Будинок кіно Олега Сєнцова: як пройшла в Києві прем'єра фільму про українського политзаключенного

У суботу, 25 березня, в київському Будинку кіно на правозахисному кінофестивалі неігрового документального кіно Docudays пройшла прем'єра фільму "Процес: Російська держава проти Олега Сєнцова" про заарештованого в Росії українського режисера Олега Сенцова. Фільм про судовий процес над українцем, якого співробітники ФСБ затримали у травні 2014 після анексії Криму, звинувативши його в плануванні теракту. Після перебування під вартою більше року, його засудили до 20 років в'язниці суворого режиму. Але своєї провини Сєнцов не визнав. У фільмі крім самого режисера є другий головний герой - його сестра Наталя. Вона то провідує в Криму матір і дітей Олега, носить передачі брату, то зустрічається з адвокатами.

Світова прем'єра стрічки відбулася на кінофестивалі в Берліні, де Європейська кіноакадемія закликала російський уряд звільнити українського режисера. Після показу 650 глядачів підняли жовті таблички з написом "Free OLEG SENTSOV!". В українському прокаті фільм вийде 6 квітня.

Чи викликала ажіотаж прем'єра фільму в Україні на Docudays, і що, на думку режисера фільму Аскольда Курова і сестри Наталії, потрібно для звільнення Олега Сєнцова - в матеріалі РБК-Україна.

Перед спеціальним показом фільму російського режисера Аскольда Курова "Процес: Російська держава проти Олега Сєнцова" люди збираються ще за півгодини до заявленого початку. Втім, як і перед більшістю очікуваних фільмів кінофестивалю. Показ фільму за програмою закриває перший фестивальний день. Охочі подивитися фільм майже вщерть заповнили третій поверх Будинку кіно біля "Червоного залу" на 700 місць. Кілька збудованих черг до двох входів злилися в одну, і тим, хто тільки-но підійшов не зрозуміло, де і за ким ставати. Про те, що показ "Процесу" буде користуватися попитом, стає зрозумілим ще вдень біля кас - складно знайти хоча б одну людину, яка б не купувала квиток на фільм Аскольда Курова.

Серед галасливої юрби біля залу ходять волонтери від Amnesty international з планшетом і листком паперу, на якому вони збирають підписи на підтримку Олега Сенцова.

- Ці підписи Amnesty international потім пошле Генеральному прокурору Російської Федерації, - каже волонтер Любов. - Ми просимо написати прізвище і ім'я. Це звернення, щоб відпустили Олега, якому дали 20 років за його діяльність. Тобто, навіть не діяльність, а просто ні за що.

Збір підписів проходить не тільки перед цим показом - з проханнями підписатися під колективним листом волонтери зверталися до глядачів кінофестивалю протягом всього дня. На третьому поверсі Будинку кіно є традиційний куточок, присвячений Сєнцову, де йому можна написати листа, або залишити матеріальну допомогу. Однак, як зізнається волонтер, не всі знають про те, хто такий Сєнцов.

- Загальну інформацію (кажу, - ред.), - розповідає волонтер. - Те, що Олег Сєнцов - це український режисер, громадянин України, жив у Криму, і його, коли починалися події в Криму, арештували, почали катувати за терористичну діяльність, яку він не проводив. Також кілька інших людей заарештували.

Серед охочих подивитися фільм і адвокат Євгенія Закревська. Вона веде справу Олега Сєнцова, тільки в Україні. Співробітники правоохоронних органів розслідують факт його незаконного арешту кримською "владою". За фактом викрадення Сєнцова справу відкрили ще в 2014 році, а активні дії слідства почалися лише восени 2016 року, запевняє адвокат. Зараз захисники режисера домагаються, щоб в Україні не тільки розслідували викрадення, але і факт тортур. Але і це розслідування, за словами Закревської, проходить важко - існують складності з пошуку та залучення до відповідальності всіх причетних до Криму, куди у правоохоронних органів немає доступу.

- Щось інше, ніж безнадійність, - сумно каже Закревська про очікування від перегляду фільму. - Я думаю, що повинно вийти щось таке, схоже за настроєм з тим, як все відбувалося. Мені здається, це художньо буде цікаво. Але мені він (фільм, - ред.) цікавий документально.

На вході в зал у волонтера-контролера на грудях значок з портретом Сєнцова і написом "Releasе Oleg Sentsov". Всередині інші волонтери роздають жовті листівки з написом "Free Oleg Sentsov!". Їх миттєво розбирають глядачі. Трохи пізніше вони стануть частиною флешмобу. На деякий час глядачі піднімають листівки, а зал застигає, перефарбовуючись у жовтий колір.

Показ починається із півгодинною затримкою.

- Ми б хотіли, щоб цього фільму не існувало. Хотіли б ви, щоб Олег був з нами і показував своє кіно, - говорить режисер фільму Аскольд Куров перед показом і закінчує промову: - Бажаю...не знаю, чи можна бажати...приємного перегляду.

