Голова Нацбанку Кирило Шевченко: З Коломойським навіть ніколи по телефону не говорили

Верховна рада рівно місяць тому призначила Кирила Шевченка головою Національного банку України. На цій посаді він змінив Якова Смолія, який подав у відставку, заявивши про політичний тиск на НБУ.

Через такі слова екс-голови Нацбанку Мінфіну довелося відкласти випуск єврооблігацій, а першим особам країни надавати пояснення міжнародним партнерам і кредиторам.

Новий голова НБУ у першому інтерв'ю після призначення сказав РБК-Україна, що до політичного тиску готовий, але разом з тим планує зберегти взятий курс на макрофінансову стабільність. При цьому, за його словами, Нацбанк хоче посилити роботу з банками по кредитуванню бізнесу та розвитку іпотечних позик.

Шевченко також пояснив, чи ставив йому завдання президент Володимир Зеленський при призначенні, чи варто розраховувати на другий транш від МВФ в цьому році, чи буде НБУ переглядати мету по інфляції і як підвищення мінімальної зарплати позначиться на динаміці цін в Україні.

– Розкажіть про умови вашого призначення. Як це відбувалося, хто зробив вам таку пропозицію? Про що ви говорили з президентом при призначенні?

– Не секрет, що при виборі кандидата на голову Національного банку проводилися консультації з банківським сектором. І з Національним банком, та з державними банками.

Я можу припускати, що за результатами цього обговорення, де називалася моє прізвище в якості потенційного кандидата, у нас і відбулося спілкування з президентом.

– Ви знаєте, хто вас рекомендував?

– Я чув багато прізвищ людей, які мене рекомендували. І цей список, слава Богу, не змінився і після призначення, як це часто буває. Це діючі банкіри.

– Про які показники вашої нової роботи президент з вами говорив? Чи ставив якісь завдання?

– У спілкуванні з президентом не було ніяких завдань. Не було такого, що він поставив завдання, про що дуже популярно говорити – курс. Національний банк має і буде проводити незалежну політику в рамках того мандата, який надано йому законом. А для президента важливо, щоб ця політика була ефективною, щоб люди відчували її результати. Така у нас була розмова з президентом.

– Тобто KPI вам не виставляли?

– Я вам більше скажу, навіть SLA не підписували, якщо говорити у таких термінах.

– Ваша риторика багато у чому схожа з риторикою попереднього керівника Нацбанку. Мова про гнучкий курс, відмову від прямого фінансування бюджету і т.д. І якщо дивитися на те, що ви вже публічно заявляли, складається враження, що ви прихильник тієї політики, яка була раніше в НБУ. Навіщо тоді було президенту приймати відставку Якова Смолія і призначати вас?

– Це питання до президента, точно не до мене. Що стосується риторики. Політики НБУ, які стосуються досягнень макрофінансової стабільності, дійсно є незмінними. Насамперед, тому, що вони позначені в Конституції України і в законі про Національний банк. Тому неможливо розширити або звузити цю сферу повноважень.

Чому? Тому що у нас є ще 19-та стаття Конституції, яка говорить, що ми діємо виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законом.

До речі, це ж стосується і кадрової політики. Оновлення персоналу Національного банку є безперервним процесом. Я вам скажу більше, в 2014-2019 роках, наприклад, персональний склад правління та керівників самостійних підрозділів НБУ оновився приблизно на 80%. Всі кадрові зміни, що відбулися останнім часом як у складі правління, так і в структурі НБУ, відбувалися у відповідності з законом.

Ще раз хочу підкреслити: у нас сьогодні є мета – це пожвавлення кредитування. І для мене це не просто красива фраза. У нас за перше півріччя 2020 року гривневий корпоративний портфель банків скоротився на 7% рік до року, а валютний майже на 9%. Головна причина – повернення кредитів великими компаніями, адже на тлі коронакризи потреба в оборотних коштах знизилася.

Але за останні місяць-півтора у нас вже з'явилися, нарешті, ознаки пожвавлення. У липні трохи підріс корпоративний портфель. З початку липня приріст гривневих кредитів підприємцям склав +1,5%, фізособам – 0,4%.

Також дуже позитивна динаміка по іпотеці – обсяги видач у липні істотно перевищили докризові показники. Частково це ефект відкладеного попиту, але і без цього фактора іпотечне кредитування оживає.

