Рік уряду Гройсмана. Політика

У квітні 2016 року, напередодні призначення прем'єр-міністра, журналіст РБК-Україна, у відповідь на питання "Ви можете сказати президенту "ні"?" почув від кандидата Володимира Гройсмана: "Звичайно. Я вже це робив". Через рік, 12 квітня 2017 журналіст РБК-Україна зустрів прем'єр-міністра Володимира Гройсмана перед засіданням одного з парламентських комітетів, на якому він готувався відзвітувати перед депутатами про підсумки роботи свого Кабінету. Нагадавши голові уряду питання, яке було задано минулого року, кореспондент вирішив продовжити перерваний діалог: "Скільки разів за цей рік ви сказали президенту "ні", і з якого приводу?". Прем'єр відповів коротко: "Не рахував.  Все залежить від питання".

Навесні 2016-го Гройсман пообіцяв, що покаже всім "як керувати державою". Тепер, в річницю формування нинішнього уряду, РБК-Україна спробувало розібратися, в чому полягає стиль управління Володимира Гройсмана, як він вибудував відносини всередині Кабміну і серед ключових політичних гравців України. Про це в першій частині "Рік уряду Гройсмана". У другій частині читайте про економічні підсумки чинного Кабінету міністрів.

У пошуках стилю

Ставши на чолі Кабінету міністрів Володимир Гройсман, який вступав на цей пост будучи в очах представників українського політичного класу "людиною президента", весь перший рік свого прем'єрства намагався "відклеїти" від себе цей штамп. Якось він сказав: "Я не залежу ні від кого, крім народу і Господа Бога". Водночас при необхідності він підкреслює, що знаходиться в одній команді з президентом. Не виключено, що з часом він цю команду очолить. Не як кандидат у президенти – в цьому питанні Гройсман категоричний і заявляє, що боротися за посаду голови держави він не має наміру. Але як лідер президентської партії на наступних (якими б вони не були) парламентських виборах – цілком можливо. Хоча зараз, коли питаєш про це Гройсмана , то від прямої відповіді він іде. Кажуть, на одній закритій зустрічі, коли прем'єра запитали про його політичні амбіції, він сказав, що йому "цілком достатньо невеликого політичного проекту у Вінниці". Мова йде про партію "Вінницька Європейська Стратегія", яку очолює мер Вінниці Сергій Моргунов. Коли мером був Гройсман, Моргунов був секретарем міської ради. Претензії цієї політичної сили обмежуються містом, в якому вона створена.

Опинившись на чолі уряду Гройсману потрібно було показати, що він здатний керувати Кабінетом. Після його формування, як мінімум, дві людини могли поставити авторитет Гройсмана під сумнів: глава МВС Арсен Аваков, для якого нинішній склад Кабінету вже третій за рахунком і перший заступник глави Адміністрації президента і, за сумісництвом, представник президента в уряді Віталій Ковальчук.

Аваков, за його власним визнанням, в нинішньому Кабміні координує роботу міністрів, які представляють "Народний фронт". Ковальчук спочатку намагався координувати роботу міністрів, які отримали посади за квотою президента і на перших засіданнях уряду навіть намагався "нарізати їм завдання". До відкритих конфліктів між прем'єром і "незалежним дуетом" справа не дійшла. Ковальчук, який перед формуванням уряду був не проти зайняти посаду першого віце-прем'єра (Гройсман був категорично проти цього призначення), згодом зосередився на роботі в АП, яку готувався очолити після звільнення з посади Бориса Ложкіна. Але в підсумку посада дісталася Ігорю Райніну, а Ковальчук знову відійшов у політичну тінь.

Арсен Аваков не приховує, що в уряді за минулий рік у нього були конфлікти, але при цьому підкреслює – з Гройсманом йому комфортно працювати.

- Чим прем'єр Гройсман відрізняється від прем'єра Яценюка? – поцікавилося РБК-Україна у Арсена Авакова.

- Лисиною, - відповідає міністр сміючись. - Це різні люди, з різним стилем управління. Яценюк був дуже ефективним прем'єром, і Гройсман ефективний. Сила Гроймана в тому, що він не киває на "папєрєдніков", як це робили попередні товариші, а бере все позитивне від роботи попереднього уряду, створює синергію двох команд. Наскільки я знаю, вони (Гройсман і Яценюк – ред.) постійно спілкуються. І це дає нам страховку від ризиків. Мені комфортно і з Яценюком, і з Гройсманом.

- А у вас конфлікти у вас були? - запитує РБК-Україна.

- Так, - швидко відповідає міністр.

- З ким?

- Простіше сказати, з ким не було. Це як в анекдоті. "Підходить лисиця до верблюда і каже: "Верблюд, а верблюд, чому у тебе хвіст кривий?" Верблюд на неї дивиться і каже: "А що у мене рівне?"

