ua en ru

Два роки боротьби: як постраждалі майданівці відстоюють свої права

Два роки боротьби: як постраждалі майданівці відстоюють свої права Постраждалі на Майдані активісти скаржаться на труднощі отримання соцдопомоги
Минуло два роки після Революції Гідності, але чиновники тільки нещодавно спромоглися прийняти постанови і розпорядження про виплату компенсації всім постраждалим на Майдані. В результаті допомогу від держави встигли отримати лише деякі. Активісти Майдану скаржаться на бюрократію чиновників, а останні перекладають відповідальність один на одного.

Минуло два роки після Революції Гідності, але чиновники тільки нещодавно спромоглися прийняти постанови і розпорядження про виплату компенсації всім постраждалим на Майдані. В результаті допомогу від держави встигли отримати лише деякі. Активісти Майдану скаржаться на бюрократію чиновників, а останні перекладають відповідальність один на одного.

Довгоочікувані вирішення

Учасники Революції Гідності, постраждалі від дій "Беркуту" та "титушек" можуть розраховувати на два види допомоги від держави. По-перше, залежно від тяжкості отриманих ушкоджень Кабмін виділяє їм грошові компенсації. По-друге, активісти, які отримали внаслідок пошкоджень на Майдані інвалідність, можуть розраховувати на статус інваліда війни. Він припускає підвищену пенсію, пільги по сплаті комунальних послуг, безоплатне лікування.

"Різниця полягає в тому, що перші є потерпілими з різним ступенем тяжкості - вони протягом семи років будуть раз на рік отримувати компенсацію від держави. Другі - інваліди війни - в залежності від ступеня обмеження життєдіяльності групу інвалідності. Це статус встановлюється або довічно, або на кілька років. Після цього людина отримує щомісячно пенсію інваліда війни та відповідні пільги", - розповів РБК-Україна заступник міністра охорони здоров'я Віктор Шафранський.

Головний спеціаліст відділу організації соціального захисту внутрішньо переміщених осіб Мінсоцполітики Олена Вовкотруб пояснила, що уряд прийняв кілька постанов про допомогу постраждалим під час Революції Гідності.

зокрема, ще в серпні 2014 року Кабмін затвердив порядок виплати такої допомоги громадянам, які отримали тяжкі тілесні ушкодження під час подій на Майдані. Її розмір визначений у 50 прожиткових мінімумів на момент виплати (на 1 січня 2016 року один прожитковий мінімум складає 1378 гривень). За минулий час Кабмін щорічно приймав рішення про виплати постраждалим з важкими пораненнями.

Крім того, минулого літа Кабмін затвердив порядок виплати компенсації постраждалим з середніми ушкодженнями, а під кінець 2015 року - з легкими. За цей час чиновники встигли двічі розпорядитися про виплату допомоги постраждалим з середніми травмами і один раз - з легкими. Першим держава виплачує по 25 прожиткових мінімумів, другим - по десять.

За словами Віктора Шафранського, для того, щоб потерпілі змогли отримати компенсацію від держави, спочатку МВС готує відповідні списки, після чого Генпрокуратура підтверджує їх достовірність. "Далі Моз формує списки та затверджує наказом залежно від тяжкості тілесних ушкоджень - важка, середня або легка. Після цього Мінсоцполітики здійснює виплати потерпілим", - розповів чиновник.

Представник громадської організації "Ініціатива Е+", яка допомагає постраждалим під час Революції Гідності, Дмитро Стригун скаржиться на довгі бюрократичні процедури щодо узгодження списків постраждалих. "Списки всіх потерпілих, які пройшли судово-медичну експертизу, направляються в Моз, де з ними працює тільки одна людина. Він повинен узгодити їх з МВС, ГПУ і Мінсоцполітики", - повідомив він РБК-Україна.

За словами Стригуна, під час погодження часто трапляються і механічні помилки і затримки з боку кожного з учасників процесу. "Наприклад, у Генпрокуратурі справами потерпілих займаються лише 18 слідчих, і вони не встигають розслідувати всі справи. Це означає, що держава виділяє недостатньо ресурсів на модерування. Поки лобіюванням інтересів постраждалих займаються фактично лише дві громадські організації - Ініціатива Е+ і Ініціативна група постраждалих на Майдані", - підкреслив активіст.

Дмитро Стригун також уточнив, що, якщо потерпілий тільки зараз зміг звернутися в Генеральну прокуратуру, щоб його визнали потерпілим, і пройти судово-медичну експертизу за напрямом слідчого ГПУ, то він може розраховувати на отримання компенсації за 2014, 2015 роки і нинішній 2016 рік.

Втім, у Моз ситуацію бачать по-іншому. Так, Віктор Шафранський стверджує, що затримок з виплатами потерпілим немає. Разом з тим Стригун каже, що, за його інформацією, хоча б частину компенсації держава виплатила 122 потерпілим, які отримали важкі травми. "З середніми - ще ніхто не отримав. В цілому, постраждали більше 2 тисяч, але поки що не всі звернулися за оглядом, а деякі і зовсім не хочуть звертатися через незнання або недовіри", - зазначив він.

За даними "Ініціатива Е+", на сьогодні в базу Моз як отримали важкі травми на Майдані внесено 168 чоловік, середні - 148 осіб, а з легким реєстр ще не створено.

Складності комунікації

Віктор Шафранський пояснює, чому так довго держава розробляло процедуру отримання компенсації для постраждалих під час Революції Гідності. "Це пов'язано з тим, що якийсь час займає погодження нормативно-правових актів між відомствами. Тим не менш, велика робота зроблена - процедуру виплат для одержали важкі травми розробили, зараз займаємося постраждалими з ушкодженнями середнього та легкого ступеня тяжкості", - пояснив він.

заступник Міністра охорони здоров'я визнає, що раніше процес оформлення документів був складним і забюрократизованим. "Ми провели кілька міжвідомчих нарад, на яких акцентували увагу на тому, що це питання є пріоритетним для Моз, і не дозволено затягування оформлення документів. Хочу відзначити позитивний вплив на прискорення процесу документообігу між міністерствами з боку представників громадськості", - говорить він.

Разом з тим існує проблема не тільки з термінами прийняття нормативно-правових актів, але і доступом постраждалих до інформації про те, яку соціальну допомогу вони можуть отримати від держави. "Для мене очевидно, що держава дуже погано інформує постраждалих, які в них є права, і як вони можуть їх відстояти. Приміром, немає ні гарячої "телефонної лінії, ні хоча б офіційної сторінки в інтернеті з інформацією про те, куди звертатися за допомогою, які її види існують", - підкреслив Дмитро Стригун.

За словами представника "Ініціатива Е+", всі досі робиться "в ручному режимі". "Нещодавно на одній із зустрічей з потерпілими заступник міністра охорони здоров'я Шафранський дав свій мобільний, щоб зверталися в разі необхідності. Але ні в одній нормальній державі такого не повинно бути, щоб заступник міністра давав свій телефон для того, щоб люди могли вирішувати приватні питання. Це означає, що у нас діє неправильна комунікація з постраждалими", - упевнений Стригун. Він вважає, що неможливо нескінченно перекладати комунікаційні функції на громадські організації: "У нас вже просто не вистачає ресурсів для цього".

Таким чином, через два роки після Революції Гідності держава не виробило повноцінний механізм надання допомоги постраждалим на Майдані. Тривала процедура прийняття нормативно-правової бази, а також необхідність проходження потерпілими складної бюрократичної процедури отримання компенсації можуть призвести до того, що потерпілі поступово втратять бажання "вибивати" допомогу від держави.