Німеччина вважає неможливим членство Туреччини в ЄС
Німеччина за всебічне зближення Туреччини з Європою, проте членство цієї країни в ЄС в даний час неможливо, вважає міністр закордонних справ ФРН Гідо Вестервелле, передає Deutsche Welle з посиланням на агентство AFP.
"Ми всіляко зацікавлені в тому, щоб такий стратегічно важливий партнер, як Туреччина, орієнтувався на Європу", - заявив він після багатогодинних переговорів у Стамбулі з турецьким колегою Ахметом Давутоглу.
За словами німецького міністра, федеральний уряд виступає за виконання договорів та угод, які допускають можливість вступу Туреччини до ЄС. У той же час Г.Вестервелле відзначив, що переговори з Туреччиною повинні вестися "чесно, надійно, діловито і без задніх думок", підкресливши, що вступ Туреччини в Євросоюз в даний час неможливий.
У свою чергу, глава МЗС Туреччини А.Давутоглу закликав Німеччину до розширення співробітництва в сфері боротьби з тероризмом. За його словами, Туреччина очікує від своїх європейських друзів в цілому, і від Німеччини зокрема більш активної кооперації в цій сфері.
На переговорах у Стамбулі знову стали очевидними розбіжності між ФРН і Туреччиною і з приводу візового режиму для турецьких громадян.
Нагадаємо, Євросоюз веде переговори з Анкарою про вступ з 2005 р., проте вони просуваються з великими труднощами. Це викликано в першу чергу неврегульованим конфліктом Туреччини і Кіпру. Берлін і Париж є головними противниками приєднання Туреччини до Євросоюзу, вважаючи за краще "привілейоване партнерство" з цією країною.
У той же час прем'єр-міністр Великобританії Девід Кемерон виступає за прийом Туреччини в ЄС. У ході візиту до Анкари в кінці минулого тижня, він висловив невдоволення з приводу повільного просування переговорів і побічно піддав критиці за це Берлін і Париж.
Відзначимо, 21 травня ц.р. Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун рекомендував владі Туреччини зайняти більш активну позицію у врегулюванні конфліктів з Вірменією і Кіпром.
17 травня 2010 р. уряд Туреччини заявив, що не буде ратифікувати угоду з нормалізації відносин з Вірменією, поки Єреван не виведе свої збройні сили з Нагорного Карабаху. Однак карабаської проблеми є далеко не єдиним каменем спотикання у врегулюванні конфлікту між Туреччиною і Вірменією. Зокрема, турецька влада відмовляється визнати факт геноциду вірменського народу в 1915 р.
Відновленню стабільності відносин з Кіпром заважає накладене Нікосією неофіційне ембарго на торгівлю з самопроголошеною республікою на півночі острова. В обмін на його скасування Туреччина обіцяє відкрити свої порти та аеропорти для кіпрських кораблів та літаків.
У 1974 р. війська Туреччини були введені на територію Кіпру після того, як за підтримки грецької військової хунти на острові стався державний переворот. З тих пір на острові співіснують визнана міжнародним співтовариством Республіка Кіпр і спірна північна територія, яка, як прийнято вважати, була окупована Туреччиною.
Таке становище є суттєвою перешкодою на шляху вступу Туреччини до Євросоюзу.
