Євген Комісаров: "Саме зараз час запускати ф'ючерси на зерно"
РБК-Україна: Ви - головний кандидат на посаду глави ПФТС. Що ви плануєте робити в разі обрання? Чим займатиметеся в першу чергу, які цілі бачите стратегічними?
Євген Комісаров: Я бачу два головних завдання: зробити з ПФТС бізнес і закріпити біржу в лідерах на основних її напрямках - ринку державних цінних паперів і товарних деривативів.
В даний момент операційні доходи ПФТС покривають лише частину витрат. Потрібно пропонувати інструменти, на яких можна заробити самим, і дати бізнес членам біржі. Коли учасники готові заплатити біржову комісію? Коли є можливість або заробити, або знизити свої операційні витрати на сервісах біржі. Або ж у випадку, коли пропонується якийсь новий унікальний інструмент, який дає нові можливості, за які клієнти готові платити.
Одна з проблем ПФТС - те, що вона не була орієнтована на бізнес. Один з головних елементів успіху "Української біржі" - це те, що спочатку вона будувалася як бізнес. Навіть якщо біржа за законом не має права розподіляти прибуток серед акціонерів, це не означає, що вона не повинна заробляти і інвестувати отримані кошти в розвиток нових проектів.
РБК-Україна: Існує думка, що ПФТС могла б бути прибутковою, якби не плата за нові програмні продукти від Московської біржі.
Євген Комісаров: Наскільки я розумію, все-таки передбачався перехід до нових технологій. Не знаю, наскільки було б можливо у програмному продукті власної розробки ПФТС зробити двосторонній аукціон, або перейти до технології РЕПО. Він був орієнтований під репортинг угод і обслуговував саме цей режим торгів. Тобто, якщо мова йшла про перехід на новий технологічний рівень, то, я думаю, у ПФТС не було альтернативи програмним продуктам Московської біржі.
У будь-якому випадку, необхідно провести оптимізацію ІТ-інфраструктури ПФТС для зниження витрат. Провести ревізію використовуваного програмного забезпечення, які воно генерує доходи, і яких вимагає витрат.
Необхідно спілкуватися з московськими акціонерами на предмет зміни підходів до формування тарифів на використання програмного забезпечення. У "Української біржі" є вдалий досвід подібних переговорів. Наприклад, у другому кварталі цього року ми знайшли аргументи, і для "Української біржі" були значно знижені ліцензійні платежі за використання ПЗ термінового ринку.
Повертаючись до стратегічних цілей, хочу особливо зупинитися на ринку товарних деривативів. Ринок товарних деривативів мені дуже близький, я займався цим проектом на інших біржах. Але ніколи раніше не складалися такі сприятливі умови, як в даний момент.
На мою думку - це один із ключових інструментів з точки зору економіки нашої держави. Він здатний перенести в нашу країну точку ціноутворення на зернові всього причорноморського регіону. Зараз вона не в Україні, хоча тут виробляється дуже багато, а також багато експортується через порти Чорного моря, не тільки української сільгосппродукції, але і російської, казахської.
Так от, зараз ціна формується великими міжнародними зернотрейдерами. Вони, наприклад, укладають форварди в країнах Північної Африки, хеджують цінові ризики ф'ючерсом на закордонних біржах. Далі вираховують вартість фрахту, страховки, встановлюють норму прибутку - і виходять на ціну, яку далі диктують нашим товаровиробникам.
Якщо ж змістити акцент і перевести ціноутворення на внутрішній ринок, то багато в чому зміняться відносини між експортерами, трейдерами, виробниками. Буде не диктат ціни ззовні, а формування справедливої ціни на основі попиту і пропозиції при безпосередній участі наших аграріїв. Зараз хотілося б націлитися на нашого середнього товаровиробника і середніх зернотрейдерів і створити біржовий інструмент, корисний саме для цієї категорії операторів ринку.
РБК-Україна: Але все одно ринок формують кілька великих зернотрейдерів і агрохолдингів, які можуть диктувати умови дрібним виробникам.
Євген Комісаров: Ф'ючерс - це насамперед фінансовий інструмент, як правило він не створює нових каналів товароруху. У більшості випадків логістика дійсно диктує товаровиробнику необхідність поставити зерно на один з сусідніх елеваторів, а не везти через всю країну. Але хеджувати свої ризики при цьому він може ф'ючерсом, і в результаті за сумою двох операцій на спот-ф'ючерсному ринку і досягти необхідного результату.
