Фабрика правди. Як і для чого Україна створює Центр боротьби з фейками

В Україні створюють спеціальні органи для боротьби з дезінформацією. За сім років війни з Росією потік перекручених, а часто і просто вигаданих новин не тільки не зменшився, а навпаки, зріс. Як з цим боротися – нижче в матеріалі РБК-Україна.

Вперше про бажання створити спеціальний орган для боротьби з фейками заявив президент Володимир Зеленський восени 2020 року на Генасамблеї ООН в Нью-Йорку. Тоді він запропонував заснувати в Києві штаб-квартиру міжнародного центру, який займатиметься інформаційною безпекою.

Ця ідея на час затихла, але несподівано отримала продовження в березні поточного року. Так, Міністерство культури та інформаційної політики (МКІП) оголосило, що найближчим часом запустить Центр протидії дезінформації. Але 11 березня секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данілов заявив, що працювати він буде саме на базі РНБО. У той же час в Мінкульті буде паралельно створена схожа структура - Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

Втім, до наміченої дати – 16 березня – жодна із структур не запрацювала. Указ Зеленського про створення Центру при РНБО був опублікований лише 19 березня, але при цьому керівник підрозділу досі не призначений. Центр інформбезпеки при Мінкульті, в свою чергу, очолила медіаменеджер Любов Цибульська. Але сам орган почне працювати тільки ближче до кінця березня.

Питання безпеки

Подробиці, що стосуються відмінностей у функціях підрозділів РНБО і Мінкультури, на офіційному рівні поки що не розголошуються. У Радбезі не змогли відповісти на питання РБК-Україна, коли буде призначений керівник Центру протидії дезінформації і повноцінно запущена його робота.

"Очікуємо підписання указу (про призначення голови Центру, – ред.)", – повідомило агентству джерело в РНБО в понеділок, 22 березня, на запитання про те, чи почав уже центр свою роботу.

Згідно з рішенням Ради від 11 березня, цей орган буде займатися протидією поточних і прогнозованих загроз національній безпеці України в інформаційній сфері. Також серед його завдань – ефективна боротьба з пропагандою і "недопущення маніпулювання громадською думкою".

Ткаченко пояснив, навіщо потрібен Центр інформаційної безпеки (фото: wikimedia/V. lyaschenko)

Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко у коментарі РБК-Україна в загальних рисах окреслив повноваження підконтрольного йому підрозділу – Центру інформбезпеки та стратегічних комунікацій. За словами міністра, ця структура зосередить свої зусилля не тільки на боротьбі з дезінформацією і пропагандою актуального порядку денного, але і на інформаційному захисту в гібридній війни з РФ.

"У першу чергу, це нейтралізація впливу дезінформації та маніпулятивної інформації, яку поширює держава-агресор, на українське суспільство", – пояснив Ткаченко.

По-друге, структура повинна буде швидко реагувати на ключові теми, в рамках яких поширюють фейки і пропаганду. Також вона займеться просвітництвом і комунікаційними проектами.

У свою чергу Данілов, розповідаючи про Центр протидії дезінформації при РНБО, зазначив, що ця структура буде спиратися на інформацію від розвідувальних служб. Працювати в ній будуть співробітники апарату РНБО. Актуальність створення такого центру саме зараз він пояснив "переходом в активну фазу" інформаційної війни з Росією.

Голова Офісу президента Андрій Єрмак повідомив, що контролювати роботу центру РНБО і стежити за його діяльністю буде голова держави. "Цей орган не буде політичним", – запевняє керівник президентської канцелярії.

Єрмак також висловив упевненість, що результати роботи центру українці побачать "дуже скоро".

Подібні центри інформаційної боротьби з пропагандою противника існують у багатьох країнах Європейського союзу. Наприклад, у Ризі (Латвія) розміщений центр НАТО зі стратегічних комунікацій. Він був відкритий в 2015 році як відповідь на активізацію Росії в інформаційному просторі.

Ця ж сама загроза стала підставою для відкриття в 2017 році в Хельсінкі (Фінляндія) Європейського центру з протидії гібридним загрозам.

Центр аналізу

Варто відзначити, що питання інформаційного протистояння з РФ виникло в Україні достатньо давно. Ще з весни 2014 року в держорганах почали приділяти особливу увагу розвінчанню численних фейків противника. Для того, щоб централізувати цю роботу були створені Інформаційно-аналітичний центр РНБО і Міністерство інформаційної політики.

Медіаексперт Тетяна Попова працювала в обох структурах. У коментарі РБК-Україна вона зазначила, що ідея створити єдиний центр боротьби з дезінформацією з'явилася ще за минулої влади, але з незрозумілих причин так і не була реалізована.

