Головні ролі: що відомо про можливі інтереси чиновників у контракті по засобах зв'язку для армії

Сумніви щодо прозорості вибору постачальника рацій для Збройних сил України (ЗСУ) висловлювалися неодноразово. Але тепер через нові подробиці найважливіший для країни процес оснащення української армії сучасними засобами зв'язку ризикує перетворитися в масштабну корупційну історію.

Як відомо, вибір компанії для переоснащення ЗСУ сучасними засобами був довгим і скандальним. Неодноразово повідомлялося про можливе лобіювання інтересів Aselsan головою парламентського комітету з питань нацбезпеки і оборони Сергієм Пашинським. ЗМІ відзначали, що Україна може купити турецьке обладнання за завищеними цінами, порівнянними з цінами лідерів ринку. Мова йшла про контракт на 350 млн доларів, з яких 30%, а це понад 100 млн доларів, може осісти в кишенях українських чиновників.

З турецьким виробником змагався ізраїльський оборонний концерн "Ельбіт", представники якого стверджують, що тендер був абсолютно непрозорим і несправедливим. Вони відзначили, що отримали запрошення на відомчі випробування за один робочий день до їх початку.

За такий термін "Ельбіт" фізично не міг доставити в Україну своїх фахівців і обладнання. Потім вже в ході порівняльних випробувань, представників ізраїльської компанії намагалися не допустити на випробувальний полігон. Перешкоджати, за даними ЗМІ, намагався один з народних депутатів – колега Пашинського по парламентському комітету з питань нацбезпеки і оборони Іван Вінник.

"Ельбіт" заявляв, що його навіть не ознайомили з результатами випробувань, куратором яких був заступник міністра оборони генерал Павловський, - той самий, який до 10-го грудня перебував під домашнім арештом (НАБУ підозрює його в махінаціях при закупівлі пального для армії, і хоч термін домашнього арешту суд Павловському не продовжив, справа, очевидно, буде розслідуватися далі).

L'Européenne de Bruxelles у статті "Україна демонструє корупцію в армії" стверджувала, що Павловський, який проходить по "паливній" справі, може фігурувати у ще одному гучному скандалі, пов'язаному з контрактом на переоснащення української армії новими засобами зв'язку.

ЗМІ вказувало на непорівнянні за рівнем інновацій і якості продукти від "Ельбіт" і Aselsan. Ізраїльський оборонний концерн постачає свій зв'язок арміям країн НАТО, - цей факт говорить сам за себе. І саме цей суперсучасний технологічний рівень був запропонований Україні. А рації Aselsan поки що закуповуються лише кількома близькосхідними країнами. До того ж, турецький партнер не планував, як "Ельбіт", розгортати виробництво в Україні.

Тим не менш, переміг Aselsan. Начальник військ зв'язку Володимир Рапко вже в перший день порівняльних тестів, які проходили влітку цього року, заявив пресі, що Aselsan - це саме те, що потрібно ВСУ.

Крім того, Рапко стверджує, що саме після результатів цих випробувань, 7.11.2016 року, міністр оборони підписав рішення про те, що постачальником радіозасобів ультракороткохвильового діапазону для переоснащення підрозділів зв'язку ЗСУ буде компанія Aselsan. Але це схоже на неточність. Як відомо, рішення було прийнято після випробувань, а за місяць до їх початку. Випробування, як випливає з наведеного вище запрошення, почалися 12.12.2016 року.

Роль начальника військ зв'язку в цій історії – одна з ключових. Можна помітити, що генерал змінив пріоритети. Спочатку Рапко визнавав системи зв'язку «Ельбіта» найбільш переважними для України, при цьому потім він спробував обгрунтувати свій подальший вибір на користь турецького виробника. У своєму недавньому інтерв'ю він, наприклад, назвав однією з переваг Aselsan те, що Туреччина є країною НАТО. Схоже, генерал зробив вигляд, що не знає про те, що армії Північно-атлантичного альянсу використовують зв'язок від "Ельбіт".

Природно, начальник військ зв'язку не може не знати і про багато що інше. Наприклад, про те, що засобами зв'язку ізраїльського концерну укомплектована бронетехніка (зокрема, танки) радянського виробництва, які досі стоять на озброєнні країн колишнього соцтабору, прийнятих в НАТО. "Ельбіт" модернізував тисячі одиниць бронетехніки в Індії, де побудував два заводи по виробництву засобів військового зв'язку для цих цілей.

Досвід ізраїльської компанії дозволяє інтегрувати засоби зв'язку в радянську бронетехніку без зміни конструктиву самої бронетехніки – саме цей досвід був необхідний Україні і пропонувався "Ельбітом". Генерал Рапко повинен дуже добре знати, хоча б у силу своєї діяльності. Він визнавав ці аргументи вирішальними на користь "Ельбіта".

Але після появи Aselsan і прихильності Пашинського до турецького зв'язку, пріоритети Рапка, схоже, різко змінилися. І в українську бронетехніку радянської епохи було вирішено імплантувати обладнання Aselsan.

Чи може турецький зв'язок обеззброїти українські танки

Вже на старті процесу встановлення засобів зв'язку Aselsan в українські танки, фахівці, схоже, відчули шок. Судячи зі змісту доповідної записки з Центрального бронетанкового Управління ЗСУ на ім'я начальника військ зв'язку, турецька продукція не може бути встановлена в основні типи українських танків, так як "...засоби зв'язку Aselsan призвели до виникнення низки проблемних питань, які роблять неможливим використання зразків за призначенням і значно знижують боєздатність підрозділів".

