Е.Найман: "Набагато важливіше жити в країні зі стабільно зростаючою економікою, аніж зі стабільною національною валютою"
РБК-Україна: Останні два тижні циркулює інформація, що без нового траншу МВФ Національний банк не зможе втримати курс гривні по відношенню до долара. Наскільки такий сценарій буде критичним для вітчизняної економіки?
Е.Н.: Згідно Меморандуму, підписаному Україною з МВФ, Національний банк може направляти на валютні інтервенції з метою підтримки гривні певну частину валютних резервів. При цьому йдеться про чисті валютні резерви (валові валютні резерви мінус кредити МВФ). Звідси зрозуміло, що гроші МВФ жодним чином не впливають на здатність НБУ проводити валютні інтервенції. Більш того, скоріше навіть навпаки, отримання чергового траншу кредиту МВФ тільки додатково дестабілізує ситуацію на валютному ринку.
Так, протягом жовтня-грудня НБУ, згідно Меморандуму, може продати іноземної валюти з валютних резервів на суму близько 2,1 млрд дол. До речі, середньомісячний об'єм інтервенцій в перші дев'ять місяців поточного року склав небагато чим більше 1 млрд дол., тобто залишок дозволеного МВФ об'єму для валютних інтервенцій вистачає, тільки якщо попит на валюту опиниться набагато нижче середнього.
Проблема, проте, полягає не в цьому, а в майбутніх в листопаді-грудні традиційних підвищених витратах держбюджету. В ці місяці традиційно зростає активність бюджетних організацій, що закривають річні бюджети, і відповідно збільшується гривнева грошова маса. Але ми знаємо про проблеми з наповнюваністю держбюджету (вірніше, ми тільки здогадуємося про це, оскільки дані Держказначейству про залишки на рахунках закриті з березня т.г.), тому кредит МВФ піде саме на закриття дефіциту держбюджету.
І ось тепер уявимо, що на ринок додатково вивалюється близько 32 млрд грн. (за поточним курсом СДР до гривні), а на валютні інтервенції НБУ може направити тільки 2,1 млрд дол. І це тільки додатковий попит до що вже є (наприклад, на обслуговування поточної заборгованості по кредитах в іноземній валюті фіз- та юрособ). Отже отримання чергового траншу МВФ тільки збільшить об'єм гривневої грошової маси без адекватного збільшення доларів з валютних резервів.
З іншого боку, гривняа зараз недооцінена, і її середньострокова девальвація тільки допоможе українським експортерам і дозволить стартувати економіці в 2010 р. з кращих позицій. Але тільки у випадку, якщо гривня не впаде нижче 10 грн/долл. Інакше негативний ефект девальвації переважить позитивний.
РБК-Україна: Чи варто взагалі утримувати жорсткими регуляторними методами курс, як це робить НБУ, - в умовах економічної кризи?
Е.Н.: Контроль над валютним ринком в країні з такою відкритою і слабкою економікою як Україна обов'язково потрібний. Проте це повинні бути контрольовані рухи валютного ринку, а не його фіксація. Оскільки ефект тривалої фіксації валютного курсу приводить потім до жахливих руйнівних наслідків, які ми вже бачили не один раз, і не тільки в Україні.
РБК-Україна: Наступному голові НБУ, ким би він не був, належить вирішити ряд непростих завдань - утримати танучі золотовалютні резерви, зокрема. Якими шляхами він зможе це зробити?
Е.Н.: Майбутньому голові НБУ потрібно буде в першу чергу поклопотатися про збереження стабільності банківського сектора, а не гривни. Гривна - це тільки інструмент монетарної політики, але ніяк не самоціль. Думаю, для людей набагато важливіше жити в країні зі стабільно зростаючою економікою, чим із стабільною національною валютою. А це не одне і те ж. Тому майбутньому главі НБУ коштує значно більше уваги приділяти рівню процентних ставок за кредитами і депозитами, які забезпечуватимуть економічне зростання, ніж валютним резервам. Наприклад, валютні резерви Білорусі з розрахунку на жителя країни набагато менше українських, але як не дивно, білоруський рубель набагато стабільніший за гривну, і найважливіше - глибина економічного провалу була не такою страхітливою. Зокрема, з простої причини - люди не побігли з білоруських банків, а зберегли довіру, хай не до рубаю, так до банок. В результаті банки не стали масово скорочувати кредитування, а підприємства не пішли на вимушені масові звільнення. І в цілому економіка опинилася в ситуації меншого шоку.
РБК-Україна: І чи варто НБУ продовжувати викуп ОВДП, що випускаються Мінфіном?
Е.Н.: НБУ робить це тільки в рамках Меморандуму з МВФ.
РБК-Україна: У нинішніх реаліях рекапіталізация комерційних банків трансформувалася в їх націоналізацію. Це свідчить про повернення до жорсткого держрегулювання, на вашу думку?
Е.Н.: Поки немає. Сукупна частка контрольованого державою банківського сектора залишається вельми незначною.
РБК-Україна: Чи має в Україні сенс створити т.з. «токсичний банк»?
Е.Н.: Красива ідея, яка в певних умовах може бути корисною. Проте навряд чи в Україні найближчим часом можливо створити такі умови, скоріше навпаки. Та і в світі розмови про "поганий" банк стихли. Світова економічна криза плавно сходить нанівець. Тому необхідність в створенні такого банку втрачає сенс.
РБК-Україна: Абсолютно очевидно, що тільки інвестиції у внутрішній ринок можуть пом'якшити наслідки і економічного, і фінансового криз. З якого сегменту економіки порадили б ви почати - міська інфраструктура, соціальні проекти етс.?
Е.Н.: Для будь-яких інвестицій потрібні гроші. Зараз по всьому світу пішли найлегшим шляхом - роздули дефіцити госбюджетов і надрукували долари, євро, йени, юані, рублі і т.п. Як короткострокова міра це добре, але в довгостроковому плані може тільки підсилити кризу, оскільки створює у політиків ілюзію, що будь-які проблеми можна закрити друкарським верстатом. Україна пережила період гіперінфляції, що супроводжував втрату таких ілюзій. Отже цей шлях нам замовлений. Значить, поки не запрацює внутрішній фінансовий, інвестиційний ринок і не з'являться довгострокові ресурси для внутрішніх інвестицій (в першу чергу, як у всьому світі, це засоби фізичних осіб, що привертаються на банківські депозити, пенсійні і інвестиційні фонди і т.п.), всі інші схеми просто вестимуть до надмірної інфляції. Але приватні гроші шукають найвигіднішого і надійнішого застосування, для чого погано підходять соціально значущі проекти. У України майбутнього є два шляхи, які вона повинна вибрати найближчими роками - відкритий конкурентний ринок або жорстко регульована економіка. Проміжна модель, по якій рухається сьогодні українська економіка, працює погано і періодично збоїть.
РБК-Україна: Чи варто Україні підтримати РФ в її прагненні ввести рубель до складу валютної корзини, щоб офіційний Київ зміг розширити свій доступ до кредитних зарубіжних ресурсів в твердій валюті?
Е.Н.: Росія є одним з найважливіших торгових партнерів України. Тому дружити з Кремлем певною мірою потрібно, але не за рахунок європрагнень. Це ще один вибір, який Україні доведеться зробити, - єврозона або рублева зона. І лише після цього вибору варто робити ставку на підтримку тієї або іншої валюти.
