Олена Шуляк: Україна єдина і свою свободу та території не віддасть нікому

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну триває вже місяць. Країна-агресор продовжує свою наступальну операцію. Україна обороняється і демонструє усьому світу небувалу силу єднання та взаємодопомоги. Навіть український політикум демонструє себе як єдений механізм.

Про роботу Верхоної ради під час війни, проміжні підсумки російського вторгнення за місяць, підтримку західних союзників та перспективи майбутнього вступу України до ЄС та НАТО – в інтерв'ю РБК-Україна розповідає голова партії "Слуга народу" Олена Шуляк.

– За цей місяць Верховна рада прийняла вже цілі пакети важливих законів. Що тепер на порядку денному наступних засідань, за сферами: армія та оборона, економіка, фінанси, дерегуляція тощо?

– Зараз на порядку денному основне – економіка. Мова і про забезпечення гарантування банківських вкладів, і про підтримку аграріїв для проведення посівної – у тому числі через механізми пільгового кредитування фермерів, і про зменшення або тимчасове припинення сплати деяких податків, і про подальшу дерегуляцію, і про радикальне спрощення митних процедур.

Я вже говорила, що президентська стратегія економіки воєнного стану – дати зелене світло кожній підприємницькій ініціативі. Той, хто може, хоче і в змозі працювати – має робити це без зайвих перешкод. Рада буде активно усувати такі перешкоди. Так, деякі затримки можливі. Адже урядовим структурам необхідно прорахувати економічну доцільність ухвалення тих чи інших рішень. Але думаю, що ці затримки будуть мінімальними. Не лише монобільшість, але й вся Верховна рада, уряд, Офіс президента зараз працюють у режимі посиленої координації, як одне ціле. Дуже вдячна за це й урядовцям, і депутатам – як з більшості, так і з опозиції. Єдність влади – запорука ефективності держави.

Важливо зазначити й те, що у лютому у нас було перевиконання дохідної частини бюджету попри війну. Тобто, український бізнес продовжує працювати та сплачувати податки. Звісно, у березні таких показників не буде з очевидних причин. Але те, що наші підприємці продовжують працювати, утримувати штати працівників та чесно підтримувати державу – факт. Приємно й бачити те, що наш бізнес активно допомагає захисникам: від великого до малого донатять ЗСУ всіма можливими способами. Це ще більше мотивує допомагати підприємцям на законодавчому рівні, щоб вони трималися під час війни.

– Наразі парламент зі зрозумілих міркувань працює у напівтаємному режимі, засідання не анонсуються. ВР і надалі планує так працювати?

– Вимоги безпеки під час воєнного стану – на першому місці. Напівтаємність роботи Ради – не від гарного життя. Це вимога часу. Вимога не тому, що депутати якісь особливі чи кращі за інших. Але їхня особиста безпека – це здатність ухвалювати легітимні рішення. Під час війни це важливо. Важливо також те, що депутати під час війни працюють інтенсивніше, як єдиний механізм.

– Скільки зараз депутатів у Києві, скільки із "Слуги народу"?

– Я б не коментувала це питання, передусім з тих самих міркувань безпеки. Ви ж бачите, що навіть повідомлення про обстріли, які вже сталися, використовуються ворогом для коригування вогню. Жодної зайвої підказки ми ворогам не подаруємо.

Скажу одне: всі депутати мають свій фронт. Всі активно працюють в Україні. Є ті, хто активно долучений до тероборони. Відзначу також, що майже всі мажоритарники зараз на своїх округах. Це стосується і гарячих точок.

Херсон, Харків, Миколаїв – представники нашої команди разом з людьми, які їх обирали. Вони допомагають з постачанням гуманітарної допомоги, захисту для наших захисників і, звісно, виходять разом з усіма на мітинги, які щоденно по всій країні демонструють окупанту: Україна єдина і свою свободу та території не віддасть нікому і ніколи.

– Як багато депутатів з СН пішли служити до ЗСУ чи тероборони? Як вони це поєднують із депутатською діяльністю?

– Точну кількість, а також прізвища озвучити не можемо з міркувань безпеки, але такі депутати, звісно ж, є. Передусім ті, хто з бойовим досвідом. Вони переважно у теробороні Києва. Це дозволяє їм поєднувати захист країни із депутатською діяльністю.

– Як за умов воєнного часу працює сама партія СН? Як допомагаєте обороні країни?

– Партія продовжує працювати. Ми перейшли на рейки воєнного часу, призупинили всі види діяльності, окрім допомоги фронту, теробороні, мешканцям прифронтових територій та переселенцям.

Місцеві організації працюють, у тому числі на тимчасово окупованих територіях України. Наш Юрій Соболевський, голова Херсонської обласної організації, постійно з нами на звʼязку. В умовах окупації він організує гуманітарну допомогу для мешканців області та щоденно ділиться з нами настроями українців Півдня. Вони однозначні, не дивлячись на звіряче поводження окупантів: Херсон – це Україна.