З цього документа випливає, що обладнання Aselsan встановлюється так, що позбавляє рухливості навідника танка і тягне за собою зниження кількості боєкомплекту. Розміри шлемофона Aselsan не дозволяють вести стрільбу і спостереження. Кабелі не дозволяють механіку-водію танка "здійснювати керування машиною в русі по похідному, а командиру танка вести спостереження за місцевістю зверху машини".

"Підключення живлення до засобів зв'язку здійснено з непередбачених для цього місць (джерел живлення), що приводить до самостійного відключення систем управління вогнем та відмов у механізмі заряджання...", - йдеться в документі.

Гучна подробиця

Одне, здавалося б, рядове розслідування прокуратурою діяльності чергового конвертаційного центру раптом буквально вибухнуло черговою подробицею, яка може мати відношення до "переозброєння від Пашинського". За даними ЗМІ, в ході досудового розслідування кримінальної справи №32016100070000026 (за фактом здійснення фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок організації фіктивного підприємства, що передувало легалізації (відмиванню) доходів в особливо великих розмірах) прокуратура виявила "конвертаційно-транзитну групу", в якій кінцевим покупцем фіктивних товарів виявилося певне ТОВ "Еверест Лімітед"

Саме той "Еверест", який є офіційним представником турецької фірми Aselsan. В інформації про укладення українсько-турецького контракту, опублікованій на "Військовому інформаційному порталі" 14 жовтня нинішнього року, прямо зазначено:

"...Ключовим партнером компанії Аselsan в роботі на вітчизняному військовому ринку є компанія Everest. У компанії є контракт з компанією Aselsan, який охоплює питання монтажу, інтеграції, обслуговування, ремонту, навчання і модернізації турецьких систем під інтереси вітчизняних замовників — як Збройних сил, так і іншим силовим структурам, куди також поставляється і буде поставлятися продукція Aselsan".

Ось тут історія перестає бути томною. Справа в тому, що турецькі рації любить не тільки Пашинський, але і його однопартієць – міністр внутрішніх справ Аваков, який 10 жовтня повідомив: "На виставці "Зброя та безпека-2017" за результатом конкурсу буде підписано договір: НПУ закупить сучасне обладнання зв'язку фірми Aselsan".

Сума контракту для Нацполіції - 43,6 млн доларів. Закупівля здійснюється через посередника - Aselsan в біржовому повідомленні повідомила, що підписала контракт на поставку систем зв'язку з "однією з компаній України". Ця загадкова компанія - той же "Еверест Лімітед".

Чи знав міністр внутрішніх справ про те, що менш ніж за місяць до укладення цих контрактів, 20-го вересня, Подільський райсуд Києва задовольнив прохання прокуратури на доступ до документів і майна "Еверест Лімітед" в рамках розслідування кримінальної справи за відмивання грошей в особливо великих розмірах?

Тим більше, що протягом останнього року керівництво "Еверест лімітед" тричі залучалося до адміністративної відповідальності за свідоме заниження податків. А 11 листопада Господарський суд Києва виніс досить знакове рішення, оштрафувавши "Еверест" на 191 501,02 грн за невиконання державного контракту.

"Еверест" відреагував на інформацію про кримінальну справу і інші свої проблеми із законом вельми своєрідно. Директор компанії Юрій Пастухов заявив, що чесне ім'я партнера Aselsan намагаються підірвати... олігархи, що втекли в Росію. На думку директора "Евересту", метою загадкових втікачів олігархів є "підрив боєздатності ЗСУ".

Російський фактор

Російський фактор в цій історії, звичайно, присутній. Але зовсім не там, де його шукає директор "Евересту".

В той час, як Порошенко і Ердоган підписували контракт для Aselsan, Туреччина оголосила про закупівлю у Росії новітніх зенітно-ракетних комплексів С-400. Контракт на 2,5 мільярда доларів цікавий тим, що частина обладнання повинна вироблятись в самій Туреччині, куди попрямує велика кількість російських військових фахівців, інженерів. У тому числі - на одному з підприємств Aselsan, де будуть вироблятись засоби зв'язку для ЗСУ та Нацполіції України.

Тобто за процесом виробництва зможуть пильно спостерігати представники країни-агресора. Забезпечення таємності в такій обстановці виключено, тому в розпорядженні російських спецслужб можуть виявитися коди, системи шифрування, криптозахист систем зв'язку ЗСУ.

Але справа не тільки в секретності. Турецький контракт може загрожувати Україні геополітичним тупіком, згортанням американської військової допомоги. Закупівлею російських ЗРК Туреччина фактично підриває основи НАТО, членом якого є.

Тобто, Вашингтон дає Києву гроші на оборону, Київ платить Анкарі за рації, Анкара платить Москві за С-400, а Москва задоволена... Навряд чи комусь в США подобається такий кругообіг американських грошей.

Можливі шкода обороноздатності і корупційний інтерес при виборі партнера для переоснащення армії засобами зв'язку, втрата секретності можуть тягнути не просто на гучну кримінальну історію. Це привід для розслідування, де роботи вистачить не тільки НАБУ, САП і Генпрокуратурі, але і СБУ і військовій прокуратурі. Питання в тому, чи буде політична воля на розслідування цієї історії.