"Звичайно, потреба в такому центрі давно назріла і перезріла. Я особисто перший раз щодо нього писала пропозицію в 2016 році, ще до свого звільнення (з Мінінформполітики, – ред.). Я показувала її американцям, вони сказали "так-так, це те, що вам треба", але центр так і не відкрився", – розповідає вона.

Попова вважає, що такий Центр повинен був з'явитися набагато раніше (фото: facebook.com/ccifrancoukrainienne)

Її колишній колега по Міністерству інформаційної політики Дмитро Золотухін каже, що ініціативи щодо створення центру з'являлися ще раніше – з червня 2014 року. Він вважає, що така структура не повинна мати великий штат, а просто активно працювати з профільними прес-службами відомств.

"В ідеальному світі, Центр протидії дезінформації створений для того, щоб підносити патрони і снаряди. А ключові комунікації повинні здійснювати прес-служби відповідних відомств. У такому випадку кількість працівників центру не буде перевищувати штат середнього рекламного або піар-агентства", – заявив він в коментарі РБК-Україна.

Експерт зазначив, що є два принципи роботи таких структур. При першому варіанті формується "матриця загроз", і фейки з тих тем, які до неї не входять, просто ігноруються.

У другому варіанті, Центр може працювати без заздалегідь заданих цілей і пріоритетів. В такому випадку, єдиний пріоритет – це щоденний перелік з певних інформаційних сюжетів (від 4 до 9), який буде формуватися в режимі реального часу. Наприклад, для того, щоб сформулювати єдину державну позицію з усіх питань, які, можливо, будуть підніматися у вечірніх підсумкових випусках новин або ток-шоу.

Тетяна Попова говорить, що в будь-якому випадку український Центр буде зобов'язаний набрати потужну команду аналітиків, які в тому числі розбираються в алгоритмах роботи соцмереж, і налагодити взаємодію з західними партнерами. Працювати така інституція повинна у форматі 24/7. Медіаексперт згадує, що в 2014-2015 роках під час загострення на фронті її ранок починався з перегляду та аналізу російських фейків про українських військових, які противник встиг "наплодити" за ніч.

"Кожен день я дзвонила о 7 ранку і питала у співробітників: ну що, кого ми (маються на увазі українські військові, – ред.) сьогодні з'їли, зґвалтували, вбили? Тобто з'являються за ніч фейки, вигадані в Москві або в Донецьку, і треба на них реагувати", – сказала Попова.

Вона наводить приклад такого реагування зі своєї практики. Мова про обстріли зупинки громадського транспорту у Донецьку вранці 22 січня 2015 року. Тоді загинуло близько двох десятків мирних жителів. Бойовики "ДНР" відразу звинуватили в теракті українську сторону.

Російська пропаганда продовжує множити фейки про україну (фото: GettyImages)

Попова, яка тоді працювала при Міноборони, згадує, що прес-реліз українських силовиків, які заперечували свою провину, був "сухим" і складно написаним. Тоді вона вийшла з проханням на місцевих донецьких журналістів, які змогли буквально на місцевості дохідливо показати, що обстріл вівся зовсім не з боку сил АТО.

Після демонстрації в ЗМІ цих аргументів, бойовики "ДНР" були змушені терміново змінити свою первісну версію і придумати новий міф про "блукаючі по Донецьку українських міномети". Але довіру до їхніх заяв вже було суттєво підірвано.

Руйнівники міфів

Інертність і бюрократія державних комунікацій в Україні призвели до того, що до активної протидії російській "дезі" взялися громадські організації. Так, у березні 2014 року запрацював журналістський проект StopFake, який зайнявся фактчекингом, тобто на основі достовірних фактів спростовував неправдиві повідомлення ЗМІ та заяви противника.

З 2020 року ця організація активно співпрацює з найбільшою соцмережею Facebook і займається для неї перевіркою на правдивість різних повідомлень як українських, так і російських держорганів та ЗМІ.

Ця кооперація вже дає відчутні результати. Приміром, в березні поточного року Facebook промаркував як "неправдиві" і понизив у видачі публікації відомих російських ЗМІ про затримання у Воронежі трьох "українських неонацистів" з радикального угрупування "МКУ".

Українські фактчекеры перевірили цю новину і заявили адміністрації соцмережі, що вона є фейком. Виконавчий директор StopFake Руслан Дейниченко каже, що це була досить проста робота. Спочатку фактчекеры проаналізували новину, оприлюднену ФСБ, і виявили в ній сумнівні моменти і нестиковки.

"Ми зателефонували в Слідчий комітет РФ, поговорили зі слідчим, поговорили з учасниками затримання, з їх друзями і родичами, і ми для себе зробили висновок, що ніякого відношення до України вони не мають", – розповів він в бесіді з РБК-Україна.

Дейниченко пояснив, як громадський сектор бореться з фейками (фото: msj.ukma.edu.ua)

Керівник фактчекерів запевняє, що, спілкуючись з російськими слідчими, вони не приховували свою приналежність до української громадської організації. "Ми ніколи не приховуємо, хто ми і з якою метою дзвонимо", – підкреслює глава StopFake.

При цьому ділитися з новоствореними українськими структурами своєю частиною роботи по розвінчанню російських міфів у StopFake не поспішають. Дейниченко вважає, що урядові органи не повинні загострювати свою увагу саме на фактчекингу. На його думку, вони повинні працювати щодо більш глобальних питань, які вимагають значних фінансових ресурсів та узгодження з держструктурами.

"Я не думаю, що будь-якій урядовій установі ще треба цим (фактчекінгом, – ред.) займатися і створювати якийсь центр для цього. Є більш глобальні завдання, які громадський сектор не може вирішити на своєму рівні", – зазначив він у коментарі виданню.

При цьому глава організації підкреслює, що фактчекери надавали свою аналітичну допомогою колишній українській владі і готові співпрацювати з нинішньою.

У Міністерстві культури та інформаційної політики обіцяють, що обов'язково будуть звертатися за допомогою до неурядових організацій у цій сфері. Міністр Ткаченко назвав РБК-Україна перелік таких організацій, з якими вже встановлено контакт. Серед них StopFake, VoxCheck, Інститут Розвитку Регіональної Преси, Українській кризовий медіа-центр, Open Information Partnership, Internews Ukraine, NDI, DFRLab, EU Delegation to Ukraine.

Отримана від них інформація, за задумом міністра, буде проходити оцінку в Центрі стратегічних комунікацій при Мінкульті, де визначатимуться пріоритетні теми для реагування.

"У майбутньому передбачається існування власної системи контент-аналізу Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки", – зазначив міністр.

При цьому колишній заступник міністра інформаційної політики Дмитро Золотухін упевнений, що українські фактчекери повинні не просто співпрацювати з державними центрами інформбезпеки, а виступати "арбітрами" для вирішення спірних ситуацій.

Експерти вважають, що за фейки повинно бути передбачено покарання (фото: GettyImages)

Ще один момент, на який, на його думку, варто звернути особливу увагу – це введення відповідальності за фейки. Експерт задається питанням, чому за неправдиве повідомлення про замінування в Україні введена кримінальна відповідальність, а, наприклад, за неправдиве заяву про шкоду індійської вакцини від коронавіруса – ні? На його думку, шкода суспільним інтересам є і в одному і в іншому випадку. У той же час Золотухін підкреслює, що саме державні органи вводити покарання за фейки не можуть апріорі.

"Я думаю, що така санкція повинна існувати в будь-якому вигляді. Однак, оскільки держава виступає як суб'єкт конфлікту інтересів у таких питаннях, санкція за брехню в ЗМІ не може бути її функцією", – зазначив він.

Міністр культури Олександр Ткаченко уникнув прямої відповіді на питання, чи варто вводити покарання за дезінформацію в ЗМІ.

"Про розповсюдження фейків тим чи іншим ЗМІ громадськість повинна бути поінформована. Якщо говорити в контексті покарання – то кожен окремий випадок в контексті санкцій має розглядатися індивідуально", – заявив він РБК-Україна.

* * *

За роки військового конфлікту на Донбасі українське суспільство вже звикло до пропаганди російських ЗМІ. Чергові їх заяви про "розіп'ятих хлопчиків", "поїдання снігурів" та "гей-батальйони ЗСУ" стають швидше об'єктами глузувань, а не інформацією для серйозного аналізу. Тим не менш українські фактчекери закликають не втрачати пильність. Вони фіксують небезпечні тенденції та посилення дезінформаційних атак на рівні 2014-2015 років.

"Ми робимо такий висновок, що зараз йде підготовка з боку Росії до більш серйозних кроків, в тому числі, з активним використанням військової сили", – зазначає глава StopFake Руслан Дейниченко.

Дії влади щодо створення відразу декількох центрів боротьби з дезінформацією підтверджують ці побоювання. Залишилося тільки дочекатися початку їх роботи, щоб оцінити ефективність українських "руйнівників міфів".