Й.Вінський: “Пенсійна реформа має базуватися на принципах справедливості, солідарності і свободи”
РБК-Україна: Голова Пенсійного фонду (ПФ) України Борис Зайчук днями засвідчив: пенсію розміром менше 1 тис. грн. у нас отримує 8,5 млн громадян - більше половини загального числа непрацездатних. Це доводить, що без невідкладної пенсійної реформи майбутнього у країни немає. Про це каже й уряд. Але в той же час його представники розповідають, що Україна - чемпіон Європи з перерозподілу ВВП через ПФ, тож годі й мріяти про збільшення цього захмарного показника.
Йосип Вінський: Ця теза спростовується, щойно ми вдамося до елементарних арифметичних дій. В Європі рівень тінізації економіки коливається в межах 5-10%, у нас експерти наполягають щонайменше на 50%.
Та, навіть, якщо взяти її мінімальний рівень за 30%, то реальна вартість ВВП в 2010 р. перевищила 1 трлн 428 млрд грн. Річні ж видатки ПФ - 180 млрд, що складає 12,6% до реального ВВП. Тобто, у нас з Європою в цьому відношенні паритет.
Якщо, звичайно, не порівнювати фактичні видатки фонду з фіктивним значенням ВВП. Прикро, що влада вдалась до маніпуляції цифрами.
РБК-Україна: Отже, маємо чергову побрехеньку?
Й.В.: На превеликий жаль. Але саме звідси має брати початок «домашнє завдання» уряду на ближчий час. Бо здійснення системних заходів, спрямованих на виведення української економіки з тіні додає в дохідну базу ПФ щонайменше 60 млрд грн. Але тут владі потрібно попрацювати, реально показати, що вона сильна. Безумовно, це важче ніж підняти пенсійний вік або пенсійний стаж.
РБК-Україна: Але ж тоді є безглуздими розповіді про клінічний дефіцит ПФ, що за підсумками минулого року закляк в районі 26,6 млрд грн., адже скасована тінь дохідної бази більша вказаного пенсійного розриву принаймні в два рази.
Й.В.: Але це реально. Проте є ще один більш важливий компонент, про який сьогодні взагалі ніхто говорити не хоче. Це проблема справедливого перерозподілу ВВП.
Беремо дані Держкомстату за 2009 р. ВВП розподілився наступним чином: оплата праці найманих працівників - 51%, податки - 13%, валовий прибуток, змішаний дохід - 36%. За десять останніх років ці пропорції змінювались незначним чином (1-2%). Для порівняння, у 1991 р. доля зарплати у ВВП України складала 59%, а доля зарплати у ВВП США сьогодні - біля 75%.
Проста арифметика: якщо ми забезпечимо в Україні справедливий розподіл (читай - зростання зарплати) хоча би до пропорції США, то доходи ПФ автоматично зростуть в 1,5 рази. Але зрозуміло, що влада має при цьому обмежити олігархів, які мають надприбуток, тому що 36% валового прибутку в структурі ВВП немає в жодній країні Євросоюзу.
І тоді дивними й непотрібними стануть вимоги про підвищення планки пенсійного віку, маніпуляції щодо трудового стажу та інші несуттєві камінчики спотикання ідеологів безтямної реформи. Бо факти - річ вперта, і я би просто не радив високим урядовцям починати обґрунтування своїх таємних бажань з ошуканства людей - для власної ж користі. Маніпуляції з цифрами краще лишити шахраям.
Глибоко переконаний: пенсійна реформа має базуватися на принципах справедливості, солідарності і свободи. Причому, всі компоненти пенсійної тріади в перспективі повинні мати однакову вагу й реалізацію.
Тож перша умова справедливого владнання цієї справи - починати треба з правди і справедливого розподілу. І безсторонньо запитати суспільство: а чи є в Україні насправді солідарна пенсійна система, про яку, як про чинну даність, постійно говоримо ми?
РБК-Україна: Тоді треба спинитись на фундаментальній засаді всіх подальших висновків і міркувань - з'ясуванні того, а скільки ж громадян нашої країни наповнюють ПФ? Минулого року в списках виборців Президента значилось 37 млн чоловік. Мінусуємо 13,7 млн облікованих пенсіонерів (хоча близько 2 млн з них продовжують працювати). Виходить 25 млн працездатних. Вилучаємо безробітних, студентів, домогосподарок тощо - лишається не менше 2 млн. А до ПФ платять трохи більше 14 млн. Де 6 млн солідарних платників? Як зробити, щоб тіньові прибутки т. зв. «пролісків» не оминали ПФ?
Й.В.: А кому невтямки, що наведення порядку з прихованими заробітками цих громадян є пряма й визначальна функція соціально орієнтованої держави? І уявімо собі, що було б у разі, коли б ця робота урядом вже була налагоджена. Я стверджую: Україна б активи свого ПФ як мінімум подвоїла! Ми ж тільки-но з'ясували: третина цих зовсім не гіпотетичних коштів ховається в тіні реального ВВП, третина має бути вилучена з доходів злісних фізичних неплатників, решта міститься в конвертах із зарплатнею «сірих» компаній, що ведуть подвійну бухгалтерію, заощаджуючи свої видатки.
Переконаний: закон, що ламає усталені параметри пенсійного забезпечення, в такому вигляді, як він зараз пропонується урядом, не потрібен геть-чисто. В ньому немає ані правди, ані сенсу. Країні, натомість, потрібна дійсно реальна, європейська пенсійна реформа, уряд повинен змусити тіньовиків всіх гатунків чесно і в повному обсязі пов'язати свої прибутки з обов'язками перед ПФ, а законодавцю конче і якнайшвидше треба звільнити пенсійну систему від невластивих їй навантажень.
