Й.Вінський: “Введення нових тарифів ЖКГ без зміни технічної бази – це пограбування, а не реформа”
РБК-Україна: Чому ваша партія, яка перебуває за межами парламенту й, вочевидь, не має зараз прямого впливу на владу, готує заяву з приводу ЖКГ?
Йосип Вінський: Бо на захист людей ніхто не підіймає голос. А реформування житлово-комунальної сфери, як і вся тарифна політика, зачіпають настільки значну кількість громадян, що це призводить до великої ймовірності кризи довіри до влади в національному масштабі.
На жаль, сьогодні на вершинах вітчизняної політики царюють дві ідеї. Перша, за якою стоїть великий бізнес, має на увазі ліберальну реформу в ЖКГ в інтересах саме капіталу. Друга, яку генерує опозиція, базується на тезі, що треба залишити все як є.
Я ж, та наша партія, вважаємо, що треба проводити реформу в ЖКГ в інтересах громадян, а не заради їх пограбування. Треба не лише критикувати, але запропонувати власне конструктивне, обгрунтоване рішення, далекоглядне бачення.
РБК-Україна: І в чому саме полягають пропозиції «Народної партії»?
Й.В.: ЖКГ України є породженням радянської доби, вже мертвих правових та економічних взаємовідносин. За умови відсутності бюджету, затвердженого в рамках Держплану, така механіка вже не працює.
За умов Держплану тарифи було суто політичним інструментом. Крім того, за радянських часів недосконалість технічного комплексу компенсувалась дешевими енергоносіями, чого зараз немає і вже ніколи не буде. До того ж, виробнича дисципліна і планово-попереджувальна система профілактики та ремонтів давали змогу забезпечувати достатній рівень надійності постачання послуг населенню.
Зараз немає жодного з плюсів, які надавала радянська модель господарювання. Але стара модель управління ЖКГ залишилась такою, як і була за часів КПРС. І цю безглуздість нам видають за модель управління!
РБК-Україна: Втім, якщо модель збереглась, то комусь же ж вона вигідна.
Й.В.: Звичайно. Армії столоначальників, представникам приватного капіталу. В ЖКГ щорічно без сліду випаровується понад мільярд доларів. Нагадаю, в практиці є навіть випадки, коли різниця між доходами комунальних підприємств та їх витратами компенсується з прибутком!
Втім, найгірше в нашому ЖКГ, що воно ігнорує ключову тезу про формування пропозиції на базі попиту. А ніяк не навпаки. А попит на комунальні послуги в реальному житті формує лише їх споживач - і більш ніхто.
РБК-Україна: Але в Україні в цілому, а в Києві зокрема послуги нав`язуються як щось обов`язкове.
Й.В.: І в цьому найбільший глум нинішньої ситуації - пропозиція кривдно нав`язується споживачу. Та й що за пропозиція? Послуги з використанням безнадійно морально та фізично застарілих технологій, які настільки витратні, що й мови не може бути про якість й одночасно прийнятний тариф. Це дикунство чим далі, тим більш поширюється, бо, як я вже казав, воно приносить чималі гроші тим, хто гріє на цьому руки.
Реальна реформа ЖКГ змінить цю ситуацію, забере у бариг від ЖКГ ліві гроші. Тому армія столоначальників та їх компанії - найстрашніші вороги реформи комунального господарства.
РБК-Україна: І що робити в цій ситуації громадянам? Не платити за спожиті послуги, йти до судів з замірами температури води в батареях та трубах?
Й.С.: Це робити не просто треба, а необхідно. Й відстоювати, зокрема, право переходу на індивідуальні системи опалення. Хоч як би цьому не перешкоджали чиновники.
Донедавна діяв наказ профільного міністерства, в якому було сказано, що за умови бажання всіх мешканців будинку, що живуть на одному стояку, отримати індивідуальне опалення - дозвіл на це вважається отриманим. А зараз цей наказ скасовано. Чому? Бо у влади в фаворі централізоване опалення, комунальні підприємства - але аж ніяк не споживач, не людина.