– Разом з цим зростає і частка "поганих" кредитів в портфелях банків, саме з моменту карантину. Та є проблема з тим, що за споживчими кредитами влада, по суті, дозволила не платити.

– Ви маєте рацію, такий вплив є на зростання "поганих" кредитів в сегменті споживчого кредитування. Він викликаний тим, що банкам не дали право стягувати штрафи на цей період. Але законний обов'язок платити за власними зобов'язаннями нікуди не подівся.

Платити за боргами доведеться, сьогодні, завтра. І на цей період позичальники не звільнені від оплати по тілу кредиту та відсоткам. Але так, зараз не можна нараховувати ніякі види штрафів і пені. Я вважаю, що це справедливе рішення.

Взяти і скасувати коронакризу не можна. Але у нас є цілий пакет "антиковідних" заходів. Він включає в себе нові підходи до ризикових активів в умовах COVID і дозволяє банкам бути гнучкими в частині реструктуризації кредитів бізнесу і населення.

– Я чув історію, що однією з причин відставки вашого попередника було те, що він не дуже горів бажанням допомагати у виконанні президентських програм по кредитуванню. Це правда?

– Не знаю, мені про це нічого не відомо.

– А ви з президентом проговорювали те, що він взяв на себе відповідальність за ту ж програму іпотечного кредитування і що Національний банк повинен більш активно включатися в цей процес?

– Національний банк був активним учасником при розробці програми "5-7-9", яка зараз досить добре працює (мова про держпрограму кредитування бізнесу, – ред). Національний банк був і буде учасником розробки будь-яких програм кредитування, включаючи іпотеку. Пріоритет по іпотеці, поставлений президентом, має ряд економічних обґрунтувань.

Чому ми говоримо про іпотеку? Для мене це теж одна з улюблених тем, адже я колись був керівником Державної іпотечної установи. Коли ми говоримо про іпотеку, перше, чого я прихильник – будь-які стимулюючі програми повинні стосуватися ринку "первинки".

Чому? Тому що ринок "первинки" – це прямий вплив на ВВП, це робочі місця, і що важливо – рівень локалізації в первинному житловому будівництві дуже високий. Залежно від класу оздоблення, він може досягати 90%. У нас не так багато галузей з таким високим рівнем локалізації.

Крім робочих місць, це забезпечує ще і приріст ВВП. За різними підрахунками, одна гривня, спрямована на житлове будівництво, може давати кратну віддачу в показниках зростання економіки. Тому Національний банк налаштований брати участь в розробці якісних програм, пов'язаних з іпотечним кредитуванням.

– Такий момент, як захист прав кредитора, якщо ми говоримо про іпотеку. Є, скажімо, законодавче обмеження щодо відчуження квартир, в яких прописані неповнолітні. І я так розумію, що це один з моментів, які стримують банки від активної участі в іпотеці.

– Є ряд моментів, які стримують банки. Перший великий стримуючий фактор – це мораторій на стягнення валютних кредитів. Президент наклав вето, направивши закон зі своїми зауваженнями до Верховної ради. І банківська система йому за це, я думаю, дуже вдячна.

Конкретно по цьому обмеженню, про яке ви говорите. Міністерством юстиції були внесені обмеження щодо ряду інструкцій. І після цього така проблема залишилася, але тільки для тих кредитів, які були видані банками до змін Мін'юсту. Проблема, як прописка неповнолітніх дітей з метою ухилення від стягнення, була, вона гаряче обговорювалася, але на рівні підзаконного акта ця проблема вирішена.

Є й інші стримуючі фактори. Ринок первинного житла недостатньо прозорий. Деякі забудовники використовують схеми, які можуть призводити до того, що мешканці в кінцевому результаті не отримують своє житло. Непрозорі схеми фінансування. В цілому потрібно працювати по детінізації цього ринку.

– Держбанки почали активно знижувати ставки за тією ж іпотекою, деякі пропонують менше 10%. Як ви вважаєте, тренд на зниження ставок в цілому буде зберігатися? Держбанки задали цей тренд. Як решта ринку відреагує?

– Ми вважаємо, що зниження нашої облікової ставки до 6% ще не повністю відбилося в ставках за депозитами, там ще є запас. Тому слідом за зниженням ставок за депозитами очікується і зниження ставок по кредитах.

