Головні висновки щодо тижня протестів в центрі Києва

На що потрібно звернути увагу, обговорюючи головну політичну тему осені, - в матеріалі РБК-Україна.

Сьогодні виповнюється рівно тиждень, як мітингувальники розбили наметове містечко біля стін Верховної Ради в центрі Києва. Прихильники акції протесту з гучною назвою "Велика політична реформа" все ще вірять у перспективи того, що з іскри їх протесту "розгориться полум'я", а противники пророкують самоліквідацію протесту з дня на день.

Залишитися в центрі будь-якою ціною

"Якщо знадобиться три пленарні тижні, значить, буде три. Якщо п'ять - то п'ять. Словом, ми не повинні розходитися з майдану до остаточного і повного виконання наших вимог", - сказав у неділю, 22 жовтня, протестувальникам один з організаторів акції, народний депутат Юрій Дерев'янко.

"Саакашвілі потрібен майданчик. У нього є півроку. Якщо він не використовує це час, то зникне, як нафталін", - кажуть співрозмовники РБК-Україна у фракції "Самопоміч".

Протест не може бути завершений, незважаючи на те, що частина вимог мітингувальників Верховна Рада виконала, проголосувавши в першому читанні за парламентський і президентський законопроекти про скасування депутатської недоторканності. А для виконання іншої частині депутати, відповідно до вимог закону, підключили Конституційний суд. Так як головна погано прихована мета протесту - не формальні вимоги "Великої політичної реформи". Їм важливо зберегти у великій політиці Михайла Саакашвілі, надати новий імпульс політичній кар'єрі інших її учасників і спробувати змінити владу на чолі з Петром Порошенком.

Саме тому прийняття парламентом у першому читанні вимог акції її лідери назвали "спробою обдурити народ", Конституційному суду авансом було оголошено недовіру, а на додачу до трьох початковим вимогам, з'явилися додаткові. З числа таких, які висувають, заздалегідь розуміючи неможливість їх виконання. Наприклад, вимога розпуску Національної гвардії або скасування депутатської недоторканності тут і зараз - всупереч вимогам Конституції. Сюди ж можна додати і вимога миттєвої ліквідації обласних державних організацій, озвучену Саакашвілі на недільному "віче" 22 жовтня. Підсумок - добровільно організатори акції не розпустять наметове містечко ні при яких умовах.

Пекуче почуття незручності влади

Представники влади традиційно відмовляються визнавати наявність, нехай і не дуже масового, але все-таки протестного руху в центрі столиці. "Я не бачу ніякої акції протесту. Я вчора бачив спробу кілька сотень хуліганів дестабілізувати ситуацію в центрі Києва. Слава Богу, враховуючи те, що їх було дуже мало, спроба виявилася невдалою. Влада не повинна реагувати на провокаторів", - сказав в коментарі РБК-Україна народний депутат Сергій Пашинський ("Народний фронт").

Влада щодня, починаючи з 17 жовтня, продовжує вкидати в ЗМІ неофіційну інформацію про те, що акція чи сама, чи з допомогою силовиків розійдеться з дня на день. Не помилимося, якщо скажемо, що багато журналістів доповнюють собою кількісний склад людей на акції саме потім, щоб не пропустити момент ліквідації або самоліквідації наметового табору.

Ще момент: наметовий табір в центрі Києва хай і не загрожує режиму серйозними потрясіннями, але все ж псує картину "рішучих реформ" і виставляє влада в невигідному світлі для західних партнерів. Адміністрації президента, Кабміну або членам коаліції можна скільки завгодно називати Саакашвілі "клоуном", але незручність політичного моменту для них від цього менше не стане. Що стосується Адміністрації президента, то там журналістам, а через них і всьому суспільству, в дусі дружньої бесіди вже тиждень намагаються нав'язати головну для АП тезу. Про те, що в центрі Києва зібралися люди в камуфляжі, а людям в камуфляжі не потрібні ні переговори, ні реформи, ні законопроекти - їм потрібно силове протистояння і війна. Тим самим влада намагається отримати журналістів собі у однодумці і сформувати навколо протесту потрібне їй інформаційне поле.