Втім, через суди і нелегальне встановлення приватних котлів люди врешті решт розірвуть комунальні тенета і встановлять реальну ринкову справедливість. А справа чесних політиків - допомогти в цьому, сформувавши системний підхід до невідкладного реформування ЖКГ, перешкоджати тупому підвищенню тарифів.
РБК-Україна: На яких саме етапах в ланцюжку постачання комунальних послуг до споживача є найбільші зловживання?
Й.В.: Та вони скрізь. Але найголовніше - це облік. Бо маючи зручний для себе облік можна робити все, що заманеться. І саме в обліку криються найболючіші вади та проблеми галузі.
Почати б з того, що левова доля тарифних параметрів приховується. Елементарний приклад - нормативні втрати. Будь-який фахівець з цих питань поклянеться, що вони взяті зі стелі. Ніхто не в змозі назвати об`єми реальних теплових, газових та водогінних втрат в мережах. А хто дасть реальну собівартість газу чи електроенергії АЕС та ГЕС? Ніхто.
Бо ці показники є наслідком домовленості сторін за умови відсутності в цій домовленості ключової фігури - споживача. Тому ми сьогодні платимо не за реальне тепло, газ чи воду, а за метраж та кількість мешканців в оселі. Казковий абсурд!
Ще є схема, за якою газ горить, але ледь гріє. Лічильник крутиться, а вода ледь нагрівається. Чому? Тому що газ поганої якості або перемішаний з азотом. Але для постачальника то байдуже, бо споживач платить не за енергопотік, тобто - за реальну кількість тепла, а за об`єм суміші.
Вельми вільно тлумачиться і собівартість. Комунальні підприємства закладають в тарифи всі свої витрати, плюсують відсоток свого прибутку. І це слугує основою для розрахунку цін на послуги для населення. То треба відновити реальну вартість послуг.
РБК-Україна: Але головна теза при піднятті тарифів - подорожчання газу, який постійно зростає в ціні. І буде зростати надалі, слідом за нафтою.
Й.В.: Безумовно, ціна на енергоносії - базова в ЖКГ. Але ніде в світі ви не знайдете такого стрибкоподібного піднесення цін. Тому що іх підвищенню передує і надалі паралельно здійснюється комплекс стримуючих і компенсуючих заходів - системні програми енергозбереження та ефективності використання тепла і електрики, технічна модернізація інфраструктури послуг. Без такої політики ціни будуть зростати в геометричній прогресії до нескінченості. А відсутність стовідсоткового обліку наданих послуг чудово потурає цьому галопуючому росту цін.
РБК-Україна: І де психологічна межа такого подорожчання?
Й.В.: Саме у відповіді на це питання й криється тест для влади: наскільки вона виступає проти свого громадянина, на чийому насправді боці нинішня влада? Сьогодні відповідь на це питання очевидна, як поділ клітин в чашці Петрі - влада на боці приватного капіталу. Бо саме він є замовником і найбільшим вигодонабувачем політики в сфері ЖКГ. Просто подивіться, хто стоїть за більшістю енерго- та теплопостачаючих структур.
РБК-Україна: Втім, джерелом влади, яка нав`язує таку політику нам, є ми, народ. Тобто, народу й міняти правила гри.
Й.В.: І ми бачимо, що робиться там, де людей довели до відчаю - Туніс, Єгипет, Йемен. Хто наступний?
Коли люди бунтують, їм не потрібні лідери. Лідери з`являються вже коли режим повалено. Тому ізоляція лідерів опозиції ніяк не може зупинити хвилю народного гніву, як не можна передбачити і час, коли розпочинається повстання.
Не можна доводити українців до зубожіння, яке викличе смерч. Політики на те й покликані, щоб знаходити прийнятні рішення складних проблем для усього суспільства. А ЖКГ для України - це справжній внутрішній ворог, що готує країні соціальний вибух. Тому «Народна воля» констатує і наполягає: нові тарифи при старих послугах - це нахабне пограбування народу, а ніяка не реформа!