Те, що цей тренд задали держбанки – це добре, тому що держбанки являють собою 60% банківської системи. Я не кажу, що добре, що вони становлять 60%. Добре те, що найбільша частина банківської системи задала такий тренд. Ще в грудні вартість іпотеки становила 19-20%, а сьогодні банки вже пропонують програми менше 10%, окремі приватні банки під 12-13%.

Я впевнений, що тренд буде зберігатися. Якщо Національний банк буде підтримувати, то ставки будуть знижуватися, і для населення, і для юридичних осіб.

Більш того, у нас середня ставка за кредитами для юридичних осіб становить 11% річних у гривні. Така ставка доступна якісним позичальникам. Це вже те, чого досягла банківська система. Для населення, на жаль, ставка значно вище в сегменті споживчих кредитів.

– Якщо говорити про програму МВФ, що з означеного Фондом ви плануєте реалізувати? На якому етапі знаходиться питання з проблемними активами в держбанках?

– Ми знаходимося в програмі МВФ. Те, що стосується Національного банку та програми з NPL (проблемними кредитами, – ред.), така програма була затверджена Радою з фінансової стабільності, вона існує.

Я вже почав зустрічі з наглядовими радами державних банків щодо виконання цієї програми по зниженню NPL. Цей структурний маяк виконаний і ми рухаємося далі.

– Чи буде обговорюватися створення окремого агентства з управління проблемними активами?

– Ми вже настільки багато і довго обговорювали це питання, що за цей час "погані" кредити банків зарезервували більш ніж на 90%. Тобто фактично весь цей ризик уже покритий резервами і капіталом. Тому вони не несуть загрози для платоспроможності банків. Фактично, що зараз потрібно – працювати з позичальниками для будь-якого способу врегулювання.

Навесні з'явився ще один інструмент врегулювання у державних банків – постанова Кабміну, яка дала можливість і описала механізм роботи державних банків з боргами, у разі, якщо виникає дисконт при продажу.

У чому була основна особливість, чому банки недержавного сектора швидко позбулися вантажу поганих активів? Тому що вони були вільні ухвалювати рішення про продаж боргу з дисконтом. У них, звичайно, були свої внутрішні процедури, але приватні акціонери ухвалювали рішення, як продавати борг з дисконтом.

Чому основна проблема накопичилася у державних банках? Держбанки законодавчо були позбавлені такої можливості. Для них ухвалення рішення про продаж боргу з дисконтом було рівнозначно походу в прокуратуру. І уряд ухвалив рішення і описав механізм, як державні банки тепер можуть задіяти механізм продажу боргу з дисконтом.

Тому створення якоїсь окремої структури, як "поганий" банк, агентство і т.д. вже не до часу і не до місця. Якщо і створювати таку структуру, то це треба було робити на старті проблеми, а не тоді, коли майже 90% кредитів зарезервовані.

– Якщо говорити про заставне майно, під яке бралися кредити і потім не обслуговувалися. Чому зараз Фонд гарантування вкладів продає його дуже дешево з величезним дисконтом? Спочатку "роздувалася" ціна активів або є інша причина?

– У Фонду гарантування вкладів є своя технологія продажу. Вона не однакова з технологією продажу, яка є у банків. Дуже багато банків потрапили до Фонду гарантування вкладів, коли активи, які у них залишалися, були досить низької якості.

Фонд гарантування працює через систему аукціонів. Як на мене, це хороша, прозора система. Мені складно оцінити – це дешево або дорого. Але система є, вона прозора, вибудувана. І у разі її врегулювання можна було б очікувати більшої активності у торгах.

Сьогодні Фонд відстежує ці ситуації, але все одно колишні власники банків намагаються ці активи викуповувати через якісь фронтуючі компанії. Я не кажу, що це вдається. Але те, що такі спроби є – не секрет ні для кого. Фонд саме з цих причин періодично скасовує торги. Врегулювання цієї проблеми в законодавчому полі могло би, напевно, додати ліквідності цим активам.

– Політики довго дорікали Нацбанку у надмірному стримуванні курсу гривні, що їй дали сильно зміцнитися в 2019 році. Підстави для критики були?