Перші кадри - архівне відео з нагородження Сєнцова за його фільм "Гамер" - як ніби-то нагадують про те, що Олег, в першу чергу, режисер. Один з найсильніших моментів фільму - публічний діалог президента РФ Володимира Путіна з режисером Олександром Сокуровим. Останній буквально благає "вирішити проблему" Сєнцова, а президент Росії твердить про відсутність переслідування за політичні погляди або режисерську діяльність. Цей діалог викликає відчуття безсилля, але це ніби "не чіпляє" публіку в залі. Фільм тривати майже 70 хвилин, і за весь час перегляду глядачі майже не виявляють емоцій.

Вперше глядацький відгук чути у другій половині стрічки - хтось сміється під час кадрів з прес-конференції Володимира Путіна. У нього український журналіст запитує про можливості обміну Сєнцова на кадрових військових, затриманих на Донбасі. А той ухиляється і пояснює - Росія ніколи не говорила про відсутність на сході України росіян, які "займаються там вирішенням певних питань, в тому числі, у військовій сфері, але це не означає, що там присутні регулярні російські війська".

На оплески публіка розщедрилася майже в самому кінці, коли на екрані з'явилися кадри виступу Сєнцова в суді. Він каже, що йому не страшний двадцятирічний термін, тому що "епоха правління кривавого карлика закінчиться раніше". Після оголошення вироку Сєнцов у своїй промові, яку режисер Куров повністю передав у своїй картині, закликає російське суспільство за прикладом українців у 2013 році навчитися не боятися.

Пряма мова

Аскольд Куров, режисер документального фільму "Процес":

- Я пам'ятаю, що пішов на перше судове засідання по Олегу Сєнцову, щоб його підтримати. Весь жах від цього абсурду, несправедливості, що ти безсилий щось зробити в цій ситуації, - це важке почуття. Несправедливість в тому, що заарештували Олега і звинуватили його у злочинах, які він вочевидь не скоював. Я поділився зі своїм другом, режисером свого попереднього фільму Павлом Лопарьовим. І він сказав: "Чому б не знімати про це кіно?". І я зрозумів - це єдине, що в цій ситуації можна зробити.

Фото: режисер Аскольд Куров

Я не розбираюся в політиці і не розумію, який механізм. Але мені здається, що більшість тих можливостей для його звільнення, які є, принаймні, у кінематографічного співтовариства, вони використовуються. Практично на всіх великих європейських фестивалях з самого початку проводилися акції, влаштовувалися тижні кіно на підтримку Олега Сенцова, писалися незліченні листи і петиції, що підписуються самими видатними діячами європейського кіно. Але поки це все без результату. У фільмі є епізод, коли Сокуров (російський режисер Олександр Сокуров, - ред.) безпосередньо звертається до Путіна, буквально благає його звільнити Олега, але поки це все не працює. Дійсно, все це вирішує одна людина. Олег для цієї влади, системи - цінний заручник, якого продадуть за максимально високою ціною за сприятливих обставин.

Я не знаю, що може спрацювати. Я думаю, що звільнення станеться в той момент, коли владі буде вигідно його відпустити, щоб це допомогло в переговорах щодо санкцій або для того, щоб підправити якось імідж Росії перед Чемпіонатом світу з футболу чи президентськими виборами. Я дуже сподіваюся, що це станеться скоро, скоро Олег їм знадобиться.

Наталія Каплан, сестра Олега Сєнцова:

- Я б не сказала, що є велика різниця в тому, як реагувала публіка на фільм тут і в Берліні. Тобто, ці люди - вони мізками все-таки приблизно однаково мислять. Може, там люди і менше в темі, ніж тут, звичайно ж, може, вони там більше дивувалися, ніж тут, але в цілому...

Фото: сестра Сєнцова Наталія Каплан; УНІАН

Коли Аскольд (Куров, - ред.) запитав, чи я не проти цих зйомок, я поговорила з Дінзой (Дмитро Дінза, адвокат Сєнцова в Росії, - ред.) і ми відразу сказали: "Аскольд, у тебе буде повний карт-бланш". Ми нічого не забороняли, він міг знімати все, що завгодно. Що стосується мене, я - не герой. Я навіть, напевно, лиходій, тому що у мене чисто меркантильний інтерес до фільму. Я вважаю, що він може допомогти якось посунути справу, щоб витягнути Олега.

Перші кроки, які можуть допомогти його звільнити, - санкції, люди на обмін, ну і прибрати царя. Питанням санкцій повинні займатися політики, тому що мені важко. Я можу надати якісь дані. Але у мене немає зв'язків, я не знаю, з ким повинна домовлятися, щоб проштовхувати ці санкції. Я не знаю, чи є тут хтось в Україні, на кого можна було б його обміняти. Я не беру участі в перемовинах. Тому ці питання все-таки, напевно, краще ставити політикам. В першу чергу, у списку санкцій повинні бути слідчі, але можна і в цілому проти Росії посилити тиск - не завадить однозначно. Але просувати це, безумовно, з України, тому що Олег, все-таки, - громадянин України. А завдання українських політиків - вже донести це всьому світу, іншим країнам. Зараз все рідше просуваю ці ідеї серед політиків. Мені дуже важко чути одне й теж, не можу чути фразу "Ми працюємо над цим". Це, правда, важко. Скоріше справа в мені - я не відмовляюся від зустрічей з політиками, звичайно ж. Єдине, що, напевно, я їх тепер не шукаю. Можливо, це такий період затишшя.