Вийшло, що в Чикаго інструмент (ф'ючерси на чорноморське зерно) - неліквідний, тому що наші компанії так і не добралися туди, це не дозволяють особливості нашого валютного регулювання. Не думаю, що Національний банк буде видавати валютні ліцензії зернотрейдерам для торгівлі ф'ючерсом в Чикаго, тому насправді є багато зацікавлених сторін у запуску ф'ючерсу в Україні. Цей проект міг би стати регіональним, оскільки зачіпає інтереси операторів агроринку з сусідніх країн.
РБК-Україна: Першими почати і залучити їх?
Євген Комісаров: Так, дуже важливо почати першими. Слід розуміти, що цей ринок не простий з точки зору організації ф'ючерсної торгівлі. Адже ф'ючерс може бути розрахунковий, а може бути постачання.
Розрахунковий ф'ючерс можливий, коли є якийсь "бенчмарк", тобто, загальновизнана ціна на товар, якій довіряє весь ринок і якої важко маніпулювати. А якщо такої цифри немає, а на причорноморську пшеницю такий в даний момент цифри немає, то необхідно робити ф'ючерс поставних.
Зрозуміло, що основний експорт зернових йде через територію України, де діє наше законодавство і терміновий ринок перебуває під наглядом вітчизняного регулятора. Кому як не нам слід першими організувати процедуру постачання.
Біржі, як правило, не властиво займатися організацією процедури поставки, мати свої склади та інше. Мій підхід до вирішення цієї проблеми - потрібно дати бізнес-операторів цього ринку, щоб вони організовували постачання і відповідали за неї. Вони мають власну інфраструктуру, склади, свою логістику і зможуть професійно забезпечити процедуру постачання, заробивши на цьому свої комісійні.
Існує кілька моментів, чому зараз це питання актуальне. Перший - інтерес до ринку товаровиробників і преси, готовність пробувати. Запуск торгів у Чикаго залучив до цієї теми великий інтерес.
Друге - інфраструктура підтяглася. 10 років тому Україна не мала таку мережу сучасних портових елеваторів, які здатні обробляти великі обсяги зерна. Багато компаній агросектору вже мають достатньо високий рівень фахівців, що розуміють і готові використовувати можливості, які надає ф'ючерсна торгівля.
Третій важливий момент - створення первинної ліквідності. Адже хеджер з хеджером швидко один одного не знайдуть, тобто, потрібно постійно підтримувати високий рівень ліквідності інструменту. А ліквідність формується при наявності всіх типів учасників торгів: хеджерів, арбитражеров і спекулянтів, які готові взяти на себе ризики контрагента, в надії заробити на цьому.
На даний момент вже в значній мірі сформована категорія трейдерів термінового ринку, які з перших днів прийдуть на новий ринок. Первинну ліквідність і поштовх ринку забезпечать саме вони. Додати ще продуману маркет-мейкерську програму - і можна створити умови, за яких сільгоспвиробники бачив цінові орієнтири і приймав рішення про доцільність виходу на цей ринок.
РБК-Україна: Але на українських біржах теж зараз проблеми з ліквідністю. Виникає питання: чи вдасться залучити достатньо первинної ліквідності, щоб інструмент був адекватним?
Євген Комісаров: Причина зниження ліквідності на "Українській біржі" полягає в тому, що всі інструменти в лінійці біржі пов'язані з фондовим ринок. Ми так і не отримали дозволу на запуск ф'ючерсів на золото, на курс долара США. А це альтернативні інструменти, які в разі негативних явищ на фондовому ринку змогли б використовувати учасники торгів. Багато трейдерів в непрості часи для фондового ринку мали б можливість перевести свої операції туди, а не зовсім згорнути активність. Потрібно надати людям вибір.
Ф'ючерс на зерно, це реальна альтернатива, яка в силу своєї унікальності могла б залучити на цей ринок також трейдерів з Росії і Казахстану. Тому впевнений, що створити первинну ліквідність цілком реально.
РБК-Україна: Які ще інструменти, на Вашу думку, зараз потрібні ринку?