– Волатильність, безумовно, була. Спочатку гривня минулого року укріпилася з 28 до 23,5 гривень/долар, а в цьому повернулася на фактично початковий рівень, на якому вона була.

Курс плаваючий, а отже, відображає попит та пропозицію на ринку. У минулому році був досить великий приплив валюти в країну, пропозиція перевищувала попит, і гривня зміцнювалася. І це нормально для ринку – гривня повинна не тільки девальвувати, але і зміцнюватися.

І в обох випадках будуть свої переможці, і свої переможені. Експортерам ревальвація завжди менш вигідна, а імпортерам і споживачам – більш вигідна. Тобто плаваючий курс завжди буде когось не влаштовувати.

Однак питання прийнятної курсової волатильності можна обговорювати. Говорити про те, що така волатильність, як було з початку минулого року, є нормальним для ринку нашої країни, було би неправильно.

– Нацбанк збереже попередню практику роботи на міжбанку – тільки викуп надлишків і балансування попиту і пропозиції? В цьому плані нічого мінятися не буде?

– Плаваюче курсоутворення зберігається. Ключові принципи роботи НБУ на міжбанку теж. Ми будемо згладжувати надмірні коливання курсу, як в одну так і в іншу сторону. Це те, що стосується стратегії.

Нам часто ставлять питання, чи ми будемо публікувати точні критерії, за якими НБУ визначає, коли йому потрібно виходити на ринок з інтервенціями. Я говорив і ще раз хочу сказати: ні, ці критерії публікувати не будемо, так як вони тільки розв'яжуть руки для валютних спекуляцій.

Якщо учасники ринку будуть наперед знати, коли НБУ виходить на ринок, вони будуть використовувати це для отримання спекулятивних доходів. Економіка від цього нічого не виграє.

– Ви погодитеся, що політичні заяви мають вплив на валютний ринок? Наприклад, коли президент говорить про те, що курс повинен бути близько 30 гривень/долар, оскільки так закладено в держбюджеті. Не кажу конкретно про це, але подібні заяви впливають на девальваційні очікування і настрої бізнесу і населення?

– Я уважно відстежую заяви політиків щодо курсу. Президент не говорив, що нам потрібно прагнути до курсу 30 гривень за долар. Він сказав, що в законі про держбюджет закладено курс 30, а поточний курс нижче. Це те, що сказав президент.

Коли формувався бюджет 2020 року, туди були закладені ці показники за курсом на підставі макропрогнозу, зробленого ще в 2018 році, потім його в 2019 році оновили. Президент оперував цифрами, закладеними в законі про бюджет, але не більше того.

– Давайте відійдемо від цієї конкретної ситуації. Ви, будучи керівником держбанку, бачили, що на валютному ринку відбуваються сплески попиту через різкі і невдали заяви перших осіб країни щодо курсу гривні?

– У курсовій політиці є фактор очікувань. І будь-які заяви, тут ви праві, впливають на настрої. Але для цього у нас є політика плаваючого курсу. В минулому місяці ми продавали валюту, щоб згладжувати коливання, а в серпні вже навпаки купуємо надлишки валюти з ринку в резерви. До речі, з початку року у нас позитивне сальдо інтервенцій більше 800 млн доларів США.

– Дозвольте уточнити щодо МВФ. Попередньо перегляд програми очікувався у вересні. Є розуміння щодо часу, коли це станеться?

– Зараз відпускний сезон. Точні дати будуть зрозумілі ближче до кінця серпня.

– Другий транш за програмою МВФ в цьому році очікуєте?

– На даний момент наш свіжий макропрогноз побудований на припущенні, що другому траншу в цьому році бути. Разом з урядом ми сфокусувалися на виконанні положень Меморандуму.

Я вважаю, що на даний час ми успішно рухаємося по виконанню положень Меморандуму, зокрема структурних маяків. Ми знаходимося в постійному діалозі як з МВФ, так і з іншими нашими міжнародними партнерами. Вважаю, що продовження позитивної динаміки співпраці стане запорукою для отримання наступних траншів протягом поточного року.

– На якому етапі питання приватизації держбанків, яке також обговорюється з МВФ?