Звісно, на тимчасово окупованих територіях не йде мова про повноцінну роботу районних офісів партії. Бракує нам і персоналу офісів в інших регіонах – це були в основному жінки, багато хто з них евакуювався, у тому числі за межі країни. І все ж таки партійні офіси в обласних центрах і деяких районних центрах працюють як гуманітарні хаби – збирають, сортують та відправляють допомогу на фронт та у регіони бойових дій. Партійна структура залишається незмінною і дієвою.

– Що зараз для партії у пріориті – адже те саме партійне будівництво зараз навряд чи виглядає актуальним завданням?

– Перш за все – це допомога фронту, допомога мешканцям територій, на яких йдуть бойові дії, допомога переселенцям. Це на рівні обласних партійних організацій. На рівні центральних органів, фракції, завдання теж зрозумілі: розробляти та ухвалювати закони, які сьогодні необхідні.

Що ж до партійного будівництва, то воно сьогодні фактично продовжується – адже війна неймовірно згуртовує партійців. Сьогодні ми працюємо як єдине ціле: в Україні та поза її межами. До слова, зараз маємо активну роботу з парламентами інших країн, наші члени команди зустрічаються з колегами та лідерами інших держав-партнерів, відбувається створення міжнародних спільнот на підтримку України – на міжнародній арені ми працюємо в посиленому режимі.

За цей час нам вдалось за допомогою іноземних колег домогтись повного виключення Росії з Ради Європи, просунути роботу в питанні членства України в ЄС. Також ми неодноразово звертались до світової спільноти з проханням підтримки й посилення санкцій проти Росії. І сьогодні бачимо, що є результат.

Весь світ за Україну. Санкції запроваджені і готуються нові пакети. Наші депутати на чолі з керівницею української делегації в ПАРЄ Марією Мезенцевою налагодили комунікацію та забезпечили просування питань щодо допомоги Україні, гуманітарного та військового забезпечення серед членів ПАРЄ та іноземних груп дружби.

Також активно залучаємо іноземних партнерів з Норвегії, Іспанії, Бельгії, Швейцарії для організації гуманітарних коридорів за посередництвом МКЧХ з Харкова та інших міст, що перебувають в стані тимчасової окупації. Тобто, активізуємо роботи МКЧХ в Україні всіма силами.

– Місяць російського вторгнення. Як можна загалом оцінити підсумки? Чого вдалося і чого не вдалося досягти агресору? Що змогла зробити Україна?

– Країна встояла, держава встояла. Ми зірвали путінський план "бліцкригу". Ми продемонстрували небачену єдність нації у захисті країни, перед якою вклоняється весь світ. Ми добилися підтримки народів світу – і це передусім заслуга нашого президента. Вперше в історії президент іншої країни виступав перед парламентами Великої Британії, Італії, Японії. Ми отримали підтримку також корпоративного сектору, який під впливом громадської думки пішов з Росії. На нашому боці – провідні компанії і лідери світу: Ілон Маск, Річард Бренсон та багато-багато інших.

Чого не вдалося? Переломити побоювання країн НАТО щодо Кремля. А точніше – закриття неба над Україною. Це те, що зараз найважливіше, адже відсутність цього заходу забирає життя наших людей, наших дітей. Але ми дотиснемо – якщо не закриттям неба, то постачанням протиракетної і протиповітряної зброї.

Поки що на розгляді перебуває і наша заявка на членство у ЄС. Ми розуміємо, що прискорена процедура набуття членства – це сміливе рішення для Євросоюзу. Але ми маємо чітку позицію: Україна має бути в Євросоюзі. Ми це заслужили. Якщо говорити бізнес-мовою, рахунки сплачені наперед. Думаю, якщо Єврокомісія зволікатиме з рішенням, її не зрозуміють передусім народи країн Євросоюзу.

– Як оцінюєте діяльність наших західних союзників?

– Передусім, треба сказати: вони зробили багато. Безпрецедентно багато. Жодна країна не отримувала такої моральної, політичної та гуманітарної підтримки, як Україна сьогодні.

Але правда й у тому, що нинішня повномасштабна агресія сталася у тому числі через ігнорування путінської загрози Заходом впродовж останніх 8 років. І зараз ті політики, які виступають за умиротворення агресора, роблять ту саму помилку. Ставки у грі для них сьогодні вище: якщо Україна не встоїть у цій війні, наступними цілями для Путіна стануть країни, які входять до Євросоюзу та НАТО.

Тому ми не сприймаємо нинішніх коливань західних політиків щодо Кремля і російського вторгнення в Україну. Вони могли б робити набагато більше.

– На тлі того, що відбувається, наскільки реалістичним у найближчому майбутньому вступ України до НАТО?