Євген Комісаров: На ринку державних цінних паперів давно пора було створити якісний сервіс РЕПО. Із зрозумілим ризик-менеджментом, з елементами системи гарантій виконання зобов'язань. Потенційно - це дуже великий ринок.
У свій час ММВБ запропонувала Центробанку Росії ряд інструментів, які дуже добре вписалися в модель роботи Центробанку, і використовуються дуже багато років. Ці інструменти дозволяють Центробанку технологічно проводити депозитні і кредитні операції на відкритому ринку і, в той же час, це бізнес для біржі. Я вважаю, стратегічно потрібно йти по цьому шляху, створюючи і пропонуючи цікаві інструменти в тому числі - Національному банку.
До речі, один з моментів, які важливі і Нацбанку, і Міністерству фінансів - не завжди інструменти, які вони пропонують фізособам, просуваються на ринок за правильними каналами. Наприклад, держава найчастіше намагається просунути свої фінансові інструменти для населення через банківський сектор. Але, в силу економічних інтересів банк, в першу чергу, зацікавлений продати власні продукти і тільки потім приходить черга інших інструментів.
А людей, яких спочатку цікавлять інструменти, пропоновані державою - одиниці. Крім того, сума входу на ринок досить велика - десятки тисяч гривень, інакше банку просто нецікаво з працювати з таким клієнтом, він на цьому не заробить. Це одна з причин, чому за довгі роки ринок державних цінних паперів так і не став масовим, а держава не може скористатися величезним ресурсом, сконцентрованим в приватному секторі.
Тут біржа може підставити плече державі, організувавши простий і дешевий спосіб виходу цих паперів на відкритий ринок. І вторинний ринок створити, і сформувати серйозну ліквідність. Тому що папір може бути цікавим по своєму потенційному доходу, але якщо він досить довгий, то потрібно розуміти, що з цього паперу, якщо раптом тобі знадобляться гроші, можна буде вийти без значних втрат.
Ще існує проблема сегментації нашого фондового ринку. Є банки, які активно працюють з держпаперами і мають грошові ресурси, а є торгівці, які працюють з акціями, корпоративними облігаціями. І вони на фондовому ринку практично не перетинаються.
При цьому в цих сегментах в один і той же момент часу можуть бути радикально різні процентні ставки. Зняття бар'єрів, створення мосту, який підтримає вільний перетікання коштів між цими двома сегментами дасть синергетичний ефект - збільшиться масштаб фондового ринку в цілому. І це можна зробити за допомогою грамотно вибудуваного механізму РЕПО.
Як "Українська біржа" заходила на ринок в кризовий 2008 р.? Криза і була запорукою успіху. Була криза довіри, ніхто нікому не вірив і не хотів торгувати. Коли ми створили ринок заявок з 100% преддепонуванням активів, це зняло бар'єри всередині ринку. Великі компанії почали торгувати з дрібними, тому що були гарантовані розрахунки. Ось також в цій ситуації, якщо прибрати бар'єри, які поділяють інтереси банків і торговців, це може вивести фондовий ринок на новий рівень.
РБК-Україна: Ви розглядаєте ПФТС як окремий бізнес, не плануючи злиття з "Українською біржею"?
Євген Комісаров: Так, це паралельні проекти, я собі це чітко уявляю. "Українська біржа" і ПФТС вже давно не конкуренти, кожен працює у своїй ніші. А взаємодія між біржами вже існує - наприклад, в нормотворчості. Це наш спільний інтерес - формування сприятливого середовища для розвитку фондових бірж.
Можливо також взаємодія в ІТ-сфері. Важливо знайти точки де ми можемо бути корисні один одному і в той же час не втрачали контроль за бізнес процесами.
РБК-Україна: А буде позитивний ефект у разі злиття? Якщо буде один майданчик, що використовує одне ПЗ і керує великим набором інструментів.
Євген Комісаров: З точки зору управління, безумовно, перехід на загальну управлінську та ІТ-інфраструктури корисним з точки зору витрат. І з точки зору відмовостійкості, краще мати одну систему і більше фахівців, більше ресурсів, які дозволяють підвищити надійність сервісів. Але питання злиття - компетенція власників, я ж є найманим менеджером і дію в рамках своїх повноважень.
РБК-Україна: Існує думка, що протистояння прийняття закону "Про депозитарну систему" здійснюється заради вигоди Московської біржі, яка може втратити один з джерел доходу з-за виведення клірингових послуг з-під її контролем. Ви оцінювали сам закон, наскільки він вплине на ринок?