– Якщо говорити про приватизацію та корпоративне управління в держбанках, у мене є свій особистий досвід, як це потрібно робити. На своєму попередньому місці роботи в "Укргазбанку" незалежні директори в наглядовій раді з'явилися в 2015 році, коли ні в одному законодавчому акті про них не було навіть згадки. Я твердий прихильник, що цей шлях приводить держбанки до успіху. Сьогодні, як і раніше, ближче всіх до часткової приватизації "Укргазбанк" в угоді з IFC.

Ми продовжуємо роботу – в меморандумі з МВФ є зобов'язання України щодо виконання умов для входження ЄБРР в капітал "Ощадбанку". Але там потрібно ще багато роботи. Для того щоб ця робота переросла в практичну площину, банк повинен отримати голову правління.

В "Укрексімбанку" сформована хороша команда і на рівні наглядової ради, і на рівні правління. Зараз буде доопрацьовуватися стратегія розвитку держбанків, але в цілому вона залишається як і раніше – ми будемо підтримувати подальшу приватизацію держбанків. 60% частки держави на ринку не є нормальним. Ця частка – наслідок кризи, але для нашої банківської системи вона надто велика.

У нас є дуже цікава ситуація, яка стосується розвитку корпоративного управління. Якщо ми з вами подивимось на державні банки і на їх фінансовий показник, то банки з більш розвиненою культурою корпоративного управління демонструють кращі результати, це об'єктивно.

Для мене, коли я говорив про свої пріоритети – розвиток і продовження реформи корпоративного управління дорівнює якісній структурі активів і прибутковості роботи державних банків. Це дуже важливий елемент на шляху до подальшої приватизації. Без прозорої системи управління інвестори не приходять.

– Ви тут бачите політичні ризики, враховуючи те, наскільки реформа корпоративного управління піддавалася критиці з боку політиків? Особливо щодо іноземців в наглядових радах і незалежних директорів.

– Я бачив перелік законопроектів, які присвячені саме цій темі. Це абсолютно нормально. Чому? Точно такі ж дискусії йдуть у багатьох країнах.

Тому я і кажу, що це цілком нормально. У політиків завжди буде на це питання своя точка зору. Це ризик, з яким потрібно рахуватися. Ця риторика була, вона нікуди не дівається. Тільки це точно не змінює курс ні уряду, ні Нацбанку в частині реформи корпоративного управління.

Адже, що таке насправді корпоративне управління? Це питання наявності бездоганної ділової репутації у членів наглядових рад, їх високого професіоналізму і можливості ухвалювати незалежні рішення.

– Якою буде ваша політика щодо підтримки або непідтримки позиції колишнього керівництва Нацбанку, пов'язаної із судовими процесами навколо націоналізації "ПриватБанку"?

– Національний банк продовжить захищати законність рішень держави про націоналізацію. Ми підтримуємо ту ж політику, яка і була. Разом з тим, ми направили відповідні документи до Конституційного суду України щодо розгляду банківського закону (так званий "антиколомойський закон", – ред.). Ревізія рішень заднім числом для мене неприйнятна. Тому ми підтримуємо ту ж політику в цьому питанні.

– У зв'язку з цим питання: які у вас стосунки з Ігорем Коломойським?

– Ми з ним не знайомі. Навіть ніколи по телефону не говорили.

– Перед вашим призначенням складно було не помітити, як депутати, яких прийнято вважати пов'язаними з Коломойським, багато критикували вас. З чим ви пов'язуєте їх активність щодо вас?

– Можете запитати у них. Я не готовий коментувати їх мотиви.

– Вас ця критика здивувала або була очікуваною?

– Коли я ухвалював рішення про кар'єрну перспективу в Національному банку, багато думав про рівень тиску, який доведеться зазнати. Не можу сказати, що я не звик до тиску. Будь-який банкір, голова великого банку має в цьому досвід. І я ухвалив для себе рішення, ще до того, як очолив НБУ, що такий тиск буде і що я до нього готовий.

А те, про що ви питаєте... У них така робота, вони політики. І я не виключаю, що цей тиск буде і надалі. І це можуть бути будь-які депутати, пов'язані з ким завгодно. На жаль чи на щастя, але це невід'ємна частина моєї роботи, і я це розумію.

– Ще уточнення щодо "ПриватБанку". Наскільки мені відомо, звідти йдуть люди з топ-менеджменту, які відповідають за бізнес-напрямок і технологічний сектор. Це спеціальна політика, щоб зменшити частку "Привату" на ринку, або так співпало?

