Дерегуляцію треба проводити, виходячи з інтересів всіх українців, а не тільки бізнесу
На цьому тижні міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавічус анонсував подання законопроекту про заборону перевірок бізнесу до кінця 2016 року. На цей час Мінекономрозвитку ставить собі завдання впровадити досвід ЄС, автоматизувати систему державного нагляду та скоротити органи контролю.
Але ж мораторій на перевірки контролюючими органами суб'єктів господарювання діє з другої половини 2014 року. Постає питання: що було зроблено протягом цього року? Виходить, уряд не спромігся реформувати систему державного нагляду (контролю), проте поспішно наобіцяв скасувати ліцензії та документи дозвільного характеру.
Ситуація виглядає так, що уряд зволікає з реформуванням, прикриваючись модним словом "дерегуляція" і продовжує мораторій на перевірки. Але мало на кожному кроці кричати про дерегуляцію, треба навести лад у системі державного нагляду.
На жаль, сьогодні не тільки прості українці, але навіть чиновники не бачать зворотнього боку медалі повальної дерегуляції, яка за умови бездіяльності уряду може вилізти боком, як для держави, так і для громадян.
Насправді усунення від контролю за нормами виробництва та якості продукції, чи елементарних правил пожежної безпеки, може призвести до непоправних наслідків. Наглядний приклад збою системи - нещодавня катастрофа на нафтобазі "БРСМ-Нафта" під Васильковом (Київська обл.), де були зафіксовані численні порушення правил пожежної безпеки у виробничих приміщеннях, недотримання правил охорони праці, тощо. Це, в тому числі, є наслідком неконтрольованої діяльності суб'єктів господарювання.
І як тоді бути з прямими обов'язками держави? Скасувавши більшість дозвільних документів та контролюючих функцій, держава перестане виконувати передбачені Конституцією обов'язки перед своїми громадянами, у першу чергу, захищати права споживачів.
За 2014 рік кількість скарг громадян до Держспоживінспекції про порушення їх прав зросла. 39,8% скарг (8620) стосуються якості непродовольчих товарів, 8,6% (1855) - продуктів харчування, 38,7% (8385) - якості наданих послуг.
Більше того, відсутність державного ринкового нагляду провокує ввезення на територію України для вільного обігу продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, що теж загрожує суспільним інтересам.
І цьому процесу ніщо не протистоїть. Бо на час дії мораторію на здійснення перевірок правоохоронні органи не можуть належним чином реагувати на звернення громадян про порушення підприємцями їх законних прав і свобод. А ці права часто порушуються, у тому числі, із застосуванням сили, використанням спеціальних засобів і зброї т. зв. господарями та їх охоронцями у супермаркетах та ресторанах.
За таких умов мораторій може призвести до анархії у сфері господарської діяльності, що поставить під сумнів навіть захист об'єктів права власності народу, тобто - землі, надр, атмосферного повітря, водних та інших природних ресурсів. Адже влада розпоряджається ними від імені народу.
А коли держава втратить свої найголовніші інструменти контролю, вона стане слабкою, її громадяни почуватимуться незахищеними та безправними.
Попри все це, у Кабміні продовжують стверджувати, що ринок сам себе регулюватиме і без втручання держави. Хоча аналіз світової практики доводить, що такий підхід повальної дерегуляції, яка пропагується сьогодні урядом, вигідний лише для держав із сильною економікою, а не для країн "третього світу", до яких належить Україна.
Тож сьогодні замість реверансів у бік підприємців, потрібно проводити реформи і захищати права громадян, повернувшись до своїх прямих конституційних обов'язків.
Для цього слід відновити перевірки у найважливіших для людини сферах: безпеки та якості харчових і нехарчових продуктів, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, захисту прав споживачів, екологічної та радіаційної безпеки.
Говорячи про дерегуляцію, не треба пускатися берега. Її слід впроваджувати, виходячи з інтересів всіх українців, а не тільки бізнесу. Інакше дерегуляція стане притчею во язицех, як і "покращення" від минулого уряду.