жорсткі вимоги стали результатом політичної боротьби в країні, а не прагнення допомогти трудовому колективу підприємства. Я знаю цей завод. Там прекрасний колектив, який здатний самостійно виживати навіть в таких скрутних умовах. Тому, якщо зараз приватизація не відбудеться, то після виборів, відразу ж після виборів, до цього питання повернуться. В 2010 р. ОПЗ точно буде приватизовано.
РБК-Україна: Україна нарощує зовнішній борг. Наскільки він критичний для країни?
І.М.: Починаючи з квітня сукупний борг (державний і корпоративний) припинив бурхливе зростання. В ряді напрямів, таких як банківські короткострокові зобов'язання, намітилося зниження заборгованості. Швидко ростуть довгострокові зобов'язання банків. Але це пов'язано з тим, що іноземні банки, які володіють банками на території України, підтримали своїх "дочок" своїми ресурсами - і це позитивний чинник. Це треба визнати і оцінити. Інший момент - це державний борг. Він росте, але поки це нарощування в межах закону про бюджет і питома вага держборгу до ВВП залишається нижчою від 25%. Це цілком допустимо.
РБК-Україна: Сам уряд прогнозує борг 35% від ВВП до кінця року, але при цьому не враховуються кредити МВФ.
І.М.: Ну, по-перше, частина кредитів МВФ, вперше в історії відносин з Україною, була направлена безпосередньо на фінансування бюджету, що, природно, повинно бути відображено в держборгу. Інша частина потрапила в Нацбанк, і вона формує заборгованість НБУ перед МВФ. Але навіть якщо ми складемо ці борги, то все одно отримаємо суму, меншу від класичної - це 60% по відношенню до ВВП. Законодавством України встановлена верхня планка боргу, якщо я не помиляюся, - на рівні 60%. Тому досягнення критичного рівня навіть теоретично неможливо без змін в законодавстві. Але думаю, що держборг і наступного року все ж таки буде рости. Якщо ми утримаємо його в межах до 30% ВВП і при цьому розтягнемо терміни, тобто братимемо довгі кредити, то починаючи з 2012 р. можна буде приступити до програми поступового пониження питомої ваги боргу і скороченню витрат бюджету на його обслуговування. Досвід такий у нас є. Починаючи з 2002 р. ми цілеспрямовано знижували рівень держборгу а і добилися найнижчого рівня в регіоні - борг не перевищував 10% ВВП. Але зараз, і це загальносвітова тенденція, криза примусила більшість країн світу збільшувати борги, аби підтримати соціальні стандарти і дати можливість економіці щонайшвидше вийти з рецесії. Уряд вимушений вибирати з двох бід меншу.
РБК-Україна: СОТ заявляє про ризик дефолта українських банків. Також звучали думки про необхідність припинити підтримувати економіку додатковою ліквідністю, оскільки це провокує інфляцію. Є альтернативні засоби підтримки?
І.М.: Якби я знав інші варіанти, то рекомендував би їх. Але, на жаль, на сьогоднішній день підтримка ліквідності є єдиним достатньо дієвим механізмом. Можна собі уявити, що якби Нацбанк не підтримав ліквідність банківської системи, не підтримав дії уряду по рекапіталізації банків, то ми зараз мали б зовсім іншу ситуацію. Думаю, в квітні банківська система була на межі краху. Зараз ситуація поліпшується саме завдяки додатковій ліквідності, яку надав Національний банк.
РБК-Україна: Ви працювали в НБУ. Як ви оцінюєте заходи, які робить нинішнє керівництво в умовах кризи? І наскільки, на вашу думку, можуть бути обгрунтовані звинувачення в адресу керівництва НБУ?
І.М.: Я не маю інформації про конкретні операції, тому складно коментувати звинувачення. А якщо говорити про політика, тактика і стратегію НБУ, особливо те, що стосується рекапіталізації банків, я думаю що НБУ і уряд могли почати цей процес значно раніше - принаймні, місяць на два, і таким чином уникнути панічних настроїв. В області курсової політики моя позиція істотно відрізняється від політики НБУ, і вже багато років. Я прихильник реального ліберального курсу. Це дозволяє не спалювати безцільно резерви і не дозволяє спекулянтам, знаючи тактику НБУ, заробляти на передбачуваності його дій.
РБК-Україна: Як у такому разі можна уникнути стрибків курсу?
І.М.: А навіщо їх уникати? Сьогодні долар демонструє рекорд низькі показники по відношенню до більшості валют миру. І кілька днів тому було оголошено що Бен Бернанке (голова Федеральної резервної системи США - РБК-Україна) залишається ще на сім років на своєму посту. Річ у тому, що зміна курсу національної валюти в будь-якій країні має ключове значення для торгівлі. І для експортерів, і для імпортерів. Тобто в тій ситуації, в якій знаходиться Україна, думаю, що курс на рівні 8-8,5 грн за долар є збалансованим курсом. Це дозволяє нам, перш за все, збалансувати торгівлю. А за відсутності значних фінансових вливань і інвестицій до України найближчі два роки, головною загрозою курсу буде негативний торговий баланс. Якщо ми зараз його збалансували, то можемо спокійно дивитися в майбутнє.
РБК-Україна: Ви самі сказали, що долар падає по відношенню до більшості валют. Чому Україна виключення?
І.М.: Причина - слабкість нашої економіки. І все. Треба розвивати економіку. Ми дуже багато імпортували в попередні роки. І імпорт ставав неправдиво вигідним, тому що можна було купувати дешеву валюту. Насправді вийшло навпаки.