Існують державні виплати за певні заслуги, соціальна допомога по інвалідності, всілякі доплати до пенсії, але до чого тут солідарна пенсійна система? Вона тому й зветься солідарною, що не зважає на статус особи, її особливе місце в суспільній структурі.
Солідарна система тим більше не повинна підтримувати космічний розрив у виплатах пенсіонера-лікаря і пенсіонера-нардепа. Хоче держава платити за особливим рахунком військовим, хай, подібно Росії, сплачує їм прямо з бюджету, не руйнуючи засад солідарності. Як не повинно діяти в країні і 27 законів, що регулюють спеціальні пенсії. Та й рівень мінімальної і максимальної пенсій не має різнитися в 50 разів, щонайбільше в чотири!
Тож коли влада скаржиться: в країні немає коштів, треба розуміти - вона ще нічого не зробила задля того, щоб вони в ПФ з'явилися. І що вражає найбільше: заходи, що можуть змінити ситуацію докорінно у влади буквально під руками. Щоб їх здійснити, надзвичайний стан в країні вводити не треба, достатньо вольової системної фахової роботи. І я нізащо не повірю, що потрібних фахівців в Україні бракує.
За 2008 р. я, перебуваючи на посту міністра транспорту та зв'язку, забезпечив ріст відрахувань по підлеглих підприємствах до ПФ у 1,35 рази. І це без зміни закону. Просто тому що, як соціаліст, цього хотів.
Я бачу інше: ідеологія, на якій грунтується урядовий закон про правове забезпечення реформування пенсійної системи хибна в своєму головному посилі. Турботі про людей там місця немає. Я бачу тут чисто технократичний підхід до реформи пенсійної системи.
Щоб реформа була для людей, слід вирішити наступні питання: збільшити рівень середньої зарплати, збільшити зайнятість населення, радикально змінити пропорції розподілу національного багатства.
РБК-Україна: Тож яким має бути найближчий порядок дій?
Й.В.: Якщо уряд хоче добра і справедливості, від запропонованого варіанту пенсійної реформи слід відмовитись. Нічого крім соціального напруження він не дасть. Ми маємо зробити три речі.
Перша: забезпечити зростання доходів солідарної системи через жорсткі заходи виведення економіки і зарплат з тіні та забезпечення формування нових робочих місць.
Друга: прийняти політичне рішення, спрямоване на відновлення балансу споживання та забезпечення європейських підходів до структури розподілу ВВП, а саме - зростання середньої зарплати.
Третя: розгортання реальної за європейськими підходами пенсійної реформи, розрахованої на два десятки років. І за основу я би взяв німецьку трьорівневу пенсійну систему. Причому, має бути зрозумілий і підтриманий населенням графік такого реформування.
РБК-Україна: Гаразд. Та якщо з солідарним рівнем більш-менш зрозуміло, то як сподвигнути населення довірити свої кревні накопичувальній системі?
Й.В.: Ресурсів заохочення тут безліч. Назву бодай один, бо певен в його дієвості і захищеності на всі сто.
Що викликає довіру людей? Непохитні гарантії. «Народна влада» пропонує: кожен річний внесок до накопичувальної системи держава з свого боку збільшує на 10%. Що досягається? Населення тримає на депозитах мільярди гривень. Гроші державних накопичувальних фондів захищені краще депозитів скрізь і завжди. А за умови автоматичних доплат на 10% люди свій вибір зроблять швидко і однозначно.
Куди інвестувати кошти державного накопичувального фонду, щоб вони працювали? Пошлюсь на власний досвід роботи міністром транспорту і зв'язку України. Візьмемо дві могутні структури - «Укрзалізницю» і «Укравтодор». Першій зараз треба швидко запускати швидкісний рух, другому - будувати автобани, інші якісні дороги. Вони хоч сьогодні охоче візьмуть в накопичувальній системі мільярдів по 20-30, і за кілька років у нас з'являться і суперсучасні надшвидкі магістралі і автостради європейського зразка. А потім, за 10-15 років, з відсотками повернуть взяті кредити до накопичувальних фондів - вони ж мають гарантовані прибутки щодня. Користь обопільна!
Люди дістають з панчіх свої заощадження і, нарощуючи їх суму, забезпечують собі гідні пенсійні виплати на додаток до пенсій солідарної системи. А держава, що потребує значних і негайних інвестиційних програм, звільнюється від ярма закордонних запозичень.
До того ж, бюджетні кошти на ті ж дороги і залізничні шляхи у нас напевне розпилять, а фонд, або уповноважений банк через наглядову раду вкрасти не дасть. Результат: громадяни - з гарантованими зрослими пенсійними виплатами, країна - з сучасною інфраструктурою й транспортом.
РБК-Україна: А чому держава погодиться доплачувати свої 10%?
Й.В.: Бо їй це вигідно. Адже в суто економічному сенсі людина за одну казенну гривню дає в користування державі 10 грн - на термін до 20, а то й більше років. Марксизм!
І останнє. Треба зрозуміти: як тільки ми почнемо рішуче здійснювати заходи детінізації і позбавлення ПФ від невластивих йому функцій, положення пенсіонерів або тих, хто йде на пенсію зараз, зміниться. Бо спроможність ПФ зросте на очах.
А в законі про пенсійну реформу треба обов'язково зафіксувати і, звичайно, неухильно витримувати графік підвищення мінімальної пенсії по роках. Зараз вона у нас менше 100 дол., а в Польщі - 450. Ось ми чітко і розписуємо графік її підйому бодай до цього рівня. Ясно, прозоро, легко контрольовано. Бо якщо держава закладає в закон динаміку збільшення трудового стажу - її святий обов'язок відповісти гарантією пенсійного росту. Інше - немислимо.
Спілкувався Василь Круглов