Євген Комісаров: Московська біржа не веде господарської діяльності в Україні, вона просто акціонер двох майданчиків, які згідно із законом не мають права розподіляти прибуток, тобто, дивіденди ні з ПФТС, ні з "Української біржі" Московська біржа не може отримати, але вона зацікавлена в збільшенні капіталізації бірж.
Для нормального функціонування інфраструктури потрібні кошти для покриття витрат і розвитку. Це навантаження завжди лягає на кінцевих користувачів послуг - інвесторів.
Так, зараз у світі, як правило, біржові холдинги помітну частину доходів отримують від надання посттрейдінгових послуг, у тому числі клірингових. У рамках всього холдингу доходи від клірингу дозволяють знижувати біржові комісії. Якщо ти не заробляєш на клірингу - ти змушений перекладати навантаження на учасників через біржову комісію. Але на ліквідності це однозначно добре не позначиться, і в результаті програють усі.
Якщо ж говорити про закон, то, на мій погляд, він сильно вплине на ринок. Скажу з точки зору біржового технолога. Уявіть собі, створюється розрахунковий центр, який проводить кліринг і стає центральним контрагентом для всіх бірж, концентрує ризики всієї системи. Відбувається на якомусь із майданчиків руйнування гарантійної системи - це ставить під загрозу всі інші. Я можу бути впевнений в адекватності своєї системи гарантування тільки тоді, коли я сам контролюю свої ризики та ризики моїх клієнтів. Як я можу довірити управління своїм ризиками організації, яка концентрує ризики всієї системи? У будь-якому випадку, кліринг повинен бути підконтрольний біржі, інакше крім 100% преддепу нічого не створити.
Крім того, нам в осяжному майбутньому необхідно переходити до технології Т+3 (розрахунки через 3 дні). Жодна з бірж не зможе реалізувати цей проект не здійснюючи кліринг і не контролюючи ризики. Технологія Т+3 зручна нерезидентам, які після укладення угоди встигають конвертувати валюту і вчасно здійснити оплату цінних паперів.
Працювати при 100% преддепі нерезиденту дуже важко - він не має в цей момент гривні, він може конвертувати валюту тільки коли у нього є договір. Це одна з технологічних причин, що значно ускладнює сюди заходити нерезиденту. А Т+3 є стандартом для розвинених ринків, але з розрахунковим монополістом реалізувати цю технологію буде неможливо.
РБК-Україна: Євген, ви досить непублічна людина. Розкажіть трохи про себе - як складався ваш шлях у цій сфері?
Євген Комісаров: 15 років я вже на ринку, "Українська біржа" для мене - четверта біржа за рахунком. Почав свою біржову кар'єру в 1997 р., на Київській універсальної біржі, реалізовував на ній перші в Україні торги валютними ф'ючерсними контрактами.
Наступним етапом моєї діяльності стала Українська міжбанківська валютна біржа, на якій ми успішно реалізували проект запуску термінового ринку. Там активно валюта торгувалася, держпапери, багато в чому в той час біржовий ринок був сконцентрований саме там. Після кризи 1998 р. Національний банк значно звузив можливості біржі, через деякий час торгівля валютою була перенесена з біржі на міжбанк, потихеньку почали згортатися інші проекти.
З 2007 р. по 2008 р. я працював на Київській міжнародній фондовій біржі, був також заступником Олега Ткаченка (нинішній голова правління "Української біржі"). Нас запросили власники цієї біржі. Основним моїм завданням було проведення організаційного та технологічного аудита, впровадження та налаштування сучасних біржових процедур. З цим завданням наша команда успішно впоралася. І далі вже на "Українській біржі" - з перших днів її діяльності.
Я завжди позиціонував себе як біржового бізнесолога. Тобто людину, яка створює торгові інструменти, адаптує їх під розроблену бізнес-модель, забезпечує ІТ-підтримку, модель управління ризиками, якщо необхідно, то формує пропозиції щодо зміни нормативної бази. Багато в чому мені допомагають дві освіти: перша - це инженер-електронщик, і друга - фінансовий менеджмент. Адже насправді сучасна біржа - на 90% це ІТ-сервіс.
Розмовляв Леонід Музикус