– Наскільки я знаю, з правління пішла одна людина. З топ-менеджменту, може бути, більше. На жаль, ця ситуація пов'язана з обмеженнями по заробітній платі, які діють із квітня. І, безумовно, це впливає на фахівців. Наскільки знаю, в цьому немає політики, в цьому є звичайне бажання людей заробляти адекватні гроші.

– Зменшувати частку "Привату" немає такого завдання?

– "Приват" на сьогоднішній день – найбільший банк країни. Він працює в межах своєї бізнес-моделі. У акціонера немає завдання зменшити частку конкретного держбанку на ринку. Є план по загальному зниженні частки держави в банківському секторі.

– Річна інфляція в липні була 2,4%, що набагато нижче мети НБУ – 5%(±1%). Фінансові аналітики останні місяці говорять про те, що, можливо, варто вивчити сценарій перегляду цілі, тим самим давши ринку сигнал щодо більшої цінової стабільності. Чи розглядає правління НБУ варіант перегляду цілі щодо інфляції? На який період і до якого рівня?

– Середньострокова мета по інфляції у нас 5% (±1%) і вона прописана у меморандумі співпраці з МВФ. Ситуація з інфляцією дійсно стала останнім часом широко обговорюваною. Інфляція в річному вимірі склала 2,4%. В липні у нас була дефляція -0,6%, що досить природно для літніх місяців. У серпні ніяких інфляційних сплесків не очікується.

Практика центральних банків говорить про те, що інфляційні цілі часто не змінюються. Тобто потрібен тривалий період, щоб "заякорити" інфляційні очікування населення та бізнесу на рівні цієї цілі. Якщо підприємства і громадяни бачать, що центральний банк ставить собі мету і справно її виконує, то це породжує довіру до його політики, довіру до національної валюти, що дає можливість знижувати вартість грошей в економіці.

Якщо ж часто міняти цілі і рідко їх досягати, то це не сприяє довірі до економічної політики держави і заважає розвитку економіки. Тому мова не йде про те, щоб змінити вже сьогодні інфляційну ціль Національного банку. Зараз же питання стоїть про те, щоб привести інфляцію назад до цілі.

До речі, зараз дуже популярна тема – обговорювати вплив підняття мінімальної заробітної плати на інфляцію. Але, скажу вам, що підвищення зарплати з 4700 до 5 тисяч гривень практично не позначиться на загальному рівні інфляції.

– Куди цікавіше наступний рік, коли мінімальна зарплата підвищиться до 6,5 тисяч гривень.

– Це дискусійне питання. Зараз через загальний низький попит в умовах коронакризи цей ефект на ціни буде суттєво меншим, ніж у 2017 році. Рівень заощаджень населення знизився, а підприємства поки зберігають досить песимістичні очікування і не прогнозують зростання продажів.

У той же час підвищення мінімалки підтримає внутрішній попит, а, відповідно, і економіку на етапі відновлення.

Є ще один дуже важливий показник, я про нього побіжно говорив – коефіцієнт заощаджень населення. Починаючи з 2019 року, і ситуація з коронавірусом дуже прискорила цей процес, ми маємо негативний показник накопичень населення.

– Рівень заощаджень населення знизився – тобто люди "проїдають" заощадження.

– Так, це означає, якщо говорити простою мовою, що з доходів люди не відкладають, а навпаки "проїдають" старі накопичення. Тут ми, як Національний банк, як державний орган у спеціальному статусі не можемо ігнорувати цей тренд.

Наше завдання – і ми будемо його виконувати – якщо буде вплив на інфляцію, згладжувати його монетарними методами. Повірте, я за останні два тижні побачив багато досліджень на цю тему, абсолютно різних. Деякі кажуть, що немає впливу на інфляцію, коли підвищення іде за рахунок фіскальних механізмів. Я з цим не згоден, але таке підвищення не дає істотного прямого ефекту на інфляцію.

– Якщо згадати 2017 рік, коли мінімальну зарплату підвищували у два рази, все ж вплив був.

– Так, тому що в 2017 році мали місце два чинники – активізація споживчого кредитування і ми сильно наздоганяли. Згадайте, що було. Якщо в 2016 році співвідношення мінімальної і середньої зарплати в економіці становило лише 30%, то в 2017 році, після підвищення мінімальної зарплати з 1600 до 3200 гривень, воно зросло до 45%.