РБК-Україна: І як треба проводити комунальну реформу?
Й.В.: ЖКГ знаходиться в компетенції місцевого самоврядування, тому без конституційної зміни її системи та адміністративного устрою реформа ЖКГ не буде ефективною. Тобто, розпочинати треба з глибокого оновлення місцевого самоврядування, а після цього переходити до комунальної сфери.
РБК-Україна: А саме реформа, чого вона потребує?
Й.В.: Необхідно провести роботу з впорядкування жилого фонду, такого масштабу, якого до сьогодні не було. Потрібна цільова державна програма, яка забезпечить заміну старих вікон та дверей на сучасні, енергозберігаючі. Прилади обліку мають бути встановлені в кожній квартирі - за рахунок центрального та місцевого бюджетів. До цього треба додати утеплення будинків та квартир. Я на 100% впевнений, що за таких умов, навіть якщо в найближчі 5 років тариф на тепло зросте вдвічі, споживач цього не відчує, бо буде споживати вдвічі менше реального тепла.
Водночас держава має запровадити прозорий і чесний механізм обліку та формування цін і тарифів. Повинна бути законодавчо і жорстко обмежена рентабельність ЖКГ-підприємств - на рівні не більше 10%. Динаміка зростання тарифів не має перевищувати 2% на місяць. Ціни на послуги - однакові для всіх споживачів, ніяких трьох категорій платників за газ. Громадяни, що мають недостатній рівень доходів, отримують гарантовану субсидію - своєчасно і в адекватному розмірі.
РБК-Україна: Але це, хоч як це і несправедливо, вдарить по постачальникам, бо сьогодні ми платимо за втрати в мережах.
Й.В.: Інфраструктура комунальних підприємств підлягає тотальній модернізації, а засади їх роботи докорінно змінені. Мешканці не мають надалі оплачувати неефективні котельні з КПД на рівні 52%. Я вже не кажу про пориви водогонів та теплотрас. Крім того, вважаю, що треба категорично заборонити приватизовувати комунальні підприємства, тут граничною формою виходу мають бути оренда або концесія.
РБК-Україна: Але ж є ще й болюче газове питання, яке замовчується весь час. Не секрет, що газ внутрішнього видобутку, всупереч конституційній нормі, йде на експорт. Як припинити це?
Й.В.: Весь газ, здобутий держпідприємствами України, як і електроенергія АЕС та ГЕС, мають спрямовуватись на потреби населення та комунальної сфери. Жодного змішування українського та імпортного газу, а також т. зв. єдиного енергоринку з ТЕС бути не може - це відверте джерело несамовитої корупції і воно має бути прибране.
РБК-Україна: Добре, але тарифи теж є політичним чинником. І всім відомо, що перед виборами тарифи заморожують, щоб надати їм шансу стрімко зрости в міжвиборчі роки.
Й.В.: А тут держава має забезпечити прозоре функціонування незалежного регулятора з ціноутворення і тарифам на електроенергію, воду, газ, тепло, тощо. Цей регулятор, Нацкомісія, має в рівній пропорції складатись з представників влади, бізнесу і споживачів комунальних послуг. Комісія повністю змінює свій склад кожні три роки, а свою політичну незаангажованість підтверджує рішеннями, що мають виключну довіру українства.
Тільки за цих умов на місці ЖЕКів можуть з'явитися об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, які заснують чи наймуть підприємства, що надаватимуть громадянам відповідні комунальні послуги. Зрозуміло, ці підприємства будуть знаходитись під найпильнішим контролем мешканців.
РБК-Україна: Чи готова наша країна до таких змін?
Й.В.: Ще не сповна. Та альтернатива реформі надто сумна й катастрофічна, щоб її при здоровому глузді можна було навіть розглядати. Те, що пропонуємо ми, вимагає важкої роботи, але це єдиний продуктивний шлях на користь людей. Це реформа, яку підтримають усі тверезомислячі люди.
Спілкувався Василь Круглов