Клінч однодумців

Без мовчазної згоди поліції намети на площі Конституції не з'явилися б. У ЗМІ навіть з'явилася інформація про те, що в ніч на 18 жовтня в Адміністрації президента стався конфлікт між Петром Порошенком та головою МВС Арсеном Аваковим. Нібито президент наполягав на тому, щоб співробітники поліції не пропускали людей з наметами на Грушевського, Аваков відповів, що, у іншому випадку, на вулиці могла б пролитися кров.

Розмову на підвищених тонах в Адміністрації президента підтверджують, наявність конфлікту немає. "Обговорення, звичайно, були, але ніякого конфлікту з президентом України я не маю. Все в рамках нормальної робочої дискусії. І як такого "ах, вони посварилися, і один в одного кинули склянку води" - нічого немає", - сказав з цього приводу Аваков в ефірі одного з телеканалів.

У розпал підготовки акції протесту на Банковій журналістам давали зрозуміти, що глава МВС не проти отримати відносно керований, б'є в першу чергу по президенту, конфлікт в центрі Києва. "Глава МВС Арсен Аваков погодився активно не гасити протест і зайняти особистий нейтралітет", - прямо говорили співрозмовники в АП. Потім відразу ж натякали, що, нехай і непрямо, але поява на акції лояльного до Авакову "Національного корпусу" теж заслуговує уваги.

На ринку політичної журналістики України давно курсує думка про те, що Аваков в процесі реалізації особистих політичних амбіцій багато в чому копіює лінію поведінки Сергія Льовочкіна - володіння телеканалом, група в парламенті, силовий ресурс, створення дзеркальних "партійних спойлерів" "Каплін-Ківа" і так далі. Звідси і взаємна неприхована неприязнь цих двох політиків. Враховуючи цю аналогію, багато з острахом чекають повторення 29 листопада 2013 року. Коли група силовиків, нібито без санкції на те першої особи країни, жорстоко розігнала затухаючий протест і, тим самим, дала імпульс реального Майдану.

Але не можна забувати, що у президента на цей рахунок є свій козир - у разі загострення ситуації з боку своїх "заклятих партнерів по коаліції і силового блоку, він може піти на дострокові вибори парламенту. Тим самим "кинувши кістку" акції протесту та її лідерам, а також позбавивши союзників з "Народного фронту" місць у владі. У підсумку президент і глава МВС увійшли в клінч, і тепер обопільне бажання послабити конкурента розбивається про ризики втратити владу самим. Це, безумовно, пікові сценарії, але їх теж не можна скидати з рахунків.

Ті, що сидять на березі

Зусиллями вуличних протестів Саакашвілі медійний удар - звинувачення в корупції, спекуляції на війні і відносинах з російським агресором - лягає на президента і його адміністрацію. В меншій мірі - на коаліцію і Кабмін. У відповідь команда президента головної деструктивною силою, що загрожує країні розвалом зсередини, називає зібрали акцію політиків на чолі з Саакашвілі. Залишилися суб'єкти політичного процесу, так чи інакше, примкнули з двох противоборстующим таборах. "Батьківщина" і "Самопоміч" підтримують протестувальників, Радикальна партія Ляшка грає на полі президента. У сформованому розкладі максимальну вигоду отримує парламентська фракція "Опозиційний блок".

РБК-Україна в керівництві ОБ пояснили, що мета "біло-синіх" - не втрачаючи електоральних балів, дочекатися максимальної взаємної дискредитації "європейських демократів" з влади та опозиції, і потім зайняти у владі місце "Народного фронту". Тим самим, підставивши плече ризикуючим втратити рівновагу президентській силі. "Регіоналам" двічі в недавньої історії (у 2006 та 2010 року) вдавалося обернути внутрішньовидову боротьбу серед "демократів" на свою користь, і поки немає підстав заперечувати, що їм це не вдасться в третій раз.

"Навряд чи хтось міг би зіграти на руку "Оппоблоку" краще, ніж це зробила "демократична опозиція" на початку вересня - в історії з проривом кордону Саакашвілі і компанією", - кажуть співрозмовники видання з "Опозиційного блоку".