В 2019 році це співвідношення знизилося до рівня менше 40%, а заплановане підвищення дозволить його вирівняти до 45%. Для порівняння – у багатьох європейських країнах співвідношення мінімальної і середньої зарплати становить 45-55%. Приміром, мова про Албанію, Угорщину, Хорватію, Польщу, Чехію, країни Балтії.

– Ви сказали, що люди практично "проїдають" свої заощадження. Зараз не можна говорити про те, що споживчий попит розжене економіку і не дасть їй сильно впасти? Тобто економічний драйвер у вигляді внутрішнього споживання, який був у нас останні роки, тепер може просто не спрацювати, оскільки нема з чого, немає запасів?

– Вже є деякі ознаки пожвавлення споживання. Приміром відновилося зростання реєстрацій нових авто, зростає кількість реєстрацій "ФОП" (з укр. фізична особа-підприємець, – ред.), зупинилося зростання числа безробітних.

Це перші позитивні сигнали. Ми зараз дивимося на дослідження, які стосуються співвідношення запитаних робочих місць роботодавцями і пропозиції на ринку праці. Воно поки ще не вирівнялося до докарантинного рівня, але, я думаю, що це наступний етап.

Найбільше побоювання – це друга хвиля COVID-19. Тут ми в однакових умовах з усім світом. Чи буде друга хвиля, яка? Ось це те, що найбільше може впливати на наші прогнози.

– Багато було побоювань, що з новим головою Нацбанку почнеться емісія. І один з каналів емісії – це, насамперед, рефінансування держбанків. Коли отримавши рефінансування, вони будуть допомагати Мінфіну, викуповуючи облігації держпозики.

– Це побоювання збулося?

– Поки що ні.

– Всі аукціони Міністерство фінансів у цей час проводило. Національний банк всі аукціони, згідно до наших заявлених графіків, проводив. Ні на день ми не змінили графік. Тобто ми проводили всі аукціони – і довгострокові підтримки ліквідності, та короткострокові. Так воно і далі буде працювати. Тобто це побоювання не збувалося і давайте ми про це побоювання забудемо вже.

– Раніше Нацбанк запропонував банкам "довгий" рефінанс – до 5 років. Можливо, зараз ще якісь інструменти обговорюєте?

– Ми запустили і довгострокове рефінансування і такий інструмент як процентний своп, який дозволяє банкам знижувати власні процентні ризики. Також будемо розширювати перелік застав, які приймаємо за кредитами рефінансування. Приміром, будемо брати в заставу не тільки ОВДП, але й муніципальні облігації. Зараз це рішення фіналізується.

У нас немає мети по сумі рефінансування. Так само як немає і цільового призначення рефінансування. Але у нас є в планах розширення інструментів, які можуть використовуватися в якості застави по рефінансуванню.

Інша справа, що у банків зараз надлишкова ліквідність. Її достатньо не тільки для виконання всіх клієнтських платежів і зобов'язань перед вкладниками, але і для інвестицій у різні інструменти. Тому критичної потреби у рефінансуванні у банків немає.

І тут, щоб підштовхнути банки до кредитування, щоб стимулювати їх попит на кредити рефінансування, потрібно знову повертатися до таких глобальних питань, як зменшення рівня тіньової економіки, судова реформа, посилення захисту прав кредиторів.

– На початку розмови ви сказали, що президент не ставив вам ніяких завдань. Які ви самі собі ставите? Щоб не забігати сильно вперед, скажімо, на найближчий рік?

– Я розділю відповідь на дві частини. Є речі, які нам потрібно зберегти, а є речі, які нам потрібно поліпшити або примножити. Так от зберегти ми маємо макрофінансову стабільність. На шкоду їй ми нічого робити не будемо. Помірна інфляція, надійна банківська система та продовження співпраці з міжнародними партнерами – безумовні пріоритети для нас.

У той же час нам потрібно по-справжньому пожвавити кредитування, не за рахунок споживчих позик, а за рахунок іпотеки і кредитів бізнесу. Крім цього, необхідно зрушити з місця процес розчищення поганих активів в банківській системі і вивільнити для банків додатковий ресурс, який вони зможуть спрямувати на підтримку економіки.