Те, що Яценюк і його представники в Кабміні не торпедували Гройсмана і його політику дуже допомогло нинішньому прем'єр-міністру. Власне, і зла колишньому прем'єру тримати на нинішнього нема за що – не Гройсман ініціював відставку Яценюка. Він лише скористався пропозицією, яка йому надійшла від президента вже після того, як доля лідера "Народного фронту" на посаді прем'єра була вирішена. Та й то, кажуть, Володимир Гройсман не з першого разу, погодився стати на чолі уряду. А все тому що запросив занадто багато постів для своїх людей. Джерела стверджують, що Петру Порошенку довелося трохи налякати тоді ще голову Верховної ради, заявивши йому, що якщо він не погодиться очолити Кабмін і прийняти запропонований йому поіменний склад його Кабінету, то прем'єром стане зовсім інша людина, а саме – Юрій Луценко, який на той момент очолював парламентську фракцію БПП.

Знизити в уряді вплив Авакова і одночасно збільшити своє Гройсману допомогла дружба з Арсенієм Яценюком. РБК-Україна вже розповідало, що в перший уряд Яценюка, де Гройсман працював віце-прем'єром, його покликав саме Арсеній Яценюк, а не Петро Порошенко. "Спілкуються вони часто і довго. Яценюк допомагає порадами. Наприклад, саме він порадив Гройсману впровадити розстрочку комунальних платежів", – розповідає співрозмовник РБК-Україна в оточенні Яценюка. У свою чергу міністри-"фронтовики" зазначають, що нерідко Яценюк просить їх підтримати потрібні Гройсману голосування для прийняття рішень Кабміну.

На відміну від Арсена Авакова, більшість членів уряд не хочуть порівнювати стилі двох прем'єрів "під запис". Зате в неофіційних бесідах вони більш відверті. Міністри, яким вдалося попрацювати в Кабінетах Яценюка і Гройсмана виділяють кілька особливостей, якими вони відрізняються. "Гройсман вміє робити рейтинг. У нього до останнього моменту підтримка у Вінниці була 60%! Яценюк, приймаючи рішення, любив міркувати, як воно змінить країну в майбутньому, Гройсман завжди питає, що воно може дати вже зараз", - розповів один з членів урядів.

До речі, така манера Гройсмана подобається далеко не всім членам Кабміну, при чому, що парадоксально "за очі" лають прем'єра представники БПП. "Володимир Борисович хоч і спілкується з Арсенієм Петровичем, але поки що так і не зміг виробити в собі широту мислення", - уїдливо зауважує один з міністрів.

Ще одна відмітна риса Гройсмана - він не прагне контролювати в Кабміні все. Обговорюючи з співрозмовником конкретну тему, глава уряду любить зателефонувати профільному міністру і проконсультуватися з ним, уточнити конкретні цифри. У цьому Гройсман принципово відрізняється від президента Петра Порошенка, який відомий своїм прагненням контролювати виконання різних процесів. "Петро Олексійович у нас президент, головнокомандувач, міністр оборони і закордонних справ, голова Національного банку, СБУ і фракції БПП, генеральний прокурор, глава НКРЕКП і навіть солдат на передовій", - говорить один з політиків, близький до Порошенка, і в цих словах лише частка жарту.

Наодинці з парламентом

Центральне місце в роботі Володимира Гройсмана як прем'єр-міністра займають переговори. Прем'єр особисто відповідає за просування урядових законопроектів у парламенті. Манера спілкування з депутатами – ще одна відмітна риса нинішнього глав уряду.

"З Яценюком було так. Ти до нього приходиш, він обіцяє тобі все, що ти просиш, а потім - глухо. І ти йдеш знову просити, а потрапити до нього було складно. З Гройсманом по-іншому. Він одразу чітко говорить: це "так", а це – "ні". Ну, і, зрештою, приємно, коли прем'єр тобі дзвонить і вітає з днем народження", - розповідає один із впливових депутатів-мажоритарників.

Саме на мажоритарників із різних фракцій та груп Гройсман зробив ставку в роботі з парламентом. РБК-Україна повідомляло, що їх голоси багато в чому забезпечили прем'єру позитивні голосування за всі редакцій держбюджету, запропоновані Кабміном. Сам Гройсман не приховує, що пишається тим, що при ньому бюджет приймався в терміни, встановлені Бюджетним кодексом. Секрет лояльності мажоритарників невигадливий – субвенції на соціально-економічний розвиток регіонів, які розподіляються між населеними пунктами в межах виборчих округів. Розподіл цих коштів контролює Кабмін.

