Євген Магда: Наступний склад Київради буде калькою нової Верховної Ради
На мажоритарних виборах у Києві можна виділити кілька типових явищ, які досить повно характеризують нинішню виборчу кампанію. Це купівля партійного бренду, похід провінційних політиків на Київ і феномен столичного господарника. Прокоментувати ці типові явища нинішньої виборчої кампанії погодився політичний експерт Євген Магда.
Питання: Євгене, як Ви охарактеризуєте таке явище як купівля партійних брендів кандидатами-мажоритарниками?
Євген Магда: Кандидати-мажоритарники розуміють, що в будь-якому разі їм доведеться витрачати гроші. Одні з них вибирають роботу на окрузі, так звану "стратегію добрих справ". Інші воліють інвестувати в політичний проект. Це простіше. Можливо, вони вважають, що такий варіант не тільки дешевший, але і може принести якісь відчутні майбутні дивіденди.
Однак згадаємо, що в Україні більше двохсот політичних партій, з яких ідеологічних - раз, два та й годі. Партій з нормальною організаційною структурою на місцях у нас теж практично немає. Тому й політичному житті можна говорити з великою натяжкою.
Я не можу засуджувати людей, які купують собі партійні квитки і пропуску в парламент. Однак суспільство має поставити собі питання: а чи вартий партійний квиток таких грошей? І чому люди, які ніколи не будували партійну кар'єру з нуля, потрапляють на округ у столиці чи в першу десятку в партійному списку? Наприклад, в партії "Удар" деякі кандидати, які потрапили в першу десятку, дізналися про це тільки на партійному з'їзді. І на питання, як це трапилося, вони воліли віджартовуватися і говорити про внутріпартійну демократію.
Питання: Є ще і такі кандидати, які не мають нічого з цим конкретним округом і взагалі з Києвом, а приходять сюди балотуватися з провінції. Як охарактеризувати це явище?
Євген Магда: Кандидати, як вагончики, причіпляються до потрібного локомотиву. Згадайте, скільки вагончиків тягнула за собою Юлія Тимошенко. Віталій Кличко, незважаючи на свою фізичну міць і світову спортивну популярність, сьогодні тягне значно менше вагончиків. Але що стосується кандидатів від "Удару" по мажоритарних округах, то чим ближче день голосування, тим більше до них питань. Чому і як вони опинилися в "Ударі"? Створюється враження, що в "Ударі", як в Ноїєвому ковчезі - кожної тварі по парі.
Чому люди сьогодні йдуть з області до Києва? Тому що Київ - це зосередження фінансових ресурсів, отакий згусток можливостей. Не секрет, що київський чиновник добре знає правила субординації, і бачачи народного депутата реагує відповідним чином. Плюс, у кожного кандидата в Києві є конкретні ділові інтереси. Тому київський округ - це, в першу чергу, великий шанс на забезпечене і успішне життя..
В Києві 13 виборчих округів. Найменша парламентська фракція у 2002 р. була 14 людей. У майбутньому парламенті планка для створення депутатської норми буде вищою, тому що змінена регламентна норма. У будь-якому випадку 13 людей від Києва - це вже ядро. Формально всього 3% від загальної кількості депутатів, які здатні стати потужним інструментом впливу, адже і закон про столицю вимагає перегляду, і взагалі статус Києва як столиці європейської держави вимагає постійної підтримки і законодавчого коригування.
"Удар" мене дивує, адже від нього в Києві йде дуже мало відомих людей по мажоритарних округах. Наприклад, я особисто знаю Віктора Чумака, який балотується на одному з київських округів. Це відомий експерт. А, наприклад, Миколу Бабенка - кандидата від "Удару" по 211 округу, де я живу, я практично не знаю. Мені відомо тільки його обличчя. І як виборець я змушений або голосувати за світлий образ партії "Удар", або вірити на слово Бабенко. Адже нічого, крім його портрета, я від Бабенко на своєму окрузі не побачив.