РБК-Україна: І який Ваш прогноз на найближчий час?
І.М.: Економіка найближчими місяцями покаже, що дно досягнуте. Почнеться зростання. Чи буде він бурхливим або млявим, зараз складно сказати. Ясно, що металургія може дуже швидко наростити об'єми, і ми бачимо це вже за літньою статистикою: липень до червня дав 15%-вий темп зростання. Та і промисловість в цілому. У серпні відбулося уповільнення, але це характерно для кінця літа - період відпусток. Локомотивом економіки залишаться традиційні базові галузі, які орієнтовані, перш за все, на експорт. Отже, чим швидше світ почне видужувати, тим швидше ми почнемо відновлюватися. А наявний відпочинок потрібно використовувати для структурних змін, які і майбутні уряди повинні підтримувати. Перш за все, в промисловості. Треба розвивати внутрішній ринок. Менше імпортувати, а виробляти у себе. А коли курс національної валюти завищений, імпортувати вигідно. РБК-Україна: Як же торішні заяви керівництва країни, банкірів і експертів про те, що курс гривни занижений? И.М.: Політикам вигідно і цікаво використовувати як аргументи своєї успішності валюту, що росте.
РБК-Україна: Це говорили не тільки політики, а голова Нацбанку, експерти.
І.М.: Курсова політика Нацбанку відрізняється від того, що я хотів би бачити. Але це моя особиста думка.
РБК-Україна: Morgan Stanley заходив до України на піку зростання. Наскільки зараз змінилися ваші плани?
І.М.: Для мене, як керівника офісу, головне, що ми не пішли з ринку. Це дає підстави припускати, що найближчими місяцями ми почнемо активніше працювати. Ця робота буде пов'язана з реструктуризацією українських компаній. Найближчим часом, думаю, ми зможемо чекати пожвавлення на ринку злиття і поглинань - це наступного року. Ми готові нарощувати свою присутність. І загальносвітові тенденції дозволяють впевненіше дивитися в майбутнє.
РБК-Україна: Які напрями в Україні зараз найпривабливіші для інвестицій, наскільки реально українським підприємствам їх привернути?
І.М.: Будь-яке підприємство, яке сьогодні має значну частку на ринку або грає помітну роль в світовій торгівлі — цікаве. ОПЗ - яскравий тому приклад. Інфраструктура, транспорт, зв'язок. Оскільки країна велика, інфраструктура затребувана і тому представляє інтерес. Якщо говорити про ті галузі, які не постраждали під час кризи, то, перш за все, в Україні це фармацевтична і харчова промисловість - все, де йдеться про імпортозаміщення. Взагалі сьогоднішній валютний курс вигідніший для розміщення виробництв в Україні.
РБК-Україна: Ви говорите про розвиток внутрішнього ринку. Як це можна зробити в умовах СОТ?
І.М.: Знову повертаюся до своєї улюбленої теми - курсу гривні. Якщо ми подивимося статистику, то побачимо, що глибока девальвація наприкінці 2008 р. дозволила протягом буквального 2-3 місяців збалансувати торгівлю. Якби ми тоді уважно подивилися на ці тренди, може і відмовилися від введення загороджувальних мит. Тому я і кажу, що, навіть маючи членство в СОТ, можна підтримувати власного виробника. Не тільки за рахунок курсу. Треба давати податкові пільги, знижувати податковий тиск, вводити нетарифні відносини. Україна залишається країною з одним з найвищих рівнів перерозподілу ВВП через бюджет. Якщо порахувати зведений бюджет, пенсійний фонд і інші фонди, то більше половини ВВП ми перерозподіляємо. Це податки, що б не говорили. Тому їх треба знижувати, тоді економіка буде рости.
РБК-Україна: Як тоді наповнювати бюджет?
І.М.: Бюджет треба наповнювати за рахунок економіки, що зростає. Якщо його наповнювати за рахунок посилення податкового тиску - це означає пиляти гілляку, на якій сидиш. Інших варіантів немає.
РБК-Україна: Відносно приватизації. Є ще такий об'єкт як "Укртелеком". Наскільки він зараз цікавий?
І.М.: Технологічно телекомунікації еволюціонують таким чином, що все менш цікаві компанії, які надають послуги фіксованого зв'язку. А досвід багатьох країн свідчить, що для того, щоб навести порядок у великій компанії з фіксованим зв'язком, потрібно витратити дуже багато засобів. Щоб знайти оптимальну модель подальшого розвитку. Але з іншого боку, "Укртелеком" - монополіст. За наявності не портфельного, стратегічного серйозного інвестора, приватизація буде можливою. Але чекати великих сум, як це було 10 років назад в інших країнах, не доводиться.
РБК-Україна: За перші півроку інвестиції до України скоротилися в три рази - до 2,5 млрд дол. З них третина пішла в банки. Чи зміниться ситуація найближчим часом або фінсектор залишиться основним об'єктом вливань?
І.М.: Як для іноземних, так і для внутрішніх інвестицій банківський сектор в найближчий рік - півтора буде лідером. Не тому, що це дуже прибутковий бізнес, скоріше навпаки. Тому, що велика кількість поганих кредитів в балансах банків вимагатимуть створення відповідних резервів. Резерви створюються за рахунок капіталу банку, тобто капітали знижуватимуться. І щоб зберігати плавучість банків, власникам треба буде вкладати в них мільярди і мільярди гривень. Цей процес дуже хворобливий, але тут і Нацбанк, і уряд повинні зайняти жорстку позицію, якщо ми хочемо спокійно спати і не тримати гроші в матрацах.
Спілкувався Іван Пінчук