– Про ЄС вже говорилося вище. Про НАТО достатньо сказав наш президент. НАТО публічно говорить, що двері для України відкриті, але в ці відкриті двері чомусь не пускають. Це прикро. І причини, які озвучуються чи не озвучуються – що це нібито може роздратувати Путіна і Росію – ми не можемо сприйняти як належні та достатні. Навіть історія з Мюнхенською угодою говорить нам про те, що агресор такого типу, як Путін ніколи не повернеться до "нормальності".

Звичайно, найліпше наша безпека була б забезпечена членством України у НАТО. Але ми повинні шукати інші опції, про які говорить президент – наприклад, юридичне гарантування безпеки України державами, які можуть це гарантувати.

– На вашу думку, наскільки ймовірним є сценарій переходу до затяжної війни (умовно – місяці, що триває)? Наскільки Україна готова до такого?

– Така вірогідність є. Вона залежить від того, наскільки рішучими будуть наші союзники у допомозі Україні. Думаю, що наші Збройні Сили готові до будь-яких сценаріїв. Це показав перший місяць війни.

Більше того – ЗСУ готові ламати сценарії ворога та дивувати військових експертів і бойових генералів у всьому світі. Чи буде готова економіка країни – залежить від того, як швидко ми імплементуємо стратегію економіки воєнного часу. З переорієнтацією промисловості, зі спрощенням процедур, правил і регуляцій, з логістичною допомогою бізнесу.

– Як потрібно перебудувати нашу економіку та й загалом усе управління країною в нинішніх реаліях?

– Перший принцип – спрощення процедур і регуляцій. Будь-яка бізнес-ініціатива, спрямована на критично потрібні і необхідні сектори – повинна мати змогу реалізуватися в Україні. Це стосується геть усього – податків, митних правил і процедур, ліцензій, дозволів.

До прикладу, проведення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану Кабмін урегулював постановою №169. Замість тендерів введений договір про закупівлю (господарський договір, який укладають замовник і учасник за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі). Такий договір передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару. Цей принцип значно спрощує закупівлі і відкриває багато можливостей, які необхідні в час війни.

Другий принцип – особлива підтримка критично важливих секторів. Сільське господарство, енергетика, оборонка та супутні сектори. Після війни до цього додасться ще будівництво. Президент вже поставив уряду завдання розробити спеціальну державну програму для відбудови кожного українського міста, яке постраждало внаслідок російського вторгнення.

Третій принцип – захист громадян. Мова йде перш за все про соціальний захист. Ті, хто втратив роботу через військові дії, мають отримати належну компенсацію. Ті, хто має вклади у банках, повинні бути впевнені, що в разі критичної ситуації вони не втратять гроші. Це ж стосується і виплати пенсій: станом на 22 березня Укрпошта доставила майже 80% пенсій (або 8,4 млрд грн), а виплати на карткові рахунки склали 99,9%. У більшості областей показник виплат пенсій коливається в межах 93−99%. І мова якраз про проіндексовані на 14% пенсії з 1 березня для більш ніж 10 мільйонів українців. Ми продовжуємо реалізацію наших стратегічних ініціатив, щоб кожен українець відчував підтримку у цей складний час війни.

– Президент та наші переговорники часто говорять про можливість "компромісів", які навіть можуть бути винесені на референдум – якими вони можуть бути?

– Наразі йде переговорний процес. За міжнародними нормами – які Росія, до речі, постійно порушує – зміст переговорів не підлягає розголошенню до того, як сторони вийдуть на якісь документи, хоча б попередні.

Переговорний процес йде складно. Наша стартова позиція відома і незмінна, наша переговорна група стоїть на ній міцно: жодних компромісів відносно незалежності й територіальної цілісності України, безумовне виведення російських військ з нашої території, припинення вогню.

Що ж стосується референдуму, то тут треба нагадати слова колишнього президента України про те, що Україна – не Росія. В нас немає "царя", який би одноосібно приймав рішення щодо важливих питань. У тому числі рішення, які є наслідком переговорного процесу. Наш президент, наші дипломати, наші переговорники будуть радитися із суспільством. Це демократія. І на цьому ми теж будемо стояти.

– Як оцінюєте саму ідею референдуму, чи реально його в найближчій перспективі, хай навіть місяців, провести – з урахуванням мільйонів українців, змушених виїхати зі своїх будинків, у тому числі й за кордон?

– Щодо тих, хто виїхав за кордон, технічних проблем я не бачу. Адже ми завжди організовували вибори, у тому числі на закордонних виборчих округах. Людей там буде, звичайно, більше. Але я не думаю, що це суттєво вплине на організацію референдуму. Складніше із тимчасово окупованими територіями. Там ми маємо забезпечити вільне волевиявлення громадян. Тому ключова умова для проведення референдуму – припинення окупації та виведення ворожих військ з нашої території.