Питання: Чому ж виборці, бачачи якусь особу в перший раз, все-таки дають цій особі неслабий рейтинг? Чи тільки в чарівності партійного бренду справа?
Євген Магда: Наші виборці в політиці розчарувалися. Вони втомилися від мелькання одних і тих же політиків. Десять років виборів за закритими партійними списками Верховна Рада нагадувала котел, в якому відбувається вариво у власному соку. Це призвело до того, що Україна прагне нових осіб. І багато політики вирішили цьому скористатися. Швидко пристосуватися можна, адже ідеологічних партій у нас практично немає, а знайти собі тепле містечко з перевіреними зв'язками цілком реально. Зауважте, і від Удару", і від "Батьківщини" - від сил, які називають себе опозиційними - по Києву балотується лише по одному депутату Київради. Інші кандидати мають мало спільного зі столицею. Отже, ці політичні сили або грають в піддавки з владою, або намагаються "обкатати" таким чином амбітних новачків. Але це досить жорсткий спосіб обкатки.
Питання: А чи розрахований такий спосіб обкатки на перемогу?
Євген Магда: На виборах кандидати ставлять перед собою різні цілі. Хтось має намір перемогти, хтось - підвищити свою пізнаваність. Хтось прицілюється на майбутні вибори до Київради - вони не за горами, і є кандидати, які прагнуть засвітитися на окрузі. Тим більше що столичні вибори, швидше за все, будуть проходити по змішаній системі, тільки округів стане більше, і напрацьований потенціал можна буде використовувати в столичних масштабах. І багато кандидатів, які сьогодні йдуть у Верховну Раду, нібито не розуміючи, що у них мало шансів, завтра будуть конвертувати свою парламентську кампанію в кампанію виборів в Київраду.
Питання: Якою в такому випадку вийде Київрада?
Євген Магда: Я вже не боюся помилитися, припускаючи, що Київрада буде калькою Верховної Ради. За партійними списками буде йти боротьба між "Батьківщиною" та "Ударом" - партіями, які дійсно популярні в Києві. Своє візьме і ПР, що б не говорили кияни, адже тут проживає достатня кількість і представників номенклатури, і просто прихильників ПР, і тих, хто переїхавши з Донецька до Києва, отримав тут прописку, житло і можливість голосувати. По мажоритарних округах пройдуть в основному міцні господарники, зі ставкою на реальні справи і допомогу виборцям.
Черновецький скільки у нас був мером? З 2006 по 2012 рік. При цьому стан комунальної сфери не покращився. Стан транспорту - не покращився. Євро-2012 ми провели, але це був загальнонаціональний проект. Околиці - ми фактично маємо два обласні центри - Харківський масив і Троєщину. Київ - це мегаполіс, який потребує уваги і турботи. Думаю, що киян за допомогою голих партійних гасел не проведеш.
Питання: Виходить, Ваші припущення про майбутній Київраді, вірні і для майбутньої Верховної Ради?
Євген Магда: На парламентських виборах хороший шанс будуть мати саме господарники, які здатні вирішувати проблеми виборців. Якщо повернутися до 211 округу, де я живу, то там є три фаворити. Це Микола Бабенка, який йде під брендом "Удару". Це Сергій Терьохін, який обирався в Голосієво в 1998-2002 рр., але пізніше там практично не з'являвся. Терьохін - політик, безумовно, відомий, але... Згадайте події на недавньому з'їзді "Батьківщини" - його намагалися зняти з виборів, але за колишні заслуги залишили. Це показує, що його вплив далеко не безмежний. І є Ігор Лисов, який позиціонує себе як єдиний кандидат від Голосіївського району. Він член Партії регіонів, який не випинає свою партійну приналежність - це взагалі властиво регіоналам, які балотуються в столиці.