Депутати підкреслюють, в минулому році уряд направив гроші в рамках цієї субвенції в регіони. Хоча роком раніше, більша частина коштів хоч і була закладена в бюджеті, але на місця не дійшла. У нинішньому році Володимир Гройсман схитрував – у бюджеті-2017 передбачено, що субвенцію на розвиток регіонів профінансують за рахунок надходжень від так званої "спецконфіскації". Правда, парламент все ще не прийняв відповідний законопроект, а значить, немає поки і грошей.

До Володимира Гройсмана в парламенті лояльно ставляться не тільки мажоритарники, але й різні депутатські фракції. Головний союзник прем'єра в парламенті – "Народний фронт".

- Підтримка коаліції є, коаліція існує, коаліційний уряд працює і тому я буду радий тому, що "Народний фронт" буде підтримувати всі ініціативи в наступному році, - звернувся до Гройсмана на засіданні парламентського комітету економічної політики голова фракції НФ Максим Бурбак.

Вдалося Гройсману налагодити відносини з ще одним впливовим "фронтовиком" - Андрієм Парубієм, який змінив його в кріслі спікера. "Ми сьогодні вже не говоримо про політичну кризу, припинилися розмови про дострокові вибори. Я вважаю, що великою мірою це заслуга Гройсмана, який зміг поєднати воєдино і реформи, які не завжди популярні і рішення соціально-економічних проблем", - заявив РБК-Україна Андрій Парубій.

А ось з керівництвом президентської фракції БПП, в першу чергу з впливовим першим заступником голови цієї фракції Ігорем Кононенко у Гройсмана склалися суперечливі відносини. Це проявилося під час чи не єдиного публічного конфлікту у Кабміні – між міністром інфраструктури Володимиром Омеляном і керівником «Укрзалізниці» Войцехом Балчуном. Як відомо, Гройсман публічно підтримав Балчуна.

У свою чергу, Ігор Кононенко хоч і неформально, але підтримував Омеляна. Втім, сам Кононенко тоді стверджував, що з Гройсманом його "намагаються посварити спеціально", але він цього робити не має наміру, щоправда, хто саме намагався влаштувати конфронтацію, Кононенко тоді не уточнив. "У них рівновіддалені відносини. Гройсман намагається відмежуватися від Кононенко і тримати дистанцію», - говорить один з депутатів БПП з числа тих представників фракції, хто орієнтується на прем'єра.

У своїх коментарях депутати від БПП в більшості своїй хвалять прем'єра. Заступник голови фракції Олександр Третьяков впевнений, що Гройсман "не зловив зіркову хворобу". Ще один заступник - Сергій Березенко – вважає, що нинішній уряд, в більшій мірі, ніж Кабінет Яценюка, зміг досягти "компромісу з суспільством", а Ігор Гринів, який зовсім нещодавно очолював фракцію, посилаючись на опитування громадської думки, стверджує, що уряд за рік став більш популярним у громадян.

Саме "Народний фронт" і БПП згідно з дослідженням Комітету виборців України – найчастіше підтримують ініціативи уряду. Так, "за" урядові законопроекти протягом останнього року голосувала, в середньому, 79% депутатів НФ і 73% депутатів БПП

У той же час аналіз статистики голосувань свідчить, що уряд регулярно підтримує фракція "Самопоміч", яка офіційно перебуває в опозиції. В середньому за ініціативи Кабміну віддають свої голоси 65% соратників Андрія Садового. Керівництво фракції не приховує, що підтримує уряд. "Цей Кабмін краще попереднього. Нехай ще працює. Він розпочав низку реформ, які неможливо закінчити за рік. Це перший уряд незалежної України, який почав робити реальну, зрозумілу мені, як лікарю, реформу охорони здоров'я", - заявив РБК-Україна голова фракції "Самопоміч" Олег Березюк.

Ще один ситуативний союзник Кабміну в парламенті – Олег Ляшко. Публічно, лідер фракції РПЛ уряд лає. "Я не думаю, що можна порівнювати Гройсмана і Яценюка. Це два різних типи управління. Яценюк – це МВФ, Овальний кабінет, міжнародні майданчики. А Гройсман – це базар, каналізація, вокзал. Багато говорять, що Гройсман під мене "косить". Я не думаю, що він це робить. Тому що будь-яка копія гірша за оригінал", - каже Ляшко. Тим не менш, дослідження КВУ свідчить, що за законопроекти уряду в середньому голосує 60% фракції РПЛ.

Не дивлячись на досить гладке прийняття закону про держбюджет, і підтримку з боку частини опозиційних фракцій Гройсман все ж не може похвалитися високим рівнем підтримки з боку парламенту. За рік з моменту призначення нового уряду лише 19% поданих Кабміном у раду законопроектів стали законами. Для порівняння, за аналогічний період парламент підтримав 36% ініціатив другого уряду Яценюка.

У другій частині "Рік уряду Гройсмана. Економіка." читайте про економічні досягнення і провали чинного Кабміну