Лисова добре знають в Києві і в Голосіївському районі. Він тут працював. На відміну від тих, хто прийшов сюди як політичний призначенець - з мандатом партійного лідера перемогти і забезпечити плацдарм для майбутніх перемог партії, - у Лисова є і можливість і необхідність вести діалог зі своїми виборцями. Він, за моїми спостереженнями, засновує свою кампанію на реальних справах.
Ось для прикладу простий момент, який викликає сміх у чоловічому середовищі. Депутат допоміг придбати для місцевої поліклініки мамограф - апарат для пошуку злоякісних пухлин у жіночих грудей. Чоловікам цього не зрозуміти, але якщо запитати представницю прекрасної статі, то відповідь буде чіткою і аргументованою, оскільки проблема стоїть гостро.
Питання: Те, що київські мажоритарники-регіонали не надто випинають свою партійність - добре або погано?
Євген Магда: Той же Лисов був членом КПРС в радянський час, а потім став членом Партії регіонів. Він не шарахався між політичними силами. Думаю, щоб балотуватися в Києві від ПР - а його висунув з'їзд - потрібно певну політичну мужність. Він позиціонує себе як людина україномовна, що рідкість для регіоналів, людина віруюча - звів церкву в мікрорайоні Теремки-2 і активно її підтримує. У нього є конкретні справи. Той же квартал ЛІКО-Град, який, як на мій погляд, досить комфортний для проживання. Комунальні проблеми там вирішуються оперативно і якісно.
Лисов - в хорошому сенсі "регіонал по-київськи". Для нього на першому місці стоять інтереси округу, виборців, а вже потім - якісь партійні нюанси. Він може дозволити собі іноді свою гру. Наприклад, Лисов не голосував за закон про кримінальну відповідальність за наклеп - один з небагатьох. Лисов - це людина, яка на прикладі ЛІКО-Граду довів, що здатний побудувати шматочок комфортного життя - не тільки для себе. Там близько 20 тис. людей проживає. Чи багато депутатів може похвалитися тим, що створили комфортні умови для проживання 20 тис. людей? Я не хочу перетворювати інтерв'ю в рекламу Лисова, але я вже 6 років живу в ЛІКО-граді і бачу, як розвивався цей проект, як він будувався. Будувався він, до речі, і в ході кризи, коли багато забудовників "накрилися мідним тазиком". Не дарма здавна закликають судити по справах. Якщо б Лисов вийшов на дебати з Бабенком і з Терьохіним, він з повною відповідальністю міг би сказати: "Ось те, що я можу показати. А що можете показати ви?".
Питання: Терьохін висуне свою депутатську і міністерську діяльність, Бабенко...
Євген Магда: Я читав біографію Бабенка. У нього так цікаво виходить, що він на фірмі, яка переводила інструкції до мобільних телефонів, сколотив первинний капітал. Трохи знаючи українські реалії, рівень дотримання авторського права і т.д. я дозволю собі засумніватися в цій історії успіху. Крім того, Бабенко сьогодні - депутат Київської обласної ради від Удару". А Київському обласному "Ударі" постійно висувають одну і ту ж претензію: фракція голосує разом з регіонами. Тобто, вони в одній упряжці. Якщо "Фронт Змін" намагається якось маневрувати у столичному регіоні, то кличківці позиціонують себе відверто - отакою червоною смугою на блакитному прапорі.
Важко засуджувати людину, у якої є бізнес і який намагається захистити свої інтереси. Але позитивна логіка Бабенка мені не зрозуміла: чому я повинен за нього голосувати? За гарний портрет? Це безвідповідально. За те, що він у списку Кличка? Але практика Кличка в Київраді показала, що від нього досить багато людей іде. Пригадаємо того ж Андрієвського, що став кандидатом від "Батьківщини", або Парцхаладзе, який балотується як незалежний кандидат. Так що "соратник Кличка" - це, вибачте, політик, а